WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Невротичні розлади у працівників вугільної галузі (клініка, ді-агностика, принципи відновної терапії і профілактики) (автореферат) - Реферат

Невротичні розлади у працівників вугільної галузі (клініка, ді-агностика, принципи відновної терапії і профілактики) (автореферат) - Реферат

У хворих групи порівняння частіше за інші реєструвалися головний біль – 87,3%, ознаки вегето-судинної дистонії – 60,0%, біль в області серця – 54,5%, порушення серцевого ритму – 46,4%.

При порівнянні клінічних симптомів в основній групі і групі порівняння встановлено, що у працівників підземних вироботок частіше зустрічалися емоційні розлади у вигляді тривоги, фобій і внутрішньої напруги. Емоційні порушення були часто поліморфними, супроводжувалися сомато-вегетативними проявами поліорганного характеру. В групі порівняння превалював астенічний компонент у вигляді зниження працездатності, стомлюваності, зниженого настрою, з соматичною симптоматикою зі сторони однієї або двох систем організму (частіше серцево-судинної та дихальної систем).

Крім того, слід зазначити, що в основної групи працівників вугільної промисловості спостерігаються специфічні фобії, жорстко пов'язані з умовами праці, агорафобії, страх смерті. Як правило, ці страхи приховувалися робітниками, перед заступанням на зміну вони пред'являли різні скарги соматичного характеру.

Таблиця 4

Синдромальна структура невротичних розладів у шахтарів

Синдроми

Основна група

Група

Порівняння

1

Тревожно-фобічний

33,3%

7,6%

2

Тривожно-депресивний

22,8%

4,0%

3

Депресивно-фобічний

11,4%

3,3%

4

Істеричний

6,5%

3,1%

5

Астено-депресивний

8,6%

33,2%

6

Емоційно-нестійкий

2,6%

6,1%

7

Астено-іпохондричний

8,4%

26,3%

8

Тривожно-іпохондричний

6,4%

16,4%

Клініко-психопатологічне дослідження основної групи хворих виявило наступні ведучі синдроми, характерні для працівників підземних вироботок: тривожно-фобічний — 33,3%, тривожно-депресивний — 22,8%, депресивно-фобічний — 11,4%. Характерно, що вищеописані синдроми відрізнялися переважанням тревожно-фобічного радикалу в їх структурі. Тоді як істеричні, депресивні і емоційно-лабільні синдроми зустрічалися рідше.

У групі допоміжного наземного персоналу ведучі клінічні синдроми розподілилися таким чином: астено-депресивний — 33,2%, астено-іпохондричний — 26,3%, тривожно-іпохондричний — 16,4%, тревожно-фобічний — 7,6%).

Порівняння частоти спостерігання провідного клінічного синдрому показало наступні особливості: для хворих основної групи найхарактернішими були тривожно-фобічний і тривожно-депресивний, тоді як в групі порівняння переважали астено-депресивний і астено-іпохондричний синдроми.

Дані по нозологічній приналежності хворих представлені в табл. 5.

Таблиця 5

Структура невротичних розладів у шахтарів

Нозологічні одиниці

Основна група

Група порівняння

абс

%

абс

%

1

Тривожно-фобічний розлад

28

24,6

14

12,7

2

Генерализованное тривожний розлад

24

21,0

41

37,3

3

Обсесивно-компульсивний розлад

3

2,6

6

5,5

4

Гостра реакція на стрес

39

34,2

9

8,2

5

Посттравматичний стресовий розлад

6

5,3

1

0,9

6

Діссоциатівні (конверсійні) розлади

3

2,6

19

17,3

7

Соматоформні розлади

5

4,4

9

8,2

8

Неврастенія

6

5,3

11

10

Як видно з табл. 5, в основній групі найбільш часто зустрічалися гостра реакція на стрес, тривожно-фобічні розлади і генералізований тривожний розлад.

Гостра реакція на стрес, як правило, розвивалася безпосередньо після аварійної ситуації і характеризувалася симптомами дезорієнтації, звуженої свідомості на фоні психомоторного збудження або навпаки, рухової загальмованості аж до ступорозного рівня. Практично у всіх хворих розвивалася парціальна ретро- і антероградна амнезія. Повна редукція симптоматики наступала на 3 — 5 добі.

Переважною клінічною формою тривожно-фобічних розладів була агорафобія. Основними клінічними проявами останньої були виражені страхи як відкритих так і закритих просторів, ліфтів, неможливість залишатися вдома або вийти на вулицю без супроводжуючих, пароксизмальні стани аж до розвитку розгорнутих панічних атак. Зворотний розвиток симптоматики наступав в строк від 2 до 4 місяців.

Генералізований тривожний розлад спостерігався у вигляді симптомів внутрішньої напруженості, дискомфорту, м'язової напруги, недиференційованих побоювань щодо себе і найближчих родичів, постійної тривоги, вегетативної лабільності. Зворотний розвиток симптоматики займав набагато більш тривалий період часу — до 3 — 5 місяців.

У групі порівняння переважаючими були генералізований тривожний розлад, дисоціативні (конверсійні) розлади і тривожно-фобічні розлади. Клінічні прояви в цілому співпадали в обох групах.

Аналіз психовегетативних співвідношень показав наступне. У більшості пацієнтів мала місце схильність до підвищення артеріального тиску (АТ) (в середньому до цифр 140 — 150 / 90 — 95 мм. рт. ст.). Менш ніж у 1/3 пацієнтів спостерігалося знижений АТ (90 — 95 / 60 — 65 мм.рт.ст.). У більшості пацієнтів були ознаки переважання симпатикотонії у вигляді підвищення АТ,тахікардії (73,338,21%), прискореного дихання (46,79,26%), блідості, сухості шкіряних покровів (63,38,95%), білого дермографізму (63,38,95%).

Переважання парасимпатикотонії зустрічалося рідше і виявлялося в таких ознаках, як гіпергідроз (36,78,95%), відчуття приливів жару до лиця, верхній половині тулуба, почервоніння шкіри (26,78,21%), нудота (23,37,85%), мерзлякуватість, непереносимість холодної погоди (20,07,43%), наявність вираженого червоного дермографізму (36,78,95%).

У цілому в основній групі вираженість проявів симпатикотонії була значніше. Порушення серцевого ритму з почастішанням до 95-100 ударів в хвилину (80,07,43%), схильність до гіпертонії, тахіпное (56,79,20%), блідість (66,68,75%), складали перманентний фон, пароксизмально підсилюючись. Причому, у даній групі хворих спостерігалися і психовегетативні реакції у вигляді симпатоадреналових кризів.

У хворих в групі порівняння переважала парасимпатична спрямованість тонусу з переважанням слабкості, приливів тепла з гіперемією, нудотою, що епізодично доходить до блювотних рефлексів, вираженою "грою вазомоторів" лиця і шиї (46,79,26 %), емоційним спадом, а також зниженням рухової активності.

По сукупності даних виявлена наступна картина загального вегетативного тонусу в обстежених групах.

Таблиця 6

Стан вегетативного тонусу в обстежених групах

Групи обстежених

Вегетативний тонус

симпатикотонія

парасимпатикотонія

эйтонія

абс.

%+m%

абс.

%+m%

абс.

%+m%

Досліджувана група

60

52,6 7,43

16

14,6 7,43

24

21,1 4,63

Група порівняння

51

46,4 8,26

35

31,86,21

14

12,7 5,43

Результати патопсихологічного дослідження показали наступне. За даними ММРІ в усередненому профілі особистості шахтарів основної групи показники практично за всіма шкалами мали нормативні значення. Наголошується помірне підвищення за шкалами: 3, 4, 9. Подібний профіль відображає заперечення складних психологічних проблем, завишену самооцінку, поблажливе відношення до власних недоліків, імпульс, декларацію гіперсоціальних настанов з метою самоутвердження в референтній групі. Прагнення орієнтуватися на зовнішню оцінку дозволяє контролювати поведінку з урахуванням соціальної дистанції і конвенціальних норм. Одержані дані дозволили виділити варіанти найчастіших особових особливостей.

Loading...

 
 

Цікаве