WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Удосконалення діагностики та лікування хворих з рецидивними пухлинами і регіонарними метастазами раку гортані (автореферат) - Реферат

Удосконалення діагностики та лікування хворих з рецидивними пухлинами і регіонарними метастазами раку гортані (автореферат) - Реферат

3

НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ім. О.О.БОГОМОЛЬЦЯ

ЛОСКУТОВА Ірина Володимирівна

УДК 616.316.5-002.12:612.017.1:615.37

Імунні і метаболічні порушення та їх корекція при тяжких і ускладнених формах епідемічного паротиту у дорослих

14.03.08 – імунологія та алергологія

Автореферат

на здобуття наукового ступеня

доктора медичних наук

Київ - 2005

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Луганському державному медичному університеті МОЗ України

Науковий консультант:

доктор медичних наук, професор

ФРОЛОВ Валерій Митрофанович,

Луганський державний медичний університет

завідувач кафедри інфекційних хвороб та епідеміології, завідувач відділу екологічної генетики та імунології Українського наукового центру медичної генетики АМН України

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор

МАЛИЖЕВ Вадим Олексійович,

Науково-практичний центр ендокринної хірургії, трансплантації ендокринних органів і тканин, завідувач лабораторії клінічної імунології

член кор. АМН України, доктор медичних наук, професор

ЧЕРНУШЕНКО Катерина Федорівна,

Інститут фтизіатрії і пульмонології ім. Ф.Г.Яновського,

завідуюча лабораторією імунології

доктор медичних наук, старший науковий співробітник

РУДЕНКО Антоніна Олексіївна,

Інститут епідеміології та інфекційних хвороб

ім. Л.В. Громашевського,

завідуюча відділу нейроінфекцій

Провідна установа: Інститут геронтології, відділ клінічної імунології, АМН

України (м.Київ)

Захист відбудеться " 17" листопада 2005 р. о 13.30 годині на засіданні

спеціалізованої вченої ради Д 26.003.02 в Національному медичному університеті ім. О.О.Богомольця МОЗ України ((01023, м. Київ, вул. Шовковична, 39/1, Центральна міська лікарня, корпус 2).

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національного медичного університету ім. О.О.Богомольця МОЗ України (03057, м. Київ, вул Зоологічна, 1)

Автореферат розісланий " 14 " жовтня 2005 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради

доктор медичних наук, професор ___________________ Свирид С.Г.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Епідемічний паротит (ЕП) відноситься до керованих інфекцій, проте, за останні роки в Україні та інших країнах СНД відзначені значні спалахи хвороби, що пов'язано з дефектами вакцинації та істотним посиленням міграції населення (Л.М.Чудна та співавт, 1996; В.А.Постовит, 1997). Спалахи ЕП серед вакцинованих дітей та підлітків були описані також у деяких інших державах Європи, причому спостерігалася відносно висока частота розвитку ускладнень (P. Briss et al., 1994; H. Albonico, 1995). Раніше ЕП мав характер переважно дитячої інфекції, але в теперішній час суттєво зросла питома вага дорослих хворих молодого віку. Наявність захворюваності на ЕП серед дорослого населення пов'язують переважно із формуванням вторинних імунодефіцитних станів, на тлі яких знижується ефективність специфічної імунопрофілактики (Е.Ф.Чернушенко, 1997; Г.М.Драннік, 1999; 2001; Г.Ф.Железникова и соавт., 2000, Т.Г.Дроздова и соавт, 2003).

ЕП у дорослих перебігає більш тяжко, ніж у дітей, й нерідко супроводжується розвитком специфічних ускладнень – орхітів, орхоепідидимітів, панкреатиту, серозного менінгіту (Ж.І.Возіанова, 2001, 2002; А.К.Токмалев и соавт, 2003). Найбільшу небезпеку ускладнений перебіг ЕП становить для підлітків та молодих осіб чоловічої статі, в яких має місце високий рівень активності розмноження сперматогенного епітелію. Паротитні орхіти в 15-20% випадків перебігають тяжко, що нерідко обумовлює розвиток у подальшому порушень сперматогенезу. При двобічному ураженні статевих залоз у чоловіків, які перехворіли на ЕП, закономірно виникає вторинна неплідність (Ю.С.Паращук, 1989). Іншим ускладненням при цьому захворюванні є ураження підшлункової залози, переважно у вигляді гострого паротитного панкреатиту, що обтяжує перебіг хвороби, погіршує прогноз й суттєво подовжує тривалість лікування хворих на ЕП. Клінічний перебіг паротитного панкреатиту частіше доброякісний, однак у частини хворих у подальшому формується цукровий діабет (В.О.Малижев, 1996; Н.В.Астафьев, 1996). Лише поодинокі роботи торкаються патогенезу тяжких форм ЕП, у тому числі механізмів виникнення ускладнень при даній патології (В.М.Фролов и соавт., 1987, 1995; О.А.Аксенов и соавт, 2000). Важливим патогенетичним ланцюгом у розвитку ускладнень при паротитній інфекції є рання поява аутоантитіл внаслідок аутосенсибілізації власними тканинними антигенами (Б.С.Нагоев и соавт., 1993). Тому рання діагностика специфічних ускладнень при ЕП є важливою проблемою. У той же час, у доступній літературі практично відсутні матеріали, що були б присвячені аналізу ролі імунологічних та імунопатологічних механізмів у патогенезі таких специфічних ускладнень ЕП, які досить часто зустрічаються, як орхіти та орхоепідидиміти, а також паротитні панкреатити.

У цьому плані особливий інтерес становить вивчення цитокінового профілю та стану системи інтерфероногенезу у хворих на ЕП. Встановлено, що підвищення вмісту інтерлейкіну 2 (ІL-2) у крові пов`язано в першу чергу зі стимуляцією Т-хелперів/індукторів (Th1), тобто є ключовим чинником розвитку імунної відповіді з боку клітинної ланки імунітету (Н.М.Бережная и соавт., 2000; Г.М. Драннік та співавт., 2001, 2003). У той же час інтерлейкін 4 (ІL-4) вважають ключовим цитокіном Th2, який сприяє гуморальній імунній відповіді та підвищенню продукції Ig Е (К.Ф. Железникова и соавт., 2002; В.Є.Дріянська та співавт., 2003). Систему інтерферону (ІФН) розглядають як важливу складову частину імунної системи (Ф.И.Ершов, 1996, Є.М.Нейко, 2000). При гострих вірусних інфекціях активність інтерфероногенезу визначає швидкість включення противірусних механізмів захисту організму у відповідь на укорінення вірусу і суттєво впливає на швидкість елімінації збудника (А.Ф.Фролов, 1995; З.В.Маліновська та співавт., 1997). Однак, лише поодинокі роботи стосуються вивчення вмісту сироваткового інтерферону (СІФ) при ЕП (В.И.Иевлев и соавт., 1984). У той же час відсутні дані про вивчення концентрації α- і γ- ІФН у хворих паротитною інфекцією. Окрім того, в літературі зустрічаються лише розрізнені дані щодо показників цитокінів у гострий період ЕП (А.П.Агафонов и соавт., 2001).

При тяжкому перебігу гострих вірусних інфекцій закономірно формується синдром "метаболічної інтоксикації" (СМІ), який характеризується накопиченням у крові так званих "середніх молекул" (СМ) та інших токсичних сполук (Л.Л. Громашевська, 1997). Відомо, що підвищення концентрації проміжних і кінцевих недоокислених речовин, а також поява у крові патологічних метаболітів, які у нормі відсутні, негативно впливає на клінічний перебіг захворювань та сприяє розвитку ускладнень (Л.Л.Громашевська, 1999). За останній час встановлений тісний взаємозв`язок між виразністю СМІ й станом перекисного окислення ліпідів (ПОЛ), причому підвищення процесів ПОЛ нерідко супроводжується пригніченням активності ферментів системи антиоксидантного захисту (АОЗ). Суттєва увага приділяється також месенджерам, які приймають участь у регуляції імунної відповіді та збереженні імунологічного гомеостазу, зокрема системі циклічних нуклеотидів (ЦН) (Pirurki L., 1994). Однак у доступній літературі відсутні дані щодо вивчення динаміки СМ, показників ПОЛ і рівня ЦН у хворих на ЕП.

До теперішнього часу при лікуванні хворих на ЕП використовуються переважно симптоматичні засоби у вигляді жарознижуючих, протизапальних та антигістамінних препаратів (Ж.І.Возіанова, 2002; Ю.В.Лобзін, 2001). Однак, таке лікування не достатньо ефективне при тяжких формах ЕП та не забезпечує профілактику специфічних ускладнень паротиту, особливо уражень статевих залоз у чоловіків. Тому для підвищення ефективності лікування ЕП та профілактики розвитку ускладнень запропоновано використання вітчизняного препарату амізону, який володіє протизапальною і жарознижуючою дією, а також водночас є індуктором синтезу ендогенного інтерферону, у зв`язку з чим проявляє чіткий противірусний ефект (А.Ф.Фролов та співавт., 1995, 1996, 1999; В.М.Фролов та співавт., 1996, 1998). При розробці раціональних способів лікування хворих з тяжкими та ускладненими формами ЕП, нашу увагу привернула також можливість використання сучасних імуноактивних препаратів, а саме ербісолу і циклоферону, виходячи з їхнього інтерфероніндукуючого, імунокорегуючого та водночас протизапального ефектів.

Після перенесеної гострої вірусної інфекції, особливо при її тяжкому перебігу, у хворих нерідко формуються вторинні імунодефіцитні стани (Е.Ф. Чернушенко, 1997; В.П.Чернишов, 2000). У частини реконвалесцентів паротитної інфекції, особливо з тяжким перебігом ЕП, тривалий час зберігаються прояви післяінфекційної астенії, що в патогенетичному плані пов`язано із наявністю порушень імунного гомеостазу і наявністю СМІ (В.М.Фролов, 1999). Тому можна вважати перспективним проведення у таких хворих імунореабілітації. Встановлено, що включення імуноактивних препаратів рослинного походження – манаксу та протефлазиду, а також кремнеземних ентеросорбентів до комплексу лікування хворих на ЕП обумовлює суттєве прискорення зниження проявів як інфекційного, так й "метаболічного" токсикозу (В.М. Фролов та співавт., 2002). Отже, було доцільним вивчити їх ефективність при проведенні імунореабілітації в осіб, що перехворіли на тяжку або ускладнену форми ЕП, та в яких зберігається астенічний або астено-невротичний синдроми на тлі вторинних імунодефіцитних станів.

Loading...

 
 

Цікаве