WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Асоціація змін транскрипційної активності генів із виникненням і прогресією гліальних пухлин головного мозку (автореферат) - Реферат

Асоціація змін транскрипційної активності генів із виникненням і прогресією гліальних пухлин головного мозку (автореферат) - Реферат

Частка хворих з нормальною кислотністю шлункового вмісту збільшилась на 5% у порівнянні з показниками базового лікування (р>0,05); причому, збільшення відсотка таких хворих зумовлене нормалізацією як підвищеної, так і зниженої функції шлунка у пацієнтів з ХНХ. Відносна кількість пацієнтів, у яких після лікування альтаном реєструвався ДГР суттєво не відрізнялась від такої після застосування тільки базового лікування.

Застосування базової терапії з включенням альтану не дало змоги нормалізувати достовірно збільшені рівні як холестерину так і кальцію в жовчі хворих на ХНХ. Рівні прозапальних цитокінів ІЛ-6 та ІЛ-8 після застосованого лікування з альтаном достовірно відрізнялись від таких, після використання тільки базової терапії, наближались до таких у здорових пацієнтів, що забезпечувалось протизапальною дією альтану [Л.Г. Николаева и соавт., 2003].

Достовірне зменшення рівня МДА в сироватці крові, збільшення рівнів ЦП та ТФ після застосування альтану в порівнянні з результатами після застосування базової терапії, доводить антиоксидантні та цитопротективні властивості даного препарату, внаслідок чого відбувається усунення пошкоджуючої дії вільних радикалів та підсилення потужності протирадикального захисту [О.Я. Бабак, 1998].

Застосування базового комплексу препаратів з включенням альтану у лікуванні хворих на ХНХ не забезпечує нормалізації зміненого тонусу відділів ВНС. Переважання тонусу симпатичного відділу ВНС, що супроводжується зростанням напруги регуляторних систем організму ми спостерігали у всіх хворих і після закінчення курсу лікування з альтаном, а достовірна різниця показників ВСР в порівнянні із здоровими свідчила про дистонію парасимпатичного відділу ВНС у 57,5% хворих на ХНХ, що не відрізняється від отриманих результатів у пацієнтів, які отримували тільки базову терапію.

Застосування в комплексному лікуванні хворих на ХНХ дицетелу, сприяє повній регресії диспепсичного і больового синдрому у 82,5% обстежених на 6-7 день після лікування. Прояви кардіального синдрому, що реєструвався у 63% випадків, зникали на 3-4 день лікування.

Проведення БФДЗ у хворих на ХНХ із застосуванням в базовому лікуванні дицетелу підтвердило внормування показників перших трьох фаз зондування ("порція А" жовчі), що свідчить про налагодження функціональної діяльності сфінктера Одді, Люткенса та холедоха. У пацієнтів з діагностованою гіпокінетичною дискінезію ЖМ спостерігали збільшення об'єму виділеної жовчі під час четвертої фази БФДЗ (фази жовчного міхура), проте показник середньої швидкості виділення жовчі відрізнявся від такого у здорових, що обумовлено зменшенням тривалості цієї фази. У хворих на ХНХ з діагностованою гіперкінетичною дисфункцією ЖМ включення до базової терапії дицетелу забезпечило нормалізацію моторно-евакуаторної функції ЖМ що полягає у вірогідному збільшенні часу тривалості фази та зменшенні кількості виділеної жовчі.

Частка хворих з нормальною кислотністю шлункового вмісту внаслідок включення до лікування дицетелу зросла більше ніж у 2 рази у порівнянні з показником при базовій терапії (р<0,01). Частка хворих в яких до лікування реєструвався гіпоацидний стан, після застосування дицетелу зменшилась в 5 раз (р<0,001). Відмітили також зменшення кількості хворих, в яких після лікування реєструвався ДГР на 64% (р<0,01).

Застосування базової терапії з включенням дицетелу не впливає на рівень холестерину в жовчі. Проте, рівень кальцію вірогідно відрізнявся від такого, що отриманий після застосування тільки базової терапії і наближався до рівня у здорових пацієнтів. Рівні прозапальних цитокінів ІЛ-6 та ІЛ-8 після лікування з включенням дицетелу вірогідно не відрізнялись від таких, після використання тільки базової терапії.

При аналізі показників ПОЛ констатували недостовірну зміну рівня МДА в сироватці крові у порівнянні з показником після застосування базового лікування (p>0,05). Стан антирадикального захисту організму також не змінювався, що підтверджували вірогідно знижені показники активності ЦП та насиченості ТФ залізом.

На основі аналізу спектральних і часових показників ритмограм хворих на ХНХ, що отримували базове лікування з включенням дицетелу виявили достовірно збільшений рівень повільних хвиль LF як першого, так і другого порядку, що підтверджує перебіг захворювання на ХНХ на фоні посиленого тонусу симпатичного відділу ВНС. Проте в порівнянні з базовим лікуванням застосування дицетелу призвело до нормалізації тонусу парасимпатичного відділу ВНС, що підтверджується реєстрацією нормальних значень показника HF у 83,7% обстежених (р<0,01). У 16,2% випадків спостерігали так звану "функціональну синергію" відділів ВНС – зниження частоти HF на фоні зростання частот повільних хвиль LF [Р.М. Баевский, 2001]. Достовірне зменшення показника індексу напруги (ІБ) після лікування з включенням дицетелу в порівнянні з таким до лікування підтверджує позитивний вплив застосованої терапії на перебіг ХНХ.

При включенні до базової терапії альтану і дицетелу відмітили, що у 87,8% пацієнтів на 5-6 день після початку терапії переставав відмічатися больовий синдром. Регресія диспепсичного синдрому характеризувалась відсутністю блювоти на протязі всього курсу лікування у всіх пацієнтів, нудота переставала турбувати через 3-4 дні від початку терапії, відрижка відмічалась тільки у 9,7% випадків. Регресія кардіального синдрому спостерігалась на 3-4 день лікування.

Аналізуючи вплив застосованої терапії на діяльність ЖВШ, відмітили, що під час перших трьох фаз БФДЗ показники моторно-евакуаторної функції ЖВШ наближались до таких у здорових, що свідчить про нормалізацію їх діяльності. У пацієнтів з діагностованою гіпокінетичною дискінезію ЖМ застосування в комплексному лікуванні альтану і дицетелу впливає на збільшення об'єму не забезпечуючи зменшення її тривалості. У хворих на ХНХ з гіперкінетичною дисфункцією ЖМ включення до базової терапії альтану і дицетелу забезпечує нормалізацію евакуаторної функції ЖМ, що підтверджувалось вірогідним збільшенням часу тривалості фази та зменшенням кількості виділеної жовчі. Середня швидкість виділення жовчі не відрізнялась від такої у здорових пацієнтів.

Частка хворих з нормальною кислотністю шлункового вмісту внаслідок застосування альтану і дицетелу зросла більше ніж у 2 рази у порівнянні з базовою терапією (р<0,05) і більше ніж 5,5 раз (р<0,001) у порівнянні з кількістю пацієнтів до початку лікування (табл. 1). Частка хворих в яких після лікування реєструвався ДГР була в 2,3 рази менша (р<0,01), у порівнянні з базовою терапією.

Характеристика літогенних та імунологічних властивостей жовчі внаслідок застосування різних варіантів терапії подані в таблиці 1.

Таблиця 1.

Порівняльний аналіз рівня біохімічних та імунологічних показників у хворих на ХНХ внаслідок застосування різних варіантів терапії

Групи хворих

Біохімічні показники

Холестерин, ммоль/л

Кальцій, ммоль/л

ІЛ-6, пг/мл

ІЛ-8, нг/мл

Здорові, (n=23)

8,340,21

1,410,05

7,230,06

0,6640,02

До лікування, (n=167)

14,510,35

1,540,03

14,780,03

1,990,03

Базова терапія (БТ), (n=43)

14,230,37*

1,510,02*

11,810,11*

1,470,27*

БТ + альтан, (n=40)

12,750,13*

Loading...

 
 

Цікаве