WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Клініко-експериментальне обґрунтування лапароскопічної оваріоектомії у сук та свинок (автореферат) - Реферат

Клініко-експериментальне обґрунтування лапароскопічної оваріоектомії у сук та свинок (автореферат) - Реферат

Отже, тривалий прийом ГКС в дозі більше 7,5 мг на добу сприяє значним змінам стану МЩКТ в жінок, хворих на СЧВ, та призводить до зростання остеопоротичних і остеопенічних ІІІ ступеня уражень кісткової тканини ПВХ.

Порівнюючи отримані нами дані з даними наукової літератури, присвяченими вивченню впливу режимів та доз використаних ГКС на стан МЩКТ в хворих на СЧВ, визначимо нечисленність таких досліджень та їх загальну односпрямованість [Шевченко Н.С., 1998; Redlich K. et al., 2000; Bhattoa H.P. et al., 2001; Lefebvre C. et al., 2000] отриманих результатів, що вказують на необхідність мінімізації добових доз стероїдних препаратів у лікуванні хворих на СЧВ [Коваленко В.Н. Процайло Г.А., 2002; Prentice A. et al., 2003; Kawai S., 2003]. Так, С. Lefebvre et al. (2000), на основі проведеного аналізу денситометричних показників стану кісткової тканини ПВХ 35 пацієнток з СЧВ, вважають, що зміни кісткової тканини виникають тільки при тривалому призначенні ГКС у добовій дозі понад 7,5 мг у період між дослідженнями МЩКТ. Проте іншими авторами [Поворознюк В.В. і співавт., 2000] обґрунтовується дещо нижча "критична" доза останніх.

Зіставляючи отримані нами дані з результатами дослідження Л.Я. Бабиніна (2002) щодо використання низьких доз ГКС в ревматологічній практиці, та ґрунтуючись на Резолюції ІІІ Національного конгресу ревматологів України (2002), їх можна вважати правдоподібними, тим більше, що для додаткової верифікації ми використали кореляційний аналіз, на основі якого вивчено взаємозв'язки між основними денситометричними характеристиками стану кісткової тканини ПВХ та віком обстежених жінок, хворих на СЧВ, наявністю менопаузи, тривалістю захворювання, схемою та дозою призначених ГКС.

Так, нами встановлено, що в жінок, хворих на СЧВ, зі зростанням віку зменшується МЩКТ. Даний висновок побудовано на основі кореляційного аналізу, достовірності коефіцієнта кореляції (r=-0,87) та достовірного поглиблення ступеня остеодефіциту (r=-0,60). Проте зростання віку обстежених призводило до недостовірного (r=-0,49) зменшення вмісту мінералів у кістковій тканині ПВХ і недостовірного (r=-0,39) зменшення порівняльного показника висоти хребців ділянки L2-L4 зі здоровими того ж віку та статури. Це підтверджує загальновідомий факт про вікову залежність стану МЩКТ у здорових жінок.

Аналізуючи вплив менопаузи на стан кісткової тканини ПВХ у хворих на СЧВ, ми встановили, що цей фактор негативно достовірно (r=-0,63) впливає на МЩКТ та ступінь остеодефіциту (r=-0,71). Проте нам не вдалося визначити достовірного (r=-0,48) взаємозв'язку вмісту мінералів у кістковій тканині ПВХ у хворих на СЧВ з проявами остеодефіциту та наявністю менопаузи. З даних наукової літератури відомо, що тільки в окремих дослідженнях, проведених у хворих ревматологічного профілю та при системних захворюваннях сполучної тканини, отримано висновок про достовірний негативний вплив менопаузи на МЩКТ [Сміян С.І. і співавт., 2002], хоча в інших роботах [Sen D., Keen R.W., 2001] вказано на обов'язкове обстеження стану кісткової тканини саме у жінок, хворих на СЧВ, що знаходяться в періоді менопаузи.

За результатами дослідження кореляційних зв'язків між основними денситометричними характеристиками стану кісткової тканини та тривалістю захворювання нами встановлено, що зростання тривалості захворювання на СЧВ призводить до достовірного (p<0,05) зменшення вмісту мінералів (r=-0,57), МЩКТ (r=-0,69) та поглиблення ступеня остеодефіцитних змін кісткової тканини ПВХ. Отриманий нами висновок не співпадає з висновками роботи H.P. Bhattoa et al. (2001), основаних на дослідженні кісткової тканини ПВХ, проксимальної ділянки стегна та променевої кістки в ультрадистальному та серединному відділах та основних біохімічних маркерів у чоловіків, хворих на СЧВ. Авторами дослідження не виявлено достовірного впливу давності захворювання на рівень МЩКТ. Однак загальновідомі статеві відмінності стану МЩКТ [Риггз Л.Б., Мелтон Д.Л. ІІІ, 2000], а в нашому дослідженні ми вивчали взаємозв'язок основних денситометричних характеристик кісткової тканини в жінок, хворих на СЧВ з проявами остеодефіциту, а не в чоловіків. По-друге, в порівнюваних дослідження значно коливалась сама тривалість захворювання — в нашому вона складала (84,699,46) місяців (близько 7 років), а в порівнюваному — 11,9 років. Не в останню чергу важливо, що дослідження H.P. Bhattoa et al. (2001) проведено з метою встановлення впливу сумарної дози отриманих стероїдних препаратів на стан кісткової тканини в чоловіків, хворих на СЧВ, і висновки зроблено стосовно групи хворих, що отримали достатньо високу сумарну дозу ГКС — (33,410,0) г. А з даних літератури відомо, що ГКС, з одного боку, пригнічують запальний процес через вплив на прозапальні цитокіни, тобто можуть спричиняти остеопоротичний ефект [Насонов Е.Л. и соавт., 1997], а з іншого — ці препарати, особливо через їх катаболічну дію, можуть підсилювати резорбцію кісткової тканини.

В результаті проведеного дослідження, використавши кореляційний аналіз, нами встановлено, що основні денситометричні показники стану МЩКТ залежать від схем прийому ГКС. Причому постійне їх застосування, порівняно з періодичним призначенням, призводить до зменшення вмісту мінералів у кістковій тканині, МЩКТ та поглиблення ступеня остеодефіциту. І хоча до подібного висновку ми прийшли в результаті порівняльного аналізу стану кісткової тканини в загальній групі жінок, хворих на СЧВ, кореляційний аналіз, проведений в групі жінок, хворих на СЧВ з денситометричними проявами остеодефіциту, дозволив не тільки його підтвердити, а й встановити факт, що постійне застосування стероїдних препаратів призводить до поглиблення ступеня остеодефіциту, чого не було встановлено у відомих нам попередніх дослідженнях впливу ГКС на стан МЩКТ у хворих на СЧВ.

Проведений нами аналіз залежності стану кісткової тканини ПВХ у хворих на СЧВ жінок від середньодобової дози призначених ГКС дозволив встановити не тільки дозозалежний ефект впливу останніх на кісткову тканину, чим і підтвердити попередній висновок, але й встановити ланки формувань кісткових змін у хворих на СЧВ. Так, призначення ГКС призводить до достовірного зменшення вмісту мінералів у кістковій тканині ПВХ та наступних змін МЩКТ і постійне їх застосування поглиблює ці зміни, а тривале перевищення середньодобової дози понад 7,5 мг на добу призводить до достовірного зменшення порівняльного показника висоти хребців ділянки L1-L4.

Вивчаючи кореляційний взаємозв'язок залежності стану МЩКТ від імунологічних змін, нами визначено достовірний позитивний зв'язок між показником співвідношення CD4/CD8 і МЩКТ (r=0,58) та прогностичним коефіцієнтом Т (r=0,56). Проте визначено і достовірний негативний взаємозв'язок між вмістом мінералів (r=-0,69) у кістковій тканині ПВХ, МЩКТ (r=-0,77) та співвідношенням виявленої МЩКТ та її належним станом у молодих здорових дорослих жінок (r=-0,80) і рівнем ЦІК. Рівень Ig M також негативно корелював з коефіцієнтом виявленої МЩКТ та її належним станом у молодому віці.

Нами встановлено і достовірний кореляційний зв'язок між показниками ендогенної інтоксикації та основними денситометричними показниками стану МЩКТ ПВХ в обстежених нами жінок, хворих на СЧВ з виявленими проявами остеодефіциту. Так, рівень СМП280 достовірно негативно (r=-0,54; p<0,05) корелював з вмістом мінералів у кістковій тканині хребців ПВХ. Виявлене явище підтверджено і достовірною (p<0,05) негативною кореляцією ключових денситометричних характеристик стану кісткової тканини ПВХ і сорбційної здатності еритроцитів. Так, зростання індексу ендогенної інтоксикації призводило до зниження таких показників стану кісткової тканини, як вміст мінералів, МЩКТ та співвідношення до її належного показника у молодому віці.

Аналіз даних наукової літератури дозволяє передбачити можливість участі багатьох ланок патогенезу [Поворознюк В.В. і співавт., 2000; Ковальчук Л.Я. і співавт., 2002] у виникненні змін МЩКТ у жінок, хворих на СЧВ. А на основі порівняльного статистичного та кореляційного аналізів нами встановлено, що стан МЩКТ ПВХ у хворих на СЧВ залежить від впливу цілого ряду факторів, а саме: віку хворих, тривалості та активності захворювання, імунологічних змін, проявів синдрому ендогенної інтоксикації, періодичного чи постійного застосування стероїдних препаратів і їх середньодобової дози.

Вищенаведене дозволяє нам стверджувати, що зміни стану МЩКТ ПВХ у жінок, хворих на СЧВ, виникають під дією цілої низки факторів, вплив яких необхідно враховувати при визначенні тактики ведення таких хворих.

Високий відсоток остеопенічних та остеопоротичних змін кісткової тканини в хворих на СЧВ, мультифакторна їх залежність та гетерогенна структура і, що важливо, поглиблення останніх під впливом цілого ряду факторів (віку хворих, тривалості захворювання, схем призначення та добової дози стероїдних препаратів тощо) вимагають пошуку методів їх корекції та профілактики.

З цією метою нами проведено клінічне використання комплексного препарату карбонату кальцію та вітаміну D3 "Кальцій-Д3 Нікомед" (виробництво фірми "Nycomed", Норвегія. Препарат зареєстровано в МОЗ України за № Р.10.00/0296 від 12.10.2000 року) у жінок, хворих на СЧВ (рис. 1).

Loading...

 
 

Цікаве