WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Удосконалення діагностики та лікування хворих з рецидивними пухлинами і регіонарними метастазами раку гортані (автореферат) - Реферат

Удосконалення діагностики та лікування хворих з рецидивними пухлинами і регіонарними метастазами раку гортані (автореферат) - Реферат

Таблица 1

Показники РГМЛ з тканинними аутоантигенами у хворих на ЕП (Мm)

МІ

РГМЛ

Норма

Хворі на ЕП

з відсутністю ускладнень

с наявністю ускладнень:

орхіту та орхоепідидиміту (n=57)

серозного менінгіту

(n=46)

панкреатиту

(n=44)

СЗА

1,060,02

0,430,01***

0,390,02***

0,360,02***

0,410,02***

ТА

1,120,015

0,580,02**

0,520,03 **

0,430,02***

0,540,03 *

ЯА

1,080,02

0,960,03

0,320,02***

0,590,03**

0,680,03**

ПЗА

0,980,02

0,630,03**

0,610,03**

0,520,03**

0,350,02***

ЛПЛ

1,030,02

0,720,03*

0,610,03**

0,420,03***

0,480,04***

МОА

1,090,03

0,920,04

0,880,03*

0,340,02***

0,820,04*

Примітка: вірогідність різниці показників вирахувана відносно норми при Р<0,05 - *; Р<0,01 - ** та Р<0,001 - ***

При цьому встановлено зниження МІ при постановці РГМЛ із СЗА у кратності від 2,5 до 2,9 разів (Р<0,001). Аналогічна картина спостерігалася у відношенні МІ при постановці РГМЛ з ТА. При наявності ускладнень кратність зменшення МІ складала 2,1 рази (Р<0,05) при панкреатиті, 2,2 рази (P<0,01) - при орхіті або орхоепідидиміті та 2,6 (P<0,001) – при серозному менінігіті, в той час, як при неускладненому перебігу паротитної інфекції МІ був в 1,9 рази (Р<0,01) нижче за норму. При постановці РГМЛ з ЯА максимальне зменшення МІ відмічено при розвитку уражень статевих залоз - в 3,4 рази відносно норми (Р<0,01), тоді як при неускладненому переігу ЕП цей показник відповідав нижній межі норми. МІ РГМЛ при постановці реакції з ПЗА у хворих з наявністю панкреатиту був в 2,8 рази менш норми. Мінімальне зниження МІ РГМЛ з ЛПЛ відмічено у хворих з неускладненим перебігом хвороби в середньому в 1,4 рази (Р<0,05), а максимальне зменшення даного показника відбувалося при розвитку серозного менінгіту або панкреатиту – в 2,45 та 2,1 рази (Р<0,001).

Проведення імунологічного моніторингу в періоді диспансерного спостереження, показало, що у 21 (36,8%) хворих з орхітом або орхоепідидимітом рівень МІ в РГМЛ з ЯА залишався зниженим. Отже, при розвитку запального процесу в статевих залозах при ЕП відмічалась висока ступінь аутосенсибілізації.

Встановлено суттєве підвищення рівня аутоантитіл до антигенів з тканини ПЗ і тестикул у хворих на ЕП, при чому найбільш виражене зростання відмічалося при наявності ураження статевих або підшлункової залоз до антигенів із відповідної тканини.Так, у хворих з наявністю панкреатиту вміст аутоантитіл до антигену з ПЗ був підвищеним майже удвічі (при нормі 1,920,15 пг/мл; Р<0,01), а у чоловіків з ураженням статевих залоз - в 1,2 рази відносно норми; рівень аутоантитіл до антигену з тестикул у пацієнтів з орхітом або орхоепідидимітом зростав в 1,7 рази (при нормі 1,070,12; Р<0,05), тоді як в осіб з панкреатитом лише в 1,2 рази. Індивідуальний аналіз показав, що у 71 (78,1%) хворих на ЕП була виявлена наявність циркулюючих аутоантитіл до антигенів з тканини ПЗ і тестикул у сироватці крові, з них у 23 (25,3%) пацієнтів було знайдено аутоантитіла до обох антигенів одночасно. При цьому, в хворих із специфічними ускладненнями паротитної інфекції аутоантитіла виявлялися в середньому у 93,3% випадках, тоді як при неускладненому перебігу хвороби лише в 48,4% осіб. Отже, хворих з неускладненим перебігом паротитної інфекції, в яких були виявлені специфічні аутоантитіла до вивчених тканинних антигенів, можна віднести до групи осіб із прихованим специфічним ускладненням.

При вивченні інтерферонового статусу в обстежених хворих було встановлено дефектність інтерфероногенезу при ЕП. Рівень СІФ у крові в гострий період ЕП вірогідно змінювався залежно від ступеню тяжкості захворювання. Так, у хворих із середньотяжким перебігом ЕП його рівень зростав у 1,6 рази (при нормі 2,850,05 МО/мл; Р<0,01), тоді як при тяжкому перебігу хвороби вміст СІФ підвищувався в 2,1 рази (Р<0,01), а при наявності специфічних ускладнень ЕП - в 1,8 рази відносно показника норми. В той же час, в гострий період паротитної інфекції, концентрація α-ІФН у крові виявилася значно зниженою.Так, у хворих із середньотяжким перебігом хвороби її рівень був в середньому в 1,5 рази менше норми (Р<0,01), при тяжкому перебігу – в 4,7 рази (Р<0,01), при наявності ускладнень – в 3,3 рази (Р<0,01).

Виявлено також зниження концентрації γ-ІФН: у хворих із середньотяжким перебігом в 1,4 рази і досягав 13,90,3 пг/мл (при нормі 17,90,4 пг/мл; Р<0,01), при тяжкому перебігу хвороби – в 1,8 рази (Р<0,01), а при наявності специфічних ускладнень – в 3,7 рази (Р<0,01).Індивідуальний аналіз показав різноспрямовані зміни γ-ІФН: помірне зниження (45,7 –27,5 пг/мл) було у 37 (39,4%) хворих, суттєве зниження (27,4 - 10,5 пг/мл) – у 22 (23,4%) пацієнтів, помірне зростання (47,2 – 65,0 пг/мл) – у 23 (24,4%) осіб та суттєве підвищення (65,1– 80,3 пг/мл) – у 12 (12,8%) обстежених. Прицьому найбільш значне зниження концентрації γ-ІФН мало місце у хворих з наявністю серозного менінгіту або при розвитку у чоловіків двобічного орхоепідидиміту.

При вивченні системи ІНФ у динаміці у хворих на ЕП було відмічено подальше підвищення активності СІФ на 5-7-й день хвороби (рис. 1).

Loading...

 
 

Цікаве