WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Клінічне значення урофлоуметрії та міографії для діагностики енурезу у дітей (автореферат) - Реферат

Клінічне значення урофлоуметрії та міографії для діагностики енурезу у дітей (автореферат) - Реферат

Впроваджено в клінічну практику алгоритм діагностики різних клінічних форм енурезу у дітей на основі трьохетапного обстеження з урахуванням стану нервово-м`язової передачі та особливостей неврологічного статусу (патент №14684 "Спосіб діагностики різних клінічних форм енурезу у дітей").

Запропоновано та впроваджено в практику спосіб діагностики та лікування порушень уродинаміки сечових шляхів за допомогою методу біологічного зворотного зв`язку на основі урофлоуметрії (патент №22426 "Спосіб діагностики дисфункцій сечовивідних шляхів при різних клінічних формах енурезу у дітей", патент №21665 "Спосіб лікування енурезу у дітей").

Впровадження результатів дослідження в практику. За результатами дисертаційної роботи розроблені методичні рекомендації "Діагностика та лікування енурезу у дітей" (Київ, 2007). Основні принципи діагностики різних клінічних форм енурезу у дітей впроваджено в клінічну практику міських та обласних дитячих лікувально-профілактичних установ Києва, Дніпропетровська, Вінниці, Івано-Франківська та використовуються у навчальному процесі на кафедрі педіатрії №4 Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця.

Особистий внесок дисертанта. Дисертаційна робота є особистою працею автора. Автор проаналізувала вітчизняну та зарубіжну літературу з проблеми, що вивчалася, планувала мету роботи та завдання дослідження. Самостійно проведені клінічні спостереження та інструментальні методи дослідження. Дисертант особисто систематизувала одержані результати, узагальнила їх та провела статистичний аналіз результатів.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації доповідались на 10-му з'їзді педіатрів України „Проблеми педіатрії на сучасному етапі" (13-16 жовтеня 1999 р., Київ), 55-й науково-практичній конференції молодих вчених (18-21 квітня 2000 р., Київ), науково-практичній конференції "Актуальні проблеми дитячої нефрології" (24-25 жовтня 2000 р., Київ); російській науковій конференції "Педиатрия из XIX в XXI век" (30 червня - 1липня 2005 р., Санкт-Петербург); на X конгресі педіатрів Росії „Актуальные проблемы педиатрии"(3-8 лютого 2006 р., Москва) та на XI конгресі педіатрів Росії "Актуальные проблемы педиатрии" (6-9 лютого 2007 р., Москва) .

Публікації. За темою дисертації надруковано 14 наукові праці, в тому числі методичні рекомендації, 8 статей у різних журналах, які входять до реєстру ВАК, та у 6 збірниках наукових праць. Одержано 3 патенти на винахід.

Обсяг та структура дисертації. Робота викладена на 167 сторінках машинописного тексту, складається з вступу, 6 розділів, висновків, практичних рекомендацій та списку використаної літератури, що включає 264 джерела (70 вітчизняних і російськомовних, 194 іноземних авторів). Робота ілюстрована 15 таблицями, 30 рисунками.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріал та методи дослідження. Дослідження за темою дисертаційної роботи були проведені на кафедрі педіатрії №4 НМУ ім.О.О.Богомольця протягом 2000-2007 рр. Обстежено 114 дітей з нетриманням сечі віком 5-16 років, які перебували на обстеженні та лікуванні у Центрі вегетативних дисфункцій на базі дитячої клінічної лікарні №6 м.Києва.

Серед обстежених дітей з енурезом більшість було хлопчиків – 89 (78,1%), дівчаток – 25 (21,9%). За віком хворих розподілили на три групи, враховуючи вікові нормативи методів урофлоуметрії та оцінки добового ритму сечовипускання: 4–7 років (20,8%), 8–11 років (46,4%), 12–16 років (32,8%). Одержані дані свідчать, про поширеність енурезу серед дітей початкових класів, що можливо пов`язано з більшим впливом психотравмуючих факторів у молодшому шкільному віці і узгоджується с даними досліджень останніх років (І.О.Мітюряєва та співавт., 2001; Lane та співавт., 2005).

Клінічну форму захворювання встановлювали на основі даних комплексного клінічного та інструментального дослідження, які вносили у спеціальні картки кожного хворого. Збір анамнезу проводили за допомогою спеціально розробленого опитувальника, який включав декілька підрозділів запитань. Так, докладно вивчали скарги дитини, наявність болю та його локалізацію, психологічний стан тощо. При вивченні анамнезу захворювання з`ясовували вік, в якому почався енурез, можливу причину виникнення, наявність "світлих проміжків", характер перебігу захворювання, порушення нічного сну, наявність денного нетримання сечі та характер акту сечовипускання. Крім того, уточнювали стан здоров`я батьків, наявність енурезу у родичів, перебіг вагітності та пологів у матері хворої дитини тощо.

Клінічне обстеження включало загальне та біохімічне дослідження крові, загальний аналіз сечі, аналіз сечі за Нечипоренком та Зимницьким, посів сечі; нічну поліурію виявлено у 73,7% хворих, інфекції сечових шляхів - у 17,1%.

Проводили консультації вузьких спеціалістів (невропатолога, психіатра, уролога, окуліста, отоларинголога).

Стан нервово-м`язової передачі у дітей з енурезом досліджували за стимуляційною електроміографією (ЕМГ), яку проводили на апараті "TOENNIS" фірми "Erich Jeager" (Німеччина) з використанням поверхневих електродів для визначення прямої збудливості мязів та швидкості проведення імпульсу по нервових волокнах, що свідчить про процеси мієлінізації та дозрівання нервових структур у дітей з енурезом. За цим методом при супрамаксимальній стимуляції рухових волокон n.tibialis оцінювали М-відповідь m. gastrocnemicus та m. abductor hallucis за такими параметрами: амплітудою М-відповіді (А, мВ), латентним періодом (L, мс), асиметрією латентності, формою потенціалу та швидкістю проведення імпульсу (V, м/с). Для оцінки проведення імпульсу по швидких нервових волокнах визначали латентний період або латентність - проміжок часу від початку артефакту подразнення до початку відхилення потенціалу дії досліджуваного м`яза. Коефіцієнт асиметрії латентності вираховували як відношення різниці латентності М- відповідей симетричних м`язів до найбільшого з цих показників. Стан немієлінізованих або слабомієлінізованих нервових волокон визначали при вимірюванні амплітуди М-відповіді як результат алгебраїчного сумування потенціалів окремих м`язових волокон. Форму потенціалу, яка залежить від структури рухової одиниці, оцінювали за кількістю фаз. Швидкість проведення імпульсу досліджували при подразненні нерва у проксимальній та дистальній точках. Одержані результати порівнювали з віковими нормативами за даними С.Мartinez (цит. за Рajan, 1997).

Стан уродинаміки сечових шляхів у дітей з різними клінічними формами енурезу оцінювали при комплексному вивченні результатів анамнезу, клінічного обстеження, УЗД нирок та сечового міхура, даних реєстрації добового ритму спонтанних сечовипускань, урофлоуметрії та діагностичної проби з метрономом методом біологічного зворотного зв`язку на основі урофлоуметрії.

УЗД сечового міхура проводили в динаміці до та після сечовипускання на апараті ALOKA SSD–5000 з визначенням форми та товщини стінок сечового міхура, характеру вмісту та кількості залишкової сечі після випорожнення. Так, залишкову сечу об`ємом більше 10% виявили у 20,1% хворих, помірне потовщення стінок сечового міхура - у 29,7%, дрібнодисперсну завись - у 10,8% хворих з енурезом.

Оцінку добового ритму сечовипускання для визначення форми міхурового рефлексу та здатності до накопичення й утримання сечі проводили за обліком частоти спонтанних сечовипускань, тривалості інтервалів між ними, об`єму сечі, який виділяється під час кожного сечовипускання протягом доби. Вимірювали мінімальний, середній та максимальний об`єми сечі. Одержані результати порівнювали з нормативами за М.Д.Джавад-Заде та співавт. (1989) відповідно до кожної вікової групи.

Урофлоуметрію проводили за допомогою МБН-мікціографа (Москва) для визначення функціонального стану нижніх сечових шляхів, тонусу і скоротливої активності детрузора та прохідності уретри. Дослідження проводили багаторазово у вигляді добового моніторування протягом 2-3 діб у звичайному питному режимі. Урофлоуграми оцінювали за такими показниками: максимальною об`ємною швидкістю потоку сечі, середньою об`ємною швидкістю, ефективним об`ємом сечового міхура, часом досягнення максимуму об`ємної швидкості та періодом повного сечовипускання, лінійною швидкістю, тиском потоку сечі та площею перетину уретри; враховували також форму урофлоуграми. Одержані результати порівнювали з віковими нормативами (М.Д.Джавад-Заде та співавт., 1989; Э.Танаго,2005).

Для визначення стану детрузора та сфінктерів сечового міхура і сечовипускального каналу, їх скоординованої дії та сечовипускального рефлексу, який свідчить про процеси дозрівання нервових структур у дітей з енурезом, проводили розроблену нами діагостичну пробу з метрономом методом біологічного зворотного зв`язку на основі методу урофлоуметрії з використанням вправ для тренування м`язів тазового дна за Кегелем (1952). Хворому, який знаходився у зручному, фізіологічному для акту сечовипускання положенні, перед екраном урофлоуметра ретельно пояснювали інструкцію, після чого включали програму "Метроном". На перший удар метроному хворий починав сечовипускання із скороченням детрузора та розслабленням сфінктерів сечового міхура і уретри, на другий удар переривав потік сечі шляхом напруження сфінктерів та м`язів тазового дна. Дослідження проводили таким чином протягом всього акту сечовипускання. Дані одержували у вигляді графіків-урофлоуграм, на які накладали розроблені нами номограми з позначеними сигналами метроному. Результати оцінювали за такими кількісними показниками: латентними періодами (t1, t2) та часом від моменту скорочення сфінктерів до повного переривання потоку сечі (t3), а також визначали якісні параметри: форму урофлоуграми та наявність графіка-урофлоуграми на кожну заплановану серію ударів метроному. Одержані результати у дітей з енурезом порівнювали з групою контролю, яку становили 32 здорові дитини 5-15 років.

Loading...

 
 

Цікаве