WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Обгрунтування нового методу формування антирефлюксного ілеотрансверзоанастомозу після правобічної геміколектомії (клініко-експериментальне дослідження - Реферат

Обгрунтування нового методу формування антирефлюксного ілеотрансверзоанастомозу після правобічної геміколектомії (клініко-експериментальне дослідження - Реферат

Для дисфункцій БТ є характерним поліморфізм диспептичного та больового синдромів. Біль турбував 44 пацієнтів (30,3%), майже однаково часто локалізувався в правій підреберній (23 пацієнта, 15,8%) та епігастральній – у 21 (14,5%) ділянках. 77,3% пацієнтів із наявністю больового синдрому мали розлад біліарної моторики за гіпокінетично-гіпертонічним типом.

У 83,4% пацієнтів встановлено синдром вегетативної дисфункції. Максимальну кількість хворих із наявністю суб'єктивних вегетативних змін та достовірно вищу кількість балів – 30,17,8 (р<0,05 щодо контролю – 12,72,3) виявлено у пацієнтів із гіпокінетично-гіпертонічним типом біліарних розладів.

При об'єктивізації функціонального стану вегетативної регуляції в усіх групах хворих встановлено зниження загальної потужності (ТР) та її складових – показників LF та HF, у порівнянні з контролем, що свідчить про низький рівень вагальних та симпатичних впливів на модуляцію серцевого ритму. Вегетативний дисбаланс у бік симпатикотонії є характерним для пацієнтів, розлади біліарної моторики у яких мають перебіг зі спазмом сфінктера Одді. Це було підтверджено достовірним зниженням параметрів HF у групах із гіпокінетично-гіпертонічним, нормокінетично-гіпертонічним та гіперкінетично-гіпертонічним типами (відповідно 68,835,6 мс2, p<0,001, 184,4148,1 мс2, p<0,05 та 66,33,8 мс2, p<0,05 щодо контролю – 525,652,7 мс2), %HF (відповідно 23,00,6%, p<0,001, 22,16,4%, p<0,001 та 32,11,7%, p<0,05 щодо контролю – 61,83,8%) і підвищенням коефіцієнту LF/HF: суттєво – у групах із гіпокінетично-гіпертонічним та нормокінетично-гіпертонічним типами (відповідно 1,590,30, p<0,001 та 1,610,40, p<0,01 щодо контролю – 0,260,04), односпрямовано, однак, невірогідно – у групі із гіперкінетично-гіпертонічним типом – 1,910,80 (p>0,05) (рис.1).

Примітки:

  1. ** – p<0,01, *** – p<0,001 – статистична різниця щодо показника контролю;

  2. ##– p<0,01, ### – p<0,001 – статистична різниця щодо показника групи із гіпомоторикою

жовчного міхура з гіпотонусом сфінктера Одді

Рис.1. Симпатико-парасимпатичний баланс у пацієнтів

із дисфункціями біліарного тракту

Істотно зниженою у групах із гіпокінетично-гіпертонічним та нормокінетично-гіпертонічним типами дисфункцій БТ була також реактивність парасимпатичної ланки (Kr-r відповідно 1,230,02, p<0,001 та 1,250,01, p<0,01 щодо контролю – 1,930,20), тенденція до зниження простежена у групі із гіперкінетично-гіпертонічним типом (Kr-r склав 1,180,10, p>0,05 щодо контролю). Це підтверджує пригнічення вагусних регуляторних механізмів при наявності спазму сфінктера Одді. KВальс був вірогідно зменшений у групі із гіпокінетично-гіпертонічним типом (1,280,03, p<0,001 щодо контролю – 1,680,08), що доводить дисбаланс симпатичної та парасимпатичної ланок при цьому типі біліарних розладів.

Встановлено наявність зв'язку між ступенем суб'єктивних вегетативних змін (кількістю анкетних балів) і параметром ТР (r= -0,436).

У 114 пацієнтів (78,6%) розлади біліарної моторики були сполучені з іншою патологією травної системи, найчастіше з хронічним панкреатитом (у 50,9% хворих), надалі – з хронічним гастродуоденітом (21,1%), гастроезофагеальною рефлюксною хворобою (12,3%), жировим гепатозом (7,0%), виразковою хворобою дванадцятипалої кишки (6,1%), виразковою хворобою шлунка (2,6%). Найбільша питома вага хронічного панкреатиту була у групі із гіпокінетично-гіпертонічним (62,5%) типом дисфункцій БТ.

Рис.2. Структура дисфункцій біліарного тракту (у %) у пацієнтів без супутньої патології травної системи (1) та з її наявністю (2)

У пацієнтів, які не мають супутньої патології травної системи, найчастіше було верифіковано нормокінетично-гіпертонічний (45,2%) та гіпокінетично-нормотонічний (38,7%) типи біліарних розладів (рис.2). При наявності супутньої патології питома вага цих варіантів дисфункцій БТ складала лише відповідно 5,3% та 7,9%. Гіпокінетично-гіпертонічний та гіпокінетично-гіпотонічний типи, що були найчастішими у групі з супутньою патологією (відповідно 63,1% та 21,1%), у пацієнтів без неї було представлено вагомо меншою мірою (9,7% та 6,4%). Жоден пацієнт із дисфункціями БТ без супутньої патології не мав порушень біліарної моторики за гіперкінетично-гіпертонічним типом, при її наявності його було діагностовано у 2,6%.

Loading...

 
 

Цікаве