WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Стан фетоплацентарної системи у вагітних при наявності урогенітальних інфекцій (автореферат) - Реферат

Стан фетоплацентарної системи у вагітних при наявності урогенітальних інфекцій (автореферат) - Реферат

Пізні потенціали шлуночків у хворих із рідкісними захворюваннями й ураженнями серця. Поява фрагментованої електричної активності і тяжких ШПРС, за нашими даними, нехарактерна для доброякісних новоутворень серця. Клінічну картину захворювання визначають у таких випадках порушення внутрішньосерцевої й системної гемодинаміки.

Наші нечисленні клінічні спостереження хворих із трансплантованим серцем показали, що проведення СУ ЕКГ у динаміці може виявитися дуже корисним для ранньої діагностики відторгнення трансплантата після пересадження серця.

Тяжка тупа травма серця може створювати передумови для формування динамічного аритмогенного субстрату з появою ППШ. ППШ у даній ситуації мають, мабуть, минущий характер, причому зникнення ППШ згодом свідчить про сприятливий прогноз захворювання. Що стосується проникних поранень серця, то прогноз захворювання більшою мірою визначається загрозливими життю ускладненнями хірургічного характеру, а виявлення ППШ при цьому може мати, скоріше, другорядне значення.

Пізні потенціали шлуночків, варіабельність ритму серця й дисперсія інтервалу Q-Т. Одержані нами дані показали, що зниження варіабельності ритму серця (ВРС) найбільшою мірою було обумовлено змінами параметрів анатомо-функціонального стану серця, які характеризуються вираженою дилатацією, об'ємним перевантаженням порожнини й зниженням скорочувальної здатності міокарда ЛШ і клінічними проявами СН, що супроводжують їх. Так, відповідно до результатів багатофакторного дискримінантного аналізу було встановлено, що зниження ВРС у більшою мірою визначалося збільшенням ІКСО, ІКДО і співвідношення V/M ЛШ.

Зниження інтегральних і середніх показників ВРС істотно не позначалося на частоті виявлення спонтанної нестійкої ШТ. Показники ВРС хворих, які померли внаслідок РСАГ, в цілому, виявилися трохи нижчими, порівняно з пацієнтами, що померли не раптово, хоча зазначені розходження і не досягали рівня статистичної значущості. У той же час загальна летальність хворих зі зниженою ВРС достовірно перевищувала таку у пацієнтів із нормальними показниками ВРС (відповідно 45,0% проти 17,7%; p<0,05 ).

Зниження ВРС супроводжувалося, в цілому, більш частим виявленням ППШ, ніж при нормальних її значеннях, хоча ці розходження не досягали рівня статистичної значущості (відповідно 52,0% проти 37,0%; p>0,05). Що стосується вивчених часових і спектральних показників ВРС у хворих з наявністю ППШ, то вони були достовірно нижчими порівняно з пацієнтами без ППШ (табл. 5).

Таким чином, зниження ВРС не було прямо пов'язано з виявленням загрозливих життю ШПРС і супроводжувалося більш високим рівнем загальної летальності, переважно за рахунок прогресуючої СН.

ППШ і ВРС, що вважаються незалежними факторами ризику РСАГ і загальної летальності від серцево-судинних захворювань, відображають різні сторони серцевої діяльності. Так, виявлення ППШ визнається високочутливим маркером спонтанної та індукованої ШТ, а зниження ВРС більшою мірою прийнято пов'язувати з високим ризиком фібриляції шлуночків. Слід зазначити, що раніше основна увага приділялася стратифікації ризику РСАГ у хворих із клінічно значущою СН і зниженням скорочувальної здатності міокарда ЛШ. Хоча у цих пацієнтів частота виникнення та ймовірність розвитку фатальних аритмій істотно вища, РСАГ нерідко трапляється у хворих із збереженою функцією міокарда ЛШ. Вважається, що в ґенезі РСАГ у таких випадках провідним стає дисбаланс між симпатичними і парасимпатичними впливами на серце, що прийнято оцінювати комплексно з одночасним вивченням ВРС, барорефлекторної чутливості й турбулентності ЧСС (коливань ЧСС під час деполяризації) (Schmidt G. et al., 2001). Тим часом у дослідженні ATRAMI було показано, що зниження цих показників у хворих, що перенесли ІМ із збереженою у подальшому ФВ ЛШ, збільшує ризик РСАГ і фатальних аритмій у 9 разів, хоча інші дослідники в таких випадках віддають перевагу даним коронароангіографії або дослідженню ФВ ЛШ і турбулентності ЧСС (Klingenheben T. et al., 2001).

Таблиця 5

Показники ВРС при наявності й відсутності ППШ в обстежених хворих (Mm)

Групи хворих

Показник

без ППШ (n=63)

із ППШ (n=43)

ЧСС, хвил-1

66,21,7

67,12,7

SDNN, мс

80,04,2

63,74,9*

SDANN, мс

73,94,1

58,84,8*

Індекс SDNN, мс

29,51,5

22,91,7**

RMSSD, мс

41,92,1

32,62,0**

pNN50, %

16,41,4

10,71,3**

ТІ, т.о.

24,21,1

18,11,0***

TINN, мс

106,67,1

76,86,9**

TP, мс2

6688,1672,3

5026,0614,9*

VLF, мс2

5746,1672,7

3304,1501,0*

LF, мс2

1259,0129,1

819,7126,6*

HF, мс2

280,326,6

251,746,8

LF/HF

4,950,36

4,010,51**

Примітка. * - відмінності достовірні при p<0,05, ** - p<0,01, *** - p<0,001.

Отже, одержані нами дані про невисоку прогностичну значущість змін ВРС щодо фатальних ШПРС і РСАГ можуть відображати переважання серед обстежених пацієнтів осіб із вираженими проявами СН і значним зниженням ФВ ЛШ. Відповідно, на результатах проведених досліджень могло позначитися і превалювання некоронарогенных захворювань й уражень міокарда, тоді як традиційним об'єктом вивчення залишаються різні прояви ІХС.

Виявлення ППШ було пов'язано зі збільшенням показників варіабельності і коригованої дисперсії (КД) інтервалу Q-Tc ЕКГ порівняно з пацієнтами без ППШ (відповідно 39,03,8 мс і 9,10,9% проти 29,02,7мс і 6,60,6%; p в обох випадках <0,01), що, очевидно, відображає наявність негомогенності реполяризації шлуночків, яка супроводжує формування аритмогенного субстрату. З іншого боку, прогностична значимість збільшеної дисперсії й варіабельності інтервалу Q-Tc щодо загрозливих життю ШПРС була невисокою. Одержані дані дозволяють думати, що збільшення КД і варіабельності інтервалу Q-Tc в обстежених хворих більшою мірою було пов'язано з процесами ремоделювання міокарда, які призводять до дилатації та об'ємного перевантаження порожнин серця й зниженням його скорочувальної здатності з розвитком клінічних проявів СН (Batchvarov V., Malik M., 2000).

Закономірності виявлення пізніх потенціалів шлуночків. ППШ було виявлено у 127 із 536 включених у дослідження пацієнтів, що склало 23,7% від загального числа обстежених. На рис. 1 представлено тривимірний просторовий розподіл кількісних показників СУ ЕКГ, що характеризують наявність або відсутність ППШ у кожного включеного у дослідження хворого.

При аналізі закономірностей виявлення ППШ було встановлено, що хворі з наявністю ППШ були, в середньому, старшими від пацієнтів без ППШ (відповідно 46,41,1 проти 40,10,7 років; p<0,001). Зазначена тенденція простежувалася й в окремих нозологічних категоріях пацієнтів, хоча ці розходження не досягали рівня статистичної значущості. Одержані дані, мабуть, відображають той факт, що при більш тривалому й важкому перебігу захворювання ймовірність появи ППШ збільшується. Відомо також, що з віком, навіть під час відсутності явної патології серця, частота виявлення ППШ трохи зростає. Очевидно, при оцінюванні клінічного й прогностичного значення ППШ віковий чинник варто брати до уваги з погляду супровідних старінню процесів апоптозу, вогнищевої гіпертрофії кардіоміоцитів, дилатації порожнин і ремоделювання серця в цілому ( Єна Л.М. та співавт., 2004; Palatini P. et al., 1999).

Клінічне і прогностичне значення ППШ у хворих із синкопальними станами, в цілому, визначалося двома чинниками: особливостями наявної структурної патології серця і наявністю загрозливих життю ШПРС. Одержані нами дані показали, що в усіх групах обстежених ППШ виявлялися частіше при поєднанні syncope із шлуночковими аритміями, ніж при їх відсутності (71,4% проти 13,9%; p<0,001), тоді як власне анатомо-функціональні особливості серця мали менше значення.

Очевидно, реєстрація ППШ сама по собі не дозволяє встановити причину синкопальних станів, у той же час виявлення ППШ із більшою ймовірністю вказує на syncope, обумовлені тяжкими ШПРС. З іншого боку, результати проведених досліджень показали, що відсутність ППШ, порівняно з їх наявністю, мала більше значення щодо сприятливого прогнозу синкопальних станів.

Loading...

 
 

Цікаве