WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Топологічні характеристики електорального поля України (автореферат) - Реферат

Топологічні характеристики електорального поля України (автореферат) - Реферат

Апробація результатів дослідження здійснена на таких науково-практичних конференціях, як:Міжнародна науково-практична конференція "Актуальні проблеми державного управління і місцевого самоврядування" (15-16 листопад 2001 року) – м. Запоріжжя, Гуманітарний університет "ЗІДМУ"; Міжнародна науково-практична конференція "Актуальні проблеми державного управління і місцевого самоврядування" (28-29 жовтня 2004 року) – м. Запоріжжя, Гуманітарний університет "ЗІДМУ"; ХІІ Міжнародна наукова конференція "Харківські соціологічні читання" (23-24 листопада 2006 року) – м. Харків, Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна; І Всеукраїнська конференція "Перспективи розвитку філософії освіти" (17 квітня 2007 року) – м. Запоріжжя; Міжнародна науково-теоретична конференція "Соціокультурна інтеграція в контексті викликів ХХІ століття" (24-25 травня 2007 року) – м. Київ.

Публікації. Основні ідеї й положення дисертаційної роботи представлені в дев'ятьох статтях (дві статті у співавторстві), надрукованих у профільних виданнях із соціології, затверджених ВАК України.

Особистий внесок дисертанта. Статті № 8 і 9 з переліку публікацій написано у співавторстві з В. Чепак. При цьому особистий внесок дисертанта в статті "Політичний капітал як чинник регіоналізації країни" полягає в тому, що, розглядаючи внутрішню структуру поля політики та його основний елемент – капітал (зокрема політичний), здобувач виділяє механізми його конвертації в межах соціального поля, а також аналізує політичний простір України на основі концепції "поля політики" П. Бурдьє. У статті "Феномен соціального капіталу" на основі аналізу концепції Дж. Коулмена дисертант виділяє основні риси і сутність соціального капіталу як основного елементу соціального простору, і, спираючись на це, пропонує авторську версію поняття "соціальний капітал".

Структура дисертації обумовлена специфікою її завдань, які, у свою чергу, сформульовані згідно з об'єктом, предметом і метою дослідження. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг основного тексту дисертації 201 сторінка, з них список використаних джерел (219 позицій) – 19 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми та визначена наукова проблема дослідження; здійснено оцінку рівня її вивчення в літературі; визначено об'єкт, предмет, мету, завдання, теоретичну та методологічну основу дослідження; розкрито наукову новизну отриманих результатів, наведено відомості про апробацію положень та наукових результатів дисертації.

Перший розділ – "Вихідні поняття й генезис політичної топології" – присвячено дослідженню стану теоретичних, методологічних і методичних основ соціологічного дослідження в напрямку цієї роботи. Автор розглядає основні концептуальні підходи в сучасній соціологічній науці в цілому й по відношенню до електорального поля зокрема.

Здійснений у роботі аналіз класичних соціологічних концепцій розвитку й функціонування суспільства доводить, що ще в Давньому світі мислителі інтуїтивно передбачали наявність певного просторового аспекту розуміння суспільного життя. Вихідним поняттям, котре одночасно стало й предметом наукового аналізу, було поняття "простір", зміст, типологія й структура якого з різних боків і позицій досліджувалися вченими.

Питання аналізу політичного простору на основі переосмислення не тільки теорій М. Вебера, Е. Дюркгейма й Л. Альтюссера, але й П. Сорокіна, Т. Парсонса та багатьох інших відомих учених, розглядали провідні представники сучасної соціологічної науки, серед яких можна назвати Ю. Габермаса, П. Бурдьє, Е. Гідденса, Н. Лумана й інших.

На пострадянському просторі чималий внесок у розробку політичної топології був зроблений спеціалістами в галузі соціології політики. Це, у першу чергу, Ю. Качанов і О. Філіппов, а також А. Вардомацький, Ю. Вєдєнєєв, В. Комаровський, Є. Кузьмін, Ю. Левада, І. Мостова, С. Пшизова, К. Симонов, Г. Угольницький, К. Холодковський, Д. Циганков, М. Шматко та інші.

Опосередковано топологічний напрямок розглядався в наукових публікаціях багатьох сучасних авторів. О. Вишняк, Б. Гаврилишин, Є. Головаха, В. Городяненко, О. Князєва, Т. Кучеренко, І. Мигович, Л. Нагорна, В. Оссовський, Н. Паніна, В. Паніотто, О. Хан, В. Хмелько, Ю. Яковенко, а також чимало інших дослідників подавали у своїх роботах характеристики соціокультурних, соціально-економічних, політичних процесів.

У першому розділі особлива увага приділяється аналізу поняття "простір", "політичний простір", "поле", "практики", "капітал" і "habitus". Спираючись на результати аналізу становлення й функціонування соціального простору, дисертант детальніше зупиняється на дослідженні політичного простору як основної складової (основного субпростору) соціального простору. При цьому, на відміну від П. Бурдьє, котрий використовує поняття "політичний простір" і "поле політики" як однопорядкові для характеристики одних і тих самих об'єктів соціальної реальності, здобувач довів, що поняття "політичний простір" варто вживати в більш широкому значенні, оскільки воно включає в себе простір усіх політичних позицій, що формується в конкретному суспільстві залежно від його характерних рис, структури, етапу розвитку. "Поле політики" вужче поняття, котре відбиває в тій самій системі координат політичного простору структуру об'єктивних зв'язків між позиціями політичних агентів, характеризує політичні капітали та ресурси, що накопичуються й інвестуються в цьому політичному просторі, реалізує правила гри політичних агентів різного рівня. Відповідно, враховуючи багатовимірність політичного простору, цілком доцільним і необхідним є виділення в його межах кількох ключових полів. Проблема створення полів, на думку дисертанта, котрий спирається на результати соціологічних досліджень – опублікованих і оригінальних, пов'язана з використанням поняття "культура", що розглядається в трьох аспектах. По-перше, існуючі раніше соціальні утворення – закони, визначення відповідних ресурсів і правил, а також уміння соціальних суб'єктів використовувати організаційні технології, впливають на процес утворення полів. По-друге, правила, що діють усередині кожного поля, унікальні й витікають з владних відносин між групами. Вони – локальний запас знань. По-третє, учасники соціальних взаємовідносин покладаються на когнітивні структури, які використовують культурні системи (це, практично, те саме, що Бурдьє називає "габітусом" – Е.Г.) для аналізу тих значень, які покладено в основу дій інших осіб.

До характеристик, які надають якісну визначеність полям соціального простору, зараховують такі.

  1. Поле є місцем консолідації об'єктивних структур – це, по-перше; по-друге, місцем боротьби цих структур.

  2. Основними дійовими особами в межах поля є агенти (індивіди й інститути), які володіють певним капіталом (економічним, соціальним, політичним), котрий дозволяє їм займати в полі певну позицію.

  3. Агенти здійснюють стратегії своїх дій у межах певних диспозицій, орієнтованих або на збереження, або на зміну існуючої структури. При цьому, чим стабільніше позиція агента в межах поля, тим серйозніше він налаштований на збереження структури й навпаки.

У другому розділі – "Характеристика й основні фактори формування політичного простору й електорального поля України" – вивчається специфіка становлення та функціонування електорального поля в Україні на основі аналізу теоретичних і практичних робіт у цій галузі, а також матеріалів соціологічного дослідження, проведеного (за безпосередньої участі дисертанта) у листопаді-грудні 2005 року центром "Соціо" за програмою "Зміст і структура українського політикуму". Використано також дані досліджень, проведених центром "Соціо" у 2006 і 2007 роках у Запорізькій та Дніпропетровській областях.

Loading...

 
 

Цікаве