WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Клініко-експериментальне обґрунтування лапароскопічної оваріоектомії у сук та свинок (автореферат) - Реферат

Клініко-експериментальне обґрунтування лапароскопічної оваріоектомії у сук та свинок (автореферат) - Реферат

Впровадження результатів дослідження. Визначення стану МЩКТ і метод активної медикаментозної профілактики і корекції її змін комплексним препаратом карбонату кальцію та вітаміну D3 у хворих на СЧВ впроваджено в роботу ревматологічного відділення Тернопільської обласної комунальної клінічної лікарні, загальнотерапевтичних відділень Тернопільської міської лікарні № 1 і центральних районних лікарень Тернопільської та Івано-Франківської областей.

Основні положення дисертації використовуються в навчальному процесі на кафедрах терапевтичного профілю Тернопільського державного медичного університету ім. І.Я. Горбачевського, Буковинської та Івано-Франківської державних медичних академій при вивченні патогенезу уражень органів та систем у ревматології.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота виконана під час навчання автора в магістратурі та аспірантурі на кафедрі шпитальної терапії № 2.

Дисертантом самостійно проаналізована наукова література та патентна інформація з проблеми уражень кісткової тканини при СЧВ, вибрана мета і методи дослідження, проведені клінічні, лабораторні та інструментальні дослідження. Автор самостійно сформувала групи обстежених хворих, здійснила динамічне клінічне та амбулаторне спостереження, первинну статистичну обробку результатів клінічних, лабораторно-біохімічних та інструментальних методів дослідження.

Особисто написані всі розділи дисертації, визначені основні положення, які виносяться на захист. Висновки та практичні рекомендації сформульовані спільно із науковим керівником. Автором забезпечено їх впровадження в лікувальну практику та відображено в опублікованих працях, дольова участь в яких автора є провідною. Самостійно оформила дисертаційну роботу та автореферат.

Апробація результатів дисертації. Основні положення роботи доповідались на спільному засіданні кафедр шпитальної терапії № 1 і 2, факультетської терапії, пропедевтики внутрішніх хвороб, терапії і сімейної медицини ФПО, поліклінічної справи і сімейної медицини, Тернопільського державного медичного університету ім. І.Я. Горбачевського 21.04.2005 р. (протокол № 10). Результати дисертаційної роботи також були викладені на VІІ з'їзді ВУЛТ (2003 р.), Ювілейному з'їзді ВУЛТ (Ів.-Франківськ, 2005 р), ІІІ національному Конгресі ревматологів України (Дніпропетровськ, 2001), V і VІ Міжнародних медичних конгресах студентів і молодих учених (Тернопіль, 2001, 2002), Всеукраїнській науково-практичній конференції "Актуальні питання теоретичної та практичної медицини" (Суми, 2002), підсумкових наукових конференціях "Здобутки клінічної та експериментальної медицини" (Тернопіль, 2000, 2001).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 15 наукових робіт: 6 статей у фахових наукових журналах, які входять до переліку ВАК України, 3 з яких — самостійні, 9 — в матеріалах конференцій і тезах доповідей.

Обсяг та структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, огляду літератури, розділу "Матеріали і методи дослідження", трьох розділів власних досліджень, аналізу та узагальнення результатів дослідження, висновків, практичних рекомендацій та списку використаних літературних джерел. Зміст дисертації викладено на 189 сторінках друкованого тексту, ілюстровано 45 таблицями, 18 рисунками. Бібліографічний перелік містить 334 джерела, з яких 87 — викладено кирилицею, 247 — латиницею.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Клінічна характеристика хворих. Відповідно до мети та завдань дослідження було обстежено 111 хворих на СЧВ, з них 7 (6,31 %) чоловіків та 104 (93,69 %) жінки. Середній вік обстежених чоловіків складав (53,57 3,15) років, а жінок — (41,14 1,08) років.

Контрольну групу склали 35 здорових жінок репрезентативного віку.

В усіх обстежених анамнестично і клінічно вивчали можливі фактори ризику зниження кісткової маси: гіпертиреоз, гіперпаратиреоз, гіперсекреція гормонів кори надниркових залоз, цукровий діабет, ревматоїдний артрит і ендогенні та екзогенні фактори ризику змін МЩКТ.

Для виявлення причин, що впливають на МЩКТ при СЧВ, проведено аналіз денситометричних показників в обстежених жінок з розподілом останніх на наступні групи: 1) для виявлення залежності змін МЩКТ ПВХ від віку — на дві групи: жінки в клімактеричному періоді (46 осіб) та фертильного віку (58 осіб); 2) для виявлення залежності змін МЩКТ ПВХ від тривалості захворювання — на три групи: жінки, у яких захворювання тривало до року (6 осіб), від 1 до 10 років (64 особи), понад 10 років (34 особи). 3) для виявлення залежності змін МЩКТ ПВХ від схем прийому ГКС — на дві групи: хворі, які вживали їх періодично з базисною терапією під час загострення патологічного процесу (27 осіб) та хворі, що застосовували ГКС постійно (77 осіб); 4) для виявлення залежності змін МЩКТ ПВХ від середньодобової дози ГКС серед пацієнтів, які застосовували їх постійно — на дві групи: хворі, що приймали до 7,5 мг (43 особи) і понад 7,5 мг (34 особи) ГКС на добу. Всі обстежені хворі на СЧВ в базовій терапії отримували преднізолон в різних дозах.

Діагноз СЧВ встановлювали на основі уніфікованих діагностичних критеріїв Американської ревматологічної асоціації перегляду 1982 року. Для верифікації діагнозу СЧВ була достатня наявність 4 або більше критеріїв. Ступінь активності процесу у хворих на СЧВ визначався з урахуванням клінічних і лабораторних критеріїв.

Зіставляючи отримані нами дані щодо розповсюдження клінічних проявів уражень різних органів та систем у хворих на СЧВ з результатами дослідження E.L. Dubois (1976) та спираючись на визначення чутливості і специфічності критеріїв Американської Ревматологічної Асоціації, ми вважаємо, що чутливість та специфічність верифікації діагнозу СЧВ в обстежених нами хворих складає 96,0 %.

Аналізуючи дані клінічної симптоматики, нами встановлено, що перебіг захворювання в обстеженій групі хворих на СЧВ характеризувався поліморфними та гетерогенними клінічними і лабораторними змінами, глибина та питома вага яких зростала залежно від ступеня активності патологічного процесу. Це підтверджує висновки ряду дослідників [Abu-Shakra M. et al., 1995; Falcini F. et al., 1997; Komarov V.T., 1998], що вивчали прогностичні клініко-лабораторні ознаки перебігу СЧВ залежно від активності процесу, а це може бути використано на користь валідності проведеного нами дослідження.

Результати досліджень та їх обговорення. Порівняльним аналізом встановлено різноспрямовані зміни показників клітинної ланки імунітету в хворих на СЧВ залежно від ступеня активності патологічного процесу, що характеризувалися достовірним (на 8,70 %) збільшенням рівня CD3 у хворих на СЧВ з ІІІ ступенем активності порівняно з ІІ ступенем. Рівень CD4 достовірно зростав у хворих на СЧВ з ІІІ ступенем активності відносно такого показника у хворих з І (на 19,26 %) та ІІ (на 13,88 %) ступенями активності СЧВ. Встановлено достовірне зростання (на 24,80 %) рівня CD8 у хворих на СЧВ з ІІ ступенем активності порівняно з групою хворих з І ступенем активності СЧВ та достовірне його зменшення (на 15,38 %) у хворих на СЧВ з ІІІ ступенем активності відносно хворих з ІІ ступенем активності СЧВ. Коефіцієнт CD4/CD8 достовірно зростав у хворих на СЧВ з І, ІІ та ІІІ ступенями активності патологічного процесу відносно контрольної групи.

Встановлені достовірні зміни показників гуморальної ланки імунітету в хворих на СЧВ з різним ступенем активності патологічного процесу: зростання рівня CD22 у хворих на СЧВ з ІІІ ступенем відносно пацієнтів з І ступенем активності, зниження концентрацій Ig класів A та M у хворих на СЧВ з ІІІ ступенем активності, зменшення рівня Ig G в хворих з ІІ та ІІІ ступенями активності відносно хворих з І ступенем активності, однак в хворих на СЧВ з І та ІІІ ступенями активності він був достовірно вищим порівняно з групою хворих з ІІ ступенем активності. Рівень ЦІК у хворих з ІІІ ступенем активності відносно хворих на СЧВ з І та ІІ ступенями активності був достовірно нижчим.

Порівняльний аналіз змін імунологічної реактивності в хворих на СЧВ з різними ступенями активності патологічного процесу та відносно контрольної групи здорових осіб дозволив встановити достовірні різноспрямовані зміни показників клітинної та гуморальної ланок імунітету, що характеризувалися порушеннями Т- і В-систем імуногенезу та змінами продукції імуноглобулінів класів A, M та G з різким збільшенням рівня ЦІК.

Відомий широкий спектр імунологічних порушень, виявлених у хворих на СЧВ, що реалізуються в Т-клітинних дефектах [Kong P.L. et al., 2003; Gordon C., Salmon M., 2001; Morton S.J., Powell R.J., 2001; Forte W.C. et al., 2003]. Спостерігаються значні зміни рівнів CD4 та CD8, що, за даними E.C. Jury et al. (2003), корелюють з проявами клінічної активності захворювання і призводять до спотворення співвідношення CD4/CD8, що і спостерігається в хворих на СЧВ з важкими ускладненнями перебігу захворювання [Jacobi A.M. et al., 2003]. У хворих на СЧВ виявляються зміни в В-системі імунітету, що призводить до неконтрольованої продукції анти- та аутоантитіл і утворення ЦІК, а останні, накопичуючись у субендотеліальному шарі базальної мембрани судин [Price D., Ong E., 2003], викликають стійкі ураження тканин та органів [Deshmukh U.S. et al., 2003]. Результати наших досліджень і дані літератури [Carreno L. et al., 2002] підтверджують, що імунологічні показники у хворих на СЧВ з перебігом захворювання змінюються хвилеподібно: у ранні терміни захворювання відбувається активація як клітинної, так і гуморальної ланок імунітету, а при зростанні тривалості захворювання зміни імунної системи нівелюються та розвивається картина імунологічної недосконалості.

Loading...

 
 

Цікаве