WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Протеоміка Т-лімфоцитів миші дикого типу та за відсутності гена білка секурину (автореферат) - Реферат

Протеоміка Т-лімфоцитів миші дикого типу та за відсутності гена білка секурину (автореферат) - Реферат

Нами встановлено тенденцію до зростання в 3,7 рази клітинного ФН у ракових клітинах зразків тканин папілярної карциноми ЩЗ порівняно з тканинами без морфологічних ознак патології (табл. 4). Серед 30% досліджених зразків тканини папілярної карциноми виявлено гіперекспресію цього глікопротеїну. Проліферативна активність клітин оцінювалась за вмістом ядерного антигену клітинної проліферації (PCNA) в ядрі. Також встановлено низький рівень проліферативної активності клітин фолікулярного епітелію щитовидної залози в нормі та її підвищення в папілярних карциномах (p<0,01).

Таблиця 4

Вміст клітинного ФН та PCNA у клітинах тканин ЩЗ

у нормі та при папілярному раку

Групи

Кількість позитивно забарвлених клітин, %

Клітинний ФН

PCNA

Кореляція за Спірменом (клітинний ФН-PCNA)

Контроль, n = 10

1,20 + 0,31

0,60 + 0,19

0,48

Папілярна карцинома, n = 10

4,50 + 1,77

9,90 + 3,53**

0,10

Примітки: - вірогідно не відрізняється від норми (р>0,05); ** – вірогідно відрізняється від норми (р<0,01).

Виявлені в нашому дослідженні відсутність кореляційного зв'язку між умістом клітинного ФН та проліферативною активністю епітеліальних клітин папілярної карциноми ЩЗ та нормальної тканини ЩЗ можна пояснити підвищенням клітинного ФН не лише в клітинах, які мають PCNA в ядрі, але й, як мінімум, у клітинах з ознаками загибелі. Згідно з даними інших авторів (Scarpino S. et al., 1999), уміст клітинного ФН у ракових клітинах не має кореляції із ступенем їх диференціювання та ступенем фіброзу тканини.

Таким чином, наведені дані показують, що дослідження локалізації клітинного ФН у гіперпластичних та пухлинних тканинах ЩЗ є доцільним у діагностиці як додатковий критерій оцінки нозологічних форм патологій ЩЗ.

Особливості розподілу глікокон'югатів у тканинах при доброякісних новоутвореннях та гіперпластичних захворюваннях. Для з'ясування процесів глікозильованості і причин їх порушень доцільним є вивчення особливостей перерозподілу глікокон'югатів у патологічно змінених тканинах ЩЗ. Нами виявлено, що при доброякісному новоутворенні ЩЗ – еутиреоїдному зобі – відбувається збільшення, порівняно з умовно нормальними тканинами, кількості сіалоглікокон'югатів, що накопичуються у сполучній тканині і колоїді фолікулів. За допомогою лектинів SNA (лектин бузини чорної) та МАА (лектин маакії амурської) встановлена поява у складі глікокон'югатів пухлинної тканини зобу ЩЗ крім послідовності Neu5Acα2→6Gal, також й послідовності Neu5Acα2→3Gal. Примітно, що в умовно нормальній тканині рецептори до МАА не виявлялися (табл. 5).

Таблиця 5

Розподіл сіальованих глікокон'югатів у паренхімі патологічно зміненої

та нормальної тканини ЩЗ

Вуглеводні структури

Стан ЩЗ

Місце локалізації у тканині

А

Нормальний

Не виявляється

Гіперпластичний

зоб

Не виявляється

Еутиреоїдний

зоб

Фібробласти з'єднувальної тканини, колоїд окремих груп фолікул

В

Нормальний

Ендотелії кровоносних судин, колоїд фолікул та апікальні частини фолікулярних клітин

Гіперпластичний

зоб

Ендотелії кровоносних судин, волокна з'єднувальної тканини, базальна мембрана фолікулярних клітин, колоїд фолікул, апікальна частина тироцитів

Еутиреоїдний

зоб

Ендотелії кровоносних судин,

цитоплазма фібробластів, фіброзні волокна, базальна мембрана фолікулярних клітин, колоїд фолікул, апікальна частина тироцитів

Примітки: А – Neu5Acα2→3Gal (рецептор лектину МАА), В – Neu5Acα2→6Gal (рецептор лектину SNA).

Нами було встановлено, що рецептори до лектину SNA в умовно нормальній тканині ЩЗ з найбільшою щільністю розподілу виявлялися приблизно в 5% фолікулів; стільки ж фолікулів уміщувало меншу кількість цих лектинових рецепторів.

У тканинах токсичного зоба ЩЗ рецепторам до SNA властивий нерівномірний розподіл у складі паренхіми. Виявлялись окремі фолікули з різною інтенсивністю гомогенного забарвлення. Були знайдені також зони накопичення сіаловміщуючих рецепторів до SNA у з'єднувальній тканині. Для апікальних частин А-клітин деяких фолікул знайдені зони локалізації рецепторів до SNA, при цьому колоїд мав слабке за інтенсивністю забарвлення.

Тканини еутиреоїдного зоба характеризувалися середнім за щільністю розподілом рецепторів до SNA в ендотелії кровоносних судин. Більш 50% фолікулів виявили значне позитивне забарвлення на сіалоглікокон'югати, які в основному накопичувалися у складі колоїду та в апікальних частинах тироцитів. У фіброзній тканині рецептори до SNA розташовувалися в цитоплазмі фібробластів.

Розподіл рецепторів МАА в ЩЗ мав дещо інший характер. При токсичному зобі сіальовані глікокон'югати до цього лектину не виявлялися, а в тканині еутиреоїдного зоба характеризувалися нерівномірним розподілом. Найбільш інтенсивно забарвлювалися фібробласти та окремі групи фолікул. При цьому групи фолікулів з інтенсивним забарвленням чергувалися з групами фолікул, що мають помірне забарвлення, та з групами, які мали негативне забарвлення.

Поява специфічної послідовності Neu5Acα2→3Gal у тканинах еутиреоїдного зобу може бути пов'язана з процесами онкогенної трансформації клітин, модифікацією їх морфології та збільшенням проліферації. Відомо, що на поверхні клітин гліоми головним чином експресуються глікокон'югати, які вміщують N-глікани комплексного типу, котрі у своєму складі мають термінальні послідовності Neu5Acα2→3Gal, але не мають Neu5Acα2→6Gal. Іншими дослідниками доведено, що заміна Neu5Acα2→3Gal на Neu5Acα2→6Gal приводить до зниження адгезії клітин гліоми до клітинного ФН і колагену, їх пухлиногенності та інвазивності (Yamamoto H., 2001).

Фрагментованість плазмового ФН крові в нормі та при пухлинних захворюваннях. Дослідження стану ФН плазми крові в контрольній групі та в групі хворих на рак ЩЗ (II та III групи) проводилися за допомогою методів електрофорезу в ПААГ за присутності ДСН та імуноблотінгу. Аналіз зразків крові у здорових і у хворих людей показав, що субодиниці плазмового ФН знаходилися як в інтактному стані (молекулярні маси 250 та 220 кДа), так і в деградованому у вигляді фрагментів з молекулярними масами 185, 158, 132, 125, 120, 112, 105, 100, 75, 64 та 35 кДа. Причому фрагменти з молекулярними масами 185, 158, 75, 64 та 35 кДа виявлялись виключно у хворих на рак ЩЗ, найбільшою частотою виявлення серед яких характеризувалися фрагменти ФН з молекулярними масами 185 у хворих з II групи та 158 кДа у пацієнтів з III групи.

Очевидно, що поява цих фрагментів пов'язана з активацією протеолітичної системи при прогресуючих проліферативних процесах. Так, у пухлинних тканинах відбувається гіперекспресія матриксної металопротеїнази мембранного типу (МТ1-ММР), яка безпосередньо впливає на протеоліз желатину, колагену I та ФН (Labat-Robert J., 2002). Згідно з літературними джерелами (Komorowski J, 2002), на ранніх стадіях злоякісної трансформації відбувається деградація ФН екстрацелюлярного матриксу, яка супроводжується підвищенням його продукції навколопухлинною стромою. Як показано в Kobayashi H., 1996, Schnepel J., 2001, Labat-Robert J., 2002, утворення фрагментів ФН може відбуватися внаслідок активації ферментів плазми крові, матриксних металопротеїназ або аутопротеолізу.

Відомо, що фрагмент з молекулярною масою 75 кДа утворюється при дії трипсину на нативну форму плазмового ФН з його гепаринзв'зуючого С-кінцевого домену, для якого характерна афінність до гепарину. Для нього була показана участь у розпластуванні та адгезії клітин (Златопольский А.Д., 1991). Цей фрагмент може з'являтися при дії катепсину D, як і фрагмент 60-65 кДа (Пелешенко Г.Б., 2004). Фрагмент 185 кДа також утворюється внаслідок дії плазміну на плазмовий ФН та здатний зв'язувати желатин (Королев Н.П., 1987). Іншими дослідниками було виявлено, що фрагмент 180-190 кДа має здатність посилювати морфологічну трансформацію клітин. Ця активність гальмується у присутності желатину або інтактної молекули плазмового ФН (De Petro G., 1981).

Слід звернути увагу, що гепаринзв'язуючий фрагмент 35 кДа має мітогенну активність, яка вказує на його значимість у процесах розвитку онкогенної трансформації (Homandberg G.A., 1999). Поява фрагменту 125 кДа корелює з підвищенням активності еластази нейтрофілів та розщепленням α2-макроглобуліна і α1-інгібітора протеїназ. Відомо, що фрагмент 120 кДа виникає із зв'язуючого клітину домену та проявляє хемотаксичну активність (Clark R.A., 1988). Таким чином, фрагментованість плазмового ФН може бути одним із засобів регуляції поведінки клітини, її морфологічної будови за рахунок модифікації її взаємодії з іншими клітинами та екстрацелюлярним матриксом при розвитку новоутворень.

Loading...

 
 

Цікаве