WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Клінічне значення урофлоуметрії та міографії для діагностики енурезу у дітей (автореферат) - Реферат

Клінічне значення урофлоуметрії та міографії для діагностики енурезу у дітей (автореферат) - Реферат

З метою визначення диференціально-діагностичних критеріїв різних клінічних форм енурезу у дітей проводили ретельне вивчення електроміографічних показників та їх класифікування методом ієрархічного кластерного аналізу за програмою SPSS 12.0 (рис.2). Як зображено на рис.2, хворих з енурезом розподілено на чотири групи (кластери). У дітей з первинною та вторинною формами ізольованого нічного енурезу (кластери 1 та 4) виявлено збільшення латентних періодів М-відповіді m. abductor hallucis до (9,90,92) мс та m. gastrocnemicus до (4,60,4) мс (Р0,01 і Р0,05 порівняно з віковими нормативами). При вивченні кластерів 2 та 3 відмічено збільшення латентних періодів М-відповіді лише m. abductor hallucis до (6,50,5) мс (Р0,05). Отже, у дітей з первинною та вторинною формами енурезу поєднаного з денним нетриманням сечі, виявлене виражене порушення нервово-м`язової передачі лише в дистальних відділах.

Таким чином, не виявлено різниці під час вивчення ЕМГ-показників при первинній та вторинній формах енурезу, що підтверджує єдиний патогенетичний механізм розвитку цих форм захворювання. Ієрархічний кластерний аналіз підтвердив різницю порушень нервово-м`язової передачі при ізольованому нічному енурезі та поєднаному з денним нетриманням сечі.

Суттєві відмінності ЕМГ-показників з урахуванням неврологічного статусу дозволили визначити діагностичні критерії ізольованого нічного енурезу та поєднаного з денним нетриманням сечі (рис.3).

Так, у дітей з ізольованим нічним енурезом спостерігаються зміни неврологічного статусу, а також збільшення латентних періодів М-відповіді m. abductor hallucis і m. gastrocnemicus та їх асиметрія (у 30,2%), зменшення амплітуди М-відповіді m. abductor hallucis (у 9,2-13,2%), зміни форми М-відповіді з m.gastrocnemicus у вигляді псевдополіфазних комплексів з нормальною тривалістю (40,7%). Це свідчить про виражену затримку дозрівання нервових структур та нерівномірне перемикання імпульсів на симетричний бік за рахунок ураження центральних рівнів регуляції. Разом з тим у хворих з нічним нетриманням сечі поєднаним з денним, виявлено незначне збільшення латентного періоду М-відповіді m. abductor hallucis, зміни форми М-відповіді з m.gastrocnemicus у вигляді псевдополіфазних розтягнутих комплексів (23,6%), що свідчить про переважне втягнення в патологічний процес структур периферійного рівня регуляції.

Завдяки трьохетапному обстеженню та визначенню клінічної форми захворювання підвищилась ефективність діагностики і точність виявлення особливостей нервово-м`язової передачі й рівня ураження регуляції сечовипускання, на фоні яких формувався синдром енурезу у дітей.

Як відомо, у процесах нервово-м`язової передачі беруть участь такі мікроелементи, як кальцій та магній, а тому заслуговує увагу те, що у 59,6% хворих виявлено підвищення рівня магнію у сироватці крові, який мав кореляційний зв`язок (r=0,3980,01, Р0,05) з амплітудою М-відповіді досліджуваних м`язів. Разом з тим зниження рівня кальцію в сироватці крові у 21,1% дітей з енурезом корелює (r=0,4770,02, Р0,05) із збільшенням латентного періоду М-відповіді за даними ЕМГ, що свідчить про вплив мінерального обміну на перебіг захворювання. Можливо зниження рівня кальцію у сироватці крові дітей з енурезом обумовлено його підвищеною екскрецією (Kamperis et al., 2006).

Останнім часом порушення уродинаміки у дітей з енурезом пов`язують із затримкою дозрівання центральних та периферійних відділів нервової системи, які беруть участь у процесі становлення "зрілого типу сечовипускання" (Е.Л.Вишневский,1997). Якщо у дітей старше 4 років формується енурез, це свідчить, що процес "зрілого типу сечовипускання" затримується або відбувається повільніше шляхом ніж у нормі.

Так, наявність та характер дисфункцій сечових шляхів (ДСШ)у дітей з різними клінічними формами енурезу встановлювали за комплексом клініко–інструментальних методів (ретельний збір анамнезу експрес-опитувальником, дані лабораторних досліджень, оцінка добового ритму сечовипускання, УЗД нирок та сечового міхура з визначенням товщини стінок і кількості залишкової сечі, добове моніторування методом урофлоуметрії). Саме такий діагностичний комплекс, створений за даними літератури (О.Ф.Возіанов, Д.А.Сеймівський, 2001), та розроблена нами діагностична проба з метрономом на основі урофлоуметрії методом біологічного зворотного зв`язку дозволили визначити у хворих з енурезом наявність дисфункцій сечових шляхів та відібрати групу дітей, яким необхідно подальше урологічне дослідження.

За результатами проведених досліджень серед дітей з енурезом ДСШ встановлені у 39,1% хворих, дисфункції не виявлені майже у 2/3 хворих з енурезом, що узгоджується з даними літератури (Neveus, 2001).

Залежно від віку частота виявлення дисфункцій переважала у дітей другої вікової групи (8–11 років) і становила 47,2%, причому за рахунок гіперрефлекторної форми ДСШ (38,9%). Серед дітей третьої вікової групи (12–16 років) частота виявлення дисфункцій була найнижчою – 20,7%. Ці дані підтверджують патогенетичний звязок ДСШ із закономірностями становлення "зрілого типу сечовипускання", який при енурезі має виражену тенденцію до затримки, що свідчить про необхідність своєчасної діагностики ДСШ та їх адекватної корекції у дітей з нічним нетриманням сечі.

При визначенні ДСШ залежно від клінічної форми захворювання встановлено, що найчастіше нейрогенні дисфункції спостерігаються при вторинній формі енурезу (57,2%), поєднаному з денним нетриманням сечі (50%). При цьому у переважної більшості дітей виявлено гіперрефлекторний сечовий міхур (52,4%). Серед хворих первинною формою енурезу у більшості не було ДСШ, тобто у 68,8% хворих цієї групи був нормально функціонуючий сечовий міхур. При цьому у 66% хворих з ізольованим нічний енурезом були відсутні відсутністю дисфункції 66%. Це підтверджує дані літератури про необхідність проведення хворим з первинною формою ізольованого нічного енурезу лише діагностичного етапу і немає потреби у виконанні наступних інвазивних методів дослідження на відміну від поєднаного з денним нетриманням сечі (Schultz-Lampel, 2004).

Нами встановлено, що при всіх клінічних формах енурезу переважав гіперрефлекторний нейрогенний сечовий міхур. За даними літератури (В.І.Зайцев, 2000), при затримці розвитку надсегментарних структур та недостатньому супраспінальному гальмуванні постійний гіперактивний стан сакрального парасимпатичного спінального центру сечовипускання призводить до незагальмованих скорочень детрузора у фазі наповнення у випадку закритого уретрального сфінктера, що спричинює періодичне підвищення міхурового тиску до значень, які перевищують мікційні. Вказані зміни призводять до порушень співвідношень між детрузором та сфінктером сечовипускального каналу з розвитком детрузорно–сфінктерної диссінергії, що проявляється на урофлоуграмі у прискореному та переривчастому сечовипусканні (за типом "стаккато"). Так, у 21,1% хворих з енурезом прискорене сечовипускання характеризувалось скороченням часу потоку сечі до (9,10,8) с та прискоренням середньої об`ємної швидкості потоку до (15,50,5) мл/c. Переривчасте сечовипускання діагностовано у 14,5% дітей, виникає внаслідок короткочасної оклюзії сечовивідного каналу зовнішнім сфінктером уретри та м`язами тазового дна, що є одним з можливих механізмів ретроградного інфікування сечового міхура (О.Ф.Возіанов, Д.А.Сеймівський, 2001). Так, у 66,7% хворих з енурезом з ДСШ виявлено інфекції сечових шляхів.

Необхідно зазначити, що у 4,3% хворих з вторинною формою енурезу поєднаною з денним нетриманням сечі спостерігався "абдомінальний" тип кривої на урофлоуграмі. За даними літератури, це обумовлено не тільки скороченням детрузора, а в першу чергу напруженням м`язів передньої черевної стінки і може свідчити про декомпенсацію детрузора (Э.Танаго,2005). Крім того, у 6,6% хворих з енурезом спостерігалось обструктивне сечовипускання, що може вказувати на органічний характер інфравезикальної обструкції, тому цим хворим рекомендована консультація уролога.

Всім хворим з енурезом проводили урофлоуметрію за добовим моніторуванням, що дозволило дійти висновку про динаміку головних показників урофлоуметрії та виявити приховані порушення уродинаміки сечових шляхів (рис.4). Як зображено на рис.4, показник середньої об`ємної швидкості (Qсер.) мав незначний діапазон коливання значень протягом доби і знаходився у межах (5,0811,58) мл/с порівняно з максимальною об`ємною швидкістю (Qмакс.) – (10,6755,17) мл/с. Проте спостереження за динамікою Qмакс. дозволило навіть при невеликому об`ємі сечі (40-90 мл), характерному для гіперрефлекторної дисфункції сечового міхура, виявити порушення уродинаміки у дітей з енурезом. Необхідно зазначити, що при первинній формі ізольованого нічного енурезу у 54,5% дітей на фоні гіперрефлекторної ДСШ відмічено своєрідну форму урофлоуграми із збільшенням Qмакс до високих цифр (55,17 мл/c) - "піків", що, за даними літератури (В.В.Россихин, В.Н.Лесовой, 2004), є проявом гіпоксії детрузора.

Loading...

 
 

Цікаве