WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Особливості функціонального стану нирок у підлітків із первинною артеріальною гіпертензією (автореферат) - Реферат

Особливості функціонального стану нирок у підлітків із первинною артеріальною гіпертензією (автореферат) - Реферат

Прогностичне значення мікроваскуляризації (МВ) раку яєчника

Після імуногістохімічної візуалізації мікросудин з'ясувалось, що ступінь МВ РЯ не є однорідним, зокрема, кількість мікросудин у 20 полях зору (1500) коливалась від 24 до 156. Тому за дискримінантою у 75 мікросудин, хворих на РЯ розділено на дві групи – із високим ступенем мікроваскуляризації (ВМВ - 100,24,7 мікросудин) та низьким ступенем мікрваскуляризації (НМВ - 51,62,2 мікросудин). У хворих, лікування яких розпочиналось із оперативного, спостерігалась однакова кількість пацієнток із ВМВ та НМВ РЯ: у 27 (32%) хворих на РЯ спостерігали ВМВ, а у 30 (35%) – НМВ. Натомість, серед хворих на РЯ, лікування яких розпочиналось із неоад'ювантної ПХТ, переважали пухлини, які характеризувались ВМВ (20 випадків із 28 – 71,4%). Середня кількість мікросудин пухлин у цій групі була достовірно вищою (119,04,4), ніж у пацієнток, яким відразу проводилось радикальне оперативне лікування (екстирпація матки з додатками, оментектомія) (t=2,94, p<0,005). У групі хворих, лікування яких розпочиналось із неоад'ювантної ПХТ, було лише 8 (9,5%) випадків із НМВ РЯ. Зростання ступеня МВ РЯ спостерігалось як на початкових (І – ІІ), так і на поширених (III – IV) стадіях захворювання. Поясненням загального зростання ступеня МВ РЯ можуть бути процеси активації гену ФРЕС у клітинах РЯ (Gorski D.H. et al., 1999) та виживання резистентних до хіміопрепаратів клонів ракових клітин, під впливом проангіогенних молекул яких відбувається активація ангіогенезу (Kerbel R. et al., 2002).

Визначено достовірне зростання ступеня МВ РЯ на поширених (III – IV) стадіях захворювання, порівняно із початковими (І – ІІ). Показано, що ступінь МВ серозного РЯ є нижчим, ніж серозно-папілярного та муцинозного. Низьким виявився ступінь МВ ендометріоїдного РЯ. Недиференційований РЯ характеризувався вірогідно вищим ступенем МВ пухлини, ніж інші гістологічні варіанти пухлини. МВ РЯ є найвищою при РЯ G3, на відміну від G2 та G1.

Достовірно вищою є загальна тривалість життя хворих із НМВ РЯ, що визначено однопоказниковим методом Каплана-Меєра (рис. 1).

Рис. 1. Загальна тривалість життя хворих на РЯ у залежності від МВ.

Встановлено, що 1- річна виживаність хворих на РЯ із НМВ пухлини на 19% вища, ніж у хворих із ВМВ, 2-річна – на 24%, 3-річна – на 15% та 5-річна – на 13%. Багатопоказниковим методом регресійних моделей ризику Кокса МВ РЯ визначена достовірним незалежним фактором прогнозу виживаності хворих на РЯ (табл. 1).

Таблиця 1

Вірогідні прогностичні фактори виживаності хворих на РЯ

Параметр

Варіанта

Критерій достовірності загальної виживаності

Р

Вік

< 60 pоків

60 років

0,9717

Стадія (FIGO)

І

0,0358

ІІІ

0,4458

Мікроваскуляризація

ВМВ

НМВ

0,0449

Неоад'ювантна ПХТ

ні

так

0,6602

Таким чином, такий критерій ангіогенезу РЯ як ступінь МВ пухлини, поряд зі стадією пухлинного процесу, є вірогідними незалежним фактором прогнозу загальної тривалості життя пацієнток та 1-, 3- і 5-річної їх виживаності. Це вказує на доцільність визначення ступеня МВ РЯ для визначення прогнозу виживаності хворих та є обґрунтуванням для розробки підходів до антиангіогенної терапії РЯ.

Дослідження експресії ріст-інгібуючих цитокінів ФНП- та ТФР-β та тумор- супресорних білків BRCA1, p53 та p57 у РЯ із різною МВ

Д

81

ля вивчення експресії ФНП- та ТФР-β досліджені первинні клітинні культури РЯ, їх добові супернатанти та плазма крові. Виявлено негативну кореляцію між ступенем МВ РЯ та продукцією ФНП-α у супернатантах первинних клітинних культур (r= -0,4713, p=0,007). Вища продукція ФНП-α первинними клітинними культурами РЯ була характерною для НМВ РЯ, а низька - для пухлин із ВМВ (табл. 2).

Таблиця 2

Концентрація ФНП-α у супернатантах первинних клітинних культур РЯ в залежності від мікроваскуляризації та проведеного лікування

Проведене лікування

і кількість хворих на РЯ, n=38

Ступінь МВ РЯ

Концентрація ФНП-α у супернатанті, нг/мл

Радикальне оперативне+ад'ювантна ПХТ, n=27

НМВ (n=11)

1,120,31* #

(0,18 – 2,5)

ВМВ (n=16)

0

7

,440,09*

(0,09 – 1,05)

Неоад'ювантна ПХТ + оперативне лікування + ад'ювантна ПХТ, n=11

НМВ (n=2)

0,5

(0,4; 0,61)

ВМВ (n=9)

0,440,16 #

(0 – 1,25)

Примітка: t*= 2,06; t# = 2,00, p* # < 0,05.

Після неоад'ювантної ПХТ продемонстрований зв'язок між ступенем МВ РЯ та продукцією ФНП-α у супернатанти первинних клітинних культур не змінювався. У плазмі хворих на РЯ визначена позитивна кореляція (r=0,551; p=0,063) між ступенем МВ пухлини та концентрацією ФНП-. Виявилось, що у хворих на РЯ із НМВ спостерігалась низька концентрація ендогенного ФНП-α у плазмі крові, а у плазмі крові хворих із ВМВ РЯ – високі рівні ФНП-α. При неоад'ювантній ПХТ цей зв'язок не змінювався: у хворих на РЯ із ВМВ вміст ендогенного ФНП-α був високим. Отримані результати підтвердились і дослідженнями у системі in vitro. Зокрема, продемонстровано, що дія ФНП-α на проліферативний потенціал (ПП) клітин лінії ендотеліоцитів мікросудин не є прямолінійною (рис. 2): ФНП- у низьких дозах (до 0,05 нг/мл) підвищував ПП досліджуваних клітин, порівняно із контролем. Дія ФНП- щодо ендотеліоцитів мікросудин у дозі понад 0,5 нг/мл ставала антипроліферативною і ефект ФНП- наростав у дозі 5,0 нг/мл. Виявлені зміни можуть бути обумовлені існуванням в ендотеліоцитах мікросудин двох внутрішньоклітинних шляхів відповіді на дію ФНП- (Shono T. et al., 1996). Отже, ФНП- регулює ангіогенез РЯ людини у „дозо-залежний" спосіб. ФНП-, секретований у супернатанти первинними клітинними культурами РЯ, у низьких дозах стимулював ангіогенез, а у високих – пригнічував.

Loading...

 
 

Цікаве