WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Метаботропна регуляція синаптичного пуринергічного гальмування в вісцеральних гладеньких м’язах (автореферат) - Реферат

Метаботропна регуляція синаптичного пуринергічного гальмування в вісцеральних гладеньких м’язах (автореферат) - Реферат

Отримані результати, а також аналіз релевантної літератури дозволили нам створити класифікацію дегенеративних захворювань поперекового відділу хребта.

Основа класифікації полягає у розподілі всіх структурних варіантів на дегенеративні захворювання: 1) переважно переднього опорного комплексу; 2) переважно заднього опорного комплексу; 3) тотального ураження переднього та заднього опорних комплексів з деформаціями ХРС.

Захворювання першої групи розподіляють на 5 підгруп, однією з яких є дегенеративні захворювання міжхребцевих дисків (остеохондроз), які у свою чергу розподілені на тріщини, протрузії та грижи дисків, що відрізняються за характером та локалізацією.

Дегенеративні захворювання заднього опорного комплексу (спондилоартроз) розподіляються на дуговідростковий, міжостьовий, попереково-клубовий (попереково-крижовий) з подальшим їх розподілом на дислокаційні та гиперпластичні, стенозувальні та нестенозувальні, у фазі ремісії або загострення.

Тотальне дегенеративне ураження ПОК і ЗОК призводить до дегенеративних деформацій поперекового відділу хребта, у тому числі дегенеративного спондилолістезу, ретроспондилолістезу, сколіозу, кіфозу, стенозу хребтового каналу та різних їх варіантів.

Дегенеративний спондилолістез – захворювання, яке характеризується стійким зміщенням хребця допереду (антелістез) внаслідок деструкції міжхребцевого диска, кісткової тканини хребців, дуговідросткових суглобів і зв'язок заднього опорного комплексу та поздовжніх (передньої та задньої) зв'язок.

Дегенеративний спондилолістез може бути без спондилолізу (артрогенний за класифікацією М.І.Хвисюка), як це прийнято в більшості зарубіжних класифікацій, та дегенеративний спондилолізний спондилолістез (дегенеративний дискогенний спондилолістез за класифікацією М.І.Хвисюка). Кожен з двох варіантів дегенеративного спондилолістезу може бути стенозувальним або нестенозувальним.

За величиною зміщення виділяємо І, ІІ і ІІІ ступені згідно з класифікацією Meyerding's. Дегенеративного спондилолістезу більш ніж ІІІ ступеня ми не зустрічали.

Дегенеративний ретроспондилолістез – це варіант дегенеративної деформації ХРС, при якому утворюється зміщення краніального хребця у дорсальному напрямку по відношенню до каудального. Зрозуміло, що така деформація є наслідком деструкції МХД, дуговідросткових суглобів та їх капсул, міжостьових та жовтих зв'язок, тобто тотального ураження цих елементів ХРС. Цей варіант дегенеративної деформації поперекового відділу хребта також може бути стенозувальним або нестенозувальним.

Дегенеративний латеролістез – це дегенеративна деформація, яка характеризується зсувом тіла краніального хребця вбік за рахунок стійкої ротації хребця по відношенню до каудального.

Дегенеративний кіфоз – стійка кіфотична деформація хребтових сегментів, яка перевищує фізіологічну норму не менш ніж на 20%. Якщо взяти до уваги, що у здорових дорослих людей глобальний кіфоз (ТІ-ТХІІ) дорівнює в середньому 45° (Vaz Kleef M. et al., 1999), то найменшим критерієм патологічного кіфозу є величина  55°. Дегенеративний кіфоз може бути олігосегментарним (1-2 сегмента) або полісегментарним (3 і більше сегментів), компенсованим і декомпенсованим, стенозувальним або нестенозувальним. Компенсованим називається такий кіфоз, при якому сагітальний хребтово-тазовий баланс за рахунок компенсаторних протидеформацій залишається нормальним. Декомпенсований кіфоз – це кіфоз, при якому компенсаторні викривлення менші за величину основного викривлення, що призводить до сагітального хребтово-тазового дисбалансу.

В поперековому відділі хребта, де в нормі кривизна поперекового лордозу складає близько 30-45°, структурне випрямлення його вже є ознакою кіфозу, бо "плоска спина" (flat back англомовних авторів) - це варіант поперекового дегенеративного кіфозу.

Дегенеративний гіперлордоз – це структурне стійке збільшення поперекового лордозу не менш ніж на 20% від нормальної величини. Якщо взяти до уваги, що нормальна кривизна поперекового лордозу (LІ-LV) у здорових дорослих людей дорівнює  45° (Vaz Kleef M. et al., 1999), то найменшим критерієм гіперлордозу є величина  65°.

Як і кіфоз, гіперлордоз розподіляється на олігосегментарний (1-2 сегмента) і полісегментарний (3 і більше сегментів), компенсований чи декомпенсований, стенозувальний або нестенозувальний.

Дегенеративний стеноз хребтового каналу – це звуження його кісткових меж до повної втрати резервного епідурального та періневрального простору. Патогенетично стеноз розподіляється на дислокаційний, гіперпластичний та змішаний. За локалізацією стеноз може бути центральним, латеральним, форамінальним та комбінованим, олігосегментарним або полісегментарним. Латеральний та форамінальний стеноз може бути однобічним або двобічним (класифікація О.І.Продана).

Дегенеративний сколіоз – це дегенеративне захворювання хребта, яке характеризується стійким бічним викривленням, компенсаторним противикривленням нижче- та вищерозташованих ХРС.

Ця деформація розподіляється на чотири ступеня (згідно з Isaza):

0 – мінімальні дегенеративні зміни в ХРС при величині бічного викривлення менше 11° ;

І – асиметрична дегенерація МХД без латеролістезу при бічному викривленні більше 11°;

ІІ – асиметричне різке зниження висоти міжхребцевих проміжків, спондилолістез або латеролістез на одному рівні при бічному викривленні більше 11°;

ІІІ – полісегментарне зниження висоти міжтілових проміжків, латеролістез більше 3 мм та клиноподібна фронтальна деформація тіл хребців при викривленні більше 11°.

При компенсованому дегенеративному сколіозі сумарна кривизна противикривлення дорівнює кривизні основної деформації, а фронтальний хребтово-тазовий баланс зберігається у межах норми.

При декомпенсованому дегенеративному сколіозі противикривлення не компенсують величину основної деформації хребта, що призводить до фронтального хребтово-тазового дисбалансу.

Кожен з варіантів підрозділяється на стенозувальний та нестенозувальний.

Усі варіанти ДЗХ за функціональними ознаками розподіляються на:

1) з нормальною опороздатністю;

2) з нестабільністю ХРС;

3) з функціональною блокадою ХРС, а у залежності від стану захисної функції до структурно-функціонального діагнозу додається неврологічний діагноз.

Для підвищення якості діагностики розроблено спосіб епідурографії (деклараційний патент України №71113А) та спосіб непрямої оцінки стану опорно-рухової системи людини (деклараційний патент України №62170А), встановлені найсуттєві критерії та розроблено діагностичний алгоритм.

Для кількісної оцінки функції опорно-рухової системи при виконанні першого кроку нами були розроблені нові діагностичні критерії (пат. України №62170А). В якості ділянки статограми, що підлягає аналізу (рис.2), вибирають криволінійну ділянку ВСD переносу центру мас на опорну ногу, яка характеризує динаміку руху тулуба пацієнта в процесі підготовки його до першого кроку. Визначають взаємне розташування контрольних точок цього відрізка щодо лінії І-І, паралельній фронтальній площині і проведеній через точку А початку траєкторії руху. Вибір в якості досліджуваної ділянки траєкторії криволінійного відрізка ВС і визначення взаємного розташування його контрольних точок щодо лінії І-І забезпечує можливість дослідження поведінки хребта пацієнта в залежності від тонусу м'язів, що оточують хребет і, тим самим, стану опорної функції хребта. Розташування точок перетину С криволінійної ділянки ВС і точки D, що характеризує кінець зазначеної ділянки, з однієї сторони від лінії І-І, характерне для пацієнтів, які не мають порушень опорної функції хребта. Це відповідає стану пацієнта, робота м'язів спини якого і зусилля, які розвиваються ними в процесі підготовки до першого кроку, адекватні навантаженням на хребет. При розміщенні точки С вище лінії І-І, а точки D – нижче цієї лінії можна говорити про неадекватність роботи м'язів спини і зусиль, що розвиваються в них, навантаженням, які виникають при підготовці до першого кроку. При переході тулуба і, як наслідок, центру мас через умовну лінію І-І тіло виходить з положення стійкої рівноваги, і центральна нервова система здійснює коректування руху тулуба, що повертає його в необхідне положення. Це дозволяє діагностувати порушення опороздатності хребта навіть на ранніх стадіях їхнього формування, коли цілком відсутні клінічні прояви захворювання.

Рис. 2. Схема визначення інформативних показників на статограмі переходу від стояння до ходьби.

За запропонованою нами методикою було обстежено 42 хворих, у яких клінічно найбільш вираженими були такі дегенеративні порушення: спондилолістез – 9 хворих, ретролістез - 4, латеролістез - 3, сколіоз - 11, кіфоз - 4, гіперлордоз – 4 і стеноз спинномозкового каналу – 7 пацієнтів.

В якості інформативних параметрів використовували: зміщення ЗЦМ у фронтальній площині щодо осі симетрії й у сагітальній площині щодо лінії внутрішніх кісточок, положення точки Свідносно точки А (величина h1) (рис.2) і коефіцієнт керованості КК – визначається таким рівнянням:

(1)

Ці показники визначали для кожної кінцівки, але оскільки в деяких ситуаціях процес носив однобічний характер, статобробку результатів досліджень здійснювали за принципом уражений/здоровий бік (хоча такий розподіл є дуже умовним), а також відношення величини h1 і коефіцієнта КК для правої і лівої нижніх кінцівок за принципом менше до більшого.

Loading...

 
 

Цікаве