WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Вплив нітратно-нітритного токсикозу на активність системи антиоксидантного захисту організму бичків та його корекція (автореферат) - Реферат

Вплив нітратно-нітритного токсикозу на активність системи антиоксидантного захисту організму бичків та його корекція (автореферат) - Реферат

Від дії нітрату натрію у дозі 0,4 г NО3ˉ/кг активність Г-6-ФДГ зросла на 1-у годину на 14% порівняно з контролем. У подальшому активність ферменту знизилась: на 3-ю годину – на 25%, на 6-ту годину – на 37,8% (Р<0,001).

Після згодовування нітрату натрію у дозі 0,5 г NО3ˉ/кг маси тіла тварини активність Г-6-ФДГ на 1-у годину досліду була високою, а в наступні години досліду знизилась на 33 і 36%.

У бичків, яким згодовували нітрат натрію у дозі 0,3 г NО3ˉ/кг, на 1-у годину досліду активність каталази знизилася на 11%, на 6-ту годину - на 25%, на 9-ту годину - на 14% відносно величин контрольної групи.

Після згодовування нітрату натрію у дозі 0,4 г NО3ˉ/кг активність каталази на 3-ю годину знизилась на 28%, на 6-ту годину – на 30%, на 9-ту годину активність каталази зростала і становила 5,210,12 одиниць (Р<0,001).

Згодовування бичкам нітрату натрію у дозі 0,5 гNО3ˉ/кг маси тіла призвело до вірогідного зниження активності каталази на 1, 3 і 6-у годину досліду відповідно на 27, 30 і 42% (Р<0,001).

Отже, одержані нами результати досліджень дають можливість стверджувати, що згодовування бичкам нітрату натрію у дозах 0,3-0,5 г NО3ˉ/кг маси тіла тварини спричиняло зниження активності ферментів системи антиоксидантного захисту організму бичків, зокрема ГП, ГР, Г-6-ФДГ та каталази.

Рівень продуктів перекисного окиснення ліпідів у сироватці крові при гострому нітратно-нітритному токсикозі. Згодовування бичкам нітрату натрію у дозах 0,3-0,5 г NО3ˉ/кг маси тіла спричиняло активацію процесів ПОЛ у сироватці крові (табл. 2).

Таблиця 2

Рівень продуктів перекисного окиснення ліпідів у крові бичків при гострому нітратно-нітритному токсикозі, Мm, n=5

Групи тварин

До введення нітрату натрію

Години

1

3

6

9

Дієнові кон'югати (мкмоль/л)

К

5,830,19

5,840,19

5,820,19

5,840,19

5,830,19

Д3

5,840,19

6,930,2**

7,320,24***

7,760,25***

8,050,3***

Д4

5,820,19

7,400,2***

7,950,3***

8,220,23***

8,570,25***

Д5

5,830,18

7,990,35***

8,420,33***

8,990,30***

9,280,32***

Малоновий діальдегід (мкмоль/л)

К

0,2400,011

0,2500,012

0,2400,012

0,2400,012

0,2500,012

Д3

0,2510,012

0,2850,012*

0,2910,012*

0,2970,014*

0,3070,014*

Д4

0,2490,012

0,2920,013*

0,2990,013*

0,3180,013**

0,3380,014***

Д5

0,2500,011

0,2940,011*

0,3100,012**

0,3400,012***

0,3650,010***

На 1-у годину досліду у сироватці крові бичків, яким згодовували нітрат натрію у дозі 0,3 г NО3ˉ/кг, рівень МДА та ДК зріс відповідно на 14 і 17%. На 3-ю годину досліду рівень МДА збільшився на 21%, а ДК – на 26%, на 6-ту годину досліду зріс на 23 і 38% відповідно (Р<0,001).

При згодовуванні нітрату натрію у дозі 0,4 г NО3ˉ/кг маси тіла тварини рівень МДА і ДК у крові бичків порівняно з контролем підвищився відповідно на 17 і 27%. На 3-ю годину рівень МДА підвищився на 23%, ДК – на 37%. На 6-ту годину досліду рівень МДА та ДК продовжував зростати і на 9-ту годину підвищився відповідно на 35 і 47% (Р<0,001).

При згодовуванні нітрату натрію у дозі 0,5 г NО3ˉ/кг маси тіла рівень МДА підвищився на 17,5%, рівень ДК – на 37%. На 3-ю годину досліду вміст МДА підвищився на 27%, рівень ДК на 45%, на 6-ту годину досліду рівень МДА і ДК зріс відповідно на 37 і 54%. На 9-ту годину досліду вміст продуктів ПОЛ продовжував зростати, зокрема рівень МДА підвищився на 46% відносно контролю, ДК – на 60%.

Отже, згодовування бичкам з кормом нітрату натрію у дозах 0,3-0,5 г NО3ˉ/кг спричинило зростання концентрації проміжних і кінцевих продуктів ПОЛ. Встановлено, що чим більша доза нітрату натрію згодовувалась бичкам, тим вищим був рівень ДК та МДА у їх крові.

Підсумовуючи отримані дані щодо вивчення патогенезу нітратно-нітритного токсикозу, можна стверджувати, що для об'єктивної оцінки ступеня ураження організму тварин нітратами важливим є не лише вивчення класичних показників, які характерні для даного отруєння, а й співставлення їх із станом антиоксидантної системи та інтенсивністю перекисного окиснення ліпідів.

Вплив фенарону та метіфену на рівень біохімічних та морфологічних показників крові бичків при хронічному нітратно-нітритному токсикозі. Нами встановлено, що нітрати пригнічують білоксинтезуючу функцію печінки, знижують активність ферментів у сироватці крові та активізують ПОЛ.

Посилене утворення активних форм кисню призводить до розвитку окисного стресу. Він настає, якщо дія прооксидантних факторів перевершує фізіологічні можливості системи антиоксидантного захисту. Активні метаболіти кисню нейтралізуються недостатньо, тому окисний стрес спричиняє негативну дію на організм тварин. Щоб уникнути негативної дії окисного стресу, необхідна метаболітична корекція вільнорадикальних процесів в організмі за допомогою антиоксидантів.

При постановці дослідів на бичках ми вивчали вплив фенарону та метіфену на біохімічні і морфологічні показники крові при хронічному нітратно-нітритному токсикозі. Встановлено, що при згодовуванні бичкам нітрату натрію у дозі 0,2 г NО3ˉ/кг фенарон і метіфен запобігають проявленню хронічного нітратно-нітритного токсикозу. Антиоксиданти сприяють зниженню рівня нітратів і нітритів у крові дослідних тварин. Зокрема, на 5-ту добу досліду вміст нітратів у сироватці крові бичків, яким задавали фенарон і метіфен, знизився відповідно на 37 і 47%. Рівень нітритів у крові дослідних бичків знизився відповідно на 27 і 45%. При згодовуванні фенарону і метіфену, за умов розвитку нітратно-нітритного токсикозу, рівень метгемоглобіну у крові знизився на 5-ту добу досліду на 11 і 17%, на 20-ту добу – на 45 і 49%. Застосування тваринам фенарону та метіфену нормалізувало кількість еритроцитів і лейкоцитів у крові дослідних тварин. Протягом усього періоду досліду у сироватці крові бичків при згодовуванні нітрату натрію разом із фенароном та метіфеном рівень загального білка, вірогідно, не змінювався. Концентрація сечовини у крові дослідних тварин була така, як у бичків контрольної групи.

Отже, застосування фенарону та метіфену при хронічному нітратно-нітритному токсикозі бичків сприяло стабілізації морфологічних і біохімічних показників крові протягом усього періоду досліду. При цьому кращу нормалізуючу дію на біохімічні і морфологічні показники крові дослідних тварин проявляє метіфен.

Вплив фенарону та метіфену на систему антиоксидантного захисту організму крові бичків при хронічному нітратно-нітритному токсикозі. Метою дослідів серії С було вивчити вплив фенарону та метіфену на активність ферментів системи антиоксидантного захисту крові бичків на тлі дії нітратів.

У бичків, яким разом із нітратом натрію у дозі 0,2 г NО3ˉ/кг згодовували фенарон і метіфен, активність ГР у крові була високою протягом усього досліду. На 5-ту добу досліду активність ферменту у крові бичків обох дослідних груп підвищилась на 12 і 15%. У подальшому у тварин обох дослідних груп відбувалося поступове підвищення активності ГР, і на 20-ту добу її активність зросла у бичків, яким згодовували фенарон, на 22%, а у бичків, яким згодовували метіфен, – на 26%. На 30-ту добу досліду активність ГР підвищилась відповідно на 12 і 13%. Також збільшилась активність ГП на 1-у добу відповідно на 4 і 6%, на 5-ту добу – на 20,7 і 21,3%. У подальшому, активність ГП у сироватці крові бичків дослідних груп продовжувала зростати, і на 20-ту добу досліду у тварин, яким задавали фенарон, збільшилась на 24%, а яким задавали метіфен – на 26% (Р<0,001).

Після згодовування бичкам нітрату натрію встановлено низьку активність Г-6-ФДГ протягом досліду. Введення фенарону та метіфену сприяло поступовому підвищенню активності Г-6-ФДГ у сироватці крові бичків дослідних груп, починаючи з першої по тридцяту добу досліду. На 1-у добу після введення антиоксидантів у тварин обох дослідних груп активність Г-6-ФДГ підвищилася на 4%, на 10-ту добу – на 21 і 22%, на 20-ту добу – на 45 і 47% (Р<0,05, Р<0,001) відповідно.

У проведених дослідженнях нами встановлено поступове підвищення активності каталази: на 1-у добу досліду на 3-5%, на 5-ту добу – на 3-4%, на 20-ту добу – на 16-17%. На 30-ту добу досліду активність каталази у бичків обох дослідних груп знаходилась у межах величин контрольної групи тварин.

Loading...

 
 

Цікаве