WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Асоціація змін транскрипційної активності генів із виникненням і прогресією гліальних пухлин головного мозку (автореферат) - Реферат

Асоціація змін транскрипційної активності генів із виникненням і прогресією гліальних пухлин головного мозку (автореферат) - Реферат

Літогенні властивості жовчі характеризували за кількістю загального холестерину жовчі що визначався прямим методом, який базується на реакції Лібермана-Бурхарда (метод Ілька) та за вмістом кальцію в жовчі (метод Моазиса і Зака). Інтенсивність продукції прозапальних цитокінів характеризували за визначенням ІЛ-6 та ІЛ-8 в жовчі хворих на ХНХ методом імуноферментного аналізу на аналізаторі "Stat Fax 303 Plus" (США) з використанням наборів реагентів "ProCon IL-6" (ООО "Протеиновый контур, Росія), "Accucyte Human Il-8" (Cytimmune Sciences Inc., США).

Про стан кислототвірної шлунку робили висновки за допомогою проведення базальної топографічої рН-метрії за протягом шлунка (В.М. Чернобровий, 1998; апарат АГ 1Д-02, Україна). Вивчення інтенсивності процесів ПОЛ проводили за показниками вмісту в сироватці крові малонового диальдегіду (МДА) (тест з тіобарбітуровою кислотою); стан системи АОЗ оцінювали за активністю церулоплазміну та насиченістю трансферину залізом у сироватці крові (метод Г.О. Бабенко, 1968).

Тонус відділів вегетативної нервової системи характеризували за допомогою показників моніторування варіабельності серцевого ритму (апарат РР-101/24, версія HRV15 фірми СОЛЬВЕЙГ (Україна).

Статистичну обробку результатів дослідження проводили за допомогою комп'ютерних програм „Excel" та "Statistica 5". Для аналізу взаємозв'язків між показниками проводили парний факторний кореляційний аналіз із обрахунком коефіцієнта кореляції Пірсона – r.

Результати дослідження та їх обговорення. ХНХ маніфестує переважно больовим (81% випадків) та диспепсичним (74% випадків) синдромами. Четверта частина пацієнтів подавали скарги, що вказують на наявність кардіального синдрому з проявами неінтенсивного болю в ділянці серця, періодичним серцебиттям та перебоями в роботі серця. 4% пацієнтів скаржились на алергічні прояви. Третина всіх обстежених скаржились на підвищення температури з проявами загальної інтоксикації. При лабораторному обстеженні крові у всіх пацієнтів відмічався помірний лейкоцитоз із збільшенням кількості паличкоядерних нейтрофілів, підвищення ШОЕ, у третини хворих - поява гострофазових показників запалення. При ультразвуковому дослідженні жовчного міхура діагностували потовщення та ущільнення стінок, нерівність та деформацію контурів, негомогенність вмісту.

Більше ніж у половини хворих на ХНХ (58,1% обстежених), захворювання перебігає за гіперкінетичним типом, у третини хворих (34,7%) - за гіпокінетичним типом дискінезії ЖВШ, без порушення моторики жовчовивідних шляхів хронічний некаменевий холецистит перебігає у 7% хворих. У 86% обстежених ХНХ поєднувався із порушенням кислототвірної функції шлунку. У 28% пацієнтів (47 осіб) реєструвалося достовірне збільшення ацидності шлункового вмісту, у 97 хворих на ХНХ (58,1%) захворювання перебігало з вірогідним зниженням шлункової секреції. Крім того, у двох третин хворих на ХНХ (67% випадків) під час експрес-дослідження стану кислотності шлунку реєструвався дуодено-гастральний рефлюкс.

Під час біохімічного дослідження жовчі встановлено, що у хворих на ХНХ спостерігався майже в три рази вищий рівень прозапального цитокіну ІЛ-8, та в 2 рази вищий вміст інтерлейкіну-6; достовірне збільшення концентрації кальцію (p<0,01) і холестерину (p<0,001).

Виявлене нами вірогідне збільшення МДА в сироватці крові хворих на ХНХ (р<0,001) як одного з кінцевих продуктів ПОЛ та достовірне зменшення насичення ТФ залізом (р<0,01) і активності ЦП (р<0,001) в порівнянні із здоровими пацієнтами свідчить про інтенсифікацію процесів ПОЛ та суттєве зниження антиокислювального резерву організму у таких хворих.

Також, нами встановлено, що однією з патогенетичних ланок прогресування ХНХ є виражений дисбаланс вегетативної регуляції, що полягає у переважанні симпатикотонічної регуляції діяльності ЖВШ у всіх обстежених пацієнтів. У 58% випадків ми реєстрували посилення тонусу парасимпатичного відділу ВНС, у 20% випадків - ослаблення вагусних впливів, у 21% пацієнтів - тонус парасимпатичного відділу ВНС залишався на такому рівні, як у здорових пацієнтів.

Для оцінки взаємозв'язків між показниками цитокінового та прооксидантно-оксидантного профілів крові, стану вегетативної регуляції і тонусу жовчовивідних шляхів у хворих на ХНХ використано метод кореляційного аналізу.

Прямий сильний кореляційний зв'язок (r=0,744; р<0,001) спостерігався між прозапальними цитокінами ІЛ-6 та ІЛ-8, що підтверджує дані про агоністичні взаємозв'язки між окремими медіаторами у межах цитокінової системи [Е.А. Крилова, 2001] і їх роль у розвитку запального процесу. Розглядаючи систему ПОЛ-АОЗ, встановили, що між МДА і продуктами АОЗ існує слабкий зворотній кореляційний зв'язок (r=-0,171; р<0,01). Виявлені зміни підтверджують, що порушення у хворих на ХНХ супроводжується наростанням процесів ПОЛ і пригніченням системи АОЗ організму.

На увагу заслуговує й кореляційна залежність між прозапальними цитокінами та показниками ПОЛ-АОЗ. Прямий слабкий взаємозв'язок спостерігали між ІЛ-6 та МДА (r=0,201; р<0,01), та зворотній сильний кореляційний зв'язок зареєстрували між ІЛ-6 та рівнем насиченості ТФ залізом (r=-0,906; р<0,001). Зворотній середньої сили зв'язок відмітили між ІЛ-8 та активністю ЦП (r=-0,384; р<0,001). Отримані результати вказують на роль прозапальних цитокінів у активації запальних реакцій у жовчному міхурі, що призводить до посилення процесів ПОЛ та виснаження системи АОЗ організму.

Прямий кореляційний взаємозв'язок середньої сили (r=0,563; р<0,001) виявлений між частотою хвиль високої інтенсивності HF та показником швидкості виділення жовчі з міхура, що підтверджує посилення тонусу жовчовивідних шляхів на фоні зростання інтенсивності частоти дихальних хвиль.

Після застосування базової терапії спостерігали регресію больового синдрому у 93% пацієнтів на протязі 8-9 днів лікування, диспепсичного - 4-5 днів терапії, гіркий присмак в роті та відрижка зберігались і по закінченні курсу лікування.

Базова терапія не забезпечує повної нормалізації дискінезії ЖВШ, що підтверджувалось недостовірним вкороченням часу тривалості ІІ фази БФДЗ і збереженням гіпертонусу сфінктера Одді після лікування. У хворих з гіпокінетичною дискінезією ЖМ застосування базової терапії призводить до вірогідного збільшення об'єму виділеної жовчі, проте показник середньої швидкості її виділення ще значно відрізнявся від такого у здорових пацієнтів. У хворих на ХНХ з діагностованою гіперкінетичною дисфункцією ЖМ застосування базової терапії також призводить до вірогідного зменшення кількості виділеної жовчі, проте середня швидкість її виділення достовірно відрізнялось від такої у здорових пацієнтів.

Частка хворих з нормальною функцією шлунку зросла з 13,7% перед початком терапії до 34,8% після лікування (р<0,05). ДГР реєструвався і після закінчення лікування і спостерігався майже у половини хворих (49% випадків) на ХНХ (р>0,05). Виявлені особливості підтверджують недостатню ефективність базового лікування при зміненій кислототвірній функції шлунку у хворих на ХНХ.

Більше, ніж у половини хворих після застосування базової терапії зберігався дисбаланс вегетативної регуляції, що підтверджувалось посиленням (37,2% випадків) чи послабленням (20,9% випадків) тонусу парасимпатичного відділу ВНС.

Підвищені рівні прозапальних цитокінів у жовчі хворих на ХНХ після закінчення лікування свідчать про високу інтенсивність патологічного каскаду міжклітинних взаємодій [Д.В. Стефани и соавт., 2002]. Перебіг ХНХ ускладнюється високою інтенсивністю ПОЛ з триваючим виснаженням системи антирадикального захисту організму у хворих на ХНХ, на що недостатньо впливає лікування з використанням базової терапії.

Застосування базової терапії з включенням альтану, забезпечило прискорення регресу клінічної симптоматики на 1-2 дні в порівнянні з базовим лікуванням, усунення диспепсичного синдрому (зникнення нудоти) на 4-5 день після початку терапії. В той же час, гіркий присмак в роті та відрижка турбували пацієнтів на протязі всього курсу лікування.

Кардіальний синдром, який реєструвався у 18 хворих на ХНХ даної групи (45% обстежених), турбував пацієнтів від 7 до 10 днів, у 6 хворих скарги зникли на 4-ий день лікування.

Проведення БФДЗ у хворих на ХНХ при застосуванні базового комплексу лікування з включенням альтану показало недостовірне вкорочення часу тривалості ІІ фази БФДЗ (недостатнє зниження підвищеного тонусу сфінктера Одді). У хворих з гіпокінетичною дискінезію ЖМ відмітили вірогідне збільшення об'єму виділеної жовчі, проте показник середньої швидкості її виділення достовірно відрізнявся від такого у здорових пацієнтів, що обумовило зменшення тривалості цієї фази. У хворих на ХНХ з діагностованою гіперкінетичною дисфункцією ЖМ застосування базової терапії з включенням альтану призводить до вірогідного зменшення кількості виділеної жовчі, проте середня швидкість її виділення ще достовірно відрізнялось від такої у здорових пацієнтів. Отже застосування альтану на фоні базової терапії в комплексному лікуванні ХНХ не забезпечує повної нормалізації патологічно змінених часових і об'ємних показників фаз БФДЗ, не впливає на тонус і моторику ЖВШ.

Loading...

 
 

Цікаве