WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Теоретичні основи ергономічного забезпечення автотранспортних технологічних процесів (автореферат) - Реферат

Теоретичні основи ергономічного забезпечення автотранспортних технологічних процесів (автореферат) - Реферат

Апробація результатів дисертації. Результати досліджень, які викладено в дисертації, були представлені на таких міжнародних наукових форумах: 61-му семінарі міжнародного кібернетичного центру "Горизонти біохімічної сенсорики в ХХІ столітті" (Варшава, 2001); Conference on Cellular Engineering (Aachen, 2001); NATO Advanced Research Workshop "Frontiers in molecular-scale science and technology of fullerene, nanotube, nanosilicon, biopolymer (DNA, protein) multifunctional nanosystems (Kiev, 2001); Fiber Optic Sensor Technology and Applications, 2001; SPIE International Symposium on Environmental and Industrial Sensing and Intelligent Systems and Advanced Manufacturing, 28 October –2 November, Boston, USA, 2001; IX Mediterranean Conference on Medical and Biological Engineering and Computing, MEDICON 2001. Pula, Croatia June 12-15, 2001; 10th ISSP & Workshop "Solubility phenomena", 21-26 July 2002, St. Constantine Resort, Varna, Bulgaria, 2002; The fourth international conference on mashine automation, ICMA'02 (Tampere, 2002, Finland); "Czujniki optoelektroniczne i electroniczne" (Azeszбw, 2002); 10th ISSP & Workshop "Solubility phenomena", 21-26 July 2002, St. Constantine Resort, Varna, Bulgaria, 2002; VIII Українському біохімічному з'їзді (Чернівці, 2002); 49th Plant Protection Days (Budapest, 2003); NATO ASI "Molecular electronics: Bio-sensors and Bio-computers", 2003; 7th Int. HCH & Pesticides Forum (Kiev, 2003); на міжінститутському семінарі "Сучасні проблеми біотехнології, біосенсорики і біомедичної оптики" (Київ, 2003).

Публікації. За матеріалами дисертаційної роботи надруковано 6 статей і 6 тез доповідей.

Структура та обсяг дисертації. Дисертацію викладено на 109 сторінках друкованого тексту. Робота складається з вступу, огляду літератури, експериментальної частини (матеріали та методи, результати та їх обговорення), висновків, списку використаних джерел, який містить 146 посилань. Робота проілюстрована 27 рисунками, 7 таблицями.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Огляд літератури. В огляді літератури вісвітлено сучасні принципи визначення загальної токсичності об'єктів довкілля за допомогою біологічних тест-методів. Представлено відомості щодо використання різних біологічних об'єктів для біотестування, зокрема дафній та біолюмінесцентних бактерій. Розглянуто сучасні підходи до застосування оптичних імуносенсорів для визначення індивідуальних представників токсичних речовин.

Матеріали та методи досліджень. В дослідах використовували рачки Daphnia magna Straus (Cladocera, Daphnia), що мешкали в стандартних умовах. В експеримент відбирали дафній віком не більше 24 годин, яких вміщували в склянки з 10 мл культурального середовища та інкубували їх в термостаті при 28С протягом 30 хв – 24 годин (в залежності від мети експерименту). У дослідах і контролі проводили по три паралельних визначення. Спонтанну ХЛ інкубаційного середовища дафній реєстрували при додаванні 50 мкл 0,2 мМ розчину люмінолу в 50 мМ трис-буфері (рН 8,5) до 500 мкл середовища, збуджену ХЛ – при додаванні по 50 мкл 0,2 мМ люмінолу та 1% розчину пероксиду водню до 500 мкл середовища. Для підсилення активованої ХЛ в 500 мкл середовища поступово вносили по 50 мкл люмінолу, п-йодфенолу та 1% пероксиду водню.

З метою одержання та обробки інформації щодо інтенсивності ХЛ середовища інкубування дафній використовували хемілюмінометер ХМЛ-3, що включав: блок підсилення сигналу на базі ФЕП-176; блок подачі хімічних реагентів до досліджуваних зразків; блок управління, де застосовується цифрове мікропроцесорне оброблення сигналів, що дозволяє максимально автоматизувати процес. Для реєстрації сигналів використовували персональний комп'ютер, який підключали до ФЕП через інтерфейс.

Біолюмінесцентні бактерії культивували протягом 16 – 18 годин в колбах при постійному перемішуванні при температурі 18 – 20С на середовищі наступного складу: пептон – 5 г/л; екстракт дріжджів – 5 г/л; 0,51 М NaCl; 0,05 М K2HPO47H2O; 4 мМ (NH4)2HPO4; 0,4 мМ MgSO47H2O; 2 мМ CaCO3, гліцерол – 3 мг/л. Для аналізу токсичності ПАР в кюветі люмінометру БЛМ-8801 (СКТБ "Наука", Росія) змішували 0,8 мл розчину ПАР в 2,5% розчині NaCl, 100 мкл 0,5М фосфатного (рН 7,0) або фосфатно-цитратного буферного розчину (рН 5,5), а також 200 мкл бактеріальної суспензії, яка містила 5105 клітин/мл. Реєстрували зміну інтенсивності (I) БЛ протягом 30 – 120 хв при різних концентраціях ПАР. Рівень токсичності виражали у вигляді концентрації ПАР, що викликає 50% зниження інтенсивності БЛ суспензії біолюмінесцентних бактерій – ЕК50 (ефективна концентрація). Рівень БЛ бактерій в 2,5% розчині NaCl в присутності відповідного буферного розчину приймали за 100%.

Концентрацію неіоногенних поверхнево-активних речовин (НПАР) контролювали спектрофотометричним методом із застосуванням фосформолібденової кислоти (ФМК), а концентрацію аніонних ПАР визначали фотометричним методом по реакції комплексоутворення з метиленовим синім (МС). Зміну оптичної густини смуги поглинання вихідної сполуки спостерігали в УФ-області (А224, А225). УФ-спектри реєстрували на приладі SPECORD UV-VIS.

Розчини оксиетильованого нонілфенолу (ОП-10) з початковою концентрацією 50 3 мг/л у дистильованій воді без регулювання рН (рН0 5,9 – 6,2) та після підлужування (рН0 8,4 – 9,3), а також у пом'якшеній водопровідній воді (рН0 7,7 – 7,8), обробляли озоном, УФ-опроміненням або озоном з одночасним УФ-опроміненням на лабораторному обладнанні в реакторі фотоозонування барботажного типу з оргскла (V ~ 11 дм3). Джерело УФ-випромінювання (лампа ДРБ-15) у кварцовому кожусі занурювали в розчин, що піддавався обробці. Реактор був обладнаний системою для циркуляції (0,6 л/хв) розчину, що обробляється для змивання піни в розчин. Озонатор продуктивністю 1 г О3/годину забезпечував концентрацію О3 в озоно-повітряній суміші (ОПС), рівну 18 – 32 мг/л, при швидкості подачі ОПС в реактор – 0,08 – 0,11 л/хв. Інтенсивність УФ-опромінювання дорівнювала 0,5 – 0,64 Вт/л.

Концентрацію озону в ОПС контролювали йодометричним методом, об'єм ОПС – за допомогою газового лічильника (ГСБ-400). Дозу поглинутого озону визначали за рівнянням матеріального балансу озону в газовій фазі на вході та виході з реактора. Концентрацію розчиненого озону в пробах ОП-10 після обробки О3 та О3/УФ визначали за реакцією з індигокарміном, вміст пероксиду водню – за реакцією з сульфатом титану (IV) в сірчаній кислоті через 24 годин після озонування або О3/УФ-обробки розчину ОП-10.

Адсорбційно-біосорбційну доочистку розчину ПАР проводили шляхом його фільтрації через дві послідовно з'єднані колонки, заповнені активним вугіллям. У першій колонці використовували неінфіковане активне вугілля, в другій – вугілля з іммобілізованими бактеріями – деструкторами ПАР роду Pseudomonas. Швидкість фільтрування складала 0,5 м/годину, тривалість контакту розчину з вугіллям – 30 –100 хв.

Розробка оптичного імуносенсору була виконана за допомогою приладу OWLS100, який контролюється програмою Biosense. Для формування функціонального аміношару на поверхні перетворювача застосовували метод силанізації з використанням водного розчину -амінопропілтриетоксисилану(АПТС). З цією метою, спочатку чипи очищали шляхом занурення їх у хромову кислоту на 15 хв, з наступним промиванням дистильованою водою. Гідратація поверхні досягалася витримуванням чипів у гарячій (90С) дистильованій воді протягом однієї години. Формування аміногруп проводили у 10% розчині АПТС (рН3,5 доведений 1 М НСl) при 75С протягом 5 годин. Потім чипи промивали дистильованою водою та залишали на ніч при 100С, після чого їх зберігали при кімнатній температурі в ексикаторі.Подальшу модифікацію аміногруп на поверхні чипу проводили двома шляхами. Перший – за допомогою 2,5% розчину ГА, другий шлях проходив у два етапи: спочатку застосовували сукциновий ангідрид для утворення карбоксильних груп на поверхні чипу, потім проводили активацію їх за допомогою N-гідроксисукциніміду та 1-етил-3-(3-диметиламінопропіл)карбодиіміду (N-ГС/EДК).

Loading...

 
 

Цікаве