WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Динаміка мовних порушень в процесі реабілітації післяінсультних хворих (автореферат) - Реферат

Динаміка мовних порушень в процесі реабілітації післяінсультних хворих (автореферат) - Реферат

Таким чином, соціальний механізм процесу мімікріювання складається з сукупності взаємопов'язаних, синхронно діючих елементів (складових): мімікріантів;мети маскування; мотиваційних регуляторів мімікрійної поведінки; інформаційних експресій (вербальних і візуальних), що відповідають фоновим очікуванням того соціуму, до якого прагне адаптуватися мімікріант; зовнішніх атрибутів мімікрійної поведінки – соціальної маски-ролі та відповідній їй імітаційній грі; сукупності послідовних мімікрійних дій, що складають мімікрійну поведінку (діяльність) і здійснюються за допомогою відповідної соціальної технології, яка складається із таких основних фаз: 1) усебічного аналізу (соціодагностики) потенційним мімікріантом стану та особливостей зовнішньої ситуації, у якій він опинився випадково або прагне пристосуватися; 2) саморефлексії, що дозволяє йому виокремити не тільки особистісні бажання й прагнення, але й власні здібності та можливості щодо вибору адекватної до цієї ситуації маски-ролі, а також шляхів, засобів і процедур її реалізації; 3) створення структурно-функціональної технології (логічно-впорядкованого ряду процедур) маскувальних дій в обраній соціальній системі (тобто операційного механізму мімікріювання); 4) вибору обманних вербальних кодів, рухів тіла, одягу, конкретних дій і вчинків, через посередництво яких можливо реалізувати поставлену мету – увести в оману соціальне середовище; 5) власне мімікріювання в соціумі за допомогою уявно створеної маски-ролі та відповідної до неї імітаційної рольової гри; 6) здійснення зворотного зв'язку з об'єктами впливу та, при необхідності, удосконалення або оновлення маскувальної поведінки для продовження мімікріювання; 7) повторного мімікріювання з урахуванням результатів зворотного зв'язку з соціальним середовищем доти, доки не буде досягнута мета або зникне необхідність.

У п'ятому розділі „Соціальна мімікрія в сучасному українському суспільстві" обґрунтовано емпіричні показники фіксації соціальної мімікрії в життєвому світі людей, досліджено модернізацію її історичних типів у сучасних умовах і з'ясовано специфіку прояву в новітній період історії („перебудовчі" та пострадянські роки).

Для фіксації соціальної мімікрії в життєвому світі пропонують такі емпіричні показники, як: 1) оцінні судження про те, як часто оточуючі люди говорять одне, а думають по-іншому і з якою метою вони вдаються до "хитрої" маскувальної поведінки; 2) можливість людиною вільно висловлювати власні погляди; 3) експектації стосовно маскувальної або імітаційної поведінки людей; 4) оцінне судження про те, як часто життя змушує говорити одне, а робити зовсім інше; 5) преференції щодо адаптивного способу життєдіяльності в незвичних або несприятливих умовах; 6) оцінне судження про людей, які вдаються до маскувальної поведінки як адаптивного способу життєдіяльності; а також ряд індикаторів суспільних мімікрійних практик: непродуктивнадля соціумудіяльність (економічна, політична, військова, професійно-трудова, соціально-побутова тощо), яка відбувається під виглядом реформ і нововведень, але лише імітує їх; інноваційна діяльність, що реалізується в межах певної соціальної системи під гаслами її вдосконалення, а насправді спрямовується на реконструкцію або реформацію її структури.

Результати соціологічних досліджень, що проводилися у Криворізькому регіоні, підтверджують об'єктивність існування соціальної мімікрії в різних сферах сучасного суспільного життя. Так, більшість людей, на думку респондентів, певною мірою схильна до приховування своїх справжніх думок, намірів, цілей (у 1990 р. їх було 72,2%; у 1994 р. – 56,3%; у 1998 р. – 65,3%; у 2002 – 68,7%; у 2003 – 84,4%).

У регіональному соціумі, за даними респондентів, кількість мімікрінів за період з 1990 р. до 2003 р. практично залишилася на однаковому рівні (до 47%), а кількість мімікрактів зросла майже на 9% (від 34,4% у 1990 р. до 43,1% у 2003 р.). Кожному другому опитаному властиві приписувальні експектації стосовно використання соціальної мімікрії: 52,5% опитаних підтримують мімікріантів (2003 р.), проте лише 33,8 % зізналися, що розуміють їх. Респонденти схильні використовувати соціальну мімікрію для виживання в небезпечних умовах у середньому в півтора рази частіше, ніж для досягнення успіху: 46,3% проти 31,1% (1990 р.); 45,5% проти 26,4% (1994 р.); 47,4% проти 32,4% (1998 р.); 58,1% проти 37,5% (2002 р.); 57,3% проти 42,4% (2003 р.).

Майже 40% респондентів визнають у своїх стосунках і взаємовідносинах з іншими людьми наявність передбачувальних експектацій стосовно мімікрії-гараздування і близько 70,0% – щодо мімікрії-захисту. Кожний другий опитаний радше обере розумне поєднання неприховування (відкритий шлях) і ситуативного приховування (мімікріювання) своїх справжніх намірів у небезпечних для життя умовах. Простежується тенденція до зменшення кількості респондентів, які ніколи не вдаються до мімікріювання: 10% у 2003 р. проти 14,6% у 1990 р.; люди стали або більш відвертими в самооцінці своєї моральності/аморальності і менш вразливими від громадської думки, або ж хитрішими стосовно висловлювання своїх думок і пристосування в сучасних інформаційно насичених умовах.

У дисертації представлено достатньо доказів про факти непродуктивної для соціуму економічної і політичної діяльності, що лише імітують реформи та нововведення і являють собою відповідні форми соціальної мімікрії.

Характерною властивістю соціальної мімікрії є те, що термін функціонування кожного її історичного типу не обмежується певною епохою, а з розвитком цивілізації він набуває нового змісту, модернізується, завдяки інтенсифікації людського розуму. А відтак у роботі аналізуються конкретні факти осучаснення її типів. Наприклад, ритуальна й магічна (чаклунська) мімікрії модернізуються в діяльності шоу-бізнесменів і так званих віщунів, екстрасенсів, ворожок, під машкарою яких часто досить вдало „працюють" аферисти. Набуває нового змісту міфічно-театралізована соціальна мімікрія. Міфи створюються, як правило, окремими політиками, посадовими особами або чиновниками, поширюються засобами масової інформації, знаходять своє місце серед різних верств населення. У процесі перерозподілу і привласнення національного багатства, що розпочався "ваучерною епопеєю", мімікріанти поширювали безліч різного роду міфологем, які вводили в оману довірливих громадян, обкрадаючи їх матеріально і спустошуючи морально. За часів ринкових реформ у країні набули поширення фірми-мімікракти (фантоми), які існували лише на паперах і сприяли „відмиванню брудних" грошей. Інноваційна міфічно-театралізована мімікрія наявно простежується і в житті політичного українського істеблішменту (захоплюючі мімікрійні дійства, що розігруються у вищих ешелонах законодавчої та виконавчої влади, імітація політичних реформ тощо). Осучаснюється і містифікаторська соціальна мімікрія, характерна для численних релігійний сект, діяльність певної частини з яких є витончено замаскованою кримінально-мімікрійною діяльністю. У повсякденному житті пострадянських країн містифікаторська мімікрія допомагає адаптуватися до трансформаційних змін злочинцям, аферистам, шахраям, які під машкарою добросердя і порядності домагаються довіри з боку своїх потенційних жертв, а згодом чинять заздалегідь сплановані афери або злочини. Оновлений зміст революційно-романтичної мімікрії найбільш яскраво виявився не тільки в перші роки руйнації Радянського Союзу, а й нині має місце в діяльності окремих політичних партій, блоків та громадських організацій, які насправді не поділяють ту ідеологію, що проголошують. Ця мімікрія іноді має й ультрарадикальний характер, який виявляється в діяльності різного ґатунку націоналістичних угрупувань. Своєрідно виявляється інформаційно-модерністська мімікрія в інформаційних і психологічних війнах, що мають місце в міжнародній політиці окремих країн. Нові комунікативні технології, які стали можливими завдяки створенню Internet, значно поширюють межі реалізації його користувачами найрізноманітних мімікрійних вербальних кодів: від приховування свого справжнього прізвища до імітації будь-чиєї мови чи бренда будь-якої організації, фірми або підприємства. Інформаційно-модерністська мімікрія на індивідуально-особистісному рівні в сучасних умовах набула такого нового різновиду, який можна назвати „мімікрією компетентності". Складність (фактично неможливість) ідентифікацій людей в умовах багатогранності та багатовимірності сучасного світу й породжує потребу в мімікрії.

Аналізуючи прояви соціальної мімікрії в новітній період історії, автор обґрунтовує такі її специфічні особливості: здатність забезпечувати функціональну стабілізацію суспільства (мімікрійна законодавча влада забезпечувала відносну стабільність структури радянської системи, користуючись наданими їй привілеями); своєрідну легітимізацію (у пострадянські часи мімікрійні дії(у цілому або частково) в багатьох сферах життєдіяльності стандартизувалися і практично ставали нормативними); метаморфізм (кожна з її змістовних форм могла за власним бажанням її носія перетворюватися на іншу; "протеєвізм" (наявність у мімікріантів ситуативного арсеналу ролей-масок для різних форм і різновидів соціальної мімікрії на „кожен день з відповідними для них вербальними кодами та поведінковими атрибутами); а також спадкоємність (поколіннями успадковується не тільки життєво конструктивний та ціннісно-моральний досвід попередніх поколінь, а й уся його поліваріативна гамма – з пристосувальними способами, соціальними ролями та масками, хитрими та гнучкими моделями виживання в соціально несприятливих або небезпечних умовах).

Loading...

 
 

Цікаве