WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Протеоміка Т-лімфоцитів миші дикого типу та за відсутності гена білка секурину (автореферат) - Реферат

Протеоміка Т-лімфоцитів миші дикого типу та за відсутності гена білка секурину (автореферат) - Реферат

Ступінь глікозильованості фібронектину плазми крові в нормі та при патологіях. Ступінь глікозильованості плазмового ФН досліджувалася методом афінного ракетного імуноелектрофорезу в групах хворих з доброякісними та злоякісними новоутвореннями ЩЗ (n = 7 та n = 13 відповідно), а також у групі здорових жінок (n = 17) та чоловіків (n = 21). Відомо, що ConA зв'язується із залишками α-Man корової частини N-гліканів, у котрій заміщений кисень при другому вуглецевому атомі. Для цього лектину показана спорідненість до біантенних N-гліканів комплексного типу (Breborowicz J., 1989). Результати наших досліджень подано в табл. 6.

Таблиця 6

Характеристика глікозильованості плазмового ФН у нормі

та при патологіях щитоподібної залози

Групи хворих

Ступінь глікозильованості плазмового ФН#

До операції (лікування)

Після операції (лікування)

Доброякісні новоутворення (n = 7)

2,33 + 0,26*

2,09 + 0,29**

Злоякісні новоутворення (n = 13)

2,13 + 0,29**

2,19 + 0,37*

Здорові жінки (n = 17)

3,31 + 0,30

Примітки: * та **– вірогідно відрізняється від норми при p<0,05 та p<0,01 відповідно; # – величина ступіні глікозильованості ФН розраховувалася за співвідношенням площ піків преципітації, що формувалися у відсутності та присутності лектину відповідно, мм2/мм2.

Знайдено, що між ступенем глікозильованості плазмового ФН у досліджуваних групах здорових жінок та чоловіків не існує вірогідної відмінності (р>0,05), що свідчить про наступне: наявність біантенних вуглеводних структур N-гліканів ФН практично не залежить від статі людини. У хворих з доброякісними пухлинами ЩЗ ступінь глікозильованості ФН коливалася від 1,47 до 2,86 до операції, а після неї, у найближчий строк спостереження, її значення становили від 1,14 до 3,22.

У хворих із злоякісними пухлинами ступінь глікозильованості ФН плазми характеризувалася величиною від 1,06 до 4,18 в доопераційний період та від 1,11 до 5,00 у післяопераційний період. Як свідчать дані табл. 6, у нормі для плазмового ФН спостерігається найбільша кількість реагуючих із ConA вуглеводних структур. У хворих з доброякісними новоутвореннями ЩЗ та раком ЩЗ у доопераційний період плазмовий ФН крові має достовірно нижчу за норму (р<0,05) кількість вуглеводних структур, що розпізнаються ConA. Через 6-10 днів після операції у хворих з доброякісними пухлинами ЩЗ ступінь глікозильованості майже не змінюється й залишається достовірно нижчою за норму (р<0,01). При раку ЩЗ через тиждень після операції ступінь глікозильованості плазмового ФН незначно зростає, приближаючись до норми (р>0,05).

Припускаємо, що зниження зв'язуючої активності ФН плазми крові хворих на пухлинні захворювання ЩЗ із ConA свідчить про модифікацію його вуглеводної структури, яка приводить до зменшення кількості вуглеводних детермінант, що розпізнаються вищезгаданим лектином, тобто біантенних N-гліканів комплексного типу. Отримані результати узгоджуються з даними інших авторів (Guo J.M., 2001), котрі виявили, що при раку сечового міхура зв'язуюча активність ФН сечі з ConA складає лише 18,1 % від зв'язуючої активності в нормі. У той же час ФН сечі ракових хворих мав у 3,34 та 3,26 разів більшу активність до DSA (лектину дурману) та WGA (лектину зав'язів пшениці) відповідно. Це свідчіть про те, що модифікації у структурі вуглеводного компоненту ФН при розвитку раку приводять до появи у N-гліканів додаткових олігосахаридних гілок та поділяючого GlcNAc, які не розпізнаються ConA.

ВИСНОВКИ

У роботі охарактеризовані зміни в основних ізоформах фібронектину, які визначалися показниками ступеня глікозильованості плазмового фібронектину, його вмісту, концентрації, розподілом та локалізацією клітинного фібронектину у нормі та при розвитку процесів новоутворення та проліферації тканин різних органів.

  1. Зменшення рівня плазмового ФН у крові, модифікація його вуглеводного компонента, а також підвищення експресії клітинного ФН у клітинах пухлинних тканин спостерігається при розвитку неоплазії.

  2. Уміст плазмового ФН вірогідно менший за норму при новоутвореннях щитоподібної залози, при злоякісних пухлинах головного мозку в доопераційний період, при раку гортані та порожнини рота. Більшість пацієнтів у групах хворих на рак гортані та рак порожнини рота (до 75%) мали низький рівень плазмового ФН (100-300 мкг/мл).

  1. Тісний позитивний кореляційний зв'язок рівня плазмового ФН з рівнем тироксину (r = 0,82, p<0,05 та r = 0,72, p<0,001 відповідно) та негативний кореляційний зв'язок з рівнем тиреотропного гормону (r = –0,78, p<0,05 та r = –0,73, p<0,001 відповідно) виявлявся у хворих на рак щитоподібної залози після лікування L-тироксином та радіоактивним йодом, що дозволяє вважати рівень ФН у плазмі крові за один з маркерів оцінки функціонального стану щитоподібної залози.

  1. Середня концентрація плазмового ФН змінюється під впливом хірургічної або лікарської терапії в динаміці спостереження при онкозахворюваннях з пухлинами різної локалізації. Рівень ФН характеризує індивідуальний стан цих хворих та залежить від ефективності проведеного лікування.

  2. Ступінь глікозильованості плазмового ФН крові у хворих з доброякісними та злоякісними новоутвореннями щитоподібної залози має вірогідне низьке значення порівняно з нормою. Через тиждень після оперативного втручання кількість вуглеводних детермінант ФН, що зв'язуються з ConA, вірогідно не відрізняється від вихідних значень.

  3. У проліферативно активних тканинах спостерігалася специфічна локалізація різних рецепторів лектинів, серед яких виявили N-глікани комплексного типу. При патологіях щитоподібної залози виявлені сіалоглікокон'югати, що розпізнаються лектинами SNA і MAA. Для рецепторів лектинів властивий гетерогенний розподіл у проліферативно активних тканинах, що, можливо, пов'язано з різним ступенем диференціювання популяцій клітин.

  4. Розподіл та локалізація клітинного ФН у патологічно змінених тканинах онкохворих мають відмінності порівняно з нормальними тканинами: у 30% досліджених зразків папілярного раку щитоподібної залози виявлялася гіперекспресія цього глікопротеїну.

  5. Між умістом клітинного ФН та ядерним антигеном клітинної проліферації в епітеліальних клітинах нормальної тканини та папілярної аденокарциноми людини відсутній вірогідний кореляційний зв'язок.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

  1. Курята А.В., Лысунец Т.К., Пелешенко А.Б., Лутай Н.В. Системная склеродермия и уровень фибронектина в плазме и в составе циркулирующих иммунных комплексов // Український ревматологічний журнал. – 2003. – Т. 14, №4. – С. 12-14. (Дисертанткою зроблено підбір умов для виконання імунізації та отримання антисироваткі до плазмового фібронектину людини).

  2. Лутай Н.В., А.З. Бразалук, А.Б. Пелешенко, А.И. Шевцова Общая организация и роль фибронектина в норме и при патологии // Біополімери і клітина. – 2004. – Т. 20, №. 5 – С. 402-409. (Дисертанткою здійснені пошук, добір та підготовка літературних джерел за темою статті).

  3. Лутай Н.В., Машталир М.А., Бразалук А.З. Распределение рецепторов лектинов в эмбриональных тканях курицы в период c 3 по 8 день пренатального развития // Вісник Дніпропетровського університету. Біологія. Екологія. – 2004. – Вип. 12, Т. 1. – С. 84-89. (Дисертанткою здійснені підбір умов для проведення лектин-гістохімічного аналізу та виконання експерименту щодо визначення розподілення рецепторів лектинів у тканинах ембріонів курки).

  4. Лутай Н.В., Машталир М.А., Бразалук А.З., Твердохлеб И.В. Гистотопография рецепторов лектинов в тканях 10-недельного эмбриона человека // Вісник проблем біології і медицини. – 2004. – Вип. 3. – С. 104-107. (Дисертанткою зроблений добір умов та виконання лектин-гістохімічного методу аналізу для виявлення рецепторів до різних лектинів у складі ембріональної тканини людини).

  5. Лутай Н.В., Бразалук О.З., Хворостенко М.І. Визначення плазмового ФН при патологіях щитоподібної залози // Медична хімія. – 2004. – №3. – С. 18-21. (Дисертантка провела експеримент щодо визначення концентрації плазмового ФН у крові онкологічних хворих за допомогою кількісного ракетного імуноелектрофорезу, обробка та статистичний аналіз результатів дослідження).

  6. Пелешенко А.Б., Шевцова А.И., Бразалук А.З., Лутай Н.В. Фрагменты фибронектина в патогенезе, диагностике и лечении заболеваний // Лабораторная диагностика. – 2004. – №2. – С. 3-11. (Дисертантка брала участь у пошуці, обробці одержаної інформації та отриманні антисироватки до плазмового фібронектину людини).

  7. Маслак Г.С., Мігур О.В., Лутай Н.В. Кількість та склад імунних комплексів, що циркулюють у крові для прогнозування патологічного процесу // Матеріали VII Українського біохімічного з'їзду. Чернівці. – Український біохімічний журнал. – 2002. – Т. 74, № 4б (додаток 2). – С. 45-46.

  8. Маслак Г.С., Пелешенко Г.Б., Лутай Н.В., Стєкленьова Н.І. Дослідження складу циркулюючих імунних комплексів при нормальній та ускладненій токсикозом вагітності // Матеріали V Міжнародного Медичного Конгресу студентів та молодих вчених. – Тернопіль, 2002. – С. 236.

  9. Лутай Н.В. Отримання плазмового ФН та його застосування // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції "Україна наукова". –Дніпропетровськ-Харків: Наука і освіта, 2003. – Т. 13. – С. 22.

  10. Лутай Н.В. Отримання плазмового ФН курки та людини // Матеріали IV Міжнародної конференції студентів і молодих вчених "Медицина-здоров'я XXI сторіччя. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2003. – С. 22.

  11. Пелешенко Г.Б., Лутай Н.В., Пеліпас В.В. Фібронектин та його фрагменти при деяких патологічних станах // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції "Біохімія" – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2003. – С. 42.

  12. Peleshenko G.B., Lutay N.V. Free and IgG-bounded fibronectin in sclerodermia systematica // Molecular & Cellular Proteomics. – 2003. – Vol. 2, No 9. – P. 967.

  13. Лутай Н.В., Бразалук А.З. Деградація плазмового та клітинного фібронектинів при онкозахворюваннях // Установчий з'їзд Українського товариства клітинної біології. – Львів: Наутілус, 2004. – С. 119.

  14. Лутай Н.В., Бразалук А.З. Фибронектин как биохимический показатель развития онкологического процесса // Матеріали науково-практичної конференції "Актуальні питання променевої діагностики і лікування онкологічних захворювань". – Чернівці, 2004. – С. 17.

Loading...

 
 

Цікаве