WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Структурно-функціональні особливості серця та його провідної системи при розладах ритму і провідності, зумовлених цукровим діабетом (автореферат) - Реферат

Структурно-функціональні особливості серця та його провідної системи при розладах ритму і провідності, зумовлених цукровим діабетом (автореферат) - Реферат

Посів харкотиння хворих на ТБ із метою виділення штамів МБТ та тест на чутливість проводили на щільному середовищі Левенштейна-Йенсена за методикою, регламентованою Наказом № 45 МОЗ України від 08 лютого 2000 р. У частини хворих визначали бактеріостатичну активність крові після прийому офлоксацину відносно стандартного лабораторного штаму МБТ H37Rv за методикою серійних розведень у рідкому поживному середовищі Проскауера-Бека (А.Г. Хоменко, 1986).

Для виявлення антитіл до ВІЛ-1 і ВІЛ-2 використовували імуноферментну тест-систему „ДІА-НIV Ѕ". Всі зразки, що при повторному аналізі виявили себе як позитивні, були перевірені за допомогою тест-системи „ВІЛ-1 Вестерн Блот Топ" для визначення антитіл до окремих білків ВІЛ-1 у сироватці людини [Покровський В.В., 2000].

Порівняння групових значень та оцінка достовірності відмінностей вивчались за параметричними та непараметричними методами варіаційної та рангової статистики із застосуванням t-критерію Стьюдента-Фішера, U-критерію Уілкоксона-Mанна-Уїтні. Параметричні методи використовували при обчисленні даних клінічних досліджень і результатів лікування хворих у разі значної кількості однорідних спостережень (понад 30), які підлягали закону нормального розподілення Гауса. Методи непараметричної статистики застосовували у разі обчислювань невеликої кількості спостережень. Два порівнювані режими хіміотерапії вважали клінічно еквівалентними, якщо 95 % довірчий інтервал знаходився у межах 5 % різниці відношення припинення бактеріовиділення/невдача після лікування [Лапач С.М, 2000].

Результати. Проведені епідеміологічні дослідження засвідчили, що у 1998 році офіційних даних про ВІЛ/СНІД-асоційований ТБ не було. У 1999 році захворюваність на ТБ у поєднанні з ВІЛ-інфекцією складала 0,2 на 100 тис. населення й у 2000 року — зросла у 12,5 разів. У 2001 році показник захворюваності на поєднану патологію лишався на рівні 2000 року (2,4 на 100 тис.), однак у 2002 році зріс майже удвічі (табл. 1).

Таблиця 1

Епідеміологічна ситуація щодо ВІЛ/СНІДу, ТБ, ТБ у поєднанні з ВІЛ-інфекцією в Одеській області за останні 6 років

Показник на 100 тис. населення

Роки

1998

1999

2000

2001

2002

2003

Захворюваність ВІЛ/СНІД

37,0

51,3*

51,8*

48,5*

61,0*

65,04*

Захворюваність ТБ

57,0

62,2

68,8

73,5*

80,8*

81,0*

Захворюваність (ВІЛ/СНІД+ТБ)

0

0,2

2,5*

2,4*

4,2*

4,27*

Смертність ВІЛ/СНІД

2,7

3,5

8,7*

8*

12,5*

16,29*

Смертність ТБ

19,5

23,8

25,8

30,3*

29,7*

31,2*

Смертність ВІЛ/СНІД + ТБ

0,3

0,8

1,5*

2,03*

2,9*

6,52*

Примітка. * показники вірогідно відрізняються від аналогічних показників у 1998 році, p< 0,05.

Динаміка показника смертності у хворих на ВІЛ/СНІД-асоційований ТБ свідчить про його невпинне зростання з 0,3 у 1998 році до 6,52 на 100 тис. населення у 2003 році. Цікаво відзначити, що у 1998 році захворюваність на ТБ у поєднанні з ВІЛ/СНІДом не реєструвалась, однак смертність складала 0,3 на 100 тис. населення, що свідчить про те, що усі випадки ТБ зареєстровані посмертно. У 1999 році від поєднаної патології помирає у 4 рази більше хворих, ніж виявляється нових випадків. Тільки з 2000 року захворюваність на поєднану патологію починає перевищувати смертність, хоча у 2000 році смертність складає 60 % по відношенню до захворюваності, у 2001 році — 84,5 %, у 2002 році — 69 %. У 2003 році від ВІЛ/СНІД-асоційованого ТБ померло в 1,4 раза більше, ніж захворіло.

Значні щорічні коливання захворюваності та смертності від ВІЛ/СНІД-асоційованого ТБ свідчать про недосконалість виявлення та лікування таких пацієнтів. Так захворюваність на поєднану патологію зменшилась на 4 % у 2001 р. у порівнянні з попереднім роком і різко збільшилась у 2002 р. — на 42,9 %, у 2003 р. — незначно зросла на 1,7 %. Смертність від ВІЛ/СНІД-асоційованого ТБ різко зростає рік від року — на 16,2 % у 2001 р., на 30 % у 2002 р. і на 53,6 % у 2003 році.

Питома вага вперше захворівших осіб на ТБ серед ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД в 2003 р. складає 6,6 % , а кількість ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД серед хворих на ТБ — 5,3 %. Серед померлих хворих на СНІД 38,4 % помирає від ТБ, а серед померлих від ТБ було 20 % хворих на СНІД. Захворюваність на ТБ та смертність серед ВІЛ-позитивної популяції населення Одеської області досягає дуже високого рівня —1814 та 1250 на 100 тис. і перевищує захворюваність на ТБ серед загальної популяції у 2003 році у 22,8 раза, а смертність — в 42 рази у 2002 р. і у 90 разів у 2003 р.

В Одеській області ТБ серед ВІЛ-позитивної популяції виявили пасивним шляхом у 83,1 % випадків, а активним — у 16,9 %. У ВІЛ-негативної популяції населення активним шляхом ТБ виявляли в 1,8 раза частіше —у 30 %, пасивним — у 70 %. Методом мікроскопії туберкульоз виявляли однаково рідко як у ВІЛ-негативних так і ВІЛ-позитивних осіб, однак в останніх, цим методом туберкульоз виявили тільки у 1,1 %, що вірогідно рідше, ніж у ВІЛ-негативних ( у 5 %).

В 2000-2003 роках як серед ВІЛ-позитивного так і серед ВІЛ-негативного контингенту населення виявляли переважно ТБ органів дихання, який в загальній структурі активного ТБ складає відповідно 94,2 % та 97,5 % .

Серед ВІЛ-позитивного контингенту вогнищевий ТБ виявили у 12,4 % хворих, тоді як серед ВІЛ-негативного — у 17 % хворих, що вірогідно відрізнялось, p < 0,05. Частота інфільтративної, дисемінованої та інших форм ТБ органів дихання з однаковою частотою виявлялась як серед ВІЛ-негативної, так і серед ВІЛ-позитивної популяції населення. У ВІЛ-позитивних хворих вірогідно частіше виявляли фіброзно-кавернозний ТБ, ніж у ВІЛ-негативних 2,4 % проти 1,2 % (p < 0,05). У хворих на СНІД фіброзно-кавернозний ТБ майже не зустрічався, тому що хворі помирали ще до розвитку цієї форми. Позалегеневий ТБ виявили у 4,8 % ВІЛ-позитивних хворих та у 2,5 % ВІЛ-негативних, (p < 0,05). Серед позалегеневих форм частіше зустрічався ТБ нервової системи та міліарний і зовсім не виявляли інші форми. Наявність в структурі позалегеневого ТБ тільки генералізованих форм (туберкульозного менінгіту та міліарного ТБ) і відсутність інших форм свідчить про недовиявлення позалегеневого ТБ. Менша частота виявлення вогнищевої форми ТБ та більша — фіброзно-кавернозної свідчить про недостатнє охоплення контингенту ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД профілактичними флюорографічними оглядами.

У ВІЛ-позитивних пацієнтів активним шляхом виявили тільки вогнищевий, інфільтративний та дисемінований ТБ легень. Інші випадки ТБ діагностовані за зверненням. Вогнищева форма активним шляхом виявлена у 27,0 % хворих, пасивним — у 9,5 % (p <0,05). Така різниця у частоті виявлення свідчить про малосимптомний перебіг вогнищевого ТБ та можливість його своєчасної діагностики шляхом профілактичної флюорографії. Усі випадки фіброзно-кавернозного та позалегеневого ТБ виявляли пасивним шляхом за зверненням.

Однією з причин низького охоплення ВІЛ-позитивних контингентів флюорографічними оглядами є організаційні труднощі пов'язані із соціальним станом цих осіб, серед яких працюючих або тих, хто вчиться, було 28, 4 %, безробітних — 70,8 %, пенсіонерів — 0,7 %, бомжів — 20,4 %, ін'єкційних наркоманів — 60,8 %; 23,7 % хворих зловживали алкоголем. Серед ВІЛ-негативних хворих на туберкульоз було у 1,3 рази менше безробітних, у 20,1 разів більше пенсіонерів, у 2,8 разів менше бомжів і суттєво — у 6,8 разів менше ін'єкційних наркоманів, хоча у 1,7 раза більше хворих на хронічний алкоголізм.

За віком ВІЛ-позитивні хворі на ТБ розподілялися наступним чином: до 20 років — 2,1 %, 21-30 років — 35 %, 31-40 років — 46 %, 41-50 років — 15,7 %, 51-60 років — 1,1 %. Хворих старше 60 років не було. ВІЛ-негативні хворі на ТБ розподілялися за віком більш рівномірно. Серед них було 32,7 % осіб старше 50 років на відміну від ВІЛ-позитивних осіб.

Поліклініки загальної медичної мережі виявили ТБ у ВІЛ-позитивних осіб в 51,6 % випадків, протитуберкульозні диспансери — в 33,3 %, соматичні стаціонари — в 13,4 %, інфекційні стаціонари — в 1,7 % випадків. Центр СНІДу не виявив ТБ в жодному випадку, що може свідчити про те, що в цей заклад не звертаються хворі з симптомами, підозрілими на туберкульоз. Ймовірно вони у таких випадках шукають медичної допомоги у поліклініках загальної мережі.

Loading...

 
 

Цікаве