WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Біохімічна регуляція апоптозу в умовах пухлинного процесу у нирках (автореферат) - Реферат

Біохімічна регуляція апоптозу в умовах пухлинного процесу у нирках (автореферат) - Реферат

Протягом 2-3 місяців періоду фіксації у 13 хворих відбувалось формування кортикального шару, яке забезпечивало низьку звукопровідність при ультразвуковому дослідженні, що на сканограмі мало вигляд гіперехогенної смуги на межі м'яких тканин і кістки з відсутністю ехо-сигналу на рівні новоутвореної кістки. На рентгенограмах у цьому періоді визначався кістковий регенерат з чіткими контурами та наявністю ознак формування кортикального шару у хворих з нормальним перебігом репаративного процесу, вісь кінцівки виявилась правильною. У 3 хворих спостерігалось сповільнення формування регенерату, який на початку періоду фіксації мав вигляд безструктурних включень низької та середньої ехогенності. Ще у 2 пацієнтів спостерігалась відсутність формування регенерату, що проявлялось при сонографії наявністю поодиноких гіпоехогенних безструктурних включень протягом усього періоду спостереження та підтверджувалось даними рентгенографії. При ультразвуковому дослідженні оцінка осі кінцівки проблематична.

Порівняння динаміки перебігу репаративного процесу при подовженні кінцівок стержневим АЗФ і апаратом Ілізарова за даними рентгенологічного методу дослідження

При проведенні аналізу тривалості стадій формування дистракційного регенерату верхньої і нижньої кінцівки залежно від етіології вкорочення і типу АЗФ встановлено, що різниця між середними значеннями тривалості стадій при остеосинтезі апаратом Ілізарова та стержневим АЗФ протягом І-ІІ-ІІІ стадій незначна, виявлена вірогідна довша тривалість ІV стадії при подовженні кінцівок АЗФ Ілізарова. При подовженні нижньої кінцівки апаратом Ілізарова тривалість ІV стадії формування новоутвореної кістки в пацієнтів з вродженою патологією та І стадії у хворих з набутими вкороченнями вірогідно більша в порівнянні із стержневим АЗФ.

Загальний строк формування регенерату при подовженні кінцівок у хворих із різною етіологією і локалізацією дисплазій при використанні різних типів АЗФ представлено в таблиці 4.

З даних таблиці 4 випливає, що середні значення загальних строків формування дистракційного регенерату у пацієнтів з апаратом Ілізарова перевищують аналогічні у хворих із стержневим АЗФ, крім пацієнтів з набутими вкороченнями нижньої кінцівки. Проте відносне подовження нижньої кінцівки стержневим АЗФ при набутих дисплазіях достовірно більше у порівнянні з АЗФ Ілізарова (таблиця 5). Тому з врахуванням величини подовження строк формування регенерату складає 10,7 днів/% у хворих даної групи, яким подовження проводили стержневим АЗФ і 17,9 днів/% - у пацієнтів з АЗФ Ілізарова; приведені значення вірогідно відрізняються між собою.

Таблиця 4.

Тривалість строків формування регенерату (днів) при подовженні кінцівок при використанні двох типів АЗФ.

Генез вкорочень, кінцівка

Тип АЗФ

n

СА

n

АІ

Р

Вроджені, верхня

24

196,527,7

16

228,731,0

0,05

Набуті, верхня

23

159,132,9

5

209,425,7

0,05

Вроджені, нижня

33

280,547,4

9

314,937,4

0,05

Набуті, нижня

22

208,930,8

8

218,129,3

0,05

Примітка. Вірогідна різниця між СФР при вроджених і набутих вкороченнях кінцівок:  - р0,05,  - р0,05,  - р0,01.

Таблиця 5.

Величина відносного подовження кінцівок (%) при використанні різних типів АЗФ.

Етіологія, локалізація

Стержневий АЗФ

Апарат Ілізарова

n

%

n

%

Р

Вроджені, верхня кінцівка

24

22,57,4

16

21,54,6

0,05

Набуті, верхня кінцівка

23

21,68,0

5

24,54,2

0,05

Вроджені, нижня кінцівка

33

19,88,0

9

15,33,7

0,05

Набуті, нижня кінцівка

22

19,28,4

8

12,21,4

0,05

Мінімальна тривалість при використанні обох типів АЗФ спостерігалась при набутих вкороченнях і деформаціях верхньої кінцівки, максимальна – при вроджених дисплазіях нижньої. Тобто при обох видах використованого АЗФ відмічається певна закономірність строків формування регенерату, яка обумовлена походженням вкорочень та їх локалізацією.

При подовженні кінцівок апаратами зовнішньої фіксації загальний строк лікування (ТTr) складається з преддистракційного періоду, який триває 72 дні, періода дистракції (TD) і періода фіксації (TF), що можна виразити формулою:

ТTr = 7 + TD + TF (2)

Тривалість періоду дистракції можливо розрахувати на підставі величини вкорочення кінцівки і темпу дистракції (величина подовження протягом 1 доби - VD), який в середньому складає 1,000,05 мм/добу.

За попередніми даними встановлено, що при нормальному перебізі репаративного процесу, своєчасному формуванні та дозріванні дистракційного регенерату тривалість періоду фіксації залежить від ряда факторів, зокрема, етіології, локалізації вкорочення, а також тривалості періоду дистракції.

Період фіксації кісткових фрагментів після завершення дистракції визначається індивідуально протягом процесу лікування залежно від перебігу процесу репарації. Однак на початку лікування доцільно знати його строки, що можливо здійснити лише за допомогою математичного моделювання.

Для встановлення термінів фіксації АЗФ, прогнозування строків лікування вкорочень і деформацій кінцівок залежно від етіології, локалізації дисплазії, величини подовження та типу АЗФ ми розробили формулу (3).

TF = (К – 1) TD (3)

Коефіцієнт К показує, у скільки разів період фіксації має перевищувати період дистракції для повного формування регенерату.

У зв'язку з тим, що важливо враховувати величину подовження кістки, запропоновану формулу можливо представити в такому вигляді:

TF =((К – 1) L): VD, (4)

де L – довжина регенерату (величина подовження кінцівки), подана у мм;

VD - середній темп дистракції, поданий у мм/добу.

Для прогнозування необхідної тривалості майбутнього періоду фіксації ми пропонуємо використовувати середні значення коефіцієнту К, який виведено для кожної з вказаних вище груп.

Мінімальне значення К як найголовнішого критерію для розрахування прогнозованого періоду фіксації спостерігається в пацієнтів з набутими вкороченнями верхньої кінцівки при використанні стержневого АЗФ (3,50,7), максимальне – у хворих з вродженими дисплазіями нижньої кінцівки, яким проводили остеосинтез АЗФ Ілізарова (5,61,0). При використанні стержневого АЗФ показник К достовірно більший (р0,01) у хворих з вродженими вкороченнями як верхньої, так і нижньої кінцівки (4,31,3 і 5,20,8 відповідно) в порівнянні з набутими (3,50,7 і 3,90,2). У пацієнтів, яким застосовували апарат Ілізарова, при вроджених вкороченнях нижньої кінцівки К = 5,61,0, при набутих - К = 4,00,3, що має вірогідну різницю (р0,05). На підставі виведеної формули розраховані середні строки фіксації для різних груп хворих.

Loading...

 
 

Цікаве