WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Клінічне значення урофлоуметрії та міографії для діагностики енурезу у дітей (автореферат) - Реферат

Клінічне значення урофлоуметрії та міографії для діагностики енурезу у дітей (автореферат) - Реферат

За кардіоінтервалографією та реовазографією визначали стан вегетативної нервової системи і периферійної гемодинаміки у дітей з енурезом.

При обробці результатів проведених дослідженнь використовували методи варіаційної статистики з обчисленням частотних характеристик ознак, середньої статистичної (Х), середньоквадратичного відхилення (S), похибки середніх (mx) та відносних величин (mp). Критерії порівняння використовували з урахуванням форми розподілення параметрів варіаційних рядів. Оцінку достовірності різниці проводили за параметричним t-критерієм Стьюдента, а також за методом розподілення різниці відносних частот. Різницю вважали достовірною, якщо вірогідність (Р) помилкового прийняття гіпотези про відсутість суттєвої різниці не перевищувала 0,05. Також проводили кореляційний та кластерний аналіз результатів дослідження. Статистичну обробку даних проводили за програмою Excel-97 (Windows XP) та спеціальним математичним пакетом статистичного аналізу SPSS 12,0 на комп`ютері типу IBM PC/AT.

Результати дослідження та їх обговорення. За рекомендацією Европейської асоціації урологів (2001) дітей з енурезом розподілили за періодом виникнення нетримання сечі. Так, у переважної більшості хворих (69,6%) була первинна форма захворювання, при якій виникнення симптомів спостерігалося від народження і захворювання перебігало монотонно. Патологію вагітності та пологів в анамнезі виявлено у 83,5% матерів цих хворих, а також відмічено спадкову схильність. У більшості дітей був глибокий сон (84,9%), енуретичні епізоди наставали частіше в першій половині ночі. Переважна більшість хворих (89,9%) не могли вказати на певні чинники, які б провокували перебіг захворювання.

Вторинну форму енурезу спостерігали у 30,4% хворих, при якій ознаки захворювання виникли після "сухого проміжку" більше 6 міс і перебіг часто мав переривчастий характер. Кількість енуретичних епізодів збільшувалась за наявності певного чинника, такого як переохолодження (31,4%), психотравмуюча ситуація (28,7%), надмірне споживання рідини ввечері (42,8%) тощо. У 77% хворих виявлено порушення сну (глибокий сон, розмова,ходіння під час сну тощо).

Згідно з МКБ-10 (1994), нічне нетримання сечі розподіляють на клінічні форми за зв`язком з біоритмом сон-неспання. Так, ізольований нічний енурез виявлено у 67,5% хворих, поєднання його з денним нетриманням сечі відмічено у 32,5% дітей, половина з яких (50%) скаржились на нетримання сечі під час сміху або кашлю, полакіурію та імперативні позиви.

Слід звернути увагу на те, що при всіх формах енурезу спостерігається патологія пренатального та перинатального періоду, що свідчить про резидуально-органічний фон з розвитком мінімальних мозкових дисфункцій, які створюють передумови виникнення енурезу у дітей; це підтверджується також даними літератури (В.М.Трошин та співавт., 1999). Крім того, значна кількість хворих скаржились на глибокий сон (профундосомнію), що також узгоджується з даними літератури (Б.Р.Яременко, А.Б. Яременко, 2002) про патологію механізмів сон-неспання у дітей з енурезом у зв`язку з затримкою дозрівання центральних рівнів регуляції сечовипускання. Дані порушення стосуються як центральної (ЦНС), так і вегетативної (ВНС) нервової системи. Так, наявність у хворих з енурезом таких симптомів розладу функції ВНС, як мармуровість та ціаноз шкіри (41,2%), підвищена пітливість та гіпергідроз кінцівок (70,2%), рожевий та білий дермографізм (50,8%), вихідний ваготонічний вегетативний тонус (53,5%), недостатня вегетативна реактивність за рахунок зниженої активності симпатичної і парасимпатичної частини ВНС і неадекватна вегетативна забезпеченість діяльності організму, порушення вегетативного гомеостазу та напруження компенсаторних механізмів. Як відомо, вегетативні дисфункції організму підтверджуються також змінами периферійного кровообігу (О.П.Волосовець та співавт. 2002). За даними реовазографічного дослідження хворих з енурезом встановлено порушення периферійної гемодинаміки за рахунок підвищення тонусу артерій різного калібру (45,6%-74,6%), зниження периферійного опору і порушення венозного відтоку в гомілках за типом гіпотонусу вен (51,7%). Порушення кровообігу в нижній половині тулуба підтримує патологічні процеси на периферійному рівні L2-S5 у дітей з енурезом.

Натальнообумовленою вважається неповноцінність як шийного відділу, так і поперекового потовщення спинного мозку (Е.Т.Магомедова, 1985). Проте є поодинокі дані літератури про комплексне неврологічне обстеження хворих з енурезом з визначенням стану нервово-м`язової передачі. Тому ми розробили трьохетапну схему діагностики порушень неврологічного статусу та нервово-м`язової передачі у дітей з різними клінічними формами нетримання сечі.

На першому етапі у дітей з енурезом проводили збір анамнезу для визначення характеру акту сечовипускання, з'вязку з біоритмом сон-неспання та з`ясовували скарги, серед яких звертали увагу на головний біль (51%), запаморочення (23,1%), підвищену втомлюваність ніг під час ходьби (6,2%) та больові відчуття в нижніх кінцівках, астеноневротичний синдром (65,3%). Наприкінці визначали клінічну форму енурезу.

На другому етапі проводили неврологічне обстеження. Так, при оцінці неврологічного статусу відмічалась незначна гіпотонія м`язів нижніх кінцівок у 9,2% хворих з енурезом. У 10,5% виявлено зниження, у 7,8% пожвавлення шкірних і сухожильних рефлексів. Також спостерігали синдром рухового збудження (2,6%), нав`язливі рухи (3,1%), заїкання (6,1%), дислалію. Одержані результати узгоджуються з даними літератури (В.М.Трошин та співавт., 1999).

Третій етап включав проведення стимуляційної електронейроміографії. Більшість дослідників проводили електроміографічне дослідження з використанням контактних та голкових електродів для діагностики периферійного рівня регуляції з визначенням функціонального стану сфінктера сечового міхура, загальної чи локальної спонтанної електричної активності сечоводів, детрузора, промежини у спокої та при мязовому (мимовільному) напруженні за виміром різниці потенціалів у дітей з енурезом (В.О.Пирогов та співавт.,1997; Akbal, 2005). Проте недоліки зазначених методів полягають у тому, що вони травматичні для пацієнта. Тому на третьому етапі діагностики нервово-м`язової передачі для оцінки стану нервового попереково-крижового сплетення, на рівні якого відбувається перемикання імпульсів, що надходять з центральних рівнів регуляції сечовипускання, ми досліджували n.tibialis, який є продовженням сідничого нерва, що виходить з цього сплетення.

Проведене дослідження дозволило встановити, що у дітей з енурезом спостерігаються електрофізіологічні зміни нервово-м`язової передачі. На відміну від здорових дітей, у 83,9% хворих з енурезом з правої сторони та у 87,5% з лівої виявлено збільшення латентного періоду М-відповіді m. abductor hallucis (дистальної латентності). При дослідженні латентного періоду М-відповіді m. gastrocnemicus лише у 33,9% хворих з енурезом з правої сторони та у 46,2% з лівої відмічалось незначне збільшення цього показника. Це свідчить про збільшення часу центральної затримки (обробки) сигналу на рівні спинного мозку, що призводить до затримки проведення нервового імпульсу з попереково-крижового сплетення на нервові шляхи, а також на сечовий міхур.

Враховуючи те що, за даними літератури (Б.М.Гехт,1990), М-відповіді cиметричних м`язів мають схожі характеристики, цей показник є важливим діагностичним критерієм. Оскільки латентні періоди досліджуваних м`язів у деяких хворих були неоднакові на правій та лівій нижніх кінцівках, вважали за необхідне вирахувати коефіцієнти асиметрії латентності. Так, серед дітей з енурезом порівняно з віковою нормою у 30,7% спостерігалась асиметрія латентності при вивченні М-відповіді m. abductor hallucis та у 21,1% - m. gastrocnemicus, що свідчить про нерівномірне перемикання імпульсів.

Відомо, що процес мієлінізації нервових волокон продовжується в постнатальному періоді онтогенезу до чотири-річного віку. З цим пов`язані більш низькі показники латентного періоду М-відповіді у здорових дітей до 4 років, але з віком величина цього показника збільшується внаслідок росту дитини та розвитку нервових структур і мієлінових оболонок (Л.Р.Зенков та співавт.,1991). Тому, виявлені у дітей з енурезом зниження амплітуди М-відповіді, наявність псевдополіфазних та поліфазних комплексів (рис.1) та деяке зниження швидкості проведення імпульсу розцінюють як порушення нервових волокон за типом мієлінопатії (Б.М.Гехт,1990). Це також підтверджує затримку дозрівання нервових структур та може опосередковано свідчити про порушення периферійної іннервації м`язових волокон відповідного рівня S3-S5 сегментів спинного мозку.

Loading...

 
 

Цікаве