WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Генетичний контроль утворення сахаридної частини ландоміцину А (автореферат) - Реферат

Генетичний контроль утворення сахаридної частини ландоміцину А (автореферат) - Реферат

Відповідно до отриманих нами результатів, частота ПП склала в І групі 28,0 %, причому в 28-32 тиж. недоношеність мала місце в 57,1 % спостережень, а в 33-36 тиж. - відповідно в 42,9 % випадків. Передчасний розрив плодових оболонок відзначено в 71,4 % обстежених, а регулярна пологова діяльність, що не піддається корекції – у 28,6 % пацієнток.

Підтвердженням перерахованих вище особливостей клінічного перебігу гестаційного періоду є високий рівень різноманітних ускладнень при розродженні, причому всі ці ускладнення є взаємозалежними між собою: передчасний розрив плодових оболонок (42,0 %); аномалії пологової діяльності (28,0%); дистрес плода (20,0 %) і акушерські кровотечі (8,0 %). Серед різноманітних посібників і оперативних втручань у жінок І групи відзначено більш високий рівень пологозбуджень (10,0%); пологовикликань (12,0 %) і кесаревих розтинів (16,0%), а також по одному випадку накладення акушерських щипців (2,0%). При цьому зустрічалися два варіанти показань: гострий дистрес плода (50,0 %) і неефективне лікування аномалій пологової діяльності (50,0 %).

Безумовно, що головним результатом розродження є перинатальна патологія (В.Я. Голота та співавт., 1999; Є.Є. Шунько, 2000). Аналізуючи отримані результати варто зазначити на високу частоту інтранатальної асфіксії різноманітного ступеня тяжкості (44,0 %), у тому числі і тяжкого (8,0 %). Рівень ЗВУР плода (асиметрична форма) склала 60,0 %, а макроскопічні ознаки інтраамніального інфікування мали місце в кожному п'ятому спостереженні (28,0%). Частота респіраторного дистрес-синдрому плода склала 28,0 %.

У неонатальному періоді в І групі мала місце значна частота постгіпоксичної енцефалопатії (28,0 %); реалізації інтраамніального інфікування (22,0 %); геморагічного синдрому (8,0 %) і гіпербіліру-бінемії (8,0 %). Сумарні перинатальні втрати склали серед жінок із високим рівнем внутрішньоутробного інфікування 60,0 ‰ (три випадки: дистрес плода на фоні недоношеності і постнатальний менінгоенцефаліт), при тому, що в контрольній групі вони були відсутні.

Аналізуючи отримані перинатальні результати розродження необхідно відзначити, що високий рівень недоношування у жінок з інтраамніальним інфікуванням приводить до значної частоти не тільки перинатальних втрат, але і захворюваності, що ще раз підтверджує актуальність обраного наукового напрямку. Крім того, це є підставою для більш глибокого вивчення результатів мікробіологічних і вірусологічних обстежень, системного імунітету і функціонального стану ФПК.

Одним з ведучих критеріїв діагностування інтраамніального інфікування є наявність порушень мікробіоценозу статевих шляхів (Е.Ф. Кира, 1999; В.К. Чайка та співавт., 1999). Як свідчать резуль-тати проведених досліджень у 18-20 тиж. у жінок контрольної групи переважали три види мікроорганізмів (лактобацили - 96,0 %; біфідобактерії - 74,0 % і молочнокислі стрептококи - 60,0 %) на фоні невисокого рівня різноманітних штамів (золотавого й епідермального) стафілококів (20,0 %). У порівнянні з цим у жінок із внутрішньоутробним інфікуванням відзначено незначне зниження кількості лактобацил (76,0 %); біфідобактерій (64,0 %) і молочнокислих стрептококів (42,0 %) при одночасному рості штамів стафілокока (44,0 % - переважливо золотавого) і появі невисокої частоти хламідій (16,0 %); кандид (16,0 %); ешерихій (14,0 %); протея (10,0 %); уреаплазм (10,0 %) і мікоплазм (8,0%). Сумарна оцінка мікробіологічних і вірусологічних досліджень у даний термін указує на відсутність гострих форм і носійства основних показників TORCH-інфікування в жінок контрольної групи. У пацієнток І групи гострі форми хламідій, герпетичної і цитомегаловірусної інфекції мали місце набагато частіше (хламідії – 6,0 %; герпес-вірус – 6,0 % і цитомегаловірус – 4,0 %), а носійство цих же мікроорганізмів - у кожному десятому спостереженні (по 10,0 %). Крім того, було діагностовано по одному випадку носійства токсоплазмозу (2,0 %) і краснухи (2,0 %). Незважаючи на рекомендації про переривання вагітності, за наполегливим бажанням жінки (репродуктивні втрати в анамнезі) дані вагітності були пролонговані.

До наступного досліджуваного терміну (28-30 тиж.) стан мікробіоценозу статевих шляхів у жінок контрольної групи носив аналогічний характер. У жінок із внутрішньоутробним інфікуванням відзначено поступове зниження кількості лактобацил (до 46,0 %); біфідобактерій (38,0 %) і молочнокислих стрептококів (28,0 %) на фоні росту кількості штамів стафілококів (62,0 %) і, практично, аналогічного рівня інших мікроорганізмів, діагностованих на попередньому етапі досліджень. Аналогічну закономірність відзначено і при сумарній оцінці мікробіологічних і вірусологічних досліджень.

Напередодні розродження стан мікробіоценозу статевих шляхів у жінок із внутрішньоутробним інфікуванням характеризувався низьким рівнем лактобацил (48,0 %); біфідобактерій (40,0 %) і молочнокислих стрептококів (30,0 %) на фоні одночасного росту кількості штамів стафілококів (80,0 %) і перерахованих вище мікроорганізмів. Сумарна оцінка мікробіологічних і вірусологічних досліджень у 38-40 тиж. свідчить про переважання носійства основних показників TORCH- інфікування, у тому числі і гострих форм.

Отримані результати мікробіологічних і вірусологічних досліджень указують на істотну роль цих факторів у генезі ПП, а також про необхідність включення до комплексу лікувально-профілактичних заходів препаратів, що сприяють нормалізації мікробіоценозу статевих шляхів у динаміці гестаційного періоду.

Серед різних теорій генезу передчасних пологів в останні роки все більше уваги приділяється системній імуносупресії (В.М. Фролов и соавт., 1992; Д.Е. Барковский, 2004). Отримані нами результати вказують, що в 18-20 тиж. зміни імунологічного статусу носять мінімальний характер, що виявляється достовірним зменшенням числа СД4+ (до 35,82,5 %; р<0,05) при одночасному збільшенні кількості СД8+ (до 34,82,2 %; р<0,05). Інші показники до цього терміну були без достовірних розходжень (р>0,05). На наступному етапі (28-30 тиж.) дисбаланс імунної системи носив найбільш виражений характер. Це виявлялося додатково до вищевказаних порушень достовірним зниженням рівня СД3+ (до 50,91,3 %; р<0,05); СД16+ (до 10,91,1 %; р<0,05); СД20+ (до 10,11,0 %; р<0,05) і лізоциму (до 6,00,4 мкг/л; р<0,05) на фоні одночасного росту СД23+ (до 12,61,0 %; р<0,05). Установлені зміни напередодні розродження носили аналогічний характер.

Порушення системного імунітету у жінок із високим ризиком внутрішньоутробного інфікування починаються одночасно з високим рівнем мікробного обсіменіння статевих шляхів, а також гострих і хронічних форм TORCH-інфікування, що свідчить про їхній взаємозв'язок і важливу роль у генезі ПП. Проте, представлена картина була б неповною без урахування основних змін функціонального стану ФПК, вивченню якого приділяється велике значення в сучасній літературі (В.М. Запорожан та співавт., 1999; Ю.С. Паращук та співавт., 2000).

При оцінці функціонального стану ФПК вже в 18-20 тиж. відзначені перші ознаки компенсованих порушень стану плода, плаценти і навколоплідних вод. Зміни функціонального стану ФПК в 28-30 тижнів носять більш виражений характер, що підтверджується збільшенням частоти асиметричної форми ЗВУР плода, порушень його дихальної і рухової активності; передчасним дозріванням плаценти, також появою гемодинамічних і ендокринологічних порушень. Безумовно, така ситуації потребує проведення адекватної корекції для попередження ПП.

Напередодні розродження показники функціонального стану плода характеризуються високою частотою ЗВУР плода (60,0 %); порушень серцевого ритму (брадикардія - 6,0 % і тахікардія - 10,0 %); суб- і декомпенсованих порушень дихальної (суб - 18,0 % і декомпен-совані - 2,0 %) і РАП (суб- 22,0 % і деком-пенсовані - 4,0 %); а також змінами з боку ТП (10,0 %). При оцінці основних змін із боку плаценти і ОНВ варто зазначити на збільшення частоти передчасного дозрівання плаценти з одночасною патологією міометрію в зоні плацентації (28,0 %) і поєднання виснаження плаценти з випередженням дозрівання (10,0 %) та високого рівня мало- (18,0 %) і багатоводдя (12,0 %). За підсумковою оцінкою стану ФПК в 38-40 тиж. компенсовані ехографічні зміни з боку ФПК зустрічалися в 44,0 % випадків; субкомпенсовані - 20,0 % і декомпенсовані - відповідно в 10,0 % спостережень.

Одночасно з вищеописаними змінами була відзначена подальша зміна матково-плацентарно-плодового кровотоку, що підтверджу-ється зниженням коефіцієнта достовірності з 0,05 у 28-30 тиж. до 0,01 - напередодні розродження. Характер ендокринологічних порушень також змінився убік прогресивного зменшення рівня Е (до 30,22,1 нмоль/л; р<0,01) і збільшення вмісту К (до 932,117,8 нмоль/л; р<0,01), а також зниженням інших досліджуваних показників: ПГ (до 481,512,1 нмоль/л; р<0,05); ХГ (до 252,121,4 нмоль/л; р<0,05) і ПЛ (до 202,112,5 нмоль/л; р<0,05).

Отже, функціональний стан ФПК при внутрішньоутробному інфікуванні напередодні розродження характеризується високим рівнем порушень із боку функціонального стану плода, плаценти й ОНВ на фоні виражених гемодинамічних і ендокринологічних порушень, в основному, субкомпенсованого характеру, але в ряді випадків і декомпенсованими змінами, що призводить до високої частоти оперативного розродження.

Loading...

 
 

Цікаве