WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Динаміка мовних порушень в процесі реабілітації післяінсультних хворих (автореферат) - Реферат

Динаміка мовних порушень в процесі реабілітації післяінсультних хворих (автореферат) - Реферат

З'ясовуючи схожість і відмінність понять „імітація" та „мімікрія", автор зазначає, що навмисна, мотивована імітація мімікріантів являє собою не справжнє наслідування (Г.Тард), а лише його видимість, штучну підробку суспільно визнаних цінностей-об'єктів та цінностей-норм, яка дозволяє їм, приховуючи свою справжню систему цінностей, адаптуватися до нових чи до небезпечних умов. Для цього мімікріанти створюють і реалізують у своїй поведінці імітаційні ціннісно-нормативні моделі поведінки, процес утілення яких здійснюється завдяки соціальній ролі-масці та імітаційній рольовій грі. У своїй соціальній поведінці мімікріанти використовуютьоманливу, нечесну (Е.Берн)стосовно людей (груп), які їх оточують,рольову гру, що, завдяки комунікативним кодам і символічним інтеракціям, відповідає суспільним експектаціям, не суперечить загальноприйнятим і поширеним у суспільстві рольовим позиціям. А імітаційна рольова гра є свідомою бутафорною соціальною діяльністю (поведінкою) мімікріанта, що вдається до неї під конкретно обраною й втілюваною машкарою.

Мімікрійна поведінка у своїй сутності передбачає родову властивість людини ідентифікуватисебе з конкретними соціально-психологічними типами, яким відповідають певні соціальні статуси та символи (вербальні гасла, елементи й атрибути одягу, інтер'єру, поведінкові стереотипи тощо). Ідентифікація – це початковий і визначальний етап підготовки та здійснення процесу мімікріювання, який продовжується доти, доки у його суб'єкта є потреба маскуватися, щоб у такий спосіб досягти мети – виживання або успіху, гараздування. Мімікріювання, увійшовши у фазу практичної реалізації, набуває безперервного характеру, хоча його тривалість може визначатися виключно самим мімікріантом. Безперервність статусно-символічних ідентичностей, що набуває мімікріант під час маскувальної поведінки й діяльності, забезпечує йому інтеграцію в ієрархічну вертикально та горизонтально впорядковану систему взаємодій з іншими людьми, на яких спрямована його маскувальна (оманлива) поведінка. Отже, мімікрійна поведінка людей у всіх, без винятку, випадках набуває характерних рис соціального процесу: ідентичності, безперервності та структурно-функціональної залежності.

У дисертації доведено, що мімікрійний процес (формально він має асоціативний характер, а змістовно спрямовується на суперництво й опозиційність мімікріантів до нормативно-ціннісної системи та соціальних практик того соціуму, до якого вони інтегруються) являє собою адаптивно-адаптуючий спосіб пристосування соціального суб'єкта (індивіда або групи) до певного соціуму через такі послідовні етапи своєї поведінки (діяльності): соціодіагностику(аналіз й оцінювання) соціального простору; первинну адаптаціюдо соціуму (перебудову особистісної системи цінностей і норм, пристосування до її соцієтальних стандартів; створення уявної маски-ролі, яку можна "розіграти" в соціумі, щоб задовольнити одночасно і його експектації, й особистісні інтереси); вторинну адаптацію,або персоналізацію соціальної маски-гри; дезінтеграцію/інтеграцію (суб'єктивне виключеннясебе з певного середовища або залучення в нього для досягнення мети і задоволення особистісних інтересів).

На фактологічному матеріалі автор доводить, що в суспільному житті залежно від кінцевого результату виявляються такі форми соціальної мімікрії, як:функціонально-конструктивна, функціонально-деструктивна, дисфункціонально-конструктивна, дисфункціонально-деструктивна та нон-функціональна. Функціонально-конструктивна мімікрія являє собою структурно доцільну форму адаптації соціальних суб'єктів (індивідів, груп) до соціальної системи, у якій вони живуть та працюють і ґрунтується на такій ціннісно-символічній основі,яка виправдовує маскування та йогопозитивнуозначеність в оцінних судженнях більшості членів тієї групи чи спільноти, у якій знаходиться мімікріант. Функціонально-деструктивна мімікрія є таким способом адаптації соціальних суб'єктів, за якого вони обирають і реалізують у своїй поведінці функціональні таспецифічнолегітимністатусні позиції та ролі, які призводять (або призведуть згодом) до деструктуризації (і навіть до руйнації) тієї соціальної системи, у якій реалізується мімікрійна діяльність. Дисфункціональна мімікрія "не вплітається" в мережу функціонально-статусних ролей (позицій) та інтерактивно суперечить загальноприйнятим регулятивним нормам і принципам суспільної поведінки, проте вона може мати не тільки деструктивний, але й конструктивний характер. Нон-функціональна соціальна мімікрія – це такий спосіб адаптаційної поведінки, коли її носії набувають будь-якого оманливого образу в пошуках власного "Я".Цих образів може бути або велика кількість або один, який найкраще підходить мімікріанту для того, щоб не відчувати себе зайвим у несприятливому для нього соціальному оточенні. Синтетичність цих форм мімікрії одночасно породжує її поліваріативність. Кожна з розглянутих форм соціальної мімікрії має свою ціннісно-нормативну основу, пов'язується з поняттям міри, тобто характеризується мотиваційною орієнтацією, розміром соціальної групи, індивідуальними та груповими особливостями мімікріантів, інструментальним набором символів для реалізації в соціумі.

У третьому розділі „Зміст і структура соціальної мімікрії" виявлено форми соціальної мімікрії за їх цільовим призначенням, схарактеризовано її суб'єктів-носіїв, визначено особливості прояву на індивідуально-особистісному та груповому рівнях у різних сферах життєдіяльності суспільства, а також з'ясовано просторово-часовий вимір її функціонування.

Досліджуючи чинники й спонуки, що спричиняють необхідність людей хитрувати для пристосування, автор обґрунтовує функціонування в повсякденному житті за цільовою ознакою мімікрії-захисту, мімікрії-гараздування (ціледосягнення успіху) і соціального міметизму.

Соціальна мімікрія-захист – форма мімікрії, коли соціальний суб'єкт свідомо, усупереч своїм ціннісним орієнтаціям, пристосовує власну поведінку під узвичаєні в певному соціумі суспільні норми та цінності, не сприймаючи їх як імператив і реалізує в повсякденному житті імітаційну технологію адаптивної поведінки. Це змушено-адаптаційний спосіб життєдіяльності, зумовлений дисфункціями мікро- або макросистеми. Мета мімікрії-захисту – виживання шляхом маскувального пристосування до трансформацій або до кризового стану суспільства. Виходячи з цілей і мотивів мімікрії-захисту, пропонується вирізняти її різновиди: інтроспективний (особистісне маскування через постійну саморефлексію) і екстраспективний (одночасовість індивідуального маскування й корекції зовнішнього середовища з метою освоєння й пристосування його до себе).

Мімікрія-гараздування (досягненняуспіху)це такий спосіб життєдіяльності певної категорії людей, коли вони розробляють і втілюють у життя хитру модель своєї соціальної поведінки, що дає їм можливість, майстерно маскуючи свою справжню ціннісну систему, яка суттєво різниться від суспільних настанов і вимог, досягти бажаного, іноді навіть за будь-яку ціну. Вона може носити наступальний, а за певних умов, агресивний і навіть репресивний характер.

Соціальний міметизм визначається як специфічна форма соціальної мімікрії, за якої людина прагне якомога точніше копіювати поведінку та образи інших людей, загальновизнаних у певному соціумі авторитетів і лідерів, набуваючи як зовнішньої, так і внутрішньої ціннісно-орієнтаційної (псевдоціннісної для себе) подібності до них.

Запропоновані форми соціальної мімікрії мають відповідні конкретно означені способи своєї реалізації в повсякденному житті: імітацію (підробку), лицедійство, містифікації, що, ґрунтуючись на обмані, мають конкретні засоби свого втілення в соціальному середовищі: обманні вербальні коди (неправда, вигадки, лестощі, фальсифікації, жарти), одягпредставників соціально-статусних чи соціально-професійних груп, під яких суб'єкти мімікріюють, а також відповідні жести, рухи, тобто обманну міміку, стиль і манеру поведінки.

Для суб'єктів-носіїв цих форм соціальної мімікрії автором запропоновано та уведено в науковий обіг такі назви: мімікріант (узагальнюючий термін, що слугує для називання суб'єкта-носія всіх, без винятку, форм і різновидів соціальної мімікрії), мімікрін (носій мімікрії-захисту, який не ініціює мімікріювання, а вдається до нього лише під тиском зовнішніх обставин), мімікракт (суб'єкт-носій мімікрії-гараздування, який активноініціює своє пристосування через маскування), соціальний міметит (мімікрін або мімікракт, який не знаходить у собі сил або бажання виявляти для оточуючих "себе справжнього" і назавжди залишається у своїй масці-ролі, соціомутант (міметит, що повністю втрачає власне „справжнє Я").

Loading...

 
 

Цікаве