WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Клініко-експериментальне обґрунтування лапароскопічної оваріоектомії у сук та свинок (автореферат) - Реферат

Клініко-експериментальне обґрунтування лапароскопічної оваріоектомії у сук та свинок (автореферат) - Реферат

Зазначені зміни імуногомеостазу перебігали на тлі змін основних показників стану ендогенної інтоксикації залежно від ступеня активності СЧВ.

На основі порівняльного аналізу змін показників стану ендогенної інтоксикації залежно від ступеня активності СЧВ встановлено, що зі зростанням активності патологічного процесу спостерігається достовірне зростання показників ендогенної інтоксикації у хворих на СЧВ. Це свідчить, на нашу думку, про те, що за показниками ендогенної інтоксикації, при їх нормалізації, можна зробити висновок про компенсацію патологічного процесу або його припинення внаслідок проведення лікувальних заходів [Сміян С.І. і співавт., 1999].

При оцінці стану МЩКТ ПВХ нами встановлено, що в 94,23 % хворих на СЧВ він характеризується як остеодефіцитний: остеопенічний синдром виявлено у 75,96 % хворих, а остеопоротичний — у 18,27 %. Фактично у всіх обстежених нами жінок, хворих на СЧВ, визначалися зміни МЩКТ, за винятком групи пацієнтів з тривалістю захворювання до одного року.

Отримані нами дані двохфотонної рентгенівської абсорбціометрії порівняні з результатами дослідження F. Pons et al. (1995), автори якого вважають, що остеопоротичні зміни зустрічаються у 18,00 % жінок, хворих на СЧВ. У нашому дослідженні ми встановили, що остеопенічне ураження кісткової тканини ПВХ виявлялося у 75,96 % жінок, хворих на СЧВ, що приблизно на 25,00 % вище показника остеопенічних уражень кісткової тканини за даними K. Redlich et al. (2000). Остеопоротичні зміни ПВХ виявлені у 23,70 % хворих на СЧВ, у дослідженні H.P. Bhattoa et al. (2002). За нашими даними, остеопоротичні ураження з найбільшою частотою (56,73 %) спостерігаються в обстежених хворих на СЧВ при тривалості захворювання від 1 до 10 років.

Авторами попередньо проведених досліджень не оцінювались остеопенічні стани за ступенем остеодефіциту, а ми встановили, що остеопенічні зміни кісткової тканини ПВХ у жінок, хворих на СЧВ, носили гетерогенний характер. Так, питома вага виявлених остеопенічних змін кісткової тканини ПВХ в обстежених жінок зростала з тривалістю СЧВ і з найбільшою частотою спостерігалась у хворих з давністю захворювання від 6 до 10 років. Питома вага змін кісткової тканини ПВХ зменшувалась приблизно втричі в групі жінок з тривалістю захворювання 11-15 років порівняно з такою ж при тривалості захворювання 6-10 років, а потім знову зростала при тривалості захворювання 16-20 років. У відомих нам публікаціях з вивчення стану кісткової тканини у хворих на СЧВ ми не зустріли висновку про залежність змін МЩКТ від тривалості захворювання. Навпаки, в дослідженні, проведеному в хворих з ювенільною формою СЧВ, не встановлено кореляційних зв'язків між рівнем втрати МЩКТ та давністю захворювання [Trapani S. et al., 1998].

Таким чином, нами встановлено залежність структури остеодефіцитних станів від тривалості захворювання в групі жінок, хворих на СЧВ: зі зростанням тривалості захворювання зростає глибина та частота проявів остеодефіциту у жінок, хворих на СЧВ, що і завершується формуванням остеопоротичних уражень кісткової тканини ПВХ в хворих з тривалістю захворювання понад 10 років.

Нами встановлено гетерогенність остеодефіцитних станів кісткової тканини ПВХ у жінок, хворих на СЧВ, яка визначається залежно від стану менструальної функції. У жінок фертильного віку порівняно з жінками в клімактеричному періоді переважають остеопенічні ураження І і ІІ ступеня — 70,69 та 32,61 % відповідно. У жінок, хворих на СЧВ, у клімактеричному періоді порівняно з групою жінок фертильного віку в 4,7 раза переважають остеопоротичні ураження кісткової тканини ПВХ. Отже, вплив менопаузи на стан кісткової тканини ПВХ у жінок, хворих на СЧВ, проявляється в достовірному зменшенні МЩКТ та поглибленні ступеня остеодефіциту.

Проведено вивчення стану МЩКТ ПВХ в групах жінок, хворих на СЧВ, залежно від схем прийому ГКС. На нашу думку, таке дослідження принципово важливе, оскільки в лікуванні СЧВ застосування ГКС залишається одним з провідних фармакологічних чинників впливу на активність патологічного процесу. Проте дані наукової літератури однозначно вказують про негативний вплив останніх на стан МЩКТ [Поворознюк В.В. і співавт., 2000; Dovio A. et al., 2003; Liao J.M. et al., 2003; Celiker R. et al., 2003; Raisz L.G., Rodan G.A., 2003; Stein E., Shane E., 2003], а проведені дослідження щодо впливу стероїдних препаратів на кісткову тканину у хворих на СЧВ носять суперечливий характер [Neuner J.M. et al., 2003; Houssiau F.A.et al., 1996].

При порівняльному аналізі стану МЩКТ ПВХ в групах жінок, хворих на СЧВ, що приймали ГКС періодично чи постійно, встановлено, що нормальні денситометричні показники зустрічалися в цих групах обстежених в 14,82 та 2,60 % випадків відповідно, що вказує на те, що постійне застосування стероїдних препаратів призводить до зниженням МЩКТ. До подібного висновку прийшли й в інших роботах, присвячених дослідженню впливу ГКС на стан МЩКТ у ревматологічних хворих [Шевченко Н.С., 1998; Поворознюк В.В. і співавт., 2000]. Нами встановлено, що в структурі остеопенічних змін в групі хворих на СЧВ, що періодично чи постійно приймали ГКС, не можна виділити найпоширеніші зміни. Так, остеопенія І ступеня зустрічалась у 25,97 % випадків, остеопенія ІІ ступеня — у 27,27 %, а остеопенія ІІІ ступеня — у 23,38 % жінок, хворих на СЧВ, які постійно вживали ГКС. Остеопоротичні ураження зустрічались у 20,78 % жінок, хворих на СЧВ, що постійно приймали стероїдні препарати. Проте і періодичний прийом ГКС призводив до змін МЩКТ в жінок, хворих на СЧВ. Однак структура остеопенічних та остеопоротичних уражень кісткової тканини в групах жінок, хворих на СЧВ, була різна. Так, остеопоротичні ураження в групі хворих, які періодично вживали ГКС, визначені у 11,11 % обстежених, остеопенічні — у 74,08 % випадків, а нормальні показники МЩКТ виявлені лише в 4 (14,81 %) жінок. У структурі остеопенічних змін 29,63 % складала остеопенія І ступеня, остеопенія ІІ ступеня — 25,93 %, а остеопенія ІІІ ступеня — 18,52 %.

Таким чином, постійний чи періодичний прийом ГКС характеризується однаковим рівнем остеопенічних уражень кісткової тканини, хоча остеопенія ІІІ ступеня при їх постійному застосуванні зустрічалася в 1,26 раза частіше. Остеопоротичні стани в групі жінок, хворих на СЧВ, що постійно вживали ГКС, в 1,87 раза перевищували рівень при періодичному їх застосуванні.

Порівнюючи отримані нами дані з результатами вивчення стану кісткової тканини в дітей і підлітків з дифузними захворюваннями сполучної тканини [Шевченко Н.С., 1998], відмітимо спільність висновку за те, що частота зниження кісткової маси залежить від активності запального процесу, а виникнення остеопоротичних уражень кісткової тканини є одним з негативних ефектів призначення ГКС. Отриманий нами висновок про негативний вплив ГКС на стан кісткової тканини в хворих на СЧВ, підтверджується дослідженням I.M. Gilboe et al. (2000), які стверджують, що зниження МЩКТ особливо проявляється у жінок, хворих на СЧВ, передклімактеричного віку, які отримували ГКС, порівняно зі здоровими. Саме тут доречно зауважити, що середній вік обстежених нами жінок, хворих на СЧВ, складав в середньому 41 рік, а час настання менопаузи в загальній групі — близько 44 років, що і підтверджує дані дослідження [Поворознюк В.В. і співавт., 2000; Gilboe I.M. et al., 2000].

Питання, яке безпосередньо виникає зі встановлення факту залежності стану МЩКТ від схем прийому ГКС — виявлення "безпечної" для кісткової тканини дози останніх. Нами встановлено, що рівень остеодефіцитних станів у хворих на СЧВ, які вживали ГКС в дозі до 7,5 мг на добу, складав 95,35 %, а нормальні денситометричні показники в даній групі виявлялися тільки у 4,65 % обстежених. Проте в групі хворих на СЧВ, що отримували ГКС в добовій дозі понад 7,5 мг, нормальні показники МЩКТ не виявлялися, а рівень остеодефіцитних станів становив 100,00 %. Рівень остеопенічних уражень кісткової тканини ПВХ в групі хворих, що отримували ГКС в дозі до 7,5 мг на добу, був у 1,33 раза вищий, ніж в групі жінок, що отримували ГКС в дозі понад 7,5 мг на добу. Порівняльний аналіз стану МЩКТ ПВХ за критеріями ВООЗ встановив, що розповсюдженість остеопоротичних уражень в групі жінок, хворих на СЧВ, що приймали ГКС в добовій дозі понад 7,5 мг, в 3,80 раза перевищувала рівень в групі хворих на СЧВ, що вживали ГКС в добовій дозі до 7,5 мг.

Нами встановлена зміна структури та глибини остеопенічних уражень в групах обстежених жінок залежно від добової дози ГКС. Так, остеопенія І ступеня в 9,09 раза зустрічалась частіше в групі жінок, хворих на СЧВ, що отримували ГКС в дозі до 7,5 мг на добу порівняно з групою хворих, що отримували ГКС в дозі понад 7,5 мг на добу. Остеопенічні прояви ІІ ступеня в 1,42 раза переважали також в групі хворих на СЧВ жінок, що отримували ГКС в дозі до 7,5 мг на добу. Проте в групі хворих на СЧВ жінок, які отримували ГКС в дозі понад 7,5 мг на добу, в 3,79 раза переважала остеопенія ІІІ ступеня.

Loading...

 
 

Цікаве