WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Дисфункція ендотелію у хворих на ішемічну хворобу серця та гіпертонічну хворобу, ускладнених хронічною серцевою недостатністю (автореферат) - Реферат

Дисфункція ендотелію у хворих на ішемічну хворобу серця та гіпертонічну хворобу, ускладнених хронічною серцевою недостатністю (автореферат) - Реферат

Згідно застосованої нами формули розрахунку збільшення величини зміщення ока на 1 мм відповідає зміні об'єму орбіти на 0,43 см3, а 1 см3 зміни об'єму орбіти відповідає зміщення ока на 2,3 мм (табл. 1).

Таблиця 1

Градація величини зміщення ока та зміни об'єму орбіти

Величина зміщення ока (мм)

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

Зміна об'єму орбіти (см3)

0,5

0,9

1,4

1,8

2,2

2,7

3,1

3,5

3,9

4,3

4,6

5

Отримані нами дані відрізняються від результатів Fan X. та співавторів (2002), за якими збільшення об'єму орбіти на 1 см3 відповідає 0,9-мм енофтальму. Це пояснюється тим, що вказані автори не брали до уваги зміщення ока по вертикалі і горизонталі.

Величина зміщення ока знаходилася у прямій залежності від зміни об'єму очної ямки та орбітального вмісту. Всього при давності травми вилицевого комплексу до 10 днів нами виділено 6 варіантів взаємовідношення між об'ємом орбіти та її вмістом, а при давності травми більше 10 днів – 4 варіанти, які необхідно враховувати при визначенні строків та методів оперативного лікування. Вимірювання позиції ока при свіжих переломах та аналіз зміщення кісткових фрагментів за даними рентгенограм та комп'ютерних томограм показали, що виникають такі варіанти взаємовідношення між кістковим об'ємом та об'ємом орбітального вмісту:1) збільшення об'єму орбіти та незначне збільшення об'єму орбітального вмісту; 2) збільшення об'єму орбіти та значне збільшення об'єму орбітального вмісту; 3) збільшення об'єму орбіти та зменшення об'єму орбітального вмісту за рахунок його пролабіювання в порожнину верхньощелепної пазухи; 4) зменшення об'єму орбіти та незначне збільшення об'єму орбітального вмісту; 5) зменшення об'єму орбіти та значне збільшення об'єму орбітального вмісту; 6) зменшення об'єму орбіти та зменшення об'єму орбітального вмісту за рахунок його пролабіювання в порожнину верхньощелепної пазухи.

В групах застарілих переломів та тих переломів, що неправильно зрослись, виявили такі варіанти взаємовідношення між кістковим об'ємом та об'ємом орбітального вмісту: 1) збільшення об'єму орбіти при нормальному об'ємі орбітального вмісту; 2) збільшення об'єму орбіти та зменшення об'єму орбітального вмісту за рахунок його пролабіювання в порожнину верхньощелепної пазухи; 3) збільшення об'єму орбіти та зменшення об'єму орбітального вмісту за рахунок атрофії жирової клітковини орбіти або фіброзу окорухових м'язів; 4) зменшення об'єму орбіти при нормальному об'ємі орбітального вмісту.

Застосована нами буквено-цифрова класифікація переломів ВК „1-5 ЗРВ" стала основою для розробки і впровадження класифікації пост-травматичних і післясанаційних дефектів перивилицевої ділянки з урахуванням типових зон переломів. Виділено і описано 7 типів кісткових дефектів, визначено їх частоту серед загальної кількості переломів ВК. Оскільки більшість таких дефектів поширюється на стінки верхньощелепної пазухи, а реконструкція їх необхідна з косметичних та функціональних показань, нами розроблено та впроваджено в клінічну практику спосіб заміщення кісткових дефектів середньої зони обличчя, що проникають у верхньощелепну пазуху (Патент України № 58834А).

Запропонований спосіб заміщення кісткових дефектів середньої зони обличчя, що проникають в верхньощелепну пазуху, здійснювали наступним чином. Фрагменти ВК репонували та фіксували їх у правильному положенні за допомогою дротяних швів або металевих пластин. Видаляли вільно розташовані уламки кісток із зони пошкодження та порожнини верхньощелепної пазухи. При цьому утворювалися посттрепанаційний дефект передньої стінки верхньощелепної пазухи та пост-травматичні дефекти в зонах дна орбіти та нижньоорбітального краю, вилицево-альвеолярного контрфорсу, задньої стінки верхньощелепного синусу та різні варіанти сполучення. Після цього визначали розміри дефекту та проводили забір донорського кісткового матеріалу. Використовували автотрансплантати з передньої стінки верхньощелепної пазухи, ментального відділу нижньої щелепи, розщеплений кістковий автотрансплантат зі склепіння черепа (тім'яної кістки), гребеня клубової кістки. Дефект вилицевої кістки та перивилицевих кісткових структур закривали мембраною, що розсмоктується, необхідного розміру, яку фіксували до країв дефекту за допомогою звичайного шовного матеріалу. Внакладку до кісткових країв дефекту фіксували кістково-пластичний матеріал.

Розроблено власну модифікацію коронарного доступу (Патент України № 66729А). Запропонований спосіб виконання коронарного доступу здійснювали наступним чином (рис. 4). Розтин шкіри та підшкірної клітковини проводили попереду вушної раковини по природній складці, потім продовжували вгору, розсікаючи шкіру і лобно-потиличний апоневроз на тім'яній ділянці. Далі утворений клапоть відсепаровували поміж апоневрозом та окістям на тім'яній і лобній ділянках, а на скроневій ділянці – над скроневою фасцією до лінії безпеки, яку умовно проводили від основи вилицевої дуги косо вгору і вперед до рівня на 3 см вище верхнього краю орбіти. Потім клапоть піднімали разом із окістям лобної кістки до рівня верхнього краю орбіти та під поверхневим листком скроневої фасції до латерального краю орбіти, тіла вилицевої кістки і вилицевої дуги. Таким чином забезпечували достатній доступ для оперативного втручання на вилицевій кістці та, при необхідності, на прилеглих кісткових структурах.

Рис. 4. Схема виконання коронарного доступу:

А – лінія розтину шкіри, підшкірної клітковини талобно-потиличного апоневрозу; В – лінія розтину поверхневого листка скроневої фасції; С – скроневі гілки лицевого нерва.

Менша травматичність запропонованого варіанту коронарного доступу зумовлена наступним. Скроневі гілки лицевого нерва залишаються всередині клаптя, оскільки в цій зоні вони пролягають на поверхні скроневої фасції, де тісно пов'язані з нею та переходять декількома тонкими гілками в шкіру та мімічні м'язи, що оточують очну щілину, та в лобне черевце лобно-потиличного м'язу. Ця зона розташована в радіусі на 2 см вище верхньоорбітального краю, на 2,3 см вище зовнішньоверхнього кута орбіти та на 2,5 см від кута, утвореного вилицевою дугою та латеральним краєм орбіти. До того ж, відсепаровка клаптя між поверхневим та глибоким листками скроневої фасції, тобто через менш васкуляризовані тканини, забезпечує більшу мобільність клаптя та зменшення крововтрати під час оперативного втручання.

На основі вивчених особливостей будови дна орбіти розроблено та впроваджено в клінічну практику перфоровану титанову відновлювальну пластину чотирьох типів для заміщення кісткового дефекту дна орбіти. Конструкція пластини враховує: тип просторового розташування дна орбіти – похилий або горизонтальний, розмір дна орбіти, топографію проходження судинно-нервового пучка на ньому, розташування ямки слізного мішка, необхідність жорсткої фіксації до нижньоорбітального краю. Довжина пластини не перевищує глибину безпечної зони відносно вершини орбіти. Тип просторового розташування дна орбіти встановлювали за фронтальними комп'ютерно-томографічними зрізами, проведеними на рівні екватора очного яблука здорової сторони. Двом хворим припасовку відновлювальної титанової пластини здійснювали на стереолітографічній моделі лицевого черепу.

Результат лікування оцінювали за відновленням правильного положення очного яблука, що в цифровому еквіваленті відображувалось величиною зміни об'єму орбіти (ΔV), наступним чином: відмінний – при повному відновленні об'єму орбіти; добрий – при досягненні величини зміни об'єму орбіти в межах до 2 см3, що супроводжувалося незначною асиметрією положення очних яблук; задовільний – коли збільшення об'єму орбіти після втручання становило від 2 до 3 см3 та характеризувалося вираженою асиметрією положення ока відносно здорової сторони; незадовільний – при величині зміни об'єму орбіти, більшій за 3 см3, коли зміщення очного яблука було значним (табл. 2).

Loading...

 
 

Цікаве