WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Удосконалення діагностики та лікування хворих з рецидивними пухлинами і регіонарними метастазами раку гортані (автореферат) - Реферат

Удосконалення діагностики та лікування хворих з рецидивними пухлинами і регіонарними метастазами раку гортані (автореферат) - Реферат

Таблиця 4

Влив комбінаціїї ербісолу та циклоферону на показники клітинного імунітету у хворих на ЕП (Мm)

Імунологічні

показники

Норма

Основна група

(n=56)

Група зіставлення

(n=52)

до

лікування

після

лікування

до

лікування

після лікування

CD-3+ %

Г/л

69,31,6

1,320,05

50,4 1,3

0,730,03

69,7 1,6*

1,250,04 **

50,31,2

0,72 0,04

58,81,3

1,0 0,04*

CD-4+ %

Г/л

45,31,3

0,850,03

33,1 0,7

0,480,01

44,8 1,8**

0,81 0,03 ***

33,4 0,8

0,48 0,02

37,9 0,8

0,67 0,01

CD-8 + %

Г/л

22,10,7

0,420,02

21,6 0,8

0,37 0,01

22,2 1,2

0,4 0,02

21,8 0,9

0,31 0,01

20,4 0,9

0,35 0,01

CD-22+ %

Г/л

22,51,3

0,420,03

19,71,5

0,29 0,02

22,1 1,9

0,40 0,04*

19,9 1,3

0,29 0,03

21,8 1,3

0,37 0,03

CD-4/CD-8

2,050,06

1,53 0,03

2,01 0,05**

1,550,04

1,860,03

РБТЛ з ФГА,%

62,21,9

37,9 2,0

59,2 1,5**

38,4 1,8

48,31,5**

ФАМ (n=74):

ФІ %

28,60,8

13,8 0,8

26,5 1,8***

14,2 0,9

18,8 1,9*

ФЧ

4,00,15

2,0 0,09

3,8 0,22***

2,2 0,11

2,6 0,15

ІА %

12,00,6

9,8 0,8

11,8 1,1**

9,7 0,9

10,8 1,1

ІП %

26,50,9

10,1 0,7

24,6 1,6***

10,6 0,5

12,9 0,6*

Примітка: Р розраховано між показниками до й після лікування: * – Р < 0,05, ** – P < 0,01, *** – P < 0,001.

У той же час у групі зіставлення, яка не отримувала імунокорекції, позитивна динаміка імунологічних показників була суттєво менш виражена, особливо при тяжкому та ускладненому перебігу паротитної інфекції. Тому в цій групі хворих на ЕП у більшості обстежених до моменту виписки зі стаціонару зберігалися виражені зсуви імунологічних показників, що свідчить про збереження імунодефіцитного стану різного ступеня вираженості.

На час закінчення курсу імунокорекції відмічена чітка тенденція до покращення гуморальних показники імунітету, що проявлялося зниженням концентрації ЦІК, нормалізацією їх молекулярного складу, перш за все зменшенням вмісту у крові найбільш патогенних середньомолекулярних фракцій ІК. У хворих групи зіставлення також відбувалося помірно зменшення рівню ЦІК (2,680,21 г/л) та тенденція до нормалізації їх молекулярного складу. Суттєве патоненетичне значення має зниження концентрації ПІФ у сироватці крові, що зменшує інгібуючий вплив цього фактору на показники ФАМ та функціональну активність Т-лімфоцитів. Оскільки саме макрофагам належить основна роль в процесах елімінації патогенних ЦІК з крові, можна вважати, що відновлення показників ФАМ у хворих основної групи сприяло зменшенню вмісту у периферичній крові рівня ЦІК середньомолекулярної маси (r=-0,624), а це в свою чергу обумовило зменшенню вираженості синдрому імунотоксикозу та можливості розвитку імунокомплексних реакцій. Після завершення лікування в основній групі хворих на ЕП відмічалася чітка тенденція до нормалізації концентрації сироваткових імуноглобулінів, у той час, як у групі зіставлення позитивні зсуви були менш вираженими, тому зберігалося вірогідне зниження вмісту Ig А та Ig М в сироватці (P<0,05).

Застосування в комплексному лікуванні хворих на ЕП ербісолу, циклоферону, а також комбінації цих препаратів сприяло поліпшенню інтерферонового статусу у хворих з тяжкою формою паротитної інфекції. У хворих, які одержували ербісол або циклоферон окремо, вміст СІФ складав у середньому 4,830,2 МО/мл і 4,470,5 МО/мл, тобто його рівень знижувався у порівнянні з вихідним рівнем в 1,4 і 1,5 рази відповідно, тоді як в групі пацієнтів, які отримували комбінацію цих препаратів - в 2,1 рази (Р<0,01). Індивідуальний аналіз показав, що у 21 (67,7%) хворих, які одержували комбінацію ербісолу та циклоферону виявилося суттєве зниження концентрації СІФ - в 2,4 рази від вихідного рівня і досягав норми (2,820,02 МО/мл), у 5 (16,15%) обстежених з тяжким перебігом ЕП відмічалася лише тенденція до зниження цього показника – до 5,480,04 МО/мл. У решти (5 осіб; 16,15%) зберігався стабільно високий рівень СІФ (6,020,03 МО/мл), це були хворі з наявністю специфічних ускладнень (з двобічним ураженням статевих залоз). Концентрація α-ІФН у крові після завершення лікування в групі хворих, які отримували ербісол підвищувалася і складала у середньому 11,20,32 пг/мл (Р<0,05), а при застосуванні циклоферона – до 13,60,45 пг/мл (Р<0,05), при цьому, максимальне зростання рівня α-ІФН відмічалося у хворих, яким призначали комбінацію обох препаратів – 17,10,35 пг/мл, тобто кратність його зростання 2,9 рази відповідно норми і 1,5 та 1,3 рази вище окремого використання імуноактивних препаратів. Концентрація γ-ІФН під впливом ербісолу зростала до 42,82,1 пг/мл (Р<0,01) і при призначенні циклоферону – 40,02,6 пг/мл (Р<0,05). Тільки при використанні ербісолу і циклоферону в комбінації, відмічалася нормалізація рівня γ-ІФН до 47,01,6 пг/мл, тобто кратність його зростання дорівнювала відповідно до вихідного рівня 2,1 рази (Р<0,01). У хворих групи зіставлення на тлі базисної терапії відмічена лише помірна тенденція до нормалізації показників інтерфероногенезу. Так, кратність зменшення рівня СІФ складала 1,5 рази (Р<0,05) відповідно до вихідного рівня і в 1,4 рази вище основної групи. Концентрація α-ІФН підвищувалася майже вдвічі, а рівень γ-ІФН – в 1,7 разів відповідно до початкового рівня, але їх концентрація залишалася вірогідно нижче норми.

Отже, було встановлено, що використання ербісолу, циклоферону та їх комбінації при лікуванні хворих на ЕП, призводить до істотного поліпшення вихідного порушеного рівня цитокінів у порівнянні з групою зіставлення, хворі якої отримували лише загальноприйняте лікування (табл. 4). При вивченні рівня IL-2 у хворих основної групи виявилося зменшення його вмісту до верхньої межі норми (Р>0,05), тоді як в групі зіставлення відмічалася лише тенденція до його зниження. Аналогічна динаміка спостерігалася щодо вмісту ФНПα у хворих основної групи, тобто відбувалося його зниження в 2,1 разів у порівнянні з початково високим рівнем (Р<0,01). В той же час, вміст цитокіну в групах хворих, які використовували ербісол та циклоферон окремо, знижався значно повільніше. У пацієнтів групи зіставлення рівень ФНПα складав 184,12,8 пг/мл (кратність зменшення 1,2; Р<0,05). Концентрація IL-4 в основній групі під впливом лікування з використанням ербісолу та циклоферону зростала у 2,3 рази (P<0,01) і досягала нижньої межі норми. У той же час у групі зіставлення на кінець завершення традиційного лікування кратність збільшення рівня IL-4 дорівнювала 1,5 рази; P<0,05).

Таблиця 4

Вплив комбінації ербісолу та циклоферону на рівень цитокінів у хворих на ЕП (Мm)

Показники

Норма

Основна група (n=31)

Група зіставлення (n= 35)

до

лікування

після

лікування

до

лікування

після

лікування

Loading...

 
 

Цікаве