WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Особливості діагностики і хірургічного лікування ушкоджень ліктьового нерва на різних рівнях (автореферат) - Реферат

Особливості діагностики і хірургічного лікування ушкоджень ліктьового нерва на різних рівнях (автореферат) - Реферат

Слід зауважити, що хоча за хвороби Альцгеймера з раннім початком швидкість механізмів, що здійснюють Na,K,Cl-котранспортування в еритроцитах, є вірогідно зниженою, за хвороби Альцгеймера з пізнім початком напрямок змін з боку вказаного параметру є протилежним (див. табл. 4). Найбільш характерною ознакою модуляції йонної проникності ертроцитної мембрани за хвороби Альцгеймера є вірогідне зростання швидкостей йонних потоків, що здійснюються шляхом Na/Li-протитранспорту.

Таким чином, йон-транспортувальним механізмом, властивості якого зазнають модуляцій в еритроцитах за хвороби Альцгеймера, виявились механізми Na/Li-протитранспортування. Тим не менше, навіть значна активація останніх не сприяла подоланню надмірного нагромадження Na+ в еритроцитах. Слід відмітити, що не зважаючи на вірогідне зменшення величин співвідношення Nae+/Nai + та поєднаного з цим явищем гальмування активності Na,K-АТФази, з боку овабаїн-чутливої екструзії Na+ не виявлено вірогідних змін.

Розглянуті вище дані вказують, що судинну деменцію та хворобу Альцгеймера з раннім та пізнім початками можна віднести до категорії "йонні мембранопатії", позаяк вони супроводжуються значними відхиленнями йонного гомеостазу.

Аналіз отриманих нами результатів довів наявність відхилень в механізмах овабаїн-чутливого і, особливо, овабаїн-резистентного транспортування моновалентних йонів. У зв'язку з цим виникла необхідність визначення ступеня впливу фармакологічних препаратів, які останнім часом застосовують при лікуванні дементних станів на зменшення збурень йонного обміну. Для цього було заплановано встановлення параметрів йонного транспорту в еритроцитах у осіб, які страждають на судинну деменцію, при їх терапії не лише за традиційною схемою, але й додаткового призначення стугерону-форте.

Тому на другому етапі дослідження вивчено особливості активного транспорту Na+, Na,K,Cl-котранспортування та Na/Li-протитранспортування в еритроцитах у хворих на судинну деменцію різних форм та ступенів важкості через 3 доби після відміни будь-якого медикаментозного лікування та при проведенні подальшої терапії за традиційною схемою та за додаткового призначення cтугерону-форте. На 10-14, 28-30 і 55-60 доби лікування проводили також оцінку ефективності застосованих методів терапії за шкалою загального клінічного враження.

Отримані результати засвідчили, що включення cтугерону-форте в схему традиційного лікування хворих на судинну деменцію лакунарної форми є недостатнім для усунення відхилень у розподілі йонів Na+ та К+ з обидвох боків еритроцитної мембрани, позаяк благоприємні зміни параметрів йонного гомеостазу проявлялись лише поверненням у фізіологічний діапазон індексу Kі+/Kе+ та відновленням оптимальної активності Na,K-АТФази еритроцитної мембрани на завершальному етапі лікування. Однак, високу чутливість до впливу застосованих фармакологічних засобів проявляв механізм Na/Li-протитранспорту, який на завершальному етапі був вірогідно нижчим від такого перед початком курсу терапії.

Динаміка змін концентрацій йонів Na+ та К+ з обидвох боків еритроцитної мембрани і швидкостей Na-транспортувальних механізмів еритроцитів у хворих, яким були призначені традиційні методи та додаткове прийманням cтугерону-форте, є свідченням мембраностабілізуючого впливу застосованої терапії, що може сприяти корекції йонного гомеостазу в тканинах.

Подальше завдання нашого дослідження було пов'язане з неодхідністю з'ясувати, на які ланки йонного обміну чинять вплив фармакологічні препарати, що застосовують в традиційних схемах терапії , а також в поєднанні з більш новітніми медикаментами, а саме: донепезилом та інстеноном.

Як і у хворих на судинну деменцію, вимірювання параметрів йонного транспорту в еритроцитах здійснювали в три періоди, а отримані результати порівнювали з відповідними величинами у практично здорових осіб. Крім того, встановлювали вірогідність змін, аналізуючи відхилення показників перед початком курсу терапії та в момент його завершення.

Oсновна особливість у спектрі параметрів йонного обміну у пацієнтів з хворобою Альцгеймера раннього початку, в яких було заплановано проведення лікування з включенням в традиційну схему терапії донепезилу, полягала у відсутності будь-яких вірогідних змін з боку величин виміряних в момент завершення.

Як встановлено у подальшому, для часткового усунення дисфункцій Na-транспортувальних механізмів в еритроцитах пацієнтів, що страждають на хворобу Альцгеймера, необхідно включення в схему терапії, крім донепезилу, ще одного високоактивного середника, здатного впливати на основні ланки патогенезу судинного ураження головного мозку - інстенону. Bнаслідок додаткового застосування інстенону, в організмі таких хворих виникає метабо-лічна ситуація, яка сприяє посиленню активного транспорту Na+ за одночасового наближення швидкості Na/Li-протитранспорту до рівня фізіологічного діапазону.

В процесі лікування хворих на судинну деменцію амнестичної форми традиційними методами було зареєстровано позитивні ефекти, які засвідчували досягнення вираженого терапевтичного ефекту (редукція окремих субшкал – понад 20% у 7 хворих з загальної кількості 10, включених у цю підгрупу ( р<0,05)). Аналізом досліджуваних параметрів йонного транспорту встановлено, що у таких пацієнтів наприкінці курсу лікування проявлялись сприятливі зміни, зокрема, подолання виявленого перед початком терапії аномального зменшення концентрації Na+ в плазмі та збільшення величин К-градієнту на еритроцитній мембрані на 20-відсотків і, як найбільш вагомий прояв дії застосованих препаратів – зменшення на третину надмірної швидкості обміну йонів, що здійснюється механізмами Na/Li-обміну ( р<0,05). На основі наведених даних можна дійти висновку про участь йон-транспортувальних механізмів у покращенні клінічного стану хворих. Особливістю впливу стугерону-форте, включеного у традиційну схему терапії пацієнтів, у яких діагностовано судинну деменцію амнестичної форми, було подолання надмірного накопичення йонів К+ в плазмі. Зазначене явище, однак, супроводжувалось пригніченням активності Na,K-АТФази (на 45%) ( р<0,05). Що ж стосується клінічної ефективності вказаного способу лікування, то позитивні результати зареєстровано у всіх пацієнтів, об'єднаних у дану підгрупу.

Слід зазначити, що у хворих, які страждають на судинну деменцію лакунарної форми, біохімічний профіль йонного гомеостазу після завершення курсу традиційної терапії був дещо іншим, а саме, як результат правомірно відмітити менш чітку тенденцію до повернення концентрації Na+ в плазмі в межі фізіологічного діапазону, однак виражене більшою мірою сповільнення швидкості Na/Li-протитранспортування – удвічі, тоді як у хворих попередньої підгрупи – на третину ( р<0,05). Що стосується покращення клінічного стану пацієнтів, то в завершальний період лікування за традиційною схемою позитивний ефект (редукція окремих субшкал понад 20%) встановлено у 40% пацієнтів, що знаходилися під спостереженням ( р<0,05).

Збільшення на 25% індексу K+i /K+e та нормалізацію активності Na,К-АТФази у обстежених осіб зі судинною деменцією лакунарної форми, що приймали стугерон-форте, включений у загальну схему традиційної лікування, можна розглядати як підґрунтя для проявів клінічної ефективності вказаного способу терапії, позаяк практично у всіх хворих даної підгрупи зареєстровано понад 20-відсоткову редукцію субшкал ( р<0,05) та істотне покращення загального клінічного стану.

На відміну від вище наведених даних, у хворих на хворобу Альцгеймера ліковані традиційними методами, зміни параметрів йонного гомеостазу були виражені неістотно, хоча у половини з загальної кількості цих осіб також зареєстровано понад 20-відсоткову редукцію субшкал ( р<0,05).

Включення в традиційну схему лікування осіб з вказаною нозологією донепезилу теж виявилось недостатнім для нормалізації йонограми крові, і навіть при наближенні сумарної дози вказаного медикаменту рівня 300 мг, спожитого впродовж курсу лікування, проявів усунення збурень йонного гомеостазу не зареєстровано. Однак, важливо відмітити, що з клінічної точки зору включення донепезилу у схему терапії таких хворих є виправданим, про що засвідчує досягнуте у 70% лікованих хворих помірних лічничих ефектів.

Доцільно зазначити, що часткове подолання надмірного нагромадження в еритроцитах йонів Na+ виявлено за умов включення у традиційну схему лікування хворих на хворобу Альцгеймера з раннім початком не лише донепезилу, але й інстенону. Поєднана дія вказаних препаратів проявилась збільшенням раніше загальмованої швидкості Na,K,Cl-котранспортування та сповільненням процесів транслокації Na+ шляхом Na/Li-протитранспортування, тобто були створені умови для повернення концентрації внутрішньоеритроцитного Na+ з надфізіологічного діапазону у фізіологічний, що є, в свою чергу, важливим для посилення енергоутворюючих процесів, які складають основу лічничих ефектів. На нашу думку, зазначені позитивні зміни гомеостазу сприяли досягненню бажаного покращення клінічного стану, яке спостерігали у всіх пацієнтів даної підгрупи.

Loading...

 
 

Цікаве