WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Післяродовий гіпогонадизм у корів (клініко-експериментальні дані та розробка комплексної терапії) (автореферат) - Реферат

Післяродовий гіпогонадизм у корів (клініко-експериментальні дані та розробка комплексної терапії) (автореферат) - Реферат

Таблиця 2

Розташування ненульових елементів у матриці C1 для тришарової оболонки

(у знаменниках показане розташування ненульових елементів матриці C2)

*

0

0

0

0

0

0

0

0

0

0

0

*

0

0

0

0

*

0

0

0

0

0

0

*

0

0

0

0

*

0

0

0

0

0

0

0

0

0

0

0

*

; (10)

, (11)

де ; (12)

С0, С1, С2функції, складним образом залежні від електрофізичних характеристик і геометричних розмірів елементів системи середовище – оболонка;

pk – корінь квадратного рівняння , k=1,2;

1, 2стали часу, .

Були розраховані перехідні функції для таких характеристик системи середовище – оболонка, які відповідають біологічній клітині: 1=3=810, 2=(2 – 10)0, 1=0,1, 2=10-7, 3=1См/м(рис. 2, 3). Перехідна функція спочатку швидко убуває до відносно невеликих значень, а потім повільно зменшується до граничного значення (рис. 2). Перехідна функція при різних діелектричних проникностях оболонки наближається до однієї й тій же величині Um1(0,) (12) (рис. 3).

Рис. 2. Перехідна функція напруженості електричного поля усередині сферичної оболонки з неідеального діелектрика при R2=0,99R1:1 - 2=20, 2 - 50, 3 - 100.

Аналіз показав, що поводження перехідних функцій визначається двома сталими часу 1 й 2 (рис. 2, 3), причому 1>> 2 (табл. 3). Стала часу 2 має порядок декількох нс і характеризує тривалість ділянки найбільш інтенсивного проникнення поля усередину оболонки. Зі зміною величини діелектричної проникності оболонки 2і співвідношення стала 2 змінюється на десяті частки нс. Стала часу 1 має порядок десятків – сотень нс і характеризує час досягнення перехідною функцією значення, близького до величини Um1(0,)≈1,5R1().

Відома модель біологічної клітини Коула, у якій уважають мембрану ідеальним діелектриком, а середовище поза кліткою і цитоплазму - ідеальним провідником. Показано, що за допомогою цієї моделі не можна правильно розрахувати поле, що проникає усередину біологічної клітини, оскільки не враховується діелектрична проникність цитоплазми. Стала часу, що характеризує модель Коула, дорівнює

. (13)

Рис. 3. Перехідна функція спаду напруги на сферичній оболонці з неідеального діелектрика при R2=0,99R1: 1, 4 - 2=20, 2, 5 - 50, 3, 6 - 100 для  =0 (криві 4-6 – модель Коула).

Таблица 3

Стали часу системи середовище - оболонка

2 /0

R2/R1=0,98

R2/R1=0,99

R2/R1=0,999

1, нс

2, нс

c, нс

1, нс

2, нс

c, нс

1, нс

2, нс

c, нс

2

11,879

1,2287

5,3100

16,998

1,4184

10,620

112,19

1,7406

106,20

5

19,462

1,4795

13,275

32,601

1,6128

26,550

271,23

1,7716

265,50

10

32,378

1,6212

26,550

58,842

1,7005

53,100

536,35

1,7823

531,01

Показано, що стала часу Коула с, може служити оцінкою величини сталої 1. При більших значеннях R2/R1 розбіжності між значеннями 1 й с не перевершують декількох відсотків. Зі зменшенням R2/R1 ці розбіжності різко зростають і при 2/0=2 досягає десятків відсотків. Перехідні функції спаду напруги на оболонці сильно відрізняються на початку процесу (рис. 3). Тому використання моделі Коула у випадку імпульсів зовнішнього поля, тривалість яких менше с, може приводити до погрішностей. При t >> с розбіжності між перехідними функціями, що зіставляють, невеликі. Модель Коула застосовна для імпульсів, тривалість яких значно більше с.

Відношення , що входить множником у формулу (13), має фізичний сенс ємності оболонки (мембрани), що доводиться на одиницю площі її поверхні. Тому зі збільшенням цієї ємності (через збільшення 2 або зменшення товщини оболонки R1-R2) сталі 1 й с зростають.

У третьому розділі розглянута детально дія імпульсу, котрий був створений на установці для інактивації мікроорганізмів у НДПКІ "Молнія"

, (14)

де і,фсталі.

Розраховано напруженість електричного поля усередині сферичної оболонки й спаду напруги на оболонці (рис. 4, 5). При цьому використані перехідні функції (10), (11) та інтеграл Дюамеля.

Loading...

 
 

Цікаве