WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Особливості лікування та профілактики гострого перитоніту при цукровому діабеті та іншій системній патології (експериментально–клінічне дослідження) ( - Реферат

Особливості лікування та профілактики гострого перитоніту при цукровому діабеті та іншій системній патології (експериментально–клінічне дослідження) ( - Реферат

Пригнічення резистентності, зміни кровообігу та проникності судин, обумовлені регуляційними розладами, створюють сприятливі умови для життєдіяльності МФ, ознакою чого є виявлене нами при ППС зростання мікробної забрудненості ексудату та швидша зміна етіологічних чинників перитоніту.

Сукупний вплив гідролаз швидко призводить до порушення рівноваги у системі гемостазу, що у клінічних умовах виявлялося прискоренням розвитку перитоніту, порушенням ЖТЗ органів і тканин, зростанням кількості та тяжкості ПОУ у хворих із СП.

Розвиток СВО має досить чіткі ознаки стадійності, що підтверджено результатами дискримінантного аналізу залежності розподілу показників від часу спостереження. Встановлено, що через 6, 12 та 24 год. з часу моделювання перитоніту дискримінантні функції змінювалися статистично істотно. Поряд з цим, не було істотних відмінностей значень функцій через 24 та 48 год. (рис. 1).

Це свідчить, що у розвитку СВО можна виділити 3 стадії, обумовлені змінами співвідношень активності регуляційних систем. На початковій стадії ініціація медіаторів, що володіють пошкоджувальною дією, компенсується функціональною напругою факторів захисту. Проміжна стадія характеризується пригніченням чинників, що нівелюють негативні впливи зростання активності агентів пошкодження. У кінцевій стадії розвивається декомпенсація механізмів адаптації, регуляційний дисбаланс та домінування факторів пошкодження.

Принципові відмінності розвитку патологічного процесу, відзначені при поєднанні різних захворювань, дають підстави розглядати ПП як окремий специфічний стан, якому властиві специфічні механізми та відповідні клінічні ознаки, що потребує відповідних підходів до діагностики та лікування.

Одним із визначальних критеріїв, який обумовлює вибір лікувальної тактики, є тяжкість стану хворих. Проведені дослідження засвідчили зниження прогностичної значимості оціночної системи SAPS ІІ та МПІ у хворих на ПП.

Із урахуванням патогенетичних особливостей нами запропоновано виділяти чотири класи ПП. За результатами проведеного дисперсійного та регресійного аналізу клінічних та лабораторних показників, для розмежування груп хворих на поєднану патологію напрацьовано шкалу (таблиця), згідно з якою включеним показникам відповідає певна кількість пунктів. Дисперсійний аналіз розподілу параметрів ПОУ, залежно від обчисленої суми пунктів, засвідчив, що статистично істотні відмінності були між інтервалами кількості пунктів: 0 – 5, 6 – 10, 11 – 15, більше за 15. Відповідно до цього ми виділили наступні класи поєднаної патології:

Клас 0 – кількість балів не більше, як 5;

Клас 1 – кількість балів 6 – 10;

Клас 2 – кількість балів 11 – 15;

Клас 3 – кількість балів 16 і більше.

Для оцінки прогностичного ефекту напрацьованої оціночної шкали ми провели дисперсійний аналіз розподілу параметрів ПОУ залежно від класу ПП. Встановлено (рис. 2), що різні класи обумовлювали виражені відмінності тяжкості ускладнень, які розвивалися в обстежених хворих у післяопераційному періоді, що свідчить про можливість та доцільність застосування такого методу оцінки у клінічній практиці.

Таблиця

Шкала для діагностики класів поєднаної патології

п/п

Критерії

Бали

Характеристики хірургічної патології

Катаральний процес (включаючи защемлення чепця)

0

Деструктивний процес (включаючи перфорацію органа)

1

Обструкція кишечника без некрозу

2

Обструкція кишечника з некрозом

3

Кривавляча виразка

3

Характеристики перитоніту

Перитоніт відсутній

0

Місцевий перитоніт

1

Дифузний перитоніт

2

Розлитий перитоніт І ступеня тяжкості

3

Розлитий перитоніт ІІ ступеня тяжкості

4

Розлитий перитоніт ІІІ ступеня тяжкості

5

Розлитий перитоніт ІV ступеня тяжкості

6

Характеристики супутньої патології

Захворювання, що не спричиняють ураження компенсаційно–пристосувальних органів та систем

0

Захворювання одного з компенсаційно–пристосувальних органів та систем у стадії компенсації

1

Захворювання одного з компенсаційно–пристосувальних органів та систем у стадії субкомпенсації

2

Захворювання одного з компенсаційно–пристосувальних органів та систем у стадії декомпенсації

3

Захворювання двох компенсаційно–пристосувальних органів та систем у стадії компенсації та субкомпенсації

3

Захворювання двох компенсаційно–пристосувальних органів та систем у стадії декомпенсації

4

Захворювання трьох компенсаційно–пристосувальних органів та систем

4

Вік

До 50 років

0

50 – 60 років

1

61 – 70 років

2

71 – 80 років

3

Старше 80 років

4

Віднесення конкретного хворого до того чи іншого класу стало основою для вибору об'єму лікувальних заходів на всіх етапах – від передопераційного приготування до післяопераційного лікування. Вважаємо за необхідне наголосити, що напрацьована шкала не протиставляється наявним способам оцінки тяжкості стану хворих, а лише доповнює їх, оскільки дозволяє прогнозувати ймовірність розвитку ускладнень та вчасно застосувати необхідні запобіжні заходи.

Значної актуальності у хворих на ПП набувають питання діагностики ГХЗ, що обумовлюється змінами їх клінічного перебігу. В ургентній ситуації необхідно визначати не тільки наявність певного захворювання, але й оцінювати можливий характер морфологічних змін ураженого органа, що в деяких випадках стає основою для вирішення питання про лікувальну тактику.

Ми провели дослідження змін ОГП венозної крові у 188 пацієнтів з різними видами ГХЗ, 89 з яких мали СП. Встановлено, що на довжині хвилі =280 нм ОГП має максимальне значення і сягає 0,57 од. У пацієнтів, у яких розвиток патологічного процесу обумовлював виникнення деструкції ураженого органа, ОГП в ділянці означеного максимуму зростала понад 0,58 од., а у випадках відсутності деструктивних змін, показники не відрізнялися від показників здорових донорів (рис. 3). Наявність СП не впливала на параметри показника.

На підставі отриманих результатів ми напрацювали спосіб спектрофотометричної діагностики запально–деструкційних захворювань органів черевної порожнини (патент України №67975 А). Чутливість цього методу в наших дослідженнях становила 81,01%, а специфічність – 93,58%.

Окрім того, ми додатково дослідили зміни спектрів люмінесценції плазми венозної крові у 34–х пацієнтів з деструкційними формами ГХЗ. Виявлено, що у спектрах флуоресценції плазми донорів настає характерний максимум інтенсивності на довжинах хвиль  = 474 – 475 нм (рис. 4). У обстежених хворих максимальні показники потужності флуоресценції в цій зоні зсуваються у короткохвильовий діапазон, починаючи з довжини хвилі =473 нм, а їх абсолютні параметри залишаються значно нижчими. На підставі отриманих результатів ми напрацювали спосіб фотолюмінісцентної діагностики запально–деструкційних захворювань органів черевної порожнини (пат. UA №68561 А). Чутливість цього методу в наших дослідженнях становила 94,12%, а специфічність – 93,33%.

Основним методом лікування хворих на ГП є операційне втручання. Одначе, на його наслідки суттєво впливає адекватне передопераційне приготування. Водночас, показання до його проведення у пацієнтів із СП часто формулюються нечітко. У таких випадках ми пропонуємо користуватися нашою класифікацією ПП. Вважаємо за необхідне розширити показання до передопераційного приготування і застосовувати його у хворих, віднесених до ІІ та ІІІ класів, навіть при відсутності інших факторів (тяжкість стану, нестабільність гемодинаміки, зміни лабораторних показників, клініка поширеного перитоніту та ін.).

Loading...

 
 

Цікаве