WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Історична наука у вищих навчальних закладах м. Харкова у повоєнний період (1945-1955 рр.) (автореферат) - Реферат

Історична наука у вищих навчальних закладах м. Харкова у повоєнний період (1945-1955 рр.) (автореферат) - Реферат

Проведений аналіз засвідчив, що розвиток курсу фізики у Великій Британії в ХІХ ст. визначався особливостями системи освіти, яка, у свою чергу, перебувала під впливом суспільної ситуації. Велика Британія вступила в промислову революцію на століття раніше, ніж інші країни. Проте на першому етапі промислової революції техніка ще не була пов'язана з науковими дослідженнями у фізиці. Вплив промислової революції на науку відбувався через суспільні зміни, що привели до зміни в організації освіти й науки. Вищі суспільні групи одержували гуманітарну класичну освіту, яку давали елітарні університети Оксфорда і Кембриджа. До навчання в них традиційно готували громадські та граматичні середні школи. Інтенсивний промисловий розвиток Великої Британії в першій половині ХІХ ст. вимагав поліпшення вивчення природничих наук. Але на початку ХІХ ст. фізика та інші природничі науки ще перебували на емпіричному рівні розвитку. Думки, що вони мають значно менший освітній потенціал для загального розумового розвитку, ніж гуманітарна класична освіта, здавалися цілком виправданими. Природничі науки вважалися чимось подібним до ремісництва і через те не вивчалися в суспільних та граматичних школах. У той же час необхідність їх вивчення в школах для нижчих верств населення не піддавалася сумніву. Тому у Великій Британії, на відміну від Німеччини, курс фізики почав розвиватися не із середньої, а з початкової школи та позашкільної освіти робітників. Початкова школа відрізнялися не лише метою, а й соціальним складом учнів, визначаючи в такий спосіб зміст навчального предмета і метод навчання.

Як свідчать отримані в процесі дослідження дані, стрімке зростання промисловості Великої Британії підвищило суспільне значення вивчення фізики. Разом із тим у середині ХІХ ст. виявилося відставання освіти Великої Британії від освіти Німеччини, де вже відбулися відповідні реформи. Нові університети, які з'явилися у Великій Британії під час промислової революції, зокрема Дублінський і Лондонський, розвивалися вже на основі німецької моделі вищої освіти і намагалися задовольнити потреби середніх класів суспільства. Відповідно, природничі науки відігравали в них більшу роль, ніж у старих елітарних університетах. Після включення до програми екзаменів на ступінь бакалавра питань із фізики в Лондонському університеті (1836 р.) змінилися і вступні вимоги. Це змусило середні школи, які орієнтувалися на цей університет, увести відповідний курс фізики.

Зміни в суспільстві, викликані промисловим розвитком, допомогли усвідомити необхідність реформ системи освіти й вищих класів. Під тиском уряду були реформовані Оксфорд і Кембридж, в екзамени на ступінь бакалавра в цих університетах також були введені питання з фізики. Це привело до нових вступних вимог. Згодом курс фізики з'явився в громадських та граматичних школах.

Отже, університетський курс фізики формувався за такими напрямками: а) як колишня натурфілософська фізика, де експеримент був методом доведення філософських положень; б) як самостійний предмет, що ґрунтувався на методі емпіричного пізнання природи; в) як синтез експериментальної фізики і прикладної математики. Саме останній напрямок і привів до становлення курсу фізики як сучасного навчального предмета.

У третьому розділі "Розвиток курсу фізики у Великій БританіїуХХстолітті" зазначається, що на початку ХХ ст. у Великій Британії склалася диференційована система середньої освіти. Курс фізики в повному обсязі був реалізований тільки в академічному напрямку середньої освіти, що готував до вищої школи. Академічний курс фізики орієнтувався на відповідний університетський курс.

Як свідчать результати дослідження, після Першої світової війни почалися пошуки шляхів побудови природничих навчальних предметів у школах неакадемічної орієнтації. Одним із таких напрямків стала розробка інтегрованого курсу природознавства. Метою нового курсу було усунення традиційної академічної побудови навчальних предметів як окремих наук для учнів середніх класів шкіл. Загальний курс природознавства повинен був стати продовженням пропедевтичного курсу початкової школи і вступом у подальшу спеціалізацію в старших класах (17–18 років), під час якої фізика, хімія та біологія вже вивчаються як окремі предмети. Однак, незважаючи на широкий рух за створення інтегрованого навчального предмета, незначна кількість шкіл відмовилася від традиційної побудови курсів фізики та хімії. Виявилося, що природознавство ще не сформувалося як навчальний предмет.

Аналіз американських офіційних статистичних даних показує, що в кінці 1940-х рр. знову спостерігається зменшення кількості учнів, які вивчають природознавство. Цей спад у вивченні загального курсу природознавства пояснювався декількома причинами. По-перше, як і раніше, не було вирішено повністю завдання створення справді інтегрованого курсу замість окремих предметів. По-друге, радикальні концепції, що лежали в основі цього навчального предмета, вступили в суперечність з існуючою в рамках британської граматичної школи функцією природничих навчальних предметів як підготовчих до відповідних університетських курсів. Саме ця їх функція фактично підтримувалася всією системою екзаменів різного типу. І, найголовніше, змінилися пріоритети післявоєнного суспільства, що потребувало великої кількості спеціалістів у техніці та природничих науках. Оскільки британська граматична школа традиційно орієнтувалася на підготовку до вищої освіти, нові суспільні вимоги зміцнили її традиційні функції.

Проведений аналіз засвідчив, що після Другої світової війни суттєво змінилася не тільки промисловість, а й сама структура фізичного знання. Водночас структура університетських курсів залишається традиційною. Відповідно, незмінним залишився і зміст шкільного курсу фізики. Застигла структура курсу фізики відповідає консервативності системи освіти і суспільства в цілому. На початку 1950-х рр. у відповідь на зміни в промисловості та структурі фізичного знання пожвавився рух Асоціації природничої освіти за реформу курсу фізики.

Новий етап реформування змісту навчання природничих наук у Великій Британії почався наприкінці 1950-х років у межах проекту оновлення викладання природничих наук у граматичних школах, здійснюваного за підтримки Наффільдівського фонду розвитку природничих наук та освіти. За цим проектом навчання фізики в середній школі пропонувалося проводити на двох рівнях. У рамках Наффільдівського проекту було розроблено два курси фізики – загального і "просунутого" рівнів – відповідно до двох рівнів граматичної середньої школи. Загальноосвітня частина Наффільдівського курсу призначалася для тих учнів, котрі надалі не продовжували вивчення фізики. Тому курс був покликаний подати цілісну і завершену картину фізики. Водночас ця частина мала бути основою для більш глибокого вивчення фізики на "просунутому" рівні. Суть підходу до конструювання змісту курсу загального рівня полягала в тому, що навчальна діяльність учня повинна бути подібною до дослідної діяльності вченого-фізика. Посилилася єдність предмета на основі об'єднуючих концепцій енергії та хвиль. Зникли такі традиційні розділи, як "теплота", "світло", "звук" і т. ін.

Наффільдівський курс фізики "просунутого" рівня був призначений для учнів 16–18 років, які готуються вступати до вищих навчальних закладів. У зв'язку з цим зміст курсу фізики був сконцентрований навколо фундаментальних понять та будувався на основі трьох основних тем, що відіграли важливу роль у розвитку фізики: а) концепції поля; б) природи речовини; в) руху. При цьому зміст розділів та їх послідовність перетворювалися на гнучку структуру.

Як свідчать результати дослідження, проведений у межах Наффільдівського проекту масштабний суспільний експеримент дав цінний досвід, який дозволив усвідомити багато аспектів розроблення змісту навчального предмета: зв'язок навчального предмета з освітою і перепідготовкою вчителів, екзаменаційною системою, значення навчального обладнання. Крім того, на прикладі Наффільдівського курсу проявилася роль методології фізики як неявної основи конструювання змісту навчального предмета.

У 1970–1980 рр. проходить процес становлення нового типу школи – об'єднаної середньої школи. При цьому традиційний курс фізики граматичної школи спочатку переноситься в новий тип школи для всіх – об'єднану школу. Якщо в 1960-х рр. поставало питання про зміст курсу фізики для найбільш підготовлених учнів граматичних шкіл, то тепер виникло питання про шляхи викладання традиційного курсу фізики учням різного рівня підготовки та здібностей.

Loading...

 
 

Цікаве