WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Анемія при ювенільному ревматоїдному артриті: особливості патогенезу, діагностика та лікування (автореферат) - Реферат

Анемія при ювенільному ревматоїдному артриті: особливості патогенезу, діагностика та лікування (автореферат) - Реферат

Стан гіпофізарно-тестикулярної системи у чоловіків хворих на епілепсію

Групи

Хворих

ФСГ, МО/л

ЛГ, МО/л

Тестостерон, нмоль/л

Естрадіол, пмоль/л

Прогестерон, нмоль/л

I група

5,383,16

11,961,27**

24,281,53*

122,8738,51

2,541,58

II група

6,012,72

12,492,14*

26,162,08*

149,5647,88

2,821,44

Контроль

4,741,81

7,810,72

18,642,27

80,756,28

1,311,02

Примітка: * - p<0,05; ** - p<0,01 – відносно контрольної групи.

Аналіз рівнів ЛГ та тестостерону у чоловіків обох груп з різною частотою епілептичних нападів виявив, що у чоловіків з частими нападами рівень ЛГ та тестостерону вище, ніж у чоловіків із середніми та рідкісними епілептичними припадками. Так, у чоловіків I групи з частими нападами вміст ЛГ підвищувався на 6,57 МО/л (p<0,001), тестостерону – на 6,7 нмоль/л (p<0,05); у чоловіків з нападами середньої та рідкої частоти вміст ЛГ підвищувався на 1,56 МО/л (p>0,05) та тестостерону – на 2,41 нмоль/л (p>0,05) порівняно з контрольною групою. У чоловіків II групи з частими нападами вміст ЛГ підвищувався на 7,11 МО/л (p<0,01), тестостерону – на 8,75 нмоль/л (p<0,05); у чоловіків з середніми та рідкими нападами вміст ЛГ підвищувався на 2,86 МО/л (p<0,05), тестостерону – на 4,3 нмоль/л (p>0,05) в порівнянні з даними контрольної групи.

Таким чином, у хворих з частими нападами, швидка генералізація епілептичної активності сприяє дезорганізації діяльності глибинних темпоральних та лімбічних структур мозку, які безпосередньо беруть участь в регулюванні діяльності гіпоталамуса й гіпофіза, порушуючи нормальний синтез їх гормонів.

Результати проведеного дослідження виявили вираженість змін ЛГ та тестостерону у чоловіків обох груп залежно від тривалості захворювання. При прогресуванні епілепсії та тривалості захворювання більш ніж 5 років, виявлялося підвищення вмісту ЛГ та тестостерону: у чоловіків I групи у сироватці крові вміст ЛГ зростав на 3,8 МО/л (p<0,001) та тестостерону – на 7,05 нмоль/л (p<0,05), відповідно, у чоловіків II групи – на 4,78 МО/л та на 8,38 нмоль/л (p<0,01) в порівнянні з контролем. При подальшому прогресуванні захворювання більш ніж 10 років і збільшенні тривалості епілепсії та відповідно терапії протиепілептичними засобами у чоловіків I групи вміст ЛГ підвищувався на 7,06 МО/л (p<0,001), тестостерону – на 8,21 нмоль/л (p<0,01); у чоловіків II групи – на 6,21 МО/л (p<0,001) та на 9,91 нмоль/л (p<0,01) в порівнянні з даними контрольної групи.

Таким чином, результатами дослідження було показано, що у чоловіків, які страждають на епілепсію вже більш ніж 5 років, відмічається зростання ЛГ та тестостерону, яке на нашу думку, пов'язано з вживанням протиепілептичних препаратів, що порушують метаболізм статевих гормонів.

При дослідженні функціонального стану гіпофізарно-оваріальної системи у жінок, хворих на епілепсію, в міжнападний період двічі протягом МЦ було виявлено нормальний вміст ФСГ і тестостерону та наявність тенденції до підвищення рівня ЛГ у 1 фазу МЦ на 3,37 МО/л у жінок I групи та на 3,8 МО/л у жінок II групи (табл. 6). Аналіз дослідження рівню прогестерону виявив його зниження по всіх групах порівняно з даними контролю у II фазу МЦ, що на 14,21 нмоль/л нижче у жінок I групи та на 15,92 нмоль/л – у жінок II групи (p<0,05). Також, у жінок I групи вміст естрадіолу у сироватці крові підвищувався на 375,5 пмоль/л (p<0,05), у жінок II групи – на 495,57 пмоль/л у II фазу МЦ (p<0,01) порівняно з контролем. Таким чином, зміни рівнів статевих стероїдних гормонів є найбільш значущими у 2 фазі МЦ (табл. 7).

Таблиця 6

Динаміка вмісту ФСГ та ЛГ у жінок хворих на епілепсію залежно від фази МЦ

Групи

Хворих

ФСГ, МО/л

ЛГ, МО/л

I обстеження

II обстеження

I обстеження

II обстеження

I група

7,460,92

6,520,54

15,864,57

12,762,15

II група

8,511,14

7,301,06

16,293,45

10,721,68

Контрольна група

7,540,89

5,761,03

12,492,36

11,952,71

На нашу думку, гіперпродукція ЛГ у 1 фазу і естрадіолу у 2 фазу МЦ пов'язана з гіперактивністю гіпоталамо-гіпофізарної системи внаслідок постійної імпульсації детермінантної структури мозку – епілептогенного вогнища. Відносно висока концентрація ЛГ на 7 день МЦ з високим рівнем естрадіолу на 21 день МЦ дозволяє зробити висновок про високу функціональну активність естрогенної ланки гормонального профілю жіночих статевих гормонів, відміченою раніше лише у структурі менструальної (катаменіальної) епілепсії.

Таблиця 7

Динаміка вмісту естрадіолу, прогестерону та тестостерону у жінок хворих на епілепсію залежно від фази менструального циклу

Групи хворих

Естрадіол, пмоль/л

Прогестерон, нмоль/л

I обстеження

II обстеження

I обстеження

II обстеження

Тестостерон, нмоль/л

I група

335,0697,19

746,65119,54*

1,630,42

14,394,51*

1,810,59

II група

391,98102,57

884,72131,21**

1,590,38

12,685,94*

1,740,53

Контрольна група

184,6839,54

389,1570,48

2,460,35

28,64,84

1,420,76

Примітка: * - p<0,05; ** - p<0,01 – відносно контрольної групи.

При вивченні змін рівнів естрадіолу та прогестерону у жінок хворих на епілепсію з різною частотою епілептичних нападів у 2 фазу МЦ було виявлено, що у жінок з частими нападами зміни рівнів гормонів вище, ніж у жінок з нападами середньої та рідкої частоти. Так, у жінок з частими нападами I групи естрадіол вище на 461,16 пмоль/л (p<0,001), а прогестерон нижче на 20,63 нмоль/л (p<0,01); відповідно у жінок II групи: естрадіол на 485,4 пмоль/л вище (p<0,001), а прогестерон на 21,21 нмоль/л нижче (p<0,001) в порівнянні з даними контролю. У жінок I групи з рідкісними та середньої частоти нападами естрадіол на 194,56 пмоль/л вище, а прогестерон на 14,02 нмоль/л нижче (p>0,05); відповідно у жінок II групи: естрадіол на 193,46 пмоль/л вище, а прогестерон – на 14,06 нмоль/л нижче (p>0,05) в порівнянні з даними контролю.

Аналіз динаміки показників естрадіолу та прогестерону залежно від тривалості епілепсії у жінок обох груп виявив наступні закономірності: вираженість змін рівнів гормонів перебуває у прямий залежності від тривалості захворювання, та є найбільш значущою (p<0,001) за тривалості перебігу епілепсії більше ніж 10 років.

Аналіз показників стану гіпофізарно-тиреоїдної системи свідчить, що вміст ТТГ та Т3 у хворих I та II груп не відрізнявся від вмісту даних показників контрольної групи в міжнападний період. У хворих I групи вміст Т4 знижувався на 55,71 МО/л, у хворих II групи – на 51,78 МО/л в порівняні з даними контрольної групи (р<0,01) (табл. 8). Аналіз даних рівня Т4 від частоти епілептичних нападів показав, що у хворих обох груп з частими нападами відмічається тенденція до більш низького рівня Т4. Відзначається зниження даного показника порівняно з хворими з середніми та рідкісними за частотою нападами на 10,43 нмоль/л (11,73 %) у хворих на генералізовану епілепсію та на 9,99 нмоль/л (11,23 %) у хворих на парціальну епілепсію (p>0,05). Під час аналізу результатів дослідження рівню Т4 залежно від тривалості епілепсії було виявлено, що вже при тривалості захворювання більш ніж 1 рік відмічається поступове зниження рівню Т4 у хворих обох груп на 46,09 нмоль/л в порівнянні з даними контролю (p<0,01). Зі збільшенням тривалості захворювання поступово зростає зменшення тироксину, яке є найбільш значущим за тривалістю захворювання більш ніж 5 років (p<0,01) і при подальшому збільшенні тривалості епілепсії й відповідно антиконвульсивної терапії не прогресує.

Таблиця 8

Loading...

 
 

Цікаве