WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Обгрунтування заходів щодо зміцнення здоров’я дітей харківської області у практичній діяльності лікаря загальної практики - сімейної медицини (автор - Реферат

Обгрунтування заходів щодо зміцнення здоров’я дітей харківської області у практичній діяльності лікаря загальної практики - сімейної медицини (автор - Реферат

Таблиця 1

Спектр реплікативної активності збудників вірусних інфекцій

у пацієнтів з різними шляхами інфікування (%)

Збудники вірусних

інфекцій

Парентеральний шлях інфікування

n=229

Статевий шлях інфікування

n=154

Кількість осіб з позитивним результатом

Частота виявлення реплікативної активності збудників

Кількість осіб з позитивним результатом

Частота виявлення реплікативної активності збудників

абс.

Мm

абс.

Мm

ВГС

183

79,912,65

7

4,551,68

ВГВ

148

64,633,16

33

21,433,31

Отримані дані свідчили про певні відмінності в частоті виявлення реплікативної активності збудників вірусних інфекцій у ВІЛ-інфікованих осіб з різних груп ризику. Так, у ВІЛ-інфікованих СІН частота виявлення реплікативної активності вірусів гепатитів С і В була в 3,0-17,6 разів вище (р<0,001), ніж в групі інфікованих статевим шляхом, та становила для ВГС – (79,912,65)%; для ВГВ – (64,633,16)%. У групі інфікованих статевим шляхом ці показники дорівнювали (4,551,68)% та (21,433,31)% відповідно. Тобто, споживання ін'єкційних наркотиків призводить до формування у ВІЛ-інфікованих споживачів ін'єкційних наркотиків мікст-інфекції (опортуністичних інфекцій та вірусних гепатитів), що ускладнює та прискорює перебіг ВІЛ-інфекції. Для ВГС актуальними генотипами були 1b (54%) та 3а (26%), незалежно від шляху інфікування.

Структура популяції ВІЛ-1 у групах ризику, в окремих регіонах України. Особливостіепідемічнихзв'язків серед ВІЛ-інфікованих осіб обумовили необхідність вивчення структури популяції ВІЛ, проведення його гено- та серосубтипування. Результати проведеного серотипування ВІЛ-1 показали, що в групі інфікованих статевим шляхом достовірно частіше визначались антитіла до серотипу А – (26,674,04)%, у групі інфікованих парентерально – до серотипу А/С (38,333,62)%.

Для визначення генотипової структури ВІЛ-1 у групах ризику було проаналізовано зразки крові від ВІЛ-інфікованих осіб з парентеральним (ін'єкційним) та статевим шляхами інфікування.

Результати дослідження дозволили встановити гетерогенність генотипової структури ВІЛ-1, проте незалежно від статі в обох групах ризику превалював субтип А ВІЛ-1. Так, частота виявлення субтипу А ВІЛ-1 у групі інфікованих парентеральним (ін'єкційним) шляхом складала 35,06% та з вірогідністю в 95% знаходилась в межах від 31,21% до 38,91%; у групі інфікованих статевим шляхом – 43,33% (від 39,28% до 47,38%). Тобто, на сучасному етапі в обох групах ризику циркулює так званий "ін'єкційний" варіант генотипу А ВІЛ-1 (який є притаманним для споживачів ін'єкційних наркотиків). Епідеміологічні дослідження виявили, що "містком" між групами ризику стали статеві партнери наркоспоживачів. Отримані дані науково обґрунтували факт сумісного впливу на епідпроцес парентерального та статевого шляхів інфікування.

Раніше нами було проведено генотипування ВІЛ-1 (з наступним секвенуванням) у зразках крові, отриманих у 1995-1996 рр. від ВІЛ-інфікованих наркоспоживачів мм. Миколаєва, Одеси та Києва. Було встановлено, що всі зразки з м. Миколаєва відносились до генотипу В, зразки з мм. Одеси та Києва – до генотипу А ВІЛ-1. Отримані результати підтвердили епідеміологічні дані відносно того, що епідемія в Україні почалась з одночасних та незалежних проникнень в середовище СІН вірусів двох субтипів: генотипу А (IDU-A) з м. Одеси та генотипу В (IDU-B) зм. Миколаєва.

На сучасному етапі були проаналізовані зразки крові, отримані від ВІЛ-інфікованих осіб з різних регіонів України, які мешкають в областях з високим (Одеська, Донецька, Миколаївська) та середнім (Київська, Полтавська) рівнями захворюваності на ВІЛ-інфекцію. За обмеженістю кількості обстежень в коло досліджень не ввійшли області з низьким рівнем захворюваності на ВІЛ-інфекцію.

Аналіз генотипової структури ВІЛ-1 дозволив встановити, що в усіх досліджуваних областях України (крім Миколаївської) превалював генотип А ВІЛ-1 (39,142,8)%.

В Миколаївській області субтипова структура ВІЛ-1 дещо відрізнялась від інших областей. В даному регіоні домінували мультиваріантні штами (22,645,75)% та субтип В ВІЛ-1 (13,214,65)% (табл. 2).

Багаточисельними дослідженнями вчених встановлено, що у будь-якій країні превалює той субтип ВІЛ-1, який першим потрапив у середовище ін'єкційних наркоспоживачів. В Україні склалась нестандартна ситуація, оскільки, незважаючи на практично одночасне потрапляння "Одеського" варіанту ВІЛ-1 генотипу А та "Миколаївського" варіанту генотипу В у середовище СІН, найбільшого поширення в країні набув генотип А, у той час, як розповсюдження генотипу В залишилось обмеженим.

Таблиця 2

Розподіл генотипів ВІЛ-1, що циркулюють серед мешканців Миколаївської області (%)

Рік

встановлення ВІЛ-позитивності у

пацієнтів

Кількість визначених генотипів ВІЛ-1

А

В

С

А/В

А/Е

В/С

Мульти-

варіантні

штами

Зразки з

невизначеним

генотипом

вірусу

Всього

1995-1998

абс.

1

4

-

2

-

2

8

13

30

Мm

1,89

1,87

7,55

3,63

-

3,77

2,62

-

3,77

2,62

15,09

4,92

24,53

5,91

56,6

6,81

1999-

2003

абс.

2

3

1

1

1

1

4

10

23

Мm

3,77

2,62

5,66

3,17

1,89

1,87

1,89

1,87

1,89

1,87

1,89

1,87

7,55

3,63

18,87

5,37

43,4

6,81

Всього

абс.

3

7

1

3

1

3

12

23

Мm

5,66

3,17

13,21

4,65

1,89

1,87

5,66

3,17

1,89

1,87

5,66

3,17

22,64

5,75

43,4

6,81

53

Причини наведеної ситуації остаточно не з'ясовані, проте можна припустити, що у генотипів А і В ВІЛ-1 різні темпи еволюції, оскільки субтип Абільш активно "залучає" до рекомбінації інші субтипи. По-друге,м. Миколаїв протягом тривалого часу залишався закритим містом з обмеженим доступом, у той час, як Одеса – це головний міжнародний порт України та велике курортне місто. Тому "Одеський" субтип А не тільки швидко поширився на теренах України, але й вразив країни, з якими традиційно підтримуються тісні культурні та економічні стосунки (насамперед, це країни Східної Європи). З іншого боку, завдяки наявності порту, в м. Миколаєві спостерігаються міграції населення, що разом з активізацією статевого шляху інфікування призвело до появи на сучасному етапі значної кількості мультиваріантних штамів ВІЛ-1.

Таким чином, на підставі проведених досліджень, була досягнута кінцева мета – надана характеристика епідемічного процесу ВІЛ-інфекції в залежності від шляху інфікування та субтипової структури ВІЛ-1, що циркулює в Україні.

ВИСНОВКИ

  1. Епідемія ВІЛ-інфекції/СНІДу поширюється в Україні без будь-яких ознак до стабілізації. Виявлено зростання основних показників, що характеризують розвиток епідемії ВІЛ-інфекції/СНІДу в Україні за період з 1994 по 2004 роки: захворюваності на ВІЛ-інфекцію з 0,09 до 26,22; захворюваності на СНІД – з 0,02 до 5,76; смертності від СНІДу – з 0,00 до 3,73

на 100 тис. населення. Темпи розвитку захворюваності на СНІД та смертності від СНІДу щорічно перевищують в 1,5-2 рази темпи захворюваності на ВІЛ-інфекцію, що свідчить про погіршення епідемічної ситуації з ВІЛ-інфекції/СНІДу в Україні.

Loading...

 
 

Цікаве