WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Роль порушень ліпідного обміну та ендотеліальної дисфункції у розвитку фіброміоми матки на фоні ожиріння (автореферат) - Реферат

Роль порушень ліпідного обміну та ендотеліальної дисфункції у розвитку фіброміоми матки на фоні ожиріння (автореферат) - Реферат

Для дослідження стану згортаючої системи, з метою виявлення порушень у її ланках, проводили коагулогічне (гемостазіологічне) обстеження. Оскільки в жінок з фіброміомою матки часто спостерігаються метрорагії, можна думати про порушення в системі гемостазу та патологічне внутрішньосудинне тромбоутворення. Виходячи з вище викладеного дослідження згортаючої системи крові, проводилося в динаміці спостереження: при надходженні до відділення, на 3 день після операції, при виписці на 10 день і через 2 місяці (віддалені терміни).

УЗД ОМТ проводили на базі Харківської обласної клінічної лікарні на апараті "Siemens Sonolain G 60" (Японія).

Біохімічне дослідження ліпідів включало визначення в плазмі ЗХС, ТГ і ХС ЛПВЩ ферментативним методом на автоаналізаторі "Corona" (Швеція). Границями норми обирали критерії, які найбільш часто використовуються в клінічних і епідеміологічних дослідженнях. Типували ГЛП за D.S. Fredrickson.

Усі дані, отримані в результаті дослідження, оброблені за допомогою методів варіаційної статистики на персональному комп'ютері "Pentium" з обчисленням середньої величини М, середньоквадратичного відхилення S, середньої помилки, середньої величини m, критерію вірогідності t, значення вірогідності Р. Розходження між порівнюваними показниками визнавалися достовірними, якщо значення імовірності було більше або дорівнювало 95% (Р0,05).

Результати власних досліджень та їх обговорення. У результаті проведених досліджень встановлено, що при надходженні до лікувального закладу жінки I, II, III, груп пред'являли різні скарги – маткові кровотечі у вигляді метрорагій (27,8%, 52,8% і 44,5% відповідно), нерегулярні, тривалі незначні кров'янисті виділення (33,3%, 44,5% і 38,9% відповідно), біль у нижніх відділах живота й попереково-крижової ділянки (27,8%, 61,1% і 52,7%), швидку стомлюваність і загальну слабкість (22,2%, 38,9% і 44,5%), дизуричні розлади (8,3%, 19,4% і 22,2%), що проявлялися переважно в прискореному сечовипусканні. Ступінь виразності тих або інших скарг, проявів захворювання залежала від різних чинників: віку хворої, преморбідного фону, локалізації фіброматозних вузлів, генітальної та екстрагенітальної патології.

Початок менструальної функції у жінок I групи спостерігався у віці 13-14 років – 17 (47,2%), а у жінок II та III груп відмічалося пізнє менархе 44,5% і 52,8% відповідно, що можна пояснити наявністю ожиріння. Середній вік менархе у контрольній групі становив 12 років та 6 місяців. У хворих з ожирінням (II і III група) у порівняні із жінками з нормальною масою тіла, частіще спостерігались більш тривалі менструації, що можна пояснити наявністю відносної гіперєстрогенії. Тривалість менструального циклу 5 днів та більш із 108 обстежених жінок спостерігалось у 46 (42,6%), із них I групи – 12 (33,3%), II група – 16 (44,5%), III група – 18 (50,0%). У жінок контрольної групи тривалість менструального циклу відповідала фізіологічній нормі.

Щодо епідеміологічної настороженості звертав на себе увагу той факт, що в 54,6% жінок він був несприятливим. Це полягало в тому, що фіброміома матки зустрічалася в осіб різних професій. Однак спостерігалася перевага хворих які займалися розумовою працею. До них можна додати й тих, у кого фізична праця зв'язана з напругою уваги.

Більшість жінок були дітородного віку. У 100 жінок з фіброміомою матки (92,6%) нараховувалося 389 вагітностей, 8 (7,4%) - страждали первинною безплідністю. У середньому на одну жінку приходилося 3,89 вагітності. У 90 з них 148 вагітностей завершилися пологами. При цьому одні пологи були в 48,9%, двоє – у 41,1%, троє – у 6,7%, четверо – у 3,3% жінок. Середнє число на одну жінку з фіброміомою матки – 1,48. Отже, у більшості жінок з фіброміомою матки (90%) у минулому були одні або двоє пологів.

Серед жінок з фіброміомою матки, у яких були вагітності, але не було пологів, шість страждали невиношуванням вагітності: у п'ятьох - після викидня виник запальний процес із наступною вторинною безплідністю, в одному - після викидня була ектопічна вагітність, у трьох - були небажані вагітності.

Мимовільні й штучні аборти мали місце у 88,8% жінок, причому мимовільні – у 11,2% (з них двоє в трьох, троє в однієї). У 77,6% жінок було 214 штучних абортів (у середньому на одну жінку 2,4 аборти). При цьому по одному аборту зробили 42,6%, два – 21,0%, три – 15,4%, чотири – 13,1%, п'ять – 4,6%, шість – 2,8 %.

Статевим життям жили всі 108 жінок. Статеве життя більш одного року заперечували 12,0%, нерегулярне статеве життя вели 22,2%, регулярне статеве життя було доступно більшості 65,8% жінок. Враховувалася регулярність і задоволеність тому що вони відносяться до психотравмуючих і невротизуючих факторів і розглядаються як один з патогенетичних механізмів виникнення фіброміоми матки. Серед жінок, які жили регулярним статевим життям, задоволені ним були 42,5%. Вважали себе фригідними 21,1%, відзначали аноргазмію 14,0%, негативне відношення до статевого життя виразили 9,8%, невизначене відношення до нього 12,6% жінок. Як видно, у 57,5% жінок з регулярним статевим життям задоволеність ним була відсутня. Представлені показники співпадають з даними літератури й мають визначене діагностичне значення, оскільки у хворих на фіброміому матки ще до її розвитку є порушення психічної, нейрогуморальної і генітосегментарної складових копулятивного циклу, що впливають на статеву функцію.

При аналізі структури перенесених раніше захворювань відзначено, що у хворих з фіброміомою матки на першому місці були захворювання інфекційного характеру – 87,0%, захворювання серцево-судинної системи – 44,4%, хвороби органів травлення – 35,1%. На особливу увагу заслуговував факт встановлення тісного зв'язку фіброміоми матки й захворювань системи кровообігу, таких, як гіпертонічна хвороба, хронічна ішемічна хвороба серця, вади серця.

Значна частина жінок раніше перенесла захворювання жіночих статевих органів. У їхній структурі переважали ерозія шийки матки (50,0%, 33,3% і 55,5% - І, ІІ та ІІІ групи відповідно), запальні захворювання придатків матки (38,9%, 30,6% і 16,6%), поліп шийки матки (22,2%, 19,4% і 27,8%). Частина з них могла відбитися на стані репродуктивної функції, що мало місце в жінок, які спостерігалися, і вимагало відповідного лікування.

Багато хворих знаходилися на диспансерному обліку протягом багатьох років. За цей час у частини з них (24,0%) було зроблено діагностичне вишкрібання порожнини матки, два вишкрібання – 14,8%, три-чотири – 5,6% жінок. У процесі гінекологічного дослідження були виявлені коливання розмірів матки від 5-6 до 14 тижнів вагітності, у 61,0% жінок розміри матки перевищили 5-8 тижнів вагітності. При бімануальному дослідженні визначалася збільшена, щільної консистенції матка, Нерідко з горбистою, вузлуватою поверхнею, обмеженою в рухливості, що підтверджувалося на УЗД ОМТ. Усім жінкам з фіброміомою матки було зроблено лікувально-діагностичне вишкрібання порожнини матки. Результати гістологічного дослідження слизуватої тіла матки, свідчили про те, що переважала залозисто-кістозна гіперплазія ендометрія – 66,7% випадків. Ці результати співпадають з даними літератури про істотне значення гіперпластичних процесів при пухлинах статевої системи в жінок ( Г.И. Брехман, 2000 А.Л. Тихомиров, 2006).

Аналіз даних анамнезу показав, з одного боку, що досліджувані групи жінок були рівнозначними, і це дозволило провести зіставлення і порівняння отриманих результатів. З іншого боку – дані соматичного акушерського анамнезу були обтяжені й вказували на необхідність проведення додаткового дослідження для оцінки функціонального стану різних органів і систем.

Рівень загального білка в жінок I групи знаходився нижче фізіологічної норми після операційного втручання (61,11,0 гл), зниження рівня альбумінів (52,10,25 гл) однак у віддалений термін (через два місяця) підвищився до показників фізіологічної норми (54,180,68 гл). Рівень -глобулінів у ранньому післяопераційному (19,880,76%) та віддаленому періоді (14,11.16%) вірогідно зменшився в порівняні з показниками до початку лікування (17,71,0) та вишкрібання матки. А/Г коефіцієнт був у межах фізіологічної норми (1,280,07) і (1,260,04). Вивчення показників згортаючої системи крові у жінок після проведеної загальноприйнятої терапії показало що у віддаленому періоді мало місце незначне збільшення протромбінового індексу (91,240,47%) у порівнянні з даними при надходжені до стаціонару (90,821,14%). У віддаленому періоді відмічена нормалізація показників кількості еритроцитів (4,110,081012/л) та лейкоцитів (6,150,67109/л). При виписці й у віддаленому періоді відзначалась нормалізація активності ферментів печінки АсАТ (0,140,02 ммоль), АлАТ (0,220.02 ммоль), зменшення лужної фосфатази (84,14,42 нмоль).

У хворих II групи спостерігалися зміни функціональних проб печінки, що виявлялося зниженням рівня загального білка (63,661,78 гл), фібриногену (2,560,07 гл), зменшенням активності амінотрансфераз, лужної фосфатази (125,314,1 нмоль) збільшенням концентрації білірубіну сироватки крові за рахунок обох його фракцій. При сприятливому перебігу післяопераційного періоду після діагностичного вишкрібання до 5-7 доби відбувалася нормалізація ряду показників, однак навіть на момент виписки хворих спостерігалася помірна гіпопротеїнемія і гіпербілірубінемія за рахунок обох фракцій, підвищення активності АсАТ (0,910,05 ммоль), анемія легкого ступеня і лімфоцитопенія (20,121,68%). Після проведеного лікування в жінок ІІ групи вміст лімфоцитів (19,342,33%) у віддалений термін (через два місяця) зменшився в порівнянні з вихідними значеннями, однак був у межах норми. Вміст лейкоцитів у віддалений термін був нижче значень (4,910,28%), що спостерігалися в процесі лікування не виходячи за межі норми.

Loading...

 
 

Цікаве