WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Шляхи покращання функціональних результатів низьких резекцій прямої кишки (автореферат) - Реферат

Шляхи покращання функціональних результатів низьких резекцій прямої кишки (автореферат) - Реферат

Встановлено, що інтратекальна нейротрансплантація суспензій ЕНТ і ЕНК найефективніше впливає на показники життєдіяльності у хворих з АС та його наслідками при проведенні лікування від 1 місяця до 1 року, а краще відновлення когнітивних функцій досягається при проведенні цих операції в пізніший період – від 1,5 до 3,5 років. При цьому статистично доведено, що немає вірогідної (згідно RDRS та RCFL) різниці в застосуванні як кріоконсервованої, так і нативної суспензії ЕНК для здійснення інтратекальної нейротрансплантації у хворих з АС та його наслідками.

Порівняльний аналіз за клініко-неврологічними шкалами показав, що найефективнішим є поєднання операцій інтрацеребральної та інтратекальної нейротрансплантації. Інтратекальна НТ дає можливість досягти кращого відновлення функцій життєдіяльності при проведенні її в строки до 1 року після початку захворювання. Інтрацеребральна НТ сприяє кращому відновленню когнітивних функцій у хворих з АС та його наслідками при виконанні в строк від 1,5 до 2-х років після мозкової катастрофи.

З вірогідністю (p<0,01) доведено, що існує залежність між способом введення трансплантата, а також появою та закінченням клінічного ефекту відновлювального лікування у хворих з АС та його наслідками (r= 0,590,61). У таблиці 1 наведено строки появи та тривалості клінічного ефекту залежно від способу трансплантації ембріонального матеріалу хворим з АС. Встановлено, що при інтрапаренхіматозній НТ, клінічні зміни хоча і настають пізніше, проте мають триваліший термін. В свою чергу, інтратекальна НТ, зумовлюючи швидку появу клінічного ефекту, при проведенні її спільно з інтрапаренхімальною, сприяє змінам в стані хворих, які тривають довше. Таким чином, поєднання інтрапаренхімальної та інтратекальної нейротрансплантації ембріонального матеріалу є більш ефективною стратегією відновлювального лікування у хворих з АС та його наслідками.

Таблиця 1

Строки початку клінічних змін та їх тривалість у хворих з АС та його наслідками при різних способах введення нейротрансплантату (MSD)

Вид трансплантації

Кількість хворих

Строки клінічних змін, діб

початок

закінчення

тривалість

ІЦ

46

4611

22333

17728

ІТ

8

2713

12260

9561

ІЦ+ІТ

10

2810

21460

18661

Примітки:

1. ІТ – інтратекально;

2. ІЦ – інтрацеребрально.

Особлива увага в оцінці результатів лікування пацієнтів з АС була приділена комбінованим втручанням, які, доповнюючи операції НТ, спрямовані на усунення патологічних синдромів, що виникають при АС та перешкоджають відновленню цих хворих. Проаналізовано результати (рис. 3) відновлювального лікування хворих у трьох групах: тільки ТЕНТ, і дві групи з комбінованими втручаннями – ТЕНТ, що доповнена лікворошунтуючою операцією, та ТЕНТ, доповнена втручанням на периферичних нервах, м'язах та сухожилках.

Рис. 3 Результати НТ і комбінованих операцій у хворих з АС та його наслідками: ТЕНТ – трансплантація ембріональної нервової тканини; ЛШ – лікворошунтуючі операції; НМТ – нейроміотомія; *(**) – p<0,05 (p<0,001) – до і після лікування.

Встановлено, що комбіновані оперативні втручання не мають істотного впливу на відновлення рівня когнітивних функцій у хворих з АС та його наслідками. Тільки застосування ТЕНТ разом з втручаннями на периферичних нервах, м'язах та сухожилках має тенденцію до покращення результату лікування хворих на рівні "життєдіяльності" за рахунок зменшення спастичності у кінцівках, що веде до збільшення об'єму рухів.

За результатами дослідження в доопераційному періоді легкі та помірні розлади тонусу м'язів згідно шкали Ашфорт виявлені у 24 хворих з АС та його наслідками (по 18,8%), значні порушення м'язового тонусу у вигляді спастичності спостерігалися у 38 (59,3%) пацієнтів, у 2 хворих дистонії мязів не виявлено. Значні порушення м'язового тонусу зустрічались дещо частіше у хворих з травматичним (66,7%), ніж нетравматичним (55,8%) характером АС. В свою чергу для хворих з травматичним АС непритаманне виникнення легких порушень тонусу м'язів (4,8%), в той час як при нетравматичному АС вони зустрічаються в 25,6% випадків (p<0,05). Помірна дистонія м'язів при АС травматичного генезу спостерігається вдвічі частіше, ніж при АС нетравматичного походження (28,6% та 14,0% відповідно). Співвідношення ступеня проявів спастичності у хворих з АС вказує на те, що у пацієнтів з АС травматичної природи дистонічні розлади спостерігаються частіше та мають більш виражений характер, ніж у хворих з АС нетравматичного походження (2=6,1; p<0,05).

Аналіз результатів хірургічного лікування хворих з АС та його наслідками (рис. 4) дозволив встановити, що найбільшого (p<0,05) зменшення спастичності м'язів, в порівнянні з іншими видами операцій, вдалося досягти у пацієнтів, яким були проведені комбіновані оперативні втручання, що поєднують нейротрансплантацію та операції на периферичних нервах, сухожилках і м'язах, залучених в патологічний процес.

Рис. 4 Вплив комбінованих втручань на прояви спастичності у хворих з АС та його наслідками: ТЕНТ – трансплантація ембріональної нервової тканини; ЛШ – лікворошунтуючі операції; НМТ – нейроміотомія.

Поглиблене вивчення динаміки судомного синдрому у пацієнтів з АС та його наслідками у віддаленому періоді після операцій НТ дозволило встановити загальну позитивну динаміку в перебігу судомного синдрому у 27 (42,1%) пацієнтів з АС, яка обумовлена збільшенням кількості пацієнтів з рідкими (менше ніж 4 напади на місяць) епілептичними нападами, за рахунок зменшення кількості пацієнтів з частими ЕН (більше ніж 6 нападів на місяць). Повне припинення ЕН після НТ спостерігалось у 8 (12,4%) хворих, а її зменшення – у 19 (29,7%) пацієнтів. Поява або збільшення частоти ЕН спостерігалося у 12 (18,8%) хворих, серед яких у 6 (9,4%) ЕН виникли вперше. Відновлювальне лікування методом НТ не мало впливу на перебіг судомного синдрому у 25 (39,1%) хворих, серед яких у 19 (29,7%) пацієнтів ЕН як до, так і після операції не було. Вірогідно (p<0,05) встановлено, що після операцій НТ зменшення частоти ЕН у пацієнтів з нетравматичним АС відбувається в 8,7 разів частіше в порівнянні з хворими, що мають АС травматичного походження (p<0,001). Стійка резистентність щодо виникнення ЕН як до, так і після проведення відновлювального лікування, вдвічі частіше (p<0,05) спостерігалась серед хворих з травматичним АС в порівнянні з нетравматичним.

Загалом, результати проведеного дослідження дозволять розширити сучасні уявлення про АС та його наслідки, а також підвищити ефективність хірургічного лікування таких хворих.

ВИСНОВКИ

1. У дисертації наведене нове вирішення наукової задачі підвищення ефективності хірургічного лікування хворих з апалічним синдромом та його наслідками шляхом уточнення показань до оперативного лікування, обґрунтування диференційованої тактики та впровадження нового методу – нейротрансплантації.

2. Апалічний синдром – не є станом стійкого ураження центральної нервової системи, а має динамічний перебіг, на який суттєво впливають вік хворих, етіологічний чинник, що зумовив мозкову катастрофу, тривалість перебування хворого в коматозному стані, строки початку відновлення функцій мозку, а також наявність епілептичних нападів та спастичності м'язів кінцівок.

3. В клінічній картині хворих з АС та його наслідками переважають симптомокомплекси органічної деменції і псевдобульбарно-паралітичний (89,1%), причому в більшості випадків (70,3%) відзначено їх поєднання.

4. За даними методів нейровізуалізації у хворих з АС атрофія кори головного мозку встановлена у 53,1% пацієнтів, а поєднання атрофічного процесу в корі та глибинних структурах головного мозку – у 39,1%. Визначено, що поєднання атрофічного процесу в корі та глибинних структурах головного мозку прогностично несприятливо впливає на клінічний перебіг АС.

5. Апалічний синдром виникає однаково часто як у осіб чоловічої, так і жіночої статі, проте, у чоловіків у 2,2 рази частіше спостерігається АС травматичного походження. Встановлено, що стать пацієнтів вірогідно не впливає на клінічний перебіг та результати хірургічного лікування хворих з АС та його наслідками.

6. Вік пацієнтів з АС визначає клінічний перебіг та результати хірургічного лікування. Чим старший пацієнт, тим гірший прогноз клінічного перебігу та гірші результати лікування. Відповідно збільшенню віку хворих, кількість пацієнтів з АС нетравматичного походження зменшується, а кількість хворих з АС травматичного генезу – зростає.

Loading...

 
 

Цікаве