WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Формування професійної комунікативної компетентності майбутніх соціальних працівників в умовах педагогічного університету (автореферат) - Реферат

Формування професійної комунікативної компетентності майбутніх соціальних працівників в умовах педагогічного університету (автореферат) - Реферат

- діяльнісний (практичний) компонент включає прояв професійної комунікативної компетентності, апробованої в дії та засвоєної особистістю як найбільш ефективного чинника впливу на клієнта. Поняття "професійна комунікативна компетентність" містить комплекс комунікативних знань, умінь, навичок, які б забезпечували потребу і можливість постійного самовдосконалення, саморозвитку, самоосвіти особистості. Отже, професійна комунікативна компетентність охоплює всі сфери особистості і є важливою метою, до оволодіння якої повинен прагнути майбутній соціальний працівник у процесі його професійного становлення.

З метою здійснення оцінки рівнів сформованості професійної комунікативної компетентності у студентів і визначення їх характеристики було проведено у вищих навчальних педагогічних закладах констатувальний експеримент. При цьому визначено перелік комунікативних умінь як основиформування професійної комунікативної компетентностіта розроблено критерії (інтелектуальний, емоційний, діяльнісний), за допомогою яких і вимірювалися рівні: високий, середній, низький.

Отримані у процесі дослідження дані про прояв студентами комунікативної компетентності дозволили визначити три групи респондентів з різними рівнями означених якостей.

Студенти з високим рівнем професійної комунікативної компетентності мають показники інтелектуального критерію –7, емоційного –3 та діяльнісного –3.

Студентам із середнім рівнем наявності комунікативної компетентності притаманні: показників інтелектуального критерію – 5, емоційного – 2, діяльнісного – 2.

Студенти з низьким рівнем комунікативної компетентності мають показники інтелектуального критерію – 4, емоційного – 2, діяльнісного – 1.

Початок експерименту дав змогу виявити, що і в контрольній, і в експериментальній групах наявний недостатній рівень сформованості комунікативної компетентності. Розподіл студентів за рівнями сформованості комунікативної компетентності суттєво не відрізнявся.

Використовуючи методи спостереження, анкетування, тестування, ми виявили рівні сформованості професійної комунікативної компетентності: у більшості студентів переважали в основному середній та низький рівні. Лише у 6,5% студентів було зафіксовано високий рівень.

Нами виявлено, що даний факт спричиняється відсутністю у педагогів та студентів установки на формування зазначених професійних якостей; студентом недооцінюється роль комунікативних умінь у становленні його як суб'єкта спілкування, навчання, поведінки; педагогами не приділяється увага створенню ситуацій для розвитку навичок спілкування, не враховуються умови, за яких певні форми навчально-виховної роботи можуть бути ефективними у формуванні професійної комунікативної компетентності. Вище вказані фактори враховувались під час організації експериментальної роботи з метою підвищення ефективності та результативності процесу формування професійної комунікативної компетентності майбутніх соціальних працівників.

У другому розділі „Соціально-педагогічні умови формування професійної комунікативної компетентності соціальних працівників" обґрунтовано соціально-педагогічні умови формування професійної комунікативної компетентності, які уможливлюють ефективність дії моделі, висвітлено технології реалізації окреслених умов, проведено порівняльний аналіз отриманих результатів.

На основі теоретичного аналізу результатів проведеного нами констатувального експерименту були спрогнозовані соціально-педагогічні умови, спрямовані на забезпечення адекватного рівня формування у студентів професійної комунікативної компетентності. До таких умов ми відносимо:

  • впровадження розробленої моделі професійної комунікативної компетентності соціального працівника з урахуванням методологічних вимог до категорії "компетентність" та її формування;

  • використання особистісного підходу як базової ціннісної орієнтації, що визначає стратегію взаємодії викладача і студента;

  • координацію методів і технологій формування професійної комунікативної компетентності, які відповідають вимогам майбутньої спеціальності та сучасним підходам до професійної підготовки фахівців у вищому педагогічному закладі.

Спираючись на педагогічне визначення поняття "формування" як процесу і результату цілеспрямованих і стихійних впливів соціальної дійсності, у нашому дослідженні формування професійної комунікативної компетентності майбутніх соціальних працівників в умовах педагогічного університету здійснювалось шляхом організації етапів (початковий, основний, завершальний) ізавдань (усвідомлення сутності та ролі свого комунікативного досвіду; отримання необхідних комунікативних знаньі навичок;використанняїх під час своєї практичної професійної діяльності у соціальній сфері), результати яких стали передумовою формування у подальшому професійної комунікативної компетентності майбутніх соціальних працівників. Були враховані найбільш суттєві положення, що характеризують мету, завдання та етапи вирішення зазначеної проблеми. Зазначимо, що об'єднуючою основою цієї експериментальної програми була мета, яка передбачала перевірку ефективності окреслених нами соціально-педагогічних умов формування професійної комунікативної компетентності майбутніх соціальних працівників.

Цілеспрямована робота зі створення соціально-педагогічних умов ефективного формування професійної комунікативної компетентності у студентів педагогічного університету зумовила відповідну процедуру проведення експерименту, яка здійснювалась на базі Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова, Чернігівського державного педагогічного університету імені Т.Г.Шевченко, Черкаського державного університету імені Богдана Хмельницького.

Програмою формувального експерименту було охоплено 367 студентів І-ІІІ курсів. У кожному вищому навчальному педагогічному закладі, поряд з експериментальними групами (Е гр.), де здійснювався формувальний експеримент, ми визначили контрольні групи (К гр.), в яких проводили педагогічні спостереження, вимірювали динаміку сформованості професійної комунікативної компетентності.

До експериментальних груп увійшло 244 студентів, які вивчали курси "Деонтологія", "Основи красномовства", "Психолого-педагогічні засади міжособистісного спілкування", "Соціальна робота з різними групами клієнтів", спецкурс "Професійна комунікативна компетентність", були включені у волонтерське об'єднання тощо. Крім того, з метою підвищення специфічних знань і розуміння проблем формування комунікативної компетентності організовувалась методична допомога викладачам І-ІІІ курсів, залучених до експериментальної роботи.

Запропонований нами механізм формування професійної комунікативної компетентності майбутніх соціальних працівників передбачав такі напрями: організація навчально-методичної діяльності; тренінги в мікрогрупах; робота за інтересами у позанавчальній діяльності.

Реалізація першого напряму потребувала включення в навчальний процес спецкурсу комунікативної спрямованості – "Професійна комунікативна компетентність".

У роботі за другим напрямом виокремлювались тренінги з метою формування професійної комунікативної компетентності майбутніх соціальних працівників: "Вчимося спілкуватись" (І-ІІ курс), "Партнерська взаємодія" (ІІІ курс).

За третім напрямом здійснювалось включення студентів до груп за інтересами (прес-центр; театральна студія; об'єднання волонтерів) у позанавчальній діяльності.

У ході перевірки форм і методів роботи під час читання спецкурсу лекції були спрямовані на розширення меж інтелектуальних можливостей студентів. Інтерес до матеріалу, що вивчався, елементи емоційності та відсутність одноманітності в лекціях створювали стимул до оперативного сприйняття і осмислення інформації.

Під час проведення практичних занять широко використовувались технології активного навчання – соціально-педагогічні ситуації ("Несправедливість", "Невже життя закінчилось?", "Довіра", "Зачароване коло", "У пошуках щастя", "Безпорадність", "Зрада" тощо) і сюжетно-рольові ігри ("Як розбудити клієнта?", "Обговори свої проблеми", "Ключовий момент", "Знайди інформацію", "Вислухай мене" тощо). При цьому акцентувалася увага на організації професійно-орієнтаційної та індивідуальної роботи. Зокрема, використовувалися такі види практичної роботи, як вирішення проблемної ситуації в роботі з клієнтом, де кожен учасник пропонував власний варіант, обґрунтовуючи свою позицію.


 
 

Цікаве

Загрузка...