WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Ентеровіруси в патології плода та новонароджених (автореферат) - Реферат

Ентеровіруси в патології плода та новонароджених (автореферат) - Реферат

Результати дослідження та їх обговорення. Дослідження стану вільнорадикальних процесів виявило зниження оксидативного статусу крові при ХСН за умов хронічної ішемії міокарда в прямій залежності від ФК ХСН. Рівень МА у здорових осіб становив 7,050,26, у хворих із ХСН ІІ ФК – 13,780,45 (р<0,001), із ХСН ІІІ ФК – 16,240,35 нмоль/мл еритроцитів (р<0,001); активність ОМБ, відповідно, складала 1,450,04, 1,580,049 (р<0,05) та 1,720,033 моль/г білка (р<0,05). Після курсу проведеного лікування отримано наступні результати: у групі хворих із ХСН ІІ ФК МА у контрольній групі знизився до 10,260,53 (р<0,001), у підгрупі А – до 8,570,3 (р<0,01), у підгрупі Б – до 8,850,4 нмоль/мл еритроцитів (р<0,001). Показники підгруп в порівнянні з контрольною групою змінювались вірогідно (р<0,05), тоді як вірогідної міжпідгрупової різниці не спостерігалось. При ІІІ ФК ХСН відмічено таку ж динаміку. У контрольній групі показник зменшився до 13,430,41, у підгрупі А – до 10,440,5 (р<0,001), у підгрупі Б – до 10,550,29 нмоль/мл еритроцитів. В динаміці проведеного лікування встановлено зменшення активності ОМБ в усіх групах хворих: при ХСН ІІ ФК в контрольній групі – на 7,92% (р>0,05), в підгрупі А – на 13,75% (р<0,05), в підгрупі Б – на 16,77% (р<0,05), при ХСН ІІІ ФК – на 4,65% (р<0,05), 12,54% (р<0,05) та на 13,44% (р<0,05), відповідно.

Особливості впливу кардіофіту та хомвіокорину-N на стан антиоксидантного захисту представлені в таблиці 1. Досліджувані препарати здійснювали коригуючі впливи на дисбаланс протирадикальних систем. Знижений на початку лікування рівень SH-груп білків суттєво наростав до кінця курсу терапії з вірогідною різницею в порівнянні з показниками контрольної групи, причому у пацієнтів із ХСН ІІ ФК до рівня нормальних величин (р>0,05). У хворих із ХСН ішемічного генезу ІІІ ФК нормалізації показника досягнути не вдалось, хоча відмічено суттєве покращання на фоні прийому комбінованих фітопрепаратів. При курсовому лікуванні ХСН ІІ-ІІІ ФК активність каталази у пацієнтів основних підгруп зростала із вірогідною різницею відносно з вихідними значеннями, чого не спостерігали в контрольній групі хворих. Встановлено, що активність церулоплазміну в плазмі крові обстежених хворих була вищою на 25,07% при ХСН ІІ ФК та на 35,23% при ХСН ІІІ ФК у порівнянні з групою практично здорових осіб. Після 12-16-денного лікування цей показник ще залишався підвищеним у контрольній групі хворих на 14,23% та на 25%, відповідно, а в основних підгрупах – знизився до норми у пацієнтів із ІІ ФК ХСН та у випадку ІІІ ФК на 17,79% в підгрупі А і 16,6% в підгрупі Б перевищував нормальні величини.

Таблиця 1

Динаміка змін показників системи антиоксидантного захисту крові хворих із ХСН ішемічного ґенезу в умовах курсового прийому кардіофіту (підгрупа А) та хомвіокорину-N (підгрупа Б) (Mm, p, n)

Показник

Здорові,

n=15

ФК ХСН

Контрольна група, n=29

Підгрупа А, n=30

Підгрупа Б, n=30

До лікув.

Після лікув.

До лікув.

Після лікув.

До лікув.

Після лікув.

SH-групи, мкмоль/г білка

24,970,8

ІІ ФК

17,850,72

р1<0,001

20,090,61

р3<0,05

17,970,6

р1<0,001

22,080,54

р3<0,001

р4<0,05

17,860,57

р1<0,001

21,730,49

р3<0,001

р4<0,05

ІІІ ФК

16,270,36

р2<0,05

17,630,43

р3<0,05

16,410,45

р2<0,05

18,970,41

р3<0,001

р4<0,05

16,340,38

р2<0,05

19,270,31

р3<0,001

р4<0,05

Каталаза,

мкмоль/

хв гHb

143,98,4

ІІ ФК

111,14,87

р1<0,005

129,264,91

р3<0,05

107,785,47

р1<0,001

141,32,15

р3<0,001

р4<0,05

110,68,6

р1<0,05

143,14,07

р3<0,01

р4<0,05

ІІІ ФК

99,586,14

р2>0,05

112,95,48

р3>0,05

98,963,03

р2>0.05

120,093,18

р3<0,001

р4>0,05

95,782,49

р2>0,05

125,093,43

р3<0,001

р4>0,05

ЦП,

мг/л

280,58

11,15

ІІ ФК

351,510,06

р1<0,001

321,68,07

р3<0,05

356,68,42

р1<0,001

297,578,06

р3<0,001

р4<0,05

350,739,42

р1<0,001

293,8510,01

р3<0,001

р4<0,05

ІІІ ФК

375,86,62

р2<0,05

350,497,23

р3<0,05

378,26,27

р2<0,05

331,535,43

р3<0,001

р4<0,05

380,635,8

р2<0,01

327,65,35

р3<0,001

р4<0,05

ГВ,

ммоль/л крові

0,9630,01

ІІ ФК

0,7050,015

р1<0,001

0,8030,012

р2<0,05

0,690,016

р1<0,001

0,8740,018

р2<0,001

р3<0,01

0,7140,015

р1<0,001

0,8540,017

р2<0,001

р3<0,05

ІІІ ФК

0,6540,011

р1<0,001

0,7460,01

р2<0,01

0,660,011

р1<0,001

0,7990,015

р2<0,001

р3<0,01

0,6440,013

р1<0,001

0,780,013

р2<0,001

р3<0,05

Примітки: р1 – вірогідність різниці в порівнянні з показниками практично здорових осіб;

р2 – вірогідність різниці між показниками хворих із ІІ ФК та ІІІ ФК ХСН;

р3– вірогідність різниці між показниками до і після лікування в одній групі;

р4 – вірогідність різниці між показниками після лікування в основних підгрупах та контрольній групі.

Використання в терапевтичному комплексі комбінованих фітопрепаратів зумовило помірний сприятливий вплив на реологічні властивості крові, зокрема фібринолітичну активність плазми. До початку лікування у хворих із ХСН ішемічного ґенезу спостерігалось зниження сумарної фібринолітичної активності (СФА) переважно за рахунок ферментативного фібринолізу, причому зміни знаходились в прямій залежності від ФК ХСН. У здорових осіб СФА становила 2,490,088, у хворих із ХСН ІІ ФК – 2,040,052 (р<0,001), ХСН ІІІ ФК –1,730,075 (р<0,001) мкг азофібрину/мл за год. Виявлено особливості впливу терапевтичної дії досліджуваних препаратів у хворих із ХСН ІІ ФК. СФА у контрольній групі зросла до 2,190,049 (р<0,05), у підгрупі А до 2,340,052 (р<0,01), у підгрупі Б – до 2,210,04 (р<0,01) мкг азофібрину/мл за год. При ХСН ІІІ ФК відмічено подібну динаміку: в контрольній групі СФА зросла до 1,90,063 (р>0,05), у підгрупі А – до 1,960,026 (р0,05), у підгрупі Б – до 1,880,064 (р0,05) мкг азофібрину/мл за год. Ферментативний фібриноліз зріс при ХСН ІІ ФК у контрольній групі на 6,97% (р0,05), у підгрупі А на 18,0% (р0,01), у підгрупі Б – на 8,63% (р>0,05). Проте, у групі хворих із ХСН ІІІ ФК лише за умов додаткового призначення кардіофіту відмічено вірогідне наростання неферментативної фібринолітичної активності з 0,820,04 до 0,950,031 (р<0,05) мкг азофібрину/мл за год.

Обидва досліджувані препарати сприяли пригніченню протеолітичної активності крові. Деградація високомолекулярних білків у пацієнтів із ХСН ІІ ФК у контрольній групі знизилась до 5,580,16 (р0,05), в підгрупі А – до 5,130,12 (р0,001), а в підгрупі Б – до 5,480,15 (р0,01) мкг азоказеїну/мл за год, причому показники групи А вірогідно відрізнялись від контрольної групи (р0,05). У хворих із ХСН ІІІ ФК лізис азоказеїну знизився до 6,610,14 (р>0,05), 6,370,13 (р0,01) та 6,480,18 мкг азоказеїну/мл за год (р0,05) відповідно. Рівень деградації альбуміну у хворих із ХСН ІІ ФК знизився до 4,380,21 (р<0,05) у контрольній групі хворих, до 4,310,21 (р<0,01) у підгрупі А та до 4,110,18 (р<0,001) мкг азоальбуміну/мл за год у підгрупі Б. У пацієнтів із ХСН ІІІ ФК класу в процесі лікування лізис азоальбуміну змінювався невірогідно.

При дослідженні функціонального стану нирок в обстежуваних хворих зареєстровано вагоме зменшення кількісних та якісних показників. При застосуванні досліджуваних препаратів у гострому тесті виявлено інтенсифікацію функції нирок, що проявлялось зростанням рівня діурезу на 15,75% (р0,001) в підгрупі А та на 22,13% (р0,001) у підгрупі Б у порівнянні з вихідними даними без достовірної міжпідгрупової різниці. Одночасно інтенсифікувалась фільтрація в ренальних клубочках, приріст якої становив 10,75% (р0,05) та 15,04% (р0,05) відповідно. Добова екскреція креатиніну збільшувалась на 20,56% на фоні прийому кардіофіту (р0,001) та на 16,97% – хомвіокорину-N (р0,001). Вагомо покращився плазмово-сечовий обмін натрію в бік виведення його із сечею. Зокрема, екскреція його зросла на 11,14% (р0,01) у підгрупі А та на 24,27% (р0,001) у підгрупі Б. Міжпідгрупова різниця була достовірною (р0,05). У підгрупі Б на фоні прийому хомвіокорину-N достовірними виявились зміни, направлені на нормалізацію співвідношення екскреторною та реабсорбованою фракціями натрію. Дослідження сечі по Зимницькому показало сприятливий вплив препаратів кардіофіт та хамвіокорин-N на функціональний стан нирок у хворих із ХСН ІІ ФК, що дало можливість в підгрупах А та Б зменшити частоту прийому сечогінних засобів. У випадку ІІІ ФК частота прийому діуретиків не відрізнялась від контрольної групи, оскільки суттєвого зростання рівня діурезу встановлено не було.

Loading...

 
 

Цікаве