WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Метаботропна регуляція синаптичного пуринергічного гальмування в вісцеральних гладеньких м’язах (автореферат) - Реферат

Метаботропна регуляція синаптичного пуринергічного гальмування в вісцеральних гладеньких м’язах (автореферат) - Реферат

На підставі біохімічних досліджень біологічних рідин встановлено, що для хворих на ДЗХ віком понад 50 років характерні зміни концентрації вуглеводно-білкових комплексів та білків гострої фази – показників запальної реакції, а також фракцій глікозаміногліканів – основних компонентів сполучної тканини, які підтверджують наростання дегенеративного процесу в тканинах хребта.

На підставі отриманих результатів розроблено класифікацію та алгоритм діагностики дегенеративних захворювань поперекового відділу хребта у людей віком понад 50 років.

Практичне значення одержаних результатів. Отримані результати дослідження сприятимуть формуванню коректних уявлень у клініцистів та науковців про особливості та структуру дегенеративних захворювань хребта у людей віком понад 50 років. Розроблена класифікація дегенеративних захворювань поперекового відділу хребта, яка використовується в ІПХС ім. проф.М.І.Ситенка при діагностиці та визначенні лікувальної тактики, дає лікарю можливість вибору оптимальної програми лікування.

Розроблені нові способи епідурографії та спосіб непрямої оцінки функції опорно-рухової системи, а також запропонований алгоритм діагностики дегенеративних захворювань хребта у людей віком понад 50 років дозволяють суттєво підвищити якість діагностики, зменшити вартість діагностичної програми та значно скоротити терміни її проведення.

Результати досліджень можуть бути використані як базис для подальших розробок у галузі вертебрології.

Наукові положення дисертації впроваджені в клінічну практику Інституту патології хребта та суглобів ім.проф.М.І.Ситенка АМН України, кафедри травматології та ортопедії Київського національного медичного університету ім.О.О.Богомольця АМН України, кафедри травматології та ортопедії Дніпропетровської медичної академії МОЗ України, відділу спінальної нейрохірургії ОКП ім. Мечнікова м.Дніпропетровська, ортопедичного відділення Обласної клінічної лікарні м.Ужгорода, травматологічного відділення Ужгородської Центральної міської клінічної лікарні.

Особистий внесок здобувача. Автор особисто виконав клінічне та рентгенологічне обстеження 200 хворих віком понад 50 років, проаналізував протоколи клінічного дослідження та рентгенограми 200 хворих контрольної групи хворих на ДЗХ. Брав безпосередню участь у проведенні морфологічних, біохімічних досліджень, у побудові класифікації ДЗХ. Самостійно розробив алгоритм діагностики ДЗХ у людей віком понад 50 років, брав участь у розробці нових діагностичних способів, а саме способів епідурографії та способів непрямої оцінки функції опорно-рухової системи.

Апробація результатів дисертації. Результати досліджень викладені на ІІІ Національному конгресі геронтологів і геріатрів України (Київ, 2000), ХІІІ з'їзді ортопедів-травматологів України (Донецьк, 2001), ІІІ Українській конференції молодих вчених, присвяченій пам'яті академіка В.В.Фролькіса (Київ, 2002).

Публікації. Основні положення дисертації опубліковані у 10 друкованих працях, з них 1 монографія, 4 статті у провідних наукових фахових виданнях, 2 патенти України, 3 роботи в матеріалах з'їздів та конференцій.

Обсяг та структура дисертації. Дисертацію викладено на 207 сторінках машинописного тексту, проілюстровано 92 рисунками, 14 таблицями. Дисертація складається зі вступу, огляду літератури, опису матеріалів та методів дослідження 5 розділами власних досліджень, аналізу й узагальнення результатів досліджень, висновків, списку використаних джерел та додатків. Список літературних посилань містить 187 джерел, з яких 55 – авторів України та країн СНД, 132 – іноземні роботи.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

На підставі вивчення клінічної симптоматики встановлено, що дискалгічний синдром у людей віком понад 50 років, відповідно до нашого клінічного матеріалу, зустрічається більш ніж вдвічі рідше у порівнянні з хворими молодшого віку. Так, в основній групі дискалгію виявлено у 57 (28,5%), тоді як у контрольній групі - у 139 (69,5%). Частота синдрому спондилоартралгії зростає від 14% (28 пацієнтів) у чоловіків віком до 30 років та до 100% (200 хворих) у людей віком понад 50 років.

Больовий синдром нестабільності, навпаки, зустрічається майже вдвічі частіше у хворих до 50 років порівняно з пацієнтами віком понад 50 років. Так, частота нестабільності зменшується у чоловіків від 85,7% у віці 30 років до 44,4% у віці понад 60 років. У жінок частота нестабільності зменшилась з 77,8% у віці 30 років до нуля у віці понад 60 років.

Частота синдрому функціональної блокади поперекових ХРС у людей віком більше за 50 років також значно зменшується. Так, у хворих контрольної групи цей синдром виявлено у 114 (57%) випадках, тоді як у хворих віком понад 50 років – у 30 (15%), а чим молодші хворі, тим більш виражені міотонічні реакції та міофіксаційне обмеження об'єму рухів у поперековому відділі хребта.

У клінічній симптоматиці дегенеративних захворювань поперекового відділу хребта у людей віком понад 50 років виявляються ознаки зниження резервів захисної функції хребта і відповідне збільшення частоти та тяжкості неврологічних порушень. Тільки у 12 (6%) хворих основної групи стійкий радикулярний дефіцит, або синдроми радикуломієлоішемії були відсутні, тоді як у контрольній групі частота відсутності неврологічного дефіциту досягає 20% (40 хворих).

Синдроми радикуломієлоішемії теж достовірно частіше зустрічаються у хворих на поперековий остеохондроз старше 50 років. Синдроми конуса й епіконуса спинного мозку, синдром "паралізуючого ішіасу" діагностовано у літніх людей втричі частіше, ніж у хворих, молодших за 50 років. Ще більш вражаюча різниця частоти нейрогенної переміжної кульгавості. У хворих до 40 років синдром переміжної нейрогенної кульгавості виявлено тільки у 11 пацієнтів, які мали ознаки стенозу хребтового каналу. У віці від 40 до 49 років частота КПК та РПК зростає, але тільки у хворих віком понад 50 років ці синдроми з'являються у переважної більшості – у 148 (74%) пацієнтів. Ми пов'язуємо цей факт з підвищенням частоти та збільшенням ступеня стенозу хребтового каналу у людей віком понад 50 років, хворих на поперековий остеохондроз.

Вивчення гістоморфологічних особливостей дегенеративних змін тканин поперекових хребтових сегментів у людей старше за 50 років показало, що для цієї категорії хворих характерними є значні дистрофічно-деструктивні (пікноз ядер, вакуолізація цитоплазми, некробіоз та некроз хондроцитів, деструктивні щілини та осередки некрозу матриксу, секвестрація) та адаптаційно-компенсаторні зміни (численні, часом великих розмірів, ізогенні групи хондроцитів) драглистого ядра.

У людей віком понад 50 років з дегенеративними захворюваннями хребта спостерігається розволокнення пучків, демаскування колагенових волокон, розшарування та розтріскування пластин фіброзного кільця. Паралельно визначається гіаліноз фіброзних пластин та велика кількість ізогенних груп хондроцитів.

Проліферативні потенції драглистого ядра та фіброзного кільця в оперованих хворих на ДЗХ неспроможні компенсувати прогресування дегенеративних змін міжхребцевого диска у цього контингенту хворих. Ділянки некробіозу та некрозу хондроцитів гіалінової замикальної пластинки сприяють деструкції територіального та міжтериторіального матриксу.

Зріла грануляційна тканина, що виявляється у міжхребцевих дисках, свідчить про наявність хронічного запалення у цих пацієнтів, а рубцева тканина зустрічається рідко, що вказує на досить низьку репаративну спроможність фібротизації диска у цієї категорії хворих.

Дистрофічно-деструктивні зміни поширюються на губчасту кісткову тканину тіл хребців (активізація лакунарної резорбції, некроз остеоцитів, спорожнення лакун).

Патологічні порушення м'язової тканини включають розриви, розшарування, лізис та осередки некрозу міосимпластів.

Отримані при гістологічному дослідженні результати підтверджують нашу гіпотезу про те, що суттєва зміна характеру та ступеня структурних і функціональних порушень ХРС у хворих на ДЗХ віком 50 років і старіше пов'язана з особливостями перебігу патологічних процесів у тканинах сегментів. За нашими даними, ці особливості полягають у наявності та переважанні ознак хронічного запального процесу.

Порівняльні біохімічні дослідження у хворих на ДЗП віком понад 50 років та у хворих молодшого віку показали, що біохімічні показники у хворих молодого віку з захворюваннями хребта дегенеративного генезу практично відповідають таким у контрольної групи і не мають статистично достовірних розходжень з більшістю з них. Дана обставина вказує на хронічний і помірний перебіг захворювання, а також на більш ранню стадію ураження сполучної тканини в порівнянні з хворими старшого віку, обстеженими в рамках нашого дослідження.

Метаболізм хворих з дегенеративним сколіозом характеризувався переважанням запального компонента у порівнянні з помірно вираженим дистрофічним. На відміну від цього, біохімічне дослідження показників обміну сполучної тканини й загальносоматичного статусу хворих з диспластичним сколіозом виявило поєднання тяжких дистрофічних уражень сполучної тканини та менш виражених запальних процесів.

Біохімічні показники хворих остеохондрозом хребта у віці понад 50 років характеризуються поєднанням дистрофічних змін сполучної тканини із супутніми запальними ускладненнями, що відображаються в маніфестуванні відповідних маркерів. Соматичний статус хворих віком понад 50 років на остеохондроз хребта відрізнявся явищами хронічного ураження печінки і порушенням ліпідного обміну.

Метаболізм сполучної тканини хворих віком понад 50 років зі спондилолістезом відрізнявся від інших груп переважанням дуже виражених запальних показників над вираженими дистрофічними змінами, а також виснаженням макромолекулярних запасів матриксу сполучної тканини.

Loading...

 
 

Цікаве