WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Структурно-функціональні особливості серця та його провідної системи при розладах ритму і провідності, зумовлених цукровим діабетом (автореферат) - Реферат

Структурно-функціональні особливості серця та його провідної системи при розладах ритму і провідності, зумовлених цукровим діабетом (автореферат) - Реферат

Результати лікування за основними показниками наведені у табл. 2.

Таблиця 2

Ефективність лікування хворих на ВІЛ/СНІД-асоційований ТБ

Групи

хворих

Всього ба-

ктеріови-ділювачів

Припинення бактеріовиділення

абс. ч.

%

Всього хво-

рих на дест-руктивний ТБ

Загоєння каверн

абс. ч.

%

1 основна

(ВІЛ-інфіковані)

40

36

90,0

35

28

80,0

1 контрольна

(ВІЛ-інфіковані)

38

25

65,8*

35

20

57,2*

2 основна

(хворі на СНІД)

25

19

76,0

24

17

70,8

2 контрольна

(хворі на СНІД)

24

13

54,2*

23

9

39,1*

Примітка. * Показник вірогідно відрізняється від такого у хворих основної групи.

У хворих 1-ї основної групи припинення бактеріовиділення відбулося з 1-го по 3-й місяці (включно) — у 36 (90 %), із максимальним числом через 2 місяці — у 23 (57,5 %). У хворих 1-ї контрольної груп припинення бактеріовиділення відбулося у вірогідно меншої кількості хворих — у 25 (65,8 %) в більш пізні терміни з 1-го по 5-й місяці (включно) із максимальним числом хворих, у яких припинилось бактеріовиділення, через 3 місяці — у 10 (26,3 %).

У хворих 2-ї основної групи припинення бактеріовиділення було досягнуте у 19 (76 %) хворих з 1-го по 3-й місяці (включно) із максимальним числом як і у хворих 1-ї основної групи через 2 міс — у 10 (40 %). У хворих 2-ї контрольної групи результати лікування, як і у хворих 1-ї контрольної групи, були гіршими, ніж у хворих 2-ї основної групи — припинення бактеріовиділення досягли у вірогідно меншої кількості хворих — у 13 (54,2 %) хворих більш повільними темпами — із 1-го по 5-й міс (включно).

Середній термін припинення бактеріовиділення у хворих 1-ї основної групи становив (2,2  0,2) міс, 1-ї контрольної групи — (3,4  0,3) міс (вірогідно відрізняється, p < 0,05), 2-ї основної групи — (2,4  0,2) міс, 2-ї контрольної — (3,6  0,2) міс, що вірогідно довше, p < 0,05.

Таким чином, 6-компонентний режим хіміотерапії, який був застосований у хворих основних груп, дозволив досягти значно вищих результатів за припиненням бактеріовиділення — у ВІЛ-інфікованих на 24,1 %, а у хворих на СНІД — на 21,8 %, в порівнянні із стандартним режимом за 1-ю клінічною категорією.

Загоєння каверн у хворих основних груп починалося після 4 місяців лікування і досягало максимуму через 4 і 6 місяців. У хворих контрольних груп загоєння каверн досягало максимуму через 6 місяців. Загоєння каверн наприкінці лікування в 1-й основній групі досягли у 80 % хворих, а в контрольній групі — у 57,2 %, що вірогідно нижче. У хворих 2-ї основної групи загоєння каверн відбулося в 70,8 % випадків, а в контрольній групі — у 39,1 %, що вірогідно відрізняється, p < 0,05.

Середній термін загоєння каверн у хворих 1-ї основної групи становив (5,0  0,3) міс, 1-ї контрольної групи — (5,9  0,2) міс (вірогідно відрізняється, p < 0,05), 2-ї основної групи — (5,1  0,1) міс, 2-ї контрольної — (5,8  0,3) міс, що вірогідно довше, p < 0,05.

Таким чином, у хворих основних груп отримали також більш високі результати — у ВІЛ-інфікованих частота загоєння каверн була на 23 % вище, ніж в контрольній групі, у хворих на СНІД — на 31,8 % .

Проведене дослідження МІК не підтвердило специфічну антимікобактеріальну дію біологічно активної добавки „Антивір", тому її використали в якості патогенетичного засобу в комплексному лікуванні хворих на ВІЛ/СНІД-асоційований ТБ з огляду на те, що ці хворі мають значне медикаментозне навантаження. Ефективність та безпечність „Антивіру" вивчали в контрольованому дослідженні у 40 хворих на ВІЛ/СНІД-асоційований ТБ. „Антивір" застосовували на фоні протитуберкульозної хіміотерапії протягом перших 3-х місяців в дозі 0,4 г 3 рази .

У хворих основної та контрольної груп під впливом лікування відбувалася виражена позитивна динаміка симптомів ТБ, які зникли під кінець 3 місяця лікування у більшості з них. Температура тіла нормалізувалась у 100 % хворих основної та контрольної груп, зникнення кашлю відбулося у 95 % і 90 % хворих, зникнення харкотиння — у 95 % та 80 %, зникнення виснаження — у 100 % і 90 % хворих, що вірогідно не відрізнялося. Однак у хворих основної групи такі клінічні прояви хвороби як кашель, виділення харкотиння, виснаження, втрата маси тіла, зникали вірогідно швидше, ніж у хворих контрольної групи. Так за перші 2 міс лікування кашель і виділення харкотиння зникли у 75 % хворих основної групи проти 40 % хворих контрольної групи, що вірогідно відрізняється, р < 0,05.

У хворих як основної так і контрольної групи за 3 місяці лікування значно покращувалися показники периферичної крові, що обумовлено дією протитуберкульозної хіміотерапії. Позитивна динаміка показників периферичної крові свідчить про значне зменшення туберкульозної інтоксикації, яка була причиною їх погіршення. Вірогідної різниці між показниками рівня гемоглобіну та ШОЕ між групами не було.

Кількість CD4-лімфоцитів у хворих основної групи після лікування вірогідно підвищилась з (3452,3) кл/мкл-1 до (3783,4) кл/мкл-1; а в контрольній групі — навпаки знизилась — із (3652,5) кл/мкл-1 до (3223,5) кл/мкл-1 наприкінці лікування (p < 0,05).

За 3 місяці лікування досягнуті високі результати у хворих як основної так і контрольної груп — повне та часткове розсмоктування інфільтративних та вогнищевих змін у легенях досягнуте у 85% та 80 % хворих, що вірогідно не відрізнялось ( p> 0,05), припинення бактеріовиділення — у 80 % та 75 % ( p> 0,05), загоєння — у 35 % та 25 %, що також вірогідно не відрізнялось ( p> 0,05). Відсутність вірогідної різниці між групами за основними показниками ефективності лікування туберкульозу свідчить про те, що високий позитивний ефект досягли за рахунок протитуберкульозного лікування. При такій високій ефективності хіміотерапії ТБ тяжко зареєструвати додатковий позитивний ефект будь-якого патогенетичного або симптоматичного засобу. Однак, враховуючи більш швидкі темпи зникнення клінічних проявів туберкульозу та інтоксикації, можна заключити, що "Антивір має позитивну дію в комплексному лікуванні туберкульозу.

Переносимість "Антивіру була доброю, побічні дії хворі не відмічали і нами вони не зареєстровані.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукової та практичної задачі — підвищення ефективності виявлення та лікування туберкульозу у ВІЛ-інфікованих осіб та хворих на СНІД шляхом встановлення особливостей клінічного перебігу асоційованого захворювання та визначення оптимальних схем та режимів хіміотерапії, що дозволило на 23 % підвищити ефективність лікування туберкульозу у цих хворих у порівнянні з існуючими методами.

1. Епідеміологічна ситуація в Одеської області щодо ВІЛ/СНІД-асоційованого туберкульозу незадовільна, оскільки захворюваність зросла з 0,2 у 1999 році до 4,27 на 100 тис. населення у 2003 році, а смертність за той же період — з 0,3 до 6,52 на 100 тис. населення. Захворюваність на туберкульоз серед ВІЛ-інфікованої популяції населення в 2003 р. у 22,8 раза перевищує захворюваність серед загальної популяції, а смертність від туберкульозу — в 90 разів. Таке становище обумовлене недовиявленням туберкульозу серед ВІЛ-позитивної популяції населення, низькою ефективністю його лікування, оскільки відмічається значне щорічне коливання основних епідеміологічних показників і показник смертності від ВІЛ/СНІД асоційованого туберкульозу складає 60-84 % від показника захворюваності, а у 1998, 1999, 2003 роках — перевищував захворюваність.

2. Серед ВІЛ-позитивної популяції населення виявлення туберкульозу здійснюється переважно пасивним шляхом через недостатнє охоплення цього контингенту профілактичною флюорографією органів грудної клітки, що обумовлено організаційними труднощами пов'язаними із соціальним станом та віковою структурою ВІЛ-позитивних осіб, 70,8 % з яких безробітні, 20,4 % — бомжі, 60,8 % — наркомани, 83,1 % із них особи віком до 41 року. Туберкульоз за структурою не відрізняється у ВІЛ-негативних та ВІЛ-інфікованих осіб. У хворих на СНІД виявляється рідше фіброзно-кавернозна форма, а дисемінована — частіше, ніж у ВІЛ-інфікованих. Недовиявлення ВІЛ/СНІД-асоційованого туберкульозу в Одеській області обумовлено недостатністю роботи центру СНІДу та інфекційних стаціонарів по виявленню туберкульозу.

Loading...

 
 

Цікаве