WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Дисфункція ендотелію у хворих на ішемічну хворобу серця та гіпертонічну хворобу, ускладнених хронічною серцевою недостатністю (автореферат) - Реферат

Дисфункція ендотелію у хворих на ішемічну хворобу серця та гіпертонічну хворобу, ускладнених хронічною серцевою недостатністю (автореферат) - Реферат

Вперше запропоновані оперативні методики реконструкції дна орбіти, які враховують різні варіанти будови дна орбіти, параметри зміни об'єму орбіти, необхідність ізоляції трансплантату і зони пошкодження від порожнини верхньощелепної пазухи на період інтеграції.

Розроблено новий спосіб виконання коронарного доступу при уламкових переломах кісток середньої зони обличчя, який є більш зручним у виконанні, ніж описані раніше способи.

Практичне значення одержаних результатів. Для покращення планування оперативного втручання у хворих з переломами вилицевого комплексу, що призвели до зміни об'єму орбіти, розроблено пристрій для визначення зміни положення очного яблука (Патент України № 47944А), який дає можливість виміряти величини зміщення ока в трьох площинах – сагітальній, фронтальній і горизонтальній. Також, розроблено спосіб визначення зміни об'єму орбіти (Патент України № 42610А), який дозволяє дати кількісну (в см3) оцінку зміну об'єму орбіти на травмованій стороні і точно спланувати оперативне втручання.

На основі отриманих результатів вивчення будови орбіт людини були виготовлені 4 типи реконструктивних пластин для відновлення дна орбіти.

Запропоновано новий спосіб усунення кісткових дефектів середньої зони обличчя, що проникають у верхньощелепну пазуху (Патент України № 58834А), який забезпечує ізоляцію кісткового трансплантату від порожнини верхньощелепної пазухи на період його перебудови.

Розроблено і впроваджено новий спосіб виконання коронарного доступу при хірургічних втручаннях на кістках середньої зони обличчя (Патент України № 66729А), який є більш зручним та менш травматичним, ніж раніше описані способи.

Застосовані методики планування і виконання оперативних втручань забезпечили досягнення високого косметичного і функціонального результатів лікування. Отримані результати можуть бути використані в лікувальних закладах, що надають спеціалізовану медичну допомогу постраждалим з травмами щелепно-лицевої ділянки.

Особистий внесок здобувача. Здобувачем особисто вивчена література та проведено патентно-інформаційний пошук за темою дисертації. Спільно з науковим керівником сформульовано завдання дослідження, висновки та практичні рекомендації. Самостійно проведено аналіз архіву клініки за 2000-2003 рр. Антропометричні дослідження виконані самостійно згідно рекомендацій співробітників відділу фізико-природничих методів дослідження в археології Інституту антропології АН України (директор – академік АН України П.П.Толочко). Топографо-анатомічні дослідження здобувач виконала особисто згідно рекомендацій співробітників кафедри анатомії людини Національного медичного університету імені О.О.Богомольця (завідувач – д.м.н., професор І.І. Бобрик).

Комп'ютерно-томографічне обстеження тематичних хворих та аналіз отриманих даних виконані за участю автора фахівцями діагностичного центру „Здоров'я людей похилого віку" інституту нейрохірургії АМН України (директор – д.м.н. В.А. Рогожин, зав. відділення рентгено-комп'ютерної томографії – Ю.П. Терницька). Фірмою „Матеріалайз" (Бельгія) за даними комп'ютерної томографії були виготовлені пластикові моделі лицевого скелету хворих з переломами вилицевого комплексу.

Вимірювання положення очних яблук та визначення зміни об'єму орбіти, розрахунок параметрів трансплантатів проводились автором особисто. Автор брала участь в операціях в якості оператора та асистента.

Апробація результатів дисертації. Основні положення роботи доповідались та обговорювались на IV Міжнародному конгресі стоматологів, симпозіумі з хірургічної стоматології та щелепно-лицевої хірургії (7-8 липня 2002 року, Каунас, Литва), XVI міжнародному конгресі EACMFS (3-7 вересня 2002 року, Мюнстер, Німеччина), XVI інтернаціональній конференції EACMFS з хірургічної стоматології та щелепно-лицевої хірургії (14-20 травня 2003 року, Афіни, Греція), VII міжнародній конференції щелепно-лицьових хірургів та стоматологів (Санкт-Петербург, 2003).

Матеріали дисертаційної роботи доповідалися на засіданнях кафедри хірургічної стоматології НМУ, засіданнях лікарів відділення щелепно-лицевої хірургії Київської міської клінічної лікарні № 12.

Результати проведених досліджень впроваджено в практику роботи відділення щелепно-лицевої хірургії Київської міської лікарні № 12, в навчальний процес кафедри хірургічної стоматології Національного медичного університету імені О.О. Богомольця.

Публікації. За темою дисертації опубліковано 14 наукових праць, в тому числі 6 статей у наукових журналах, рекомендованих ВАК України, 4 тези у матеріалах конференцій та з'їздів, отримано 4 патенти України.

Структура та обсяг дисертації. Робота викладена на 190 сторінках комп'ютерного тексту та складається із вступу, огляду літератури, чотирьох розділів власних досліджень, узагальнення результатів дослідження, висновків, практичних рекомендацій, списку використаних джерел. Основний текст дисертації складає 150 сторінок. Робота ілюстрована 22 таблицями, 3 діаграмами, 12 малюнками, 45 фотографіями. Список літератури містить 411 джерел, з них 264 – іноземні.

ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріал і методи дослідження.Для вирішення поставлених завдань нами проведено вивчення архівного матеріалу клініки за 1992-2003 роки. Всього проаналізовано 379 історій хвороби хворих з травматичними переломами вилицевого комплексу. 205 пацієнтів лікувалися в щелепно-лицевому відділенні Київської міської клінічної лікарні № 14 (колишня № 23) в період з 1992 по 1999 роки, а 174 – у щелепно-лицевому відділенні № 2 Київської міської клінічної лікарні № 12 в період 2000-2003 років. Аналізували вік і стать постраждалих, етіологію та давність переломів, тип перелому, наявність сполучених ушкоджень. Вивчали частоту переломів вилицевого комплексу в загальній кількості переломів кісток лицевого скелету. Для оцінки змін структури травми вилицевого комплексу у нашому регіоні результати порівняли із даними аналогічного дослідження, проведеного у 1977-1983 роках.

Краніометричне дослідження провели на 70 паспортизованих мацерованих черепах людини. На кожному черепі вимірювали: поздовжній та поперечний діаметри черепа; виличний діаметр і верхню висоту обличчя; висоту, ширину та об'єм правої і лівої орбіт. Розраховували величину черепного показника, верхньолицевого показника та орбітального показника. За отриманими даними встановили тип будови мозкового черепа, лицевого черепа та тип будови орбіти. Тип просторового розташування дна орбіти визначали за величиною кутів, утворених між дном орбіти та латеральною і медіальною стінками орбіти (<α і <β відповідно). Вивчали особливості проходження судинно-нервового пучка через дно орбіти за наявністю підочної борозни на ньому. Вимірювали відстань, яку назвали глибиною безпечної зони, від нижньоорбітального краю до початку зони вершини орбіти.

На 10 трупах людини провели топографо-анатомічне дослідження зони виконання коронарного доступу. Виготовлено 20 топографо-анатомічних препаратів. Відпрепарували лицевий нерв від місця його виходу з порожнини черепа і до входження його периферичних гілок у мімічні м'язи обличчя. Встановили топографію його скроневих гілок відносно верхнього і латерального краю орбіти, тіла вилицевої кістки та вилицевої дуги. З урахуванням їх положення і будови скроневої фасції розробили та відпрацювали на трупах власний спосіб виконання коронарного доступу.

Виділено три клінічні групи хворих за давністю травми – хворі зі свіжими переломами вилицевого комплексу (І), застарілими переломами (ІІ) та переломами, що неправильно зрослись (ІІІ). Хворі були обстежені за єдиною схемою, що включала збір анамнезу, клінічну оцінку загального і місцевого статусу, рентгенологічні і лабораторні дослідження. Додатково були застосовані комп'ютерна томографія, трьохвимірна реконструкція лицевого черепа, виготовлення твердотільних моделей та їх подальше вивчення. На основі отриманих даних в кожному випадку встановили тип перелому за класифікацією „1-5 СПО" (Маланчук В.О., 1984). Реєстрували і класифікували післятравматичні та післясанаційні дефекти вилицевого комплексу та перивилицевих кісткових структур, дослідили їх частоту. Всі хворі були обстежені офтальмологом до і після оперативного втручання. Досліджували гостроту зору, очне дно, внутрішньоочний тиск, функцію окорухових м'язів. За наявності порушень органу зору строки і тактика лікування хворих з переломами вилицевого комплексу погоджувались із офтальмологом.

Для кількісної оцінки травми, передопераційного планування та контролю ефективності проведеного оперативного втручання ми застосували нову методику визначення зміни об'єму орбіти за величиною зміщення очного яблука.

Для виявлення зміщення ока у цих хворих був розроблений пристрій для визначення зміни положення очного яблука (Патент України № 47944А), за допомогою якого вимірювали зміщення в сагітальній, фронтальній і горизонтальній площинах (рис. 1).

Loading...

 
 

Цікаве