WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Метаболічні механізми розвитку іммобілізаційного стресу та їх корекція (автореферат) - Реферат

Метаболічні механізми розвитку іммобілізаційного стресу та їх корекція (автореферат) - Реферат

Вплив фізичних навантажень на активність метаболічних реакцій в еритроцитах у спортсменів різної кваліфікації.

Враховуючи, що інтенсифікація процесів перекисного окислення ліпідів в мембранах еритроцитів може ініціювати в них структурно-функціональні перебудови, представляло інтерес з'ясувати стан внутрішньоеритроцитарного метаболізму і спорідненість гемоглобіну до кисню у спортсменів при "довгостроковій" і "терміновій" адаптації до дії фізичних навантажень в умовах інтенсивного споживання кисню тканинами організму.

Дослідження показали (табл. 3), що у спортсменів як високої, так і низької кваліфікації зростає вміст в еритроцитах глюкози: в середньому в 1,4 рази до дії навантаження і після навантаження в порівнянні з контрольною групою та вихідним станом спортсменів, відповідно.

Разом з цим відмічено більш високий вміст глюкози в еритроцитах спортсменів високої кваліфікації при "довгостроковій" адаптації до фізичних навантажень в порівнянні з низькокваліфікованими спортсменами.

При "терміновій" адаптації до навантаження спостерігається ефект підсилення, що в меншій мірі варіює в залежності від виду спортивної спеціалізації та рівня кваліфікації спортсменів.

Збільшення вмісту глюкози в еритроцитах поєднується з ростом рівня глікозилірованого гемоглобіну, особливо при "терміновій" адаптації до фізичного навантаження, що найбільш виражено в групах спортсменів високої кваліфікації (у волейболістів цей показник зростає в 1,6 рази, у баскетболістів в 2,5 рази, в порівнянні з вихідним станом спортсменів).

Звертає на себе увагу і той факт, що в групах спортсменів високої кваліфікації спостерігається більш високий вміст загального гемоглобіну, в порівнянні з контрольною групою і спортсменами низької кваліфікації.

Установлено, що при "довгостроковій" і "терміновій" адаптації спортсменів до фізичних навантажень ациклічного типу змінюються показники внутрішньоеритроцитарного метаболізму, тісно пов'язаного з біоенергетикою еритроцитарних клітин: вміст АТФ та фосфоєнолпірувату (ФЄП) – проміжного макроергічного продукту гліколізу.

У всіх групах спортсменів відмічається достовірне підвищення вмісту в еритроцитах ФЄП і АТФ, особливо при "терміновій" адаптації до фізичного навантаження, що в цілому свідчить про інтенсифікацію гліколітичних реакцій в еритроцитарних клітинах.

Таблиця 3

Вміст глюкози, загального і глікозилірованого гемоглобіну, фосфоєнолпірувата (ФЄП) і АТФ в еритроцитах спортсменів (М m), n=96

Показники

Конт-

рольна група

Волейболісти

Баскетболісти

Висока кваліфікація

Низька кваліфікація

Висока кваліфікація

Низька кваліфікація

До навантаження

Після навантаження

До навантаження

Після навантаження

До навантаження

Після навантаження

До навантаження

Після навантаження

Глюкоза, ммоль/л

5,10,07

7,90,33*

9,340,36*,**

6,520,47*

10,050,54*,**

7,440,2*

11,610,21*,**

6,200,2*

8,50,25*,**

Загальний гемоглобін, г/л

137,61,50

147,70,46*

147,60,44*

120,01,0*

122,01,2*

145,80,50*

146,00,63*,**

130,41,6*

133,51,0*,**

Глікозилі-рований гемоглобін, %

3,980,46

6,300,33*

9,870,24*,**

6,260,06*

7,130,14*,**

3,310,064*

8,310,2*,**

7,890,36*

9,430,25*,**

ФЄП

мг %Фн

0,430,017

0,840,052*

2,110,2*,**

0,920,043*

2,110,098*,**

6,170,22*

7,270,19*,**

5,60,23*

11,0 0,3*,**

АТФ,

мг %Фн

1,480,008

7,50,78*

26,272,18*,**

8,010,37*

29,262,4*,**

2,10,29*

31,10,7*,**

1,50,09

190,09*,**

Однак, незважаючи на загальну спрямованість змін даних показників, прослідковуються добре виражені відмінності, зумовлені видом спортивної спеціалізації.

Так, якщо у волейболістів зміни у вмісті ФЄП і АТФ мало залежали від рівня кваліфікації спортсменів, то у баскетболістів низької кваліфікації при "терміновій" адаптації до навантаження, в порівнянні з висококваліфікованими спортсменами, показано більш істотне збільшення вмісту ФЄП (11,00,3 мг% Фн проти 7,270,19мг% Фн) і в 1,6 рази більш низький вміст АТФ (190,09 мг% Фн проти 31,1 мг% Фн).

Звертає на себе увагу реципрокний характер змін вмісту ФЄП і АТФ в групах спортсменів в їх вихідному стані: у баскетболістів високої і низької кваліфікації вміст ФЄП в еритроцитах був значно вище, в порівнянні з групами волейболістів, тоді як зміни у вмісті АТФ мали зворотну спрямованість.

Ці дані свідчать про залежність процесів генерування і витрати енергії в еритроцитах від виду спортивної спеціалізації, незважаючи на схожість відповідних фізичних навантажень ациклічного типу.

Підтвердженням метаболічної перебудови в еритроцитах є також зміни активності окремих внутрішньоеритроцитарних ферментів: гексокінази, глюкозо-6-фосфатдегідрогенази та глутатіонредуктази (табл. 4).

Таблиця 4

Активність гексокінази, глюкозо-6-фосфатдегідрогенази і глутатіонредуктази в еритроцитах спортсменів (М m), n=96

Обстежені групи

Активність гексокінази,

нмоль/мл. хвил

Активність глюкозо-6 фосфат

дегідрогенази,

нмоль/мл. хвил

Активність глутатіонредуктази,

нмоль/мл. хвил

Контрольна група

1,660,027

0,04690,0015

0,5790,02

Волейболісти високої кваліфікації

До навантаження

1.640,06

0,04500,001

0,3970,015*

Після навантаження

2,900,08*,**

0,04700,001

0,7340,012*,**

Волейболісти низької кваліфікації

До навантаження

0,890,015*

0,02430,0013*

0,6140,009*

Продовження таблиці 4

Після навантаження

3,030,07*,**

0,04240,001*,**

0,6480,012*,**

Баскетболісти високої кваліфікації

До навантаження

1,600,08

0,0370,004*

0,5900,02

Після навантаження

2,760,1*,**

0,0490,005**

0,7540,04*,**

Баскетболісти низької кваліфікації

До навантаження

1,130,02*

0,0220,001*

0,5770,02

Після навантаження

2,100,023*,**

0,0310,001*,**

0,7200,03*,**

Примітка: Позначення для * і ** ті ж, що і в таблиці 1.

Із представлених даних видно, що активність гексокінази в еритроцитах спортсменів у вихідному стані була вище в порівнянні з контрольною групою. При "терміновій" адаптації до фізичного навантаження спостерігалось подальше збільшення активності фермента.

Loading...

 
 

Цікаве