WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Диференційований підхід до призначення гормональних контрацептивів у жінок з цукровим діабетом 1 типу (автореферат) - Реферат

Диференційований підхід до призначення гормональних контрацептивів у жінок з цукровим діабетом 1 типу (автореферат) - Реферат

Проведемо аналіз рівня токсичних ускладнень, який одержали інші дослідники при використанні загальної ПХТ: за даними D.J. Adelstein et al. (1997) нейтропенія 4-го ступеню була у 43 % хворих, тромбоцитопенія ступеня 4 – у 10 %. В дослідженні L. Raoul et al. (1997) нейтропенія 4-го ступеню склала 25 %, летальність під час лікування - 3,1%. C.D. Wright (1998) повідомляє про летальність під час лікування 5 %. За даними H. Koizumi (1997) летальність під час лікування може сягати 10 %.

Таким чином можна стверджувати про значно нижчі показники токсичних ускладнень у хворих, пролікованих за розробленою методикою. Безумовно, це пояснюється тим, що ВАПХТ підвищує концентрацію цитостатиків безпосередньо в пухлині на фоні зниження їх концентрації в периферичній крові.

При порівнянні отриманих результатів із світовими стандартами слід відразу зазначити, що при проведенні лікування за розробленою методикою не було жодного випадку летальності під час курсу терапії, а всі загально токсичні прояви мали зворотній характер при своєчасному застосування відповідної дезинтоксикаційної та гемостимулюючої терапії. Із всіх хворих, яким проводили ВАПХТ із ПТ 24,5 % початково були із дефіцитом маси тіла більше ніж 19 %, що за даними Моисеенко В.М. (2003) виключає проведення навіть самостійної поліхіміотерапії. Всім хворим (не зважаючи на трофологічний статус) було проведено поєднану ВАПХТ із ПТ терапію у запланованому об'ємі. Безумовно, що в хворих із значною недостатністю маси тіла відзначали вищий рівень токсичних ускладнень, проте жодне з них не призводило до суттєвого погіршення загального стану пацієнтів. У 73,5 % хворих відмічали дефіцит маси тіла, що складав від 10 до 19 %. За даними Щербакова А.М. (2003), такі показники трофологічного статусу призводять до значних ускладнень при проведенні самостійної хіміотерапії, що потребує негайних припинень курсів лікування. Всі ці хворі отримали лікування в повному обсязі, а токсичні прояві, пов'язані із лікуванням мали зворотній характер у разі своєчасної корекції супроводжувальної терапії.

Проводячи порівняння частоти отриманого об'єктивного ефекту (ОЕ) із даними літератури, слід зазначити що показники ОЕ в основних групах (ОГ-1 – 88,97,4 %, ОГ-2 - 77,47,5 %), цілком відповідають таким при застосуванні хіміопроменевої терапії: Araujo et al. (1991) в своєму дослідженні отримав ОЕ у 66,0 % хворих, N. Khushalani (2002) при застосуванні препарату оксаліплатин підвищив частоту ОЕ до 81,0 %, Ferdinando (2002) при проведенні радіохіміотерапії у хворих на ранні стадії захворювання відмічав ОЕ у 88,0 % пацієнтів.

Порівняння результатів лікування за критерієм дисфагії із даними світової літератури: застосування препарату паклітаксел із цисплатином дозволяє досягти позитивної динаміки дисфагії у 72 % хворих (Ilson D.H., 2000), за даними інших авторів зменшення дисфагії наступає лише через 2-6 неділь після початку лікування (Spiridonius C.H. , 1996, Saltz L.,1999).

Підводячи підсумки аналізу отриманих результатів можна стверджувати, що радіохіміотерапія з внутришньоартеріальним введенням цитостатиків, є високоефективною методикою лікування, яка не призводить до значного збільшення рівня токсичності, забезпечує задовільні безпосередні результати, покращує якість життя пацієнтів та підвищує віддалену виживаність.

ВИСНОВКИ

  1. Лише у 20 % хворих на рак стравоходу можливе радикальне оперативне втручання. Самим поширеним методом лікування є хіміопроменева терапія, але її проведення супроводжується значною гематологічною токсичністю – 70-85 %, летальність під час лікування може сягати 11 %. Тактика лікування раку верхніх відділів стравоходу переважно консервативна: оперативні доступи та саме втручання є досить травматичними, а порівняння віддалених результатів із результатами радикального оперативного лікування не виявило достовірної розбіжності.

  2. Безпосередній ефект застосування внутішньоартеріальної поліхіміотерапії із променевою терапією ідентичний такому при застосуванні стандартної хіміопроменевої терапії, та значно кращий ніж при проведенні самостійної променевої терапії. Частота об'єктивного ефекту в лікуванні хворих на рак верхніх відділів стравоходу при використанні внутрішньоартеріальної поліхіміотерапії з променевою терапією – у 88,9 % хворих, при радіохіміотерапії (за даними світової літератури) – 80-86 %, при застосуванні самостійної променевої терапії – 35,0 %; а при лікуванні хворих на рак нижніх відділів стравоходу та рака шлунка з поширенням на стравохід , відповідно, - 77,4 %, 70-80 %, 31,2 %.

  3. Віддалені результати при застосуванні внутішньоартеріальної поліхіміотерапії із променевою терапією є ідентичними таким при застосуванні стандартної хіміопроменевої терапії, та значно кращі ніж при застосуванні самостійної ПТ. Однорічна виживаність хворих на рак верхніх відділів стравоходу при використанні внутрішньоартеріальної поліхіміотерапії з променевою терапією – 77 %, при радіохіміотерапії (за даними світової літератури) – 60-65 %, при застосуванні самостійної променевої терапії – 10%; а при лікуванні хворих на рак нижніх відділів стравоходу та рака шлунка з поширенням на стравохід, відповідно, - 41,9 % , 35-40 %, та 0 %.

  4. При проведення внутрішньоартеріальної поліхіміотерапії рівень гематологічної токсичності склав 30,0 %, що вище порівняно із самостійною променевою терапією у 2 рази (максимальну лейкопенію – 2 ступеню спостерігали у 16,5 %). У порівнянні із стандартною хіміопроменевою терапією рівень токсичності є значно нижчим (лейкопенія 4-го ступеню – 25-43 %, із наступними септичними ускладненнями у – 20-30 %).

  5. Ангіографічни ознаки (відновлення кровопостачання органу за класичними шляхами, збіднення судинного малюнка пухлини) можуть бути використані як критерії ефективності внутрішньоартеріальної хіміотерапії у хворих на рак стравоходу та рак шлунка з поширенням на стравохід.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

  1. У хворих на рак верхніх відділів стравоходу рекомендується проводити поєднану радіохіміотерапію із внутрішньоартеріальним введенням цитостатиків як найбільш ефективну і безпечну методику лікування, що дозволяє досягти об'єктивний ефект у 88,9 % хворих із однорічною виживаністю – 77 %.

Внутрішньоартеріальні катетери встановлюються в нижню щитоподібну артерію. Катетеризація судин повинна бути двобічна, враховуючи те, що нижня щитоподібна артерія є парною судиною. При неможливості суперселективної катетеризації стравохідних гілок щитоподібної артерії, катетер повинен залишатися безпосередньо в нижній щитоподібній артерії. При наявності реґіонарних метастазів у надключичних лімфатичних вузлах, або шийних лімфатичних вузлах, стратегічними для проведення реґіонарної хіміотерапії є щитошийні стовбури. Встановлення катетерів проводиться за методикою Сельдінгера із застосуванням ангіографічних голок "Super-4 needle" 19G, 75 mm, "Bard"; металевих провідників 35'', "J", 150 cm "Bard", "Cordis", "Balton"; катетерів "Cobra II" F5-6, 60-100 cm, "Balton", "Cordis"; неіонного рентген контрастного матеріалу "Ультравист", "Shering".

Внутрішньоартеріально вводяться наступні цитостатики: мітоміцин С у дозі 5 мгм2 в кожний катетер у 1 день; на другий день - в один катетер цисплатин 25 мгм2, в другий – этопозид 50 мгм2; в третій день - ті ж препарати, однак змінювали послідовність введення; в четвертий день этопозид по 50 мгм2 в кожний катетер. Для введення препаратів використовується дозатор лікарських засобів інфузомат "Broun", інфузія повинна тривати зі швидкістю 100 мл в годину. На четверту добу внутрішньоартеріальні катетери видаляються.

Променева терапія проводиться поєднано із внутрішньоартеріальною поліхіміотерапією розширеним полем: в зону опромінення необхідно включати пухлину, весь стравохід та середостіння. Разова вогнищева доза променевої терапії повинна складати від 2,4 Гр до 3 Гр. Сумарна вогнищева доза повинна бути не менше 30 Гр.

Рекомендована кількість курсів лікування – 2 із проміжком у 21 день.

  1. Хворим, із розповсюдженим раком нижніх відділів стравоходу, або раком шлунка з поширенням на стравохід рекомендується проводити комбіновану радіохіміотерапію з внутрішньоартеріальним введенням цитостатиків, як найбільш ефективну і безпечну методику лікування, що дозволяє досягти об'єктивний ефект у 77,4 % хворих із однорічною виживаністю – 41,9 %. Вибір судини для введення цитостатиків:

  1. При ураженні нижньої третини стравоходу показана суперселективна катетеризація стравохідних гілок лівої нижньої діафрагмальної артерії та лівої шлункової артерії або селективна катетеризація безпосередньо самих вищеназваних судин.

  2. При гастроезофагальному раці показана селективна катетеризація лівої шлункової артерії.

  3. При неможливості катетеризації лівої шлункової артерії у хворих на гастроезофагальний рак потрібно проводити селективну катетеризувати одну з наступних артерій: праву шлункову, селезінкову або праву шлунково-сальникову артерію.

  4. При наявності реґіонарних метастазів показано проводити катетеризацію черевного стовбура.

Встановлення катетерів проводиться за методикою Сельдінгера із застосуванням ангіографічних голок "Super-4 needle" 19G, 75 mm, "Bard"; металевих провідників 35'', "J", 150 cm "Bard", "Cordis", "Balton"; катетерів "Cobra II" F5-6, 60-100 cm, "Balton", "Cordis"; неіонного рентген контрастного матеріалу "Ультравист", "Shering".

Loading...

 
 

Цікаве