WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Динаміка мовних порушень в процесі реабілітації післяінсультних хворих (автореферат) - Реферат

Динаміка мовних порушень в процесі реабілітації післяінсультних хворих (автореферат) - Реферат

3

Національна академія наук України

Інститут соціології

Лобанова Алла Степанівна

УДК 316.475 + 316.625

Соціальна мімікрія як адаптивний спосіб життєдіяльності

22.00.04 – спеціальні та галузеві соціології

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора соціологічних наук

Київ – 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі соціології Криворізького державного педагогічного університету Міністерства освіти і науки України.

Науковий консультант –

доктор філософських наук, професор

Суїменко Євген Іванович,

Інститут соціології НАН України,

головний науковий співробітник

Офіційні опоненти:

доктор філософських наук, професор,

член-кореспондент НАН України

Сохань Лідія Василівна,

Інститут соціології НАН України,

радник при дирекції

доктор соціологічних наук, професор

Афонін Едуард Андрійович,

Національна академіядержавного управління при Президентові України, професор кафедри політології

доктор соціологічних наук, професор

Куценко Ольга Дмитрівна,

Харківський національний університет

імені В.Н. Каразіна, професор кафедри соціології

Провідна установа –

Дніпропетровський національний університет,

кафедра теорії та історії соціології, м.Дніпропетровськ

Захист відбудеться „_22__" квітня 2005 року о _10_ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.229.01 в Інституті соціології НАН України за адресою: 01021, вул. Шовковична, 12, м.Київ.

Із дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту соціології НАН України за адресою: 01021, вул. Шовковична, 12, м.Київ.

Автореферат розіслано „28" лютого 2005 року.

Вчений секретар сецради Стукало С.М

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Реформування політичних і соціально-економічних систем у пострадянських країнах суттєво вплинуло на адаптаційні практики як окремих індивідів, так і груп, спільнот, соціумів. З одного боку, стимульовані ринковими відносинами, технологізація, комп'ютеризація, глобальні інформаційні мережі спростили комунікаційні зв'язки і полегшили осмислення людиною свого місця у суспільстві, збагативши її інформаційно, але з іншого – ускладнили як міжособистісні, так і міжнаціональні та міжнародні стосунки. Сучасне життя, стан та структура якого вибудовуються завдяки необмежено розвинутим розумовим здібностям людей, пов'язаних між собою певними інституціональними або неформально узгодженими соціальними зв'язками, примушує їх раціоналізувати свою поведінку та адаптаційні технології з метою виживання або задля досягнення життєвих благ. Це досить часто призводить до того, що адаптаційні технології набувають маскувального (імітаційного) характеру, тобто породжують соціальну мімікрію, яка, у свою чергу, може призвести до деструктивних, а подекуди і згубних для суспільства явищ.

Тож наукова проблема дослідження постає перед нами у двох аспектах: онтологічному та гносеологічному. По-перше, у суспільному житті існує суперечність: з одного боку, інтелектуальний розвиток людей сприяє відкритості і „справжності" стосунків між людьми в процесі їх пристосування до соціального простору, який постійно змінюється, з іншого – спричиняє поширення мімікрійних (маскувально-імітаційних) адаптивних технологій, що призводить до гараздування окремих особистостей та соціальних груп. По-друге, наукове пояснення сутності та механізмів цих маскувальних адаптивних практик не вкладається у рамки існуючих теоретичних уявлень про пристосувальні процеси і відстає від темпів їх використання й укорінення в суспільному житті.

Тому актуальністьдослідження соціальної мімікрії як адаптивного способу життєдіяльності обумовлюється передусім суспільною потребою з'ясування не лише глибинної її сутності, детермінант, форм проявів, а й наслідків соціальної мімікрії як маскувальної (імітаційної) поведінки людей, що здійснюється ними в процесі їх пристосування до змін, трансформацій та кризового стану. Не менш важливою є також наукова необхідність теоретичного обґрунтування і методологічного забезпечення теорії соціальної мімікрії як адаптивного способу життєдіяльності людей, оскільки в контексті соціологічної науки це явище поки що залишається практично не дослідженим.

Бібліографічні пошуки, аналіз соціологічної літератури засвідчили, що соціальна мімікрія не знайшла наукового висвітлення в доробках соціологів. На початковому етапі дослідження (1997 р.) термін „соціальна мімікрія" був зафіксований як щось випадкове, побічне в обмеженій кількості наукових праць, зокрема Р.Кайуа, О.Сухова, Б.Міштала, Л.Корель, в енциклопедичному словнику „Політологія". Французький учений Р.Кайуа був одним із перших, хто, аналізуючи мімікрію як біологічне явище, висунув припущення про її існування й у людському середовищі (1937-1939 рр.). Щоправда, кваліфікував її як якусь магічну силу, що існує у вигляді захисту живих істот від тиску природного та людського простору. Радянський філософ О.Сухов визначав соціальну мімікрію як засіб приховування традиційних явищ під новими або навпаки (1983 р.). Польський соціолог Б.Міштал, досліджуючи авторитарні режими, зазначав про наявність у них мімікрії (1989 р.). Російські фахівці в галузі адаптаційних технологій Л.Корель (1995-1996 рр.) і М.Ромм (2002 р.) розглядають соціальну мімікрію як один із захисних засобів адаптації різних соціальних верств і прошарків населення за несприятливих умов. У вітчизняній соціології соціальна мімікрія ще не набула статусу наукової проблеми: мають місце лише окремі висловлення стосовно цього явища. Так, М.Панов і Л.Герасіна послуговуються терміном „соціальна мімікрія" для дослідження корупції; Є.Головаха та Н.Паніна – для характеристики маскування соціальних інститутів радянського періоду під новими демократичними інституційними утвореннями. Однак у працях названих дослідників поняття „соціальна мімікрія" використовується метафорично, а саме явище розглядається здебільшого як захисний спосіб виживання людей у нових і несприятливих для них умовах, не обґрунтовується його сутність та зміст, не досліджується генеза та форми існування, не розглядається механізм функціонування на індивідуально-особистісномо та соціально-груповому рівнях.

Авторське розуміння соціальної мімікрії як адаптивного способу життєдіяльності започатковано у 1999 р. Уперше в українській соціології здійснюється спроба дати концептуально розгорнуту характеристику соціальної мімікрії як соціального явища.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація не пов'язана з науковими програмами, планами й темами науково-дослідницької роботи Криворізького державного педагогічного університету.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є розробка теорії соціальної мімікрії в контексті соціологічної науки. Досягнення мети зумовило постановку і вирішення таких завданнь:

– ґрунтуючись на аналізі наукових підходів до пояснення адаптивних процесів у періоди суспільних трансформацій, уточнити особливості пристосувальних практик людей до мінливого соціального простору та визначити роль і місце соціальної мімікрії серед них;

– з'ясувати сутність і специфіку соціальної мімікрії через установлення її генези та розкриття соціологічного змісту як універсального соціального феномена;

– обґрунтувати методологічні засади експлікації поняття „соціальна мімікрія" та споріднених із ним понять у контексті соціологічної теорії;

– установити призначення соціальної мімікрії в суспільному житті взагалі та житті особистості зокрема за її функціонально-цільовим призначенням;

– здійснити типологізацію соціальної мімікрії за суб'єктами-носіями, сферами, рівнями, термінами функціонування та кінцевим результатом;

– з'ясувати ціннісно-нормативні регулятори й обґрунтувати засоби мімікрійної поведінки соціальних суб'єктів;

– схарактеризувати соціальний механізм і соціальну технологію мімікріювання;

– визначити й апробувати емпіричні показники для фіксації соціальної мімікрії в життєвому просторі регіонального соціуму;

– здійснити аналіз модернізації історичних типів соціальної мімікрії в сучасних умовах і з'ясувати специфіку їх проявів у новітній період історії („перебудовчі" та пострадянські часи).

Об'єкт дослідження – адаптивна поведінка соціальних суб'єктів (індивідів, груп, спільнот, соціумів).

Предмет дослідження – соціальна мімікрія як спосіб адаптивної поведінки та життєдіяльності людей.

Методи дослідження. Для розв'язання поставлених завдань використано як теоретичні, так і емпіричні методи дослідження. Теоретико-методологічну базу дисертації складають концепції зарубіжних і вітчизняних дослідників щодо сутності адаптації людей та її специфіки в періоди трансформацій у поєднанні з сукупністю таких загальнонаукових і спеціальних методів пізнання, як діалектичний, історичний, структурно-функціональний, системний, факторний, порівняльний, описовий, вибірковий, кореляційний. Емпіричну базу дисертації складають результати кількісних і якісних соціологічних досліджень адаптивних процесів у періоди трансформацій, а також результати моніторингів соціальних змін, що оприлюднені фахівцями Інституту соціології НАН України. Соціологічні дослідження проводилися автором і кафедрою соціології Криворізького державного педагогічного університету за авторськими методиками впродовж 1990–2003 рр. у Криворізькому регіоні.

Loading...

 
 

Цікаве