WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Дисфункція ендотелію у хворих на ішемічну хворобу серця та гіпертонічну хворобу, ускладнених хронічною серцевою недостатністю (автореферат) - Реферат

Дисфункція ендотелію у хворих на ішемічну хворобу серця та гіпертонічну хворобу, ускладнених хронічною серцевою недостатністю (автореферат) - Реферат

Рис. 1. Схема пристрою для визначення зміни положення очного яблука:

1 – опори на вушні раковини; 2 – опора на перенісся;

3 – горизонтальна градуйована балка; 4 – рухомі втулки;

5 – вертикальні вимірювальні стрижні; 6 – фіксуючий гвинт;

7 – сагітальні вимірювальні стрижні; 8 – горизонтальні лапки;

9 – фіксуючий гвинт.

Пристрій складається з горизонтального, градуйованого від середини елемента (в подальшому – балка 3) з парними опорами 1 на вушні раковини у вигляді дужок окулярів та опорою 2 на перенісся для фіксації на голові хворого. Балка 3 має вигляд верхньої частини оправи окулярів, розташована на рівні надбрівних дуг і є чотиригранною у поперечному розрізі, щоб рухомі втулки 4 не оберталися навколо неї. Втулки 4 рухаються вздовж горизонтальної балки 3 на ковзній посадці; вони мають вертикальні канали, в яких переміщуються вверх-вниз вертикальні градуйовані стрижні 5 і фіксуються гвинтами 6 в потрібному положенні. В нижній частині вертикальних стрижнів 5 є канали, в яких рухаються вперед-назад сагітальні градуйовані стрижні 7. Горизонтальні лапки 8, фіксовані на кінцях сагітальних стрижнів 7, мають отвори, які при вимірюванні необхідно розташовувати напроти зіниць. Лапки 8 переміщуються разом із сагітальними стрижнями 7 при закритих очах до дотику до шкіри верхніх повік і фіксуються в заданому положенні за допомогою гвинтів 9.

Зміну об'єму орбіти розраховували математично за розробленим нами способом (Патент України № 42610А). Запропонований спосіб визначення зміни об'єму орбіти заснований на тому уявленні, що об'єм очного яблука є сталим (при умові цілісності його оболонок), тому зміщення ока відображає зміну об'єму очної ямки або м'яких тканин орбіти (рис. 2).

а)

б)

Рис. 2. Схема зміщення вилицевої кістки при переломі:

а) деформація орбіти зі збільшенням об'єму орбіти призводить до зміщення ока; б) зміщення ока відображене пересіченням двох куль однакового діаметру;r – радіус очного яблука; d – відстань, на яку перемістилось око; h – висота сегмента кулі; А – положення зіниці до зміщення; А1 – положення зіниці після зміщення; S-S1 – хорда, що сполучає точки перетину сфер; y – величина зміщення ока по вертикалі; z – величина зміщення ока по горизонталі; ΔV – зміна об'єму орбіти; 1 – серединна лінія обличчя; 2 – горизонтальна лінія, проведена по надбрівним дугам.

За величинами зміщення очного яблука в сагітальній, горизонтальній та вертикальній площинах зміну об'єму орбіти розраховували за формулою:

ΔV = πr2 (x2 + y2 + z2)3/2π (x2 + y2 + z2)3/2 /12,

де: π = 3,14;

r – Радіус очного яблука, в см;

x – зміщення очного яблука по сагіталі, в см;

y –по вертикалі, в см;

z –по горизонталі, в см.

Вимірювання положення ока та визначення зміни об'єму орбіти після операції дозволило оцінити ефективність застосованого лікування.

Статистичний аналіз отриманих даних проводили шляхом визначення середніх та відносних величин, параметричної оцінки вірогідності, методикою кореляційного та регресійного аналізу.

Результати дослідження та їх обговорення. Частота переломів вилицевого комплексу сягає 18,3% від загальної кількості переломів кісток лицевого скелету. Більшість ушкоджень за даними анамнезу виникає внаслідок нападу на людину, тобто кримінальної травми. В період 1992-1999 роки її частка становила 70,23,2%, а в 2000-2003 роках – 44,33,7%. Частка побутової травми в 2000-2003 роках складала 35,13,6%, транспортної – 14,92,7%, виробничої – 1,70,9%, спортивної – 41,5%. Виявлено зростання частоти застарілих переломів до 20,73,1% та переломів, які неправильно зрослись, – до 14,93,2%. У 30,5% випадках переломи вилицевого комплексу поєднувались із закритою черепно-мозковою травмою. Високою була частота сполучених офтальмологічних порушень – 17,2% випадків, переломів кісток носа – 10,4%, верхньої щелепи – 10,4%.

Структура травматизму вилицевого комплексу у порівнянні з даними 20-ти річної давності (дослідження 1977-1983 рр.) змінилася у бік зростання тяжкості ушкоджень. На сьогоднішній день типовими стали більш тяжкі переломи. Середня кількість буквено-цифрових символів (БЦС) на один тип перелому сягає 7,7 знаків. Частота багатоуламкових переломів та багатоуламкових переломів з кістковими дефектами (типи переломів, формула яких містить більше 10 БЦС) зросла з 3,2% випадків в загальній кількості переломів вилицевого комплексу до 9,2%.

Краніо- та орбітометричними дослідженнями показано, що на величину об'єму очної ямки впливають розміри мозкового черепа і лицевого черепа, а саме поздовжній і поперечний діаметри черепа, виличний діаметр (середньої сили прямий вірогідний кореляційний зв'язок – p<0,05). Об'єм очної ямки людини коливався в межах від 19 до 32,5см3 і не залежав від типу будови орбіти, типу будови мозкового та лицевого черепа. Не встановлено кореляційного зв'язку між об'ємом орбіти та типом будови орбіти, відображеним величиною орбітального показника (r = –0,02 для правої орбіти та r = 0,1 для лівої орбіти).

Представники різних типів будови черепу – брахікрани, мезокрани та доліхокрани, та представники різних типів будови орбіти, а саме – хамеконхи, мезоконхи та гіпсіконхи, можуть мати як малий об'єм орбіти, наприклад 19см3, так і великий об'єм – до 32,5см3. В кожному з типів зустрічалися крайні величини об'єму орбіти: серед хамеконхів об'єм орбіти становив від 20 до 32,5см3; серед мезоконхів – від 19 до 32см3; серед гіпсіконхів – від 20 до 32см3. Отримані результати суперечать даним Даниленка М.В. (1948), який стверджував, що кожному антропометричному типу будови черепу відповідає певна величина об'єму очної ямки: у брахікранів об'єм орбіти в середньому складає 21,5см3, а у доліхокранів – 24,3см3. Об'єм орбіт мезокранів автор не досліджував.

Вивчення рельєфу дна орбіти виявило два типи його просторового розташування – похилий і горизонтальний. За похилого типу дна орбіти нижня і медіальна стінки орбіти утворюють тупий кут, а нижня і латеральна стінки – гострий кут. За горизонтального типу просторового розташування дна орбіти ці кути майже дорівнюють один одному. Величина їх дещо більша, ніж прямий кут. Похилий тип дна орбіти був більш розповсюдженим, він зустрічався у 58,6% випадків, а горизонтальний – у 41,4% (рис. 3).

а)

б)

Рис. 3. Типи просторового розташування дна орбіти:

а) горизонтальний тип;

б) похилий тип.

В 73,6% випадках на дні орбіти реєстрували підочну борозну, а відстань від нижньоорбітального краю до її початку в середньому складала у правій орбіті 0,750,8см та 0,830,07см у лівій орбіті. Проте в 26,4% випадках підочна борозна на дні орбіти була відсутня; отже, судинно-нервовий пучок на всьому протязі дна орбіти проходив у підочному каналі. Вимірювання глибини безпечної зони на дні орбіти показало, що її величина в середньому складає 3,20,03 см. Врахування цієї величини при встановленні реконструктивних пластин або трансплантатів на дно орбіти дозволяє уникнути травмування анатомічних структур вершини орбіти, компресії зорового, окорухового та відвідного нервів.

Вимірювання положення ока за допомогою сконструйованого пристрою проведено у 162 хворих з переломами вилицевого комплексу. Зміщення очного яблука виявлено у 78 (48,2%) хворих. Частіше це було зміщення ока назад (енофтальм) – 35,8% та вниз (гіпофтальм) – 32,7%. При переломі вилицевого комплексу (окрім ізольованого перелому вилицевої дуги) лінія зламу завжди проходить через дно орбіти. Зміщення очного яблука виникало лише тоді, коли лінія перелому через дно орбіти проходила позаду екватора очного яблука. Проходження лінії перелому через дно орбіти попереду екватора очного яблука і зміщення кістки призводять лише до деформації очної щілини за рахунок зміщення м'яких тканин, пов'язаних з нижньоорбітальним краєм. В гострому періоді травми збільшення об'єму орбіти компенсувалося набряком та гематомами орбітальної клітковини та окорухових м'язів. В таких випадках зміщення ока не виявляли.

Вимірювання величини зміщення очного яблука та розрахунок зміни об'єму орбіти показали, що при зміщенні ока 1-го ступеня (до 2 мм) видимої оком асиметрії положення очних яблук не виникало, а зміна об'єму орбіти не перевищувала 1 см3. При зміщенні ока 2-го ступеня (3-4 мм) спостерігали видиму асиметрію положення очних яблук, а величина зміни об'єму орбіти не перевищувала 2см3. Зміщення ока 3-го ступеня (≥5 мм) виявлялося значною асиметрією обличчя при ΔV від 2 до 3 см3, а в деяких випадках деформацією, що спотворює обличчя, коли величина зміни об'єму орбіти становила більше 3 см3.

Loading...

 
 

Цікаве