WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Порушення венозного кровообігу у хворих з віддаленими наслідками закритої черепно-мозкової травми та їх диференційована корекція (автореферат) - Реферат

Порушення венозного кровообігу у хворих з віддаленими наслідками закритої черепно-мозкової травми та їх диференційована корекція (автореферат) - Реферат

В якості розчинника використовувалася питна вода гідрокарбонатно-кальцієвого класу Тернопільського міського водогону. Вода за всіма показниками хімічного і бактеріологічного складу відповідає вимогам ДержСанПіНу № 383 "Вода питна. Гігієнічні вимоги до якості води централізованого господарсько-питного водопостачання".

Для дослідження брали цільну кров, сироватку крові та шматочки внутрішніх органів для гістологічного дослідження.

Експерименти на тваринах проводили у відповідності до Європейської конвекції захисту хребетних тварин (Страсбург, 1986) і принципів сучасної біоетики.

В сироватці крові визначали: вміст малонового діальдегіду (МДА) з допомогою тіобарбітурової кислоти (И.Д. Стальная и др., 1977); концентрацію дієнових (ДК) та трієнових (ТК) кон'югатів – в гептан-ізопропілових екстрактах шляхом фотометрії: ДК при  = 232 нм, ТК при  = 275 нм (И.Д. Стальная и др., 1977); вміст церулоплазміну (ЦП) – по здатності п-фенілендиаміну в присутності церулоплазміну окиснюватись з утворенням забарвлених сполук рожевого кольору (Л.П. Аксененко та ін., 1994); еритроцитарний індекс інтоксикації (ЕІІ) - за зміною сорбційної здатності еритроцитів поглинати і пропускати метиловий синій (М.А. Андрейчин та ін., 1994); вміст молекул середньої маси (МСМ) в сироватці крові проводили у кислоторозчинній фракції МСМ з наступною детекцією надосадової рідини при довжинах хвиль 254 та 280 нм (М.Я. Малахова и др.,1987).

Результати досліджень піддавали статистичному аналізу (Гельман В.Я., 2001). Достовірність одержаних результатів визначали, використовуючи критерій Ст'юдента. Зміни вважали достовірними при Р < 0,05.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

Встановлення порогових концентрацій калію сульфату по присмаку води проводили бригадним методом. Досліджувались наступні концентрації: 3000,0; 1500,0; 750,0; 375,0; 187,5; 93,7; 46,9; 23,4 мг/дм3. Було встановлено, що речовина надає воді гіркуватого присмаку, інтенсивність якого в 1 бал відмічалася в діапазоні від 23,4 до 187,5 мг/дм3, в 2 бали - від 46,9 до 375,0 мг/дм3. Статистична обробка отриманих результатів показала, що концентрація речовини, притаманна порогу відчуття присмаку (1 бал) у водопровідній дехлорованій воді знаходиться на рівні 68,4 мг/дм3, а практичний поріг (2 бали) - на рівні 142,1 мг/дм3. Достовірність отриманих даних перевірена графічно згідно закону Вебера і Фехнера. Хлорування водних розчинів калію сульфату, при вмісті залишкового хлору від 0,3 до 0,5 мг/дм3, не призводило до підсилень чи появи додаткового присмаку.

Шляхом пробіт-аналізу результатів впливу калію сульфату на присмак води розраховані ефективні концентрації (В.Б.Прозоровський, 1962). Встановлено наступні діючі концентрації препарату: ЕС16 = 24,4 мг/дм3, ЕС84 = 125,1 мг/дм3, Sx = 4,4 мг/дм3, ЕС50 = 74,6 (68,0 ч 85,2 ) мг/дм3.

Стабільність калію сульфату у водному середовищі, визначена опосередкованим методом по зміні інтенсивності присмаку групою досвідчених дегустаторів і прямим аналітичним методом через 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, і 10 діб, свідчить, що препарат є високостабільною речовиною. Інтенсивність присмаку калію сульфату на рівні 1-2 балів у водопровідній дехлорованій воді, що містила препарат з інтенсивністю присмаку від 0 до 4 балів, залишалася стабільною протягом всього часу спостереження (протягом 10 днів) у відкритих посудинах на розсіяному світлі при температурі 20-22 С. Це свідчить не тільки про його високу стабільність, але і особливу небезпечність. Стабільність калію сульфату підтверджена аналітичним методом.

На основі отриманих результатів можна рекомендувати в якості порогової концентрації калію сульфату у воді водойм господарсько-питного водокористування по присмаку концентрацію 76,6 мг/дм3, що відповідно становить іонів калію 34,3 мг/дм3.

Вплив реагенту на процеси самоочищення води від органічного забруднення вивчали шляхом спостереження за динамікою біохімічного споживання кисню (БСК20), процесами амоніфікації, нітрифікації та нітрофікації, розчиненого кисню i окиснюваністю води. Досліди проводили в модельних водоймах з вихідними концентраціями 0,5; 2,5; 15,0; 150,0 мг/дм3. Найбільші зміни в процесах БСК20 відмічалися на 3 і 5 доби у вигляді активації процесу в середньому на 20 %, який на 15 і 20 доби практично не відрізнявся від контролю.

Процеси амоніфікації протікали аналогічно контролю – зростали на 3 і 7 день досліду і зменшувалися в інші строки. Максимальні відхилення від контролю спостерігалися на 7 і 10 доби, але вони не перевищували 20 % у порівнянні з контролем. Починаючи з 7 доби досліду, відмічалося пригнічення нітрифікації, особливо на 10 і 15 доби (до 20 %). Пригнічення нітрофікації спостерігалося на 15 добу досліду (майже на 15 %). На 7-15 доби відмічалося зменшення кількості розчиненого у воді кисню ( у середньому на 6 %). Цьому передувало на 5 і 7 добу підвищення окисненості води відповідно на 7,6 і 4,0 %. Калію сульфат протягом всього досліду сприяв пригніченню росту сапрофітної мікрофлори, яке на 20 добу сягало 78,0 %. Проведенні дослідження свідчать, що калій у вигляді сульфату в концентрації 150,0 мг/дм3 майже по всіх показниках пригнічує ріст сапрофітної мікрофлори.

Гостру токсичність калію сульфату вивчали на статевозрілих білих щурах і мишах обох статей. Загибель білих щурів відмічалася при введені речовини у кількості понад 4500,0 мг/кг. При дозі 6000,0 – 6500,0 мг/кг загинула половина тварин. Доза 8500,0 мг/кг була смертельною для всіх тварин. Тварини гинули протягом перших годин після введення препарату. У щурів, які залишалися живими, стан поступово покращувався і на 3 - 4 добу вони практично не відрізнялися від контрольних. У всіх випадках смерть наступала в основному внаслідок поліорганної недостатності. У тварин, які вижили, через 15 днів після закінчення досліду, при проведенні морфологічних досліджень, виражених структурних змін із сторони внутрішніх органів не спостерігалося.

Середньо смертельні дози (LD50) для щурів-самок, становили 6200,0 (5585,66882,0) мг/кг, для білих щурів-самців (6400,0  466,4) мг/кг. Середній час летальності (ЕТ50), розрахований по методу Б.М. Штабського (1980) становив 2,25 (1,832,69) год.

Білі миші-самці виявилися більш чутливими до препарату, ніж щурі. Середньо смертельна доза, дорівнювала 4850,0 (4409,15335,0) мг/кг, за В.Б. Прозоровським (1962) - 4410,6 (4014,44806,8) мг/кг. Клінічна і морфологічна картини отруєння були аналогічними білим щурам. Індекс кумуляції свідчить, що калію сульфат кумулятивною здатністю не володіє.

Одним із пріоритетних завдань профілактичної медицини є виявлення початкових, зворотних патологічних станів. З метою дослідження донозологічних проявів, ми провели вивчення синдрому ендогенної інтоксикації, стану антиоксидантної системи та перекисного окислення ліпідів, поєднання яких дає можливість віддиференціювати адаптаційні реакції від шкідливих для організму порушень. Як маркери ендогенного токсичного синдрому ми використовували МСМ та ЕІІ.

При вживанні води з різними концентраціями іонів калію відмічалися зміни вмісту МСМ. Одержані результати свідчать, що МСМ при довжинні хвилі 254 нм в сироватці крові піддослідних тварин, що вживали воду з різними концентраціями іонів калію, значно змінюються в залежності від якості води (рис. 1). Найвищий показник (в 1,3 раза) спостерігався в першій групі тварин, які споживали воду з найбільшим вмістом калію - 100,0 мг/дм3. Аналогічна динаміка зберігалося і у тварин, які споживали воду з концентрацією іонів калію в кількостях 10,0, та 5,0 мг/дм3. Лише при вмісті калію 2,5 і 1,25 мг/дм3 показники МСМ практично не відрізнялися від контрольної величини При довших хвилях (λ = 280 нм) спостерігалися більш виражені зміни кількості МСМ. Так, в 1-й групі тварин вміст МСМ збільшився в 1,7 рази. У двох наступних групах, які споживали воду з концентрацією іонів калію в кількостях 10,0, та 5,0 мг/дм3 - відповідно в 1,5 і в 1,4 раза. Навіть в 4-й групі кількість МСМ збільшилась в 1,3 рази. Лише при споживанні води з вмістом іонів калію на рівні 1,25 мг/дм3 показник МСМ практично не відрізнявся від контрольної величини.

Рис. 1. Показники МСМ в сироватці крові білих щурів при вживанні води протягом 30 діб з різними концентраціями іонів калію

Примітка. Тут і надалі: * – Р  0,05 – зміни достовірні відносно інтактних тварин.

Вміст МСМ в сироватці крові піддослідних тварин, що вживали воду з різними концентраціями іонів натрію, також змінювався в залежності від якості води. При проведенні вимірювань при довжині хвилі 254 нм відмічалося збільшення показників МСМ при вживанні води з концентрацією іонів натрію від 50,0 мг/дм3 і вище. Максимальна різниця (на 29,4 %) відмічалася у тварин, що вживали воду з вмістом іонів натрію 200,0 мг/дм3 (1-а група). У другій групі, тварини якої вживали воду з вмістом іонів натрію 100,0 мг/дм3, різниця була на рівні 15,4 %, в порівнянні з контролем. У двох наступних групах відмінності від контрольної групи практично не було. На 30 добу спостерігалася пряма залежність між концентрацією іонів натрію у питній воді та вмістом МСМ у сироватці крові піддослідних тварин. Найвищий вміст МСМ на 38,4 % у порівнянні з контрольною групою був у тварин 1-ї групи, які споживали воду з концентрацією іонів натрію 200,0 мг/дм3. У 2-й піддослідній групі ці показники не перевищували 13,5 %. У тварин 3-ї групи, які вживали воду з вмістом іонів натрію 25,0 мг/дм3 і наступних двох групах змін практично не було.

Loading...

 
 

Цікаве