WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Стан фетоплацентарної системи у вагітних при наявності урогенітальних інфекцій (автореферат) - Реферат

Стан фетоплацентарної системи у вагітних при наявності урогенітальних інфекцій (автореферат) - Реферат

Холтерівське моніторування (ХМ) ЕКГ проводилося протягом 24 годин за допомогою спеціалізованого комп'ютеризованого комплексу "Медиком" (Україна). Запис ЕКГ здійснювався одночасно по двох каналах із використанням прекардіальних біполярних відведень, що відповідають модифікованим грудним відведенням V2 і V5.

При аналізі виявлених ШПРС використовувалися градації, що відповідають класифікації B.Lown і M.Ryan. Шлуночкова екстрасистолія (ШЕ) III-V градацій трактувалися як ШЕ високих градацій (ШЕВГ), поява більше 3 ШЕ підряд трактувалася як нестійка ШТ, стійкою ШТ вважали тахікардію тривалістю понад 30 секунд.

9

Варіабельність ритму серця (ВРС) вивчали на основі статистичного аналізу, отриманого при ХМ 24-годинного запису ЕКГ із розрахунком таких показників: 1) часових (середньої частоти серцевих скорочень (ЧСС) за 1 хвилину, стандартного відхилення від середньої тривалості синусових інтервалів R-R (SDNN), середнього стандартного відхилення R-R всіх 5-хвилинних фрагментів запису (SDANN), середньої стандартних відхилень від середніх значень тривалості інтервалів R-R всіх 5-хвилинних ділянок запису ЕКГ (індекс SDNN), середньоквадратичного відхилення середньої суми квадратів розходжень між тривалістю сусідніх інтервалів R-R (RMSSD), відсотка послідовних інтервалів R-R, що різняться більше, ніж на 50 мс (pNN50); 2) геометричних (триангулярного індексу (ТІ) (інтеграл кривої розподілу інтервалів R-R), індексу триангулярної інтерполяції (TINN) (величина підстави гістограми розподілу інтервалів R-R); 3) спектральних (сумарної потужності спектра ВРС (total power – TP), потужності спектра ВРС у діапазоні високих частот (0,15-0,40 Гц) (high frequency – HF), потужності спектра ВРС у діапазоні низьких частот (0,04-0,15 Гц) (low frequency – LF), потужності спектра ВРС у діапазоні дуже низьких частот (0,0033-0,04 Гц) (very low frequency – VLF), співвідношення LF/HF). Значимим зниженням ВРС вважали SDNN менше 50 мс.

Дисперсія інтервалу Q-T розраховувалася як різниця між середніми максимальним і мінімальним значенням інтервалу Q-T у шести прекордіальних відведеннях ЕКГ. Для корекції дисперсії інтервалу Q-T залежно від ЧСС (коригована дисперсія (КД) інтервалу Q-Tc) використовували модифіковану формулу H.Bazett: Q-Tc = Q-Td / , де Q-Tc – КД інтервалу Q-T, Q-Td – дисперсія інтервалу Q-T, R-R – тривалість серцевого циклу. Коефіцієнт варіабельності інтервалу Q-Tvar розраховували за формулою: Q-Tvar = (Q-Tc) / (Q-Tср) х 100%, де Q-Tср – середнє значення інтервалу Q-T.

Ультразвукове дослідження (УЗД) серця з доплер-ехокардіографією у безперервному й імпульсному режимах проводилося на апараті ESAOTE BIOMEDICA SIM 5000 PLUS (Італія) за загальноприйнятою методикою з використанням стандартних позицій датчика з парастернального, апікального, субкостального і, при необхідності, із супрастернального доступу. Візуалізація камер серця і внутрішньосерцевих структур здійснювалася у двовимірному режимі, основні виміри проводилися в М- і B- режимах протягом декількох серцевих циклів з обчисленням середніх значень. На основі даних УЗД серця визначали діаметр лівого передсердя (ДЛП) у діастолу, кінцево-діастолічний і кінцево-систолічний розміри (відповідно КДР і КСР) порожнини ЛШ, товщину міокарда задньої стінки (ТЗС) ЛШ у діастолу, товщину міокарда міжшлуночкової перегородки (ТМШП) у діастолу, діаметр порожнини правого передсердя, діаметр порожнини правого шлуночка (ДПШ), товщину стінки правого шлуночка в діастолу. Розраховувалися кінцево-діастолічний і кінцево-систолічний об'єми (відповідно КДО й КСО) ЛШ, індекси КДО і КСО (відповідно ІКДО і ІКСО) ЛШ розраховувалися як відношення відповідних показників до площі поверхні тіла, ударний об'єм (УО) ЛШ розраховували як різницю КДО і КСО, хвилинний об'єм у мл визначали як добуток УО і ЧСС, фракцію викиду (ФВ) ЛШ розраховували як процентне відношення УО і КДО ЛШ. Маса міокарда лівого шлуночка (ММЛШ) обчислювалася за модифікованою формулою R.Devereux (1998): ММЛШ = 0,80х{1,04х[(ТМШП+КДР+ТЗСЛШ)3–(КДР)3]}+0,6; індекс ММЛШ (ІММЛШ) визначали як відношення ММЛШ до площі поверхні тіла. Крім того, розраховували відношення об'єму порожнини ЛШ до ММЛШ (V/M).

Аналіз і статистичне оброблення результатів досліджень проведено на основі системи баз даних FoxPro 2.6 за допомогою програмного пакету STATISTICA 5.0 for Windows. Вибір методів статистичного оброблення визначався типом вихідних даних і характеристиками розподілу досліджуваних сукупностей кількісних і непараметричних ознак. Порівняльний статистичний аналіз між двома сукупностями проводився параметричними (критерій Стьюдента) і непараметричними (критерії Колмогорова-Смирнова і Mann-Whitney) методами. Для перевірки статистичної гіпотези про рівність генеральних середніх для більш ніж трьох порівнюваних груп використовувався однофакторний і багатофакторний дисперсійний аналіз. Дослідження взаємозв'язку між ознаками здійснювалося за допомогою методів кореляційного й множинного регресійного аналізу, критерію 2 , багатофакторного дискримінантного аналізу ( Уілкса). Виживаність пацієнтів оцінювалася за допомогою методу Kaplan-Meier.

Для оцінки прогностичної й діагностичної ефективності одержаних даних використовувалися критерії, що відображають наявність або відсутність досліджуваної ознаки і позитивні або негативні результати дослідження: діагностична чутливість (ДЧ), діагностична специфічність (ДС), прогностична цінність позитивного результату (ПЦПР), прогностична цінність негативного результату (ПЦНР), відносний ризик (ВР). ДЧ характеризувала частину обстежених, що дійсно мають розглянуту патологічну ознаку, і виражалася відношенням у % числа істинно позитивних (ІП) результатів до числа всіх результатів, одержаних у хворих. ДС відображала частину обстежених, що не мають даної ознаки, та являла собою відношення числа істинно негативних результатів до кількості всіх результатів, одержаних в осіб, що не мають розглянутої патології. ПЦПР оцінювала частину осіб, що істинно мають патологію і досліджувану ознаку, і характеризувалася відношенням кількості ІП результатів до числа всіх результатів дослідження. ПЦНР виявляла частку обстежених без патології серед осіб, у яких досліджувана ознака була відсутня. ВР розраховувався як відношення ймовірностей появи досліджуваної ознаки серед осіб із патологічними змінами.

Результати досліджень та їх обговорення

Пізні потенціали шлуночків при некоронарогенних захворюваннях міокарда. Результати проведених досліджень показали, що найчастіше ППШ виявлялися у хворих на дилатаційну кардіоміопатію (ДКМП) (56,3% випадків). При цьому дані СУ ЕКГ добре корелювали з наявністю і тяжкістю ШПРС, у першу чергу, з частотою виявлення ШТ. Меншою мірою цей зв'язок простежувався щодо клінічних проявів захворювання, вираженості серцевої недостатності (СН), дилатації порожнини, гіпертрофії міокарда, об'ємного перевантаження й зниження скорочувальної здатності міокарда ЛШ.

Епізоди непритомності відзначалися відповідно у 13 з 27 (48,1%) хворих із ППШ і у 5 з 21 (23,8%) пацієнта без ППШ, однак розходження були статистично недостовірними (p>0,05). У той же час ППШ реєструвалися у всіх 9 хворих із syncope і документованою спонтанною ШТ (100%) і тільки у 10 з 24 (41,7%) із ШТ без непритомних епізодів в анамнезі (p<0,01).

Діагностична чутливість (ДЧ) і прогностична цінність негативного результату (ПЦНР) виявлення ППШ щодо документованої спонтанної нестійкої ШТ були відносно високими, склавши відповідно 87% і 90% при низьких значеннях діагностичної специфічності (ДС) (58%) і прогностичної цінності позитивного результату (ПЦПР) (48%). Відносний ризик (ВР) виникнення спонтанних епізодів ШТ (відношення ймовірності ШТ при наявності ППШ до ймовірності появи ШТ під час відсутності ППШ) у хворих на ДКМП склав 5,1.

Наявність ППШ при ДКМП була тісно пов'язана з виживаністю хворих. Так, при відсутності ППШ виживаність протягом 1 року і 4 років склала відповідно 77,8% і 66,7%, а при виявленні ППШ – усього 39,1% і 17,4% (p в обох випадках <0,01). Виявлення ППШ виявилося єдиним серед вивчених ознак достовірним предиктором загальної летальності хворих на ДКМП. У той же час прогностичне значення ППШ щодо ризику РСАГ при ДКМП було менш істотним.

Аритмогенез при ДКМП пов'язують із механізмами re-entry, що запускаються в результаті вираженої гетерогенності міокардіальної деполяризації всередині і на периферії вогнищ фіброзу та минущої ішемії міокарда. Крім того, при ДКМП, що супроводжується тяжкою СН, електрофізіологічні ефекти розтягування міокарда й збільшення внутрішньоміокардіального стресу можуть призводити до зростання функції автоматизму (Knight B.P. et al., 1999; Wu A.H. et al., 1999).

Loading...

 
 

Цікаве