WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Генетичний контроль утворення сахаридної частини ландоміцину А (автореферат) - Реферат

Генетичний контроль утворення сахаридної частини ландоміцину А (автореферат) - Реферат

Таким чином, як свідчать дані першого етапу проведених наукових досліджень, при внутрішньоутробному інфікуванні розвивається ФПН поєднаного генезу (порушення мікроциркуляції, ендокринна недостатність і високий рівень мікробного обсіменіння), основні ехографічні вияви якої починаються з 18-20 тиж. і прогресивно наростають аж до розродження. Високий рівень ПП обумовлений, у першу чергу, порушеннями в системі „мати-плацента-плід", що обумовлює істотну частоту різноманітних акушерських ускладнень і оперативного розродження. Загально-прийняті лікувально-профілактичні заходи є недостатньо ефектив-ними, що свідчить про необхідність їх удосконалення.

Аналізуючи ефективність запропонованих лікувально-профілактичних заходів необхідно, у першу чергу, відзначити відсутність алергічних і побічних реакцій на використовувані препарати, а також випадків індивідуального несприйняття.

У І половині вагітності відзначені істотні розходження між групами по двох основних показниках: бактеріальний вагіноз (І група - 30,0 % і ІІ - 16,0 %) і загострення урогенітальної інфекції (І група - 24,0 % і ІІ - 12,0 %). По всіх інших параметрах істотних розходжень між групами не відзначено. Після 20 тиж. вагітності розходження між групами носили більш виражений характер. Так, завдяки використанню запропонованої нами методики вдалося знизити частоту ФПН (І група - 62,0 % і ІІ - 30,0 %); загострення урогенітальної інфекції (І група - 34,0 % і ІІ - 16,0 %) і порушень мікробіоценозу статевих шляхів (І група - 38,0 % і ІІ - 14,0 % відповідно). Крім того, немаловажним є зменшення рівня прееклампсії (І група - 18,0 % і ІІ - 12,0 %) і зміна структури ФПН (компенсована форма в І групі - 58,1 % і в ІІ - 80,0%; субкомпенсована - в І групі - 35,5 % і в ІІ - 20,0 % відповідно), що також підтверджує ефективність запропонованої методики.

Частота ПП знизилася з 28,0 % у І групі до 12,0 % - при використанні запропонованої методики. Досить показовим є і той факт, що усі випадки недоношування в ІІ групі спостерігалися після 34 тижнів вагітності, що є більш сприятливим з перинатальних позицій. Співвідношення передчасного розриву плодових оболонок і регулярної пологової діяльності при використанні запропонованої методики було ідентичним.

При оцінці клінічного перебігу пологів необхідно відзначити істотне зниження всіх ускладнень розродження: передчасного розриву плодових оболонок (І група - 42,0 % і ІІ - 20,0 %); аномалій пологової діяльності (І група - 28,0 % і ІІ - 14,0 %); дистреса плода (І група - 20,0 % і ІІ - 8,0 %) і акушерських кровотеч (І група - 8,0 % і ІІ - 4,0 % відповідно), що пов'язано з вираженим зниженням основних ускладнень гестаційного періоду. Дуже важливим є і зміна частоти посібників і оперативних втручань при розродженні. Так, якщо на фоні загальноприйнятих лікувально-профілактичних заходів рівень пологозбуджень і пологовикликань склав 22,0 %, то при використанні нашої методики цей показник склав тільки 10,0 %. Аналогічна закономірність мала місце і з боку частоти кесаревих розтинів (І група - 16,0 % і ІІ - 10,0 %), причому в структурі показань переважали гострий дистрес плода (50,0 %) і неефективне лікування аномалій пологової діяльності (50,0 %).

Безумовно, одним із найінформативніших критеріїв ефек-тивності запропонованої методики є перинатальні результати розродження (Г.М. Бурдули и соавт., 1997; Є.Є. Шунько, 2000). У першу чергу необхідно виділити зниження рівня різноманітних форм асфіксії новонароджених із 34,0 % в І групі до 16,0 % - на фоні використання запропонованої методики, причому рівень важкої асфіксії зменшився в 4 рази (І група - 8,0 % і ІІ - 2,0 %). Сумарний показник ЗВУР плода зменшився з 60,0 % в І групі до 32,0 % - в ІІ, також як і частота інтраамніального інфікування (І група - 28,0 % і ІІ - 10,0% відповідно). У неонатальному періоді завдяки комплекс-ному підходу до рішення поставленої задачі відбулося зниження всіх патологічних станів: постгіпоксичної енцефалопатії (І група - 28,0 % і ІІ - 14,0 %); реалізації внутрішньоутробного інфікування (І група - 22,0 % і ІІ - 8,0 %); геморагічного синдрому (І група - 8,0 % і ІІ - 2,0 %) і гіпербілірубінемії (І група - 8,0 % і ІІ - 2,0 % відповідно). Сумарні перинатальні втрати зменшилися в 3 рази (із 60,0 ‰ в І групі до 20,0‰ - в ІІ), що також підтверджує ефективність запропонованої методики профілактики перинатальної патології на фоні високого ризику внутрішньоутробного інфікування.

Підтвердженням клінічної ефективності запропонованої методики є результати додаткових методів дослідження: ехогра-фічних, доплерометричних, кардіотокографічних, ендокринологіч-них, імунологічних, мікробіологічних і вірусологічних.

Таким чином, як показали результати проведених досліджень, розродження жінок із внутрішньоутробним інфікуванням супровод-жується високою частотою ПП унаслідок значного рівня порушень у системі „мати-плацента-плід", причому поєднаного генезу. З огляду на недостатню ефективність загальноприйнятих лікувально-профілактичних заходів нами запропонована нова методика корекції ФПН і мікробіоценозу статевих шляхів у жінок цієї групи. Отримані клінічні, функціональні, лабораторні, мікробіологічні і вірусологічні результати підтверджують високу ефективність даної методики, що дає нам право рекомендувати для широкого використання в практичній охороні здоров'я.

ВИСНОВКИ

1. Серед основних причин інтраамніального інфікування на предгравідарному етапі необхідно виділити наявність урогенітальної інфекції (60,0 %); хронічні запальні процеси репродуктивної системи (44,0 %) і нирок (30,0 %), а також репродуктивні втрати інфекційного генезу: невиношування, передчасні і термінові пологи інфікованими плодами (34,0 %).

2. Клінічний перебіг вагітності в жінок з інтраамніальним інфікуванням ускладнюється ФПН (62,0 %); гестаційною анемією (52,0 %); загостренням урогенітальної інфекції (34,0 %) і порушенням мікробіоценозу статевих шляхів (38,0 %).

3. Частота ПП у жінок з інтраамніальним інфікуванням складає 28,0 %, причому в 28-32 тиж. недоношеність мала місце в 57,1 % спостережень, а в 33-36 тиж. - відповідно в 42,9 % випадків. Передчасний розрив плодових оболонок відзначено в 71,4 % обстежених, а регулярна пологова діяльність, що не піддається корекції – у 28,6 % пацієнток.

4. Перинатальні наслідки розродження при інтраамніальному інфікуванні характеризуються високою частотою інтранатальної асфіксії (44,0 %); ЗВУР плода (60,0 %); макроскопічніми ознакими внутрішньоутробного інфікування (28,0 %) і респіраторним дистрес-синдромом (28,0%). У неонатальному періоді має місце значна частота постгіпоксичної енцефалопатії (28,0 %); реалізації інтраамніального інфікування (22,0 %); геморагічного синдрому (8,0 %) і гіпербілірубінемії (8,0 %). Сумарні перинатальні втрати склали серед жінок із високим рівнем внутрішньоутробного інфікування 60,0 ‰ (дистрес плода на фоні недоношеності і постнатальний менінгоенцефаліт).

5. У жінок з інтраамніальним інфікуванням порушення мікробіоценозу статевих шляхів починаються з 18-20 тиж. вагітності і характеризуються зниженням кількості лактобацил (76,0 %); біфідобактерій (64,0 %) і молочнокислих стрептококів (42,0 %) при одночасному рості штамів стафілокока (44,0 % - переважливо золотавого) і появі невисокої частоти хламідій (16,0 %); кандид (16,0 %); ешерихій (14,0 %); протея (10,0 %); уреаплазм (10,0 %) і мікоплазм (8,0 %). Крім того, відзначена наявність гострих форм хламідій (6,0 %); герпетичної (6,0 %) і цитомегаловірусної інфекції (4,0 %), а носійство цих же мікроорганізмів - у кожному десятому спостереженні (10,0 %). Ці зміни зберігаються аж до розродження.

6. Використання запропонованої методики дозволяє знизити частоту ФПН (з 62,0 до 30,0 %); загострення урогенітальної інфекції (з 34,0 до 16,0 %); порушень мікробіоценозу статевих шляхів (з 38,0 до 14,0 %); ПП (з 28,0 до 12,0 %); асфіксії новонароджених (із 34,0 до 16,0 %); ЗВУР плода (з 60,0 до 32,0 %); интраамніального інфікування (з 28,0 до 10,0 %) і сумарних перинатальных втрат (з 60,0 до 20,0 ‰).

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

З метою зниження частоти ПП у жінок з інтраамніальним інфікуванням відмінними рисами запропонованої нами методики є необхідність застосування специфічної противірусної (протефлазид) і антибактеріальної терапії (вільпрофен); корекція порушень матково-плацентарного кровообігу (хофітол, каніфрон); нормалізація газообміну в системі „мати-плацента-плід" і поліпшення процесів метаболізму в плаценті (коензим-композітум, гепар-композітум); неспецифічна імунокорекція (енгістол, віферон, інтерферон) і нормалізація мікробіоценозу статевих шляхів (тержинан, біфідумбактерин, лактобактерин). Повторний курс необхідно використовувати під контролем клініко-функціональних і лабораторних методів дослідження.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ

ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Ляшенко Е.Н. Роль генитальной инфекции в досрочном прерывании беременности // Зб. наук. праць "Актуальні проблеми акушерства і гінекології, клінічної імунології та медичної генетики". - вип.7. - Київ-Луганськ. - 2002. -С. 49-53.

Loading...

 
 

Цікаве