WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Роль порушень ліпідного обміну та ендотеліальної дисфункції у розвитку фіброміоми матки на фоні ожиріння (автореферат) - Реферат

Роль порушень ліпідного обміну та ендотеліальної дисфункції у розвитку фіброміоми матки на фоні ожиріння (автореферат) - Реферат

Рівень загального білірубіну знижувався у віддаленому періоді за рахунок обох фракцій (31,084,4 мкмоль/л) проти (43,795,2 мкмоль/л). У процесі лікування, віддаленому періоді спостерігалося зниження активності амінотрасфераз і ЛФ, у порівнянні зі значеннями перед початком лікування.

Рівень АсАТ у віддалений термін нормалізувався (0,60,04 ммоль) АлАТ вірогідно збільшувався в порівнянні з показниками в період лікування й був вище норми (0, 810,07 ммоль). Рівень ЛФ знизився більш ніж у 3 рази в порівнянні з вихідними значеннями(91,091,36 ммоль). Порівняння показників ЛФ перед випискою з клініки й у віддаленому періоді виявило їхнє достовірне розходження.

Рівень загального білка у віддалений термін збільшувався в порівнянні з даними, отриманими в ранньому періоді після лікувально-діагностичного вишкрібання порожнини матки й призначеного курсу гормонотерапії та знаходився в межах норми, однак був нижче ніж до лікування 64,580,83 гл проти - 62,02,0 гл.

Рівень альбумінів у віддалений термін вірогідно збільшувався як у порівнянні з показниками до лікування, так і з показниками раннього післяопераційного періоду і знаходився в межах норми 54,990,71 г/л проти - 51,160,75 г/л.

Рівень -глобулінів у ранньому післяопераційному та віддаленому періоді не значно зменшувався, у порівнянні з доопераційними значеннями й не відрізнявся від нормальних показників 23,761,49% проти - 24,650,76%. Однак розходження між вмістом глобулінів до операції, при виписці зі стаціонару й у віддалений термін після діагностичного вишкрібання і курсу гормонотерапії були не достовірні.

А/Г коефіцієнт знаходився стабільно на нормальних цифрах. Однак у віддалений термін відзначалося збільшення цього показника (1,220,03), у порівнянні з даними, отриманими в жінок перед діагностичним вишкрібанням (1,05 0,04) і в ранньому періоді після втручання (1,040,03).

Вивчення показників коагулограми в жінок перед надходженням до клініки, при виписці (2,710,09 гл) й у віддаленому періоді (3,570,09 гл) виявило достовірне зменшення концентрації фібриногену, у ранньому періоді після втручання в порівнянні зі значеннями до нього. У віддалений термін відзначене достовірне збільшення рівня фібриногену в порівнянні з його змістом у крові жінок як до, так і безпосередньо після діагностичного вишкрібання. Протромбіновий індекс збільшувався в порівнянні з даними після втручання (88,760,96%) його рівень не відрізнявся від норми.

У жінок ІІІ групи відзначена зміна функціональних проб печінки, зниження рівня загального білка (7,211,36 гл) й альбумінів сироватки крові (54,90,86 гл) підвищення активності амінотрансфераз. Під впливом озонотерапії з 5 доби відбувалася регресія цих порушень. У віддалений термін після проведеного курсу озонотерапії відзначалися зміни в основних біохімічних показниках.

Рівень загального білка як у ранньому періоді після втручання, так і у віддаленому періоді істотно не змінювався й знаходився в межах норми (72,381,63 гл). Було відзначено, що рівень альбумінів сироватки крові в ранньому післяопераційному періоді був нижче (52,560,81 гл), ніж до діагностичного втручання (54,90,86 гл), а у віддалений термін вірогідно збільшувався в порівнянні з до- і післяопераційними значеннями (58,160,98 гл).

Рівень -глобулінів у ранньому післяопераційному періоді незначно збільшувався (19,150,77%) у порівнянні з доопераційними значеннями (18,330,69%), а у віддаленому періоді вірогідно зменшувався в порівнянні з до- і післяопераційними даними (15,121,1%).

Вивчення показників згортаючої системи крові, у жінок при надходженні в клініку(87,091,38), виписці (91,371,33) й у віддаленому періоді (92,380,77) виявило збільшення протромбінового індексу у віддалений термін після проведеного курсу озонотерапії. Рівень фібриногену на момент виписки жінок зі стаціонару вірогідно збільшувався (3,730,14 гл) в порівнянні з доопераційними значеннями (3,240,09 гл), однак у віддаленому періоді знижувався (3,270,11 гл) і практично не відрізнявся від доопераційних показників.

При виписці й у віддаленому періоді відзначалося зниження рівня білірубіну в сироватці крові (22,03,79 мкмоль/л) проти (13,921,25 мкмоль/л) причому рівень загального білірубіну знижувався, в основному, за рахунок прямого білірубіну в ранньому періоді після втручання (10,421,78 мкмоль/л) проти (18,084,5379 мкмоль/л), а у віддаленому періоді - за рахунок обох фракцій.

Порівняння активності АсАТ і АлАТ до діагностичного вишкрібання й у віддалений термін показало їхнє значне зменшення – більш ніж у 4 рази для АсАТ і більш ніж у 5 разів для АлАТ. Нормалізувалися показники ЛФ – її рівень вірогідно знизився більш ніж у 2,5 рази у віддалений термін у порівнянні з доопераційними значеннями.

Вивчення показників гемограми не виявило достовірних розходжень вмісту еритроцитів (3,90,021012/л) і тромбоцитів (181,287,22109/л) у крові жінок до операції, при виписці зі стаціонару (3,90,081012/л) і (197,54,52109/л), у віддалений термін після втручання (4,110,081012/л) і ( 203,333,52109/л).

Зменшення активності ферментів у віддалений термін після проведеного курсу озонотерапії в порівнянні з доопераційними показниками свідчать про регресію проявів синдрому цитолізу, а отже запальних і некротичних змін у матці.

Найбільші зміни ендотеліальної функції відбувались при ГЛП ІІа й ІІб типів. При ГЛП ІІа типу, що характеризується високим вмістом ХС ЛПНЩ і ЗХС, відзначалося зниження вмісту циклічного 3'-5' - гуанозинмонофосфату в порівнянні з нормоліпідемією на 31,7% (р0,05), тоді як рівень ЕТ-1 підвищувався в порівнянні з нормоліпідемією на 48,6% (р0,05). ГЛП ІІб типу, при якій, крім високого змісту ЗХС і ХС ЛПНЩ, відзначається підвищений рівень ХС ЛПДНЩ і ТГ, характеризувалася достовірним зменшенням вмісту циклічного 3'-5' - гуанозинмонофосфату на 30,8% (р0,05). Збільшення рівня ЕТ-1 носило характер тенденції без статистично достовірної різниці (р0,05).

У хворих із ГЛП ІІа й ІІб типів виявлена позитивна кореляційна залежність між вмістом ЕТ-1 і ЗХС (r=+0,48; р0,05) і ХС ЛПНЩ (r=+0,41; р0,05). Визначено негативний кореляційний зв'язок між вмістом циклічного 3'-5' - гуанозинмонофосфату і ХС ЛПНЩ (r=-0,34; р0,05).

При ГЛП ІV типу, що характеризується підвищеними рівнями ХС ЛПДНЩ і ТГ, зменшення вмісту циклічного 3'-5' - гуанозинмонофосфату і збільшення ЕТ-1 носило характер тенденції без статистично достовірної різниці (р0,05).

Таким чином, порушення ліпідного обміну сприяло прогресуванню ендотеліальної дисфункції, що виявлялось у збільшенні дисбалансу між ендотеліальними вазоконстрикторами й вазодилататорами.

Вміст ЕТ-1 у жінок II і III групи на фоні ожиріння був вірогідно вище, ніж у I групи. При аналізі вмісту ЕТ-1 у жінок з фіброміомою матки в залежності від її розмірів виявлено, що зі збільшенням матки до 5-6 тижнів вагітності при наявності підвищення вмісту ЕТ-1 на 23,4 % у порівнянні з групою контролю достовірних розходжень не було. Однак, у жінок зі збільшенням матки до 9-10 тижнів вагітності рівень ЕТ-1 був вірогідно вище не тільки в порівнянні з групою контролю, але й у порівнянні з жінками зі збільшенням матки до 5-6 тижнів вагітності.

Вивчення вмісту циклічного 3'-5' - гуанозинмонофосфату показало, що в жінок III групи рівень у плазмі крові виявився вірогідно нижче, ніж у контрольній групі. У жінок ІІ групи рівень циклічного 3'-5' - гуанозинмонофосфату в плазмі крові був нижче ніж у хворих III групи. Не виявлено істотних розходжень у рівнях циклічного 3'-5' - гуанозинмонофосфату в жінок з різною величиною фіброматозних вузлів.

Таким чином, порушення ендотеліальної функції в жінок з фіброміомою матки виявляється як у збільшенні вмісту вазоконстриктора ЕТ-1, так і в зменшенні активності вазорелаксуючої субстанції – ЕФР.

Loading...

 
 

Цікаве