WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Анемія при ювенільному ревматоїдному артриті: особливості патогенезу, діагностика та лікування (автореферат) - Реферат

Анемія при ювенільному ревматоїдному артриті: особливості патогенезу, діагностика та лікування (автореферат) - Реферат

Таким чином, як свідчать отримані дані, максимальна інформативність ЕЕГ-дослідження для виявлення специфічних епілептичних феноменів у жінок хворих на епілепсію відмічається при проведенні електроенцефалографічної діагностики в 1 фазу менструального циклу, що відповідає 7-8 дню репродуктивного циклу.

При дослідженні клінічних проявів вегетативної дисфункції у хворих на епілепсію з нейроендокринною дисфункцією, було визначено 2 типи перебігу синдрому вегетативної дистонії: перманентний, який характеризувався відсутністю чітких пароксизмальних станів та наявністю емоційно-вегетативних скарг постійного характеру (96,7 % усіх хворих на епілепсію); пароксизмальний тип, який проявлявся типовими вегетативно-вісцеральними кризами та панічними атаками (22, 75 % усіх хворих). Серед перманентних вегетативних порушень найбільш частіше зустрічалися загальна слабкість (у 64,52 % хворих I групи та у 73,49 % хворих II групи), коливання артеріального тиску (59,67 % I групи, 50,6 % II групи), стійкий червоний або білий дермографізм (29,03 % I групи, 42,16 % II групи), гіпергідроз долонь і стоп (62,9 % I групи, 71,08 % II групи), мармуровість шкіряних покровів (54,83 % I групи і 57,83 % II групи), неприємні відчуття в ділянці серця (38,71 % I групи, 42,16 % II групи), оніміння дистальних відділів кінцівок (22,58 % I групи і 34,94 % II групи), трофічні порушення шкіри та нігтів (33,87 % I групи, 43,37 % II групи), порушення терморегулювання (1,61 % I групи, 4,82 % II групи), приливи жару (12,9 % I групи, 12,05 % II групи) і були більш вираженими у хворих на парціальну епілепсію. У 12 хворих на генералізовану епілепсію (19,35 %) і у 21 хворого на парціальну епілепсію (25,3 %), як проява синдрому дезінтеграції в міжнападному періоді, виявлялися вегетативно-судинні пароксизми переважно змішаного характеру. У 19 % хворих II групи зустрічалися вегетативно-висцеральні пароксизми в структурі аури епілептичного нападу.

При оцінюванні вегетативного тонусу у хворих на епілепсію з нейроендокринною дисфункцією було показано превалювання парасимпатичного напрямку вегетативних функцій у серцево-судинній системи за даними фонових показників (p<0,01), яке спостерігалося у 44 хворих на генералізовану епілепсію (70,96 %) і у 54 хворих на парціальну епілепсію (65,06 %), а також міжсистемний дисбаланс, який проявлявся негативним індексом Кердо, в більшому ступеню у хворих II групи (табл. 1). У 25 % хворих обох груп (p>0,05) виявлялась тенденція до переважання симпатичного впливу при дослідженні вегетативного тонусу (p>0,05).

Таблиця 1

Характеристика вегетативного тонусу у хворих на епілепсію

Групи обстежених хворих

ЧСС

у 1 хв.

ЧД

у 1 хв.

АТ

(мм. рт. ст.)

Q

Індекс

Кердо

I група

65,2

16,8

122,5/80,0

3,88

- 2,27

II група

60,5

16,5

110,0/75,8

3,67

- 2,53

Контрольна група

69,0

16,7

115,5/70,2

4,14

0

Дані дослідження вегетативної реактивності виявляють у більшості хворих I і II груп тенденцію до підвищення вегетативної реактивності (парасимпатикотонію) у 38 хворих I групи (61,29 %) і у 43 хворих II групи (51,81 %), яка свідчить про вагальну направленість або недостатність симпатичної активності (p>0,05). Однак, у частині пацієнтів: у 19 хворих I групи (30,65 %) та у 31 хворого II групи (37,35 %) було відмічено тенденцію до зниженої та збоченої реактивності, що свідчить про переважання симпатичної реакції (p>0,05) (табл. 2).

Таблиця 2

Показники частоти серцевих скорочень у пробах Даньїні-Ашнера та Чермака-Герінга у хворих на епілепсію

Групи досліджених хворих

Проби

Очно-сердцева

Сино-каротідна

I група

- 5,212,46

- 5,922,68

II група

- 5,842,89

- 6,122,43

Контрольна група

- 3,933,57

- 4,522,71

Таблиця 3

Перебіг ортокліностатичної проби у здорових обстежених та у хворих на епілепсію за даними 10-секундних інтервалів першої хвилини (розрахунок по Z. Servit)

Групи

Хворих

Інтервал, сек.

1 – 10

11 – 20

21 – 30

31 – 40

41 – 50

51 – 60

Ортостатична проба

I група

+12,811,81

+22,70,04*

+22,582,9*

+12,91,63

+11,821,5

+11,781,45

II група

+12,941,58

+22,90,06*

+22,852,3*

+12,51,11

+11,351,49

+11,01,27

Контроль

+ 14,621,8

+12,472,11

+12,011,89

+11,771,6

+11,921,84

+11,761,44

Кліностатична проба

I група

-12,11,06

-11,881,29

-11,751,42

-11,21,8

-11,150,3

-11,011,09

II група

-11,251,97*

-10,40,15*

-10,471,55*

-10,31,14

-10,231,4

-10,191,23

Контроль

-14,011,07

-12,451,24

-12,031,57

-11,51,25

-11,061,92

-11,541,47

Примітка: * - p<0,05 – відносно контрольної групи.

Таблиця 4

Дані оброблення 10-секундних інтервалів однієї хвилини у здорових та обстежених хворих

Показники

ЧСС (Му)

I група

II група

Контрольна група

Середнє ортостатичне прискорення

19,024,4*

20,284,52*

12,433,42

Ортостатичний індекс лабільності

1,891,3

2,21,01

2,571,19

Кліностатичне сповільнювання

3,791,95

4,461,62

2,281,02

Ортокліностатична різниця

3,712,53

3,881,25*

4,322,62

Кліностатичний індекс лабільності

2,321,34

2,481,59

2,441,46

Примітка: * - p<0,05 – відносно контрольної групи.

Результати дослідження вегетативного забезпечення діяльності дозволили виявити, що у 72 % усіх обстежених хворих спостерігається надмірне вегетативне забезпечення діяльності (p<0,05) (табл. 3, табл. 4).

Таким чином, у патогенезі генералізованих та переважно парціальних форм епілепсій з нейроендокринною дисфункцією одну з провідних ролей у механізмах формування нейроендокринних синдромів та особливостей перебігу епілепсії відіграє вегетативний дисбаланс, який формується в результаті залучення лімбічної системи мозку до епілептогенного вогнища, або у відповідь на часті гіперсинхронні розряди, які порушують збалансовану діяльність лімбіко-ретикулярного комплексу, та, як наслідок – діяльність гіпоталамо-гіпофізарної системи, що, в свою чергу, призводить до порушення вироблення аденогіпофізарних гормонів і посилює гормональний дефіцит.

Дані, отримані при дослідженні функціонального стану гіпофізарно-тестикулярної системи, у чоловіків, хворих на епілепсію, в міжнападний період виявили нормальний вміст ФСГ та прогестерону у сироватці крови. Дослідження рівня естрадіолу виявило наявність тенденції (p>0,05) до підвищення естрадіолу на 42,12 пмоль/л у чоловіків I групи та на 68,81 пмоль/л у чоловіків II групи. Результати дослідження вмісту ЛГ виявили підвищення ЛГ на 4,15 МО/л (p<0,01) у чоловіків I групи та на 4,68 МО/л у чоловіків II групи (p<0,001) порівняно з даними контрольної групи. Дані дослідження вмісту загального тестостерону виявили підвищення тестостерону у сироватці крові у чоловіків I групи на 5,64 нмоль/л, у чоловіків II групи – на 7,52 нмоль/л порівняно з контрольною групою (p<0,05). Відмічаються більш високі показники ЛГ та загального тестостерону у сироватці крові у чоловіків II групи порівняно з даними I групи (табл. 5).

Таблиця 5

Loading...

 
 

Цікаве