WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Теоретичні основи ергономічного забезпечення автотранспортних технологічних процесів (автореферат) - Реферат

Теоретичні основи ергономічного забезпечення автотранспортних технологічних процесів (автореферат) - Реферат

Отриманий цифровий матеріал був статистично оброблений за допомогою комп'ютерної програми Microsoft Excel.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

1. Хемілюмінесценція середовища культивування дафній та оптимізація умов її визначення.Встановлено, що в середовищі культивування дафній не спостерігається спонтанна ХЛ, яку можна зареєструвати приладом з чутливістю на рівні 1105 квантів/с. Додавання до цього середовища люмінолу не впливає на інтенсивність його свічення. Разом с тим виявилось, що при додаванні в середовище пероксиду водню в присутності люмінолу відмічається поява ХЛ. При цьому найбільший рівень її відмічається в присутності 1,610-2 мМ розчину люмінолу (рис. 1).

Було підібрано оптимальну кількість пероксиду водню, здатну індукувати максимальний рівень ХЛ середовища. Встановлено, що вона складає 23 мМ (рис. 2).

Представлялось доцільним вияснити, чи є у складі екзометаболітів дафній фермент, здатний до сумісного окислення пероксидом водню люмінолу та п-йодфенолу, що приводить до суттєвого підсилення ХЛ. Виявилось, що п-йодфенол в концентрації 410-5– 210-3 мМ практично не впливає на інтенсивність свічення, а подальше збільшення його вмісту в середовищі від 510-3 до 410-2 мМ знижує ХЛ в 2,5 рази (рис. 3). Виходячи з цього, п-йодфенол не тільки не підсилює ХЛ, а, можливо, перешкоджає окисленню люмінола в нашому випадку.

Відповідно до ГОСТу міжнародного стандарту, для визначення загальної токсичності водного середовища в 20 мл стандартного середовища вміщують 10 дафній. Для визначення токсичності середовища по інтенсивності ХЛ, кількість дафній можна зменшити. Встановлено (рис. 4), що для достовірного тестування інтенсивності свічення достатньо перебування п'яти дафній в 10 мл середовища протягом 30 – 60 хв.

Зберігання зразків середовища при температурі 5оС протягом 1 – 3 годин після закінчення експерименту не впливає на інтенсивність ХЛ, в той час як температура 20  2оС значно знижує її.

2. Визначення чутливості Daphnia magna до різних типів токсичних речовин за допомогою хемілюмінесцентного методу. Відповідно до міжнародного стандарту досліди на токсичність проводяться при температурі 20 2С. Відомо, що підвищення температури значно збільшує чутливість гідробіонтів до токсикантів, а фізіологічна температура саме для дафній лежить в межах 18 – 28С. З'ясовано, що при температурі 28С збільшується не тільки чутливість Daphnia magna до токсиканту, але й значно скорочується час його дії. Так, при температурі 20 2С чутливість дафній до біхромату калію знаходиться в межах 0,9 – 2,0 мг/л, а час визначення становить 24 – 96 годин. У наших дослідженнях при температурі 28С чутливість методу становить 0,005 мг/л, а реакція тест-організму на токсикант спостерігається вже через 2 години (рис. 5).

Характер та інтенсивність ХЛ залежать від концентрації та природи хімічного агента, тому було доцільно дослідити і порівняти вплив різних токсикантів. З цією метою використовували високотоксичний для водних безхребетних пестицид метоміл (ЛК50 = 0,032 мг/л у разі тестування через 24 години), який є інгібітором холінестерази. Як видно з отриманих результатів (рис. 6), через 2 години експерименту зміну інтенсивності ХЛ інкубаційного середовища дафній під впливом цього пестициду можна спостерігати вже при концентрації, що майже в 25 разів нижча за ЛК50.

Було досліджено вплив трифлюраліну на ХЛ екзометаболітів дафній. За даними літератури напівлетальна концентрація (ЛК50) для дафній у разі тестування через 48 години становить 0,245 мг/л.

Оскільки трифлюралін впливає на ендокринну систему, то його токсичність за традиційними морфологічними показниками у дафній не можна встановити за короткий період часу визначення. Тоді як при використанні методу активованої ХЛ екзометаболітів інкубаційного середовища дафній, зміни можна реєструвати вже через 2 години експерименту. В дослідженому інтервалі концентрацій трифлюраліну спостерігалось значне зниження ХЛ. Так, при концентрації, близькій до ЛК50 для трифлюраліну, ХЛ інкубаційного середовища дафній знижувалась приблизно на 75%. (рис. 7).

Вплив різних за хімічною природою токсичних речовин може позначатися як шляхом зменшення, так і збільшення інтенсивності ХЛ.

НПАР – це високомолекулярні сполуки, які у водних розчинах не утворюють іонів. Токсична дія НПАР визначається головним чином неполярною частиною молекули, при цьому вона найбільш виражена при наявності в останніх ароматичного кільця.

З метою вивчення впливу НПАР на характер та інтенсивність ХЛ середовища інкубації дафній використовували розчини тритону Х-100. Збільшення концентрації вказаної ПАР призводило до значного підвищення ХЛ (рис. 8). Так, із підвищенням концентрації даної речовини до 25 мг/л інтенсивність ХЛ збільшувалась майже в 5 разів в порівнянні з контролем.

При цьому, під впливом тритону Х-100 на Daphnia magna в діапазоні досліджених концентрацій спостерігалась 100% виживаність молоді, що свідчить про меншу чутливість стандартного методу, основаному на іммобілізації дафній, у порівнянні з розробленим хемілюмінесцентним методом. ЛК50 для тритону через 24 години тестування стандартним методом складало 30 мг/л.

Подібний характер зміни ХЛ інкубаційного середовища дафній ми спостерігали при використанні іншого типу НПАР – твіну-80 (рис. 9). У процесі досліджень виявлено, що твін в інтервалі досліджених концентрацій поступово підвищує рівень активованої ХЛ екзометаболітів дафній. У разі 20 мг/л твіну рівень ХЛ збільшується на 80% порівняно з контролем.

В діапазоні досліджених концентрацій твіну-80 зміни на морфологічному рівні не були відмічені. НПАР даного типу, які не містять фенольного кільця, менш токсичні, ніж алкілфенолетоксилати.

3. Дослідження токсичності водних розчинів ПАР в процесі їх окислювальної обробки. Розроблений інструментальний метод біотестування був застосований нами для оптимізації технологічного процесу очистки води від НПАР типу оксиетильованих алкілфенолів.

Як об'єкт дослідження використовували неіоногенну ПАР – ОП-10, вихідна концентрація якого становила 50 3 мг/л, що відповідає середньому рівню забрудненості більшості промислової стічної води цим типом сполук.

Для оцінки токсичності води за допомогою ракоподібних Daphnia magna величину рН досліджуваних проб попередньо доводили до рівня 7,8 0,2. Інкубацію проводили в термостаті при 28С протягом 24 годин.

Після біотестування розчинів ОП-10 у пом'якшеній водопровідній воді, які пройшли окислювальну обробку, та без неї, при тій самій концентрації нонілфенолетоксилатів токсичність за морфологічними ознаками була вище в пробах, які не піддавалися окисленню. Однак, це справедливо лише до певної межі концентрацій ОП-10, яка складає ~ 23 – 25 мг/л. Подальше зниження концентрації ОП-10 в процесі його окислювальної деструкції до 10 – 12,5 мг/л показувало більш високу токсичність розчинів в порівнянні з розчинами тієї ж концентрації, отриманими шляхом розведення вихідної проби. При більш глибокій окислювальній деструкції ОП-10 в розчині, ймовірно, збільшується концентрація токсичних продуктів озонолізу (наприклад, органічних пероксидів).

При дослідженні частково окислених проб ОП-10 у всьому діапазоні залишкових концентрацій відмічено значне зниження інтенсивності ХЛ відносно контролю (рис. 10).

Loading...

 
 

Цікаве